Постанова № 16463322, 14.06.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2011 року Справа № 5005/2130/2011

Дніпропетровськийапеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І.доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Лазаренко П.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 133 від 12.04.11р.;

від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 04.01.11р.;

розглянувши апеляційну скаргу комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 31 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011р. у справі № 5005/2130/2011

за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ, в особі структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж", м. Дніпропетровськ

до комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 31, м. Дніпропетровськ

про стягнення 91 712 грн. 16 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011р. у справі № 5005/2130/2011 (суддя Широбокова Л.П.) позов відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (м. Дніпропетровськ), в особі структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж" (м. Дніпропетровськ) про стягнення 91 712 грн. 16 коп. з комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 31 (м. Дніпропетровськ) задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з комунального житлово - експлуатаційного підприємства № 31 на користь відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", в особі Дніпропетровських міських електричних мереж борг у розмірі 91712 грн. 16 коп., витрати по сплаті державного мита 917 грн. 12 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн. 00 коп.

Не погодившись з рішенням господарського суду, комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 31 звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати дане рішення частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 65980 грн. 42 коп., розстрочивши виконання рішення на строк 6 календарних місяців, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.04.2011р. у справі № 5005/2130/2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

14.06.2011р. позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011р. у справі № 5005/2130/2011 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.03.2006р. між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", в особі Дніпропетровських міських електричних мереж (Енергопостачальник) та комунальним житлово - експлуатаційним підприємством № 31 (Споживач) було укладено договір № 5923 про постачання електричної енергії (далі - договір) та додаткову угоду до нього № 45-11.

Відповідно до п. 9.9 цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2006р, та який відповідно до п. 9.9.1. договору вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов; та також додаткова угода до нього № 45-11 від 01.03.06р.

Доказів розірвання договору в спірний період суду не надано.

Предметом договору є зобов`язання Енергопостачальника (позивач у справі) постачати електричну енергію Споживачу (відповідач у справі) та зобовязання Споживача оплачувати позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору. Відповідач повинен здійснювати оплату вартості спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії згідно з умовами додатку 3 «Порядок розрахунку».

В подальшому, 12.07.2006р. між сторонами було укладено договір №16-ОРД про реструктуризацію заборгованості за спожиту електроенергію, перевищення договірної та граничної величини споживання, пені, 3% річних, інфляції за договором № 5923 про постачання електричної енергії від 01.03.2006р. (далі - договір-2), яка виникла за період з квітня 2004 року по червень 2006 року включно у сумі 250211 грн. 75 коп.

Відповідно до п. 5.2. вищезазначеного договору строк його дії встановлений до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно п. 2.1. договору-2 відповідач зобов`язався сплатити борг в період з 20.07.2006р. по 20.08.2010р. поетапно згідно графіка погашення заборгованості, відповідно до якого борг (250211 грн. 75 коп.) розбито на п`ять років із відповідними оплатами у 2007, 2008, 2009 році по 60000 грн. із щомісячним платежом 5000 грн. 00 коп.; у 2010 році 40212 грн. із щомісячним платежом з січня по липень 5000 грн; та у серпні 5212 грн; 30000 грн. 00 коп. у 2006 році (по 5000 грн. з липня по грудень включно). Сторонами було встановлено, що оплата по графіку проводиться по графіку щомісячно до 20 числа.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правовові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідач за спожиту електроенергію в повному обсязі не розрахувався, сплативши всього 158499 грн. 59 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 91712 грн. 16 коп.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд у примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 91 712 грн. 16 коп., посилаючись на договір № 5923 від 01.03.2006р. та договір № 16 - ОРД від 12.07.2006р. про реструктуризацію зоборгованості.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що заперечення відповідача про недоведеність споживання електроенергії на цю суму судом відхиляються, оскільки сторонами визначено та погоджено суму боргу та її доведення знову не потребується.

Відтак, заборгованість відповідача становить 91712 грн. 16 коп., що підтверджується розрахунком позивача, актом звіряння розрахунків станом на 14.03.2011р., підписаного представниками обох сторін без будь-яких заперечень чи зауважень.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо необґрунтованого включення позивачем до акту звіряння та розрахунку суми 25731 грн. 74 коп., як несплаченої, суд не може прийняти до уваги з наступних підстав.

В платіжному дорученні № 1106 від 27.08.2008р. на 80598 грн. 66 коп. призначення платежу зазначено «за 4 12 міс. 2006р.». Згідно довідки позивача вся сума була включена в погашення боргу за 2006р. як поточного споживання, так і по договору реструктуризації. Оскільки, відповідач не визначив саме які суми повинні бути включені в погашення боргу за договором про реструктуризацію, то не вбачається підстав для зарахування спірної суми 25731 грн. 74 коп. в погашення боргу за 2006р. за договором про реструктуризацію. Крім того, борг за 2006р. відсутній.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тому є наявними правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача борг у розмірі 91712 грн. 16 коп., який не був сплачений відповідачем.

Крім того, відповідач заявив клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відтак, господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, за заявою сторони може лише відстрочити або лише розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Слід мати на увазі, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України. І за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право розстрочити, відсточити виконання рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність у відповідача станом на 01.04.2011р. загальної кредиторської заборгованості в сумі 778, 00 тис. грн., яка складається з заборгованості з заробітної плати, з податків, з нарахувань на заробітну плату, до підрядних організацій не доведено належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надана відповідачем довідка не є належним доказом в розумінні статтей 32, 34 ГПК України, які б підтверджували факти, викладені відповідачем в обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Крім того, судом було враховано те, що між сторонами був укладений договір № 16-ОРД про реструктуризацію заборгованості за спожиту електроенергію, перевищення договірної та граничної величини споживання, пені, 3% річних, інфляції за договором № 5923 про постачання електричної енергії від 01.03.2006р. За умовами якого відповідач зобов`язався сплатити борг в період з 20.07.2006р. по 20.08.2010р. поетапно згідно графіка погашення заборгованості. Відтак, відповідач мав можливість сплачувати існуючу заборгованість протягом 4 років, однак даний борг не погасив.

Дніпропетровським апеляційним господарським судом були враховані приписи Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.96 року з послідуючими змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" згідно до яких підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З огляду на вищезазначене, висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2011р. у справі № 5005/2130/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 31 - без задоволення.

Головуючий В.І. Крутовських

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко