Рішення № 16462608, 14.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.11 Справа№ 5015/2322/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Дубенюк Н.А. Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Приватного підприємства „Аванті”, м. Кременчук, Полтавська обл.

До відповідача: Приватного підприємства „Мірт”, м. Львів

Про стягнення боргу в сумі 34377,38грн.

Представники сторін:

Від позивача: Самойленко О.С. представник;

Від відповідача: не з”явився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяв про відвід судді не поступало, за клопотанням присутніх представників технічна фіксація судового процесу не проводилась.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Приватного підприємства „Аванті” до Приватного підприємства „Мірт” про стягнення заборгованості в сумі 34377,38 грн., в тому числі: 30 712,00 грн. основного боргу за поставлений товар та 3 665,38 грн. пені.

Ухвалою суду від 27.04.2011р. прийнято даний позов, порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду . З метою повного всебічного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, дотримання принципу змагальності, у зв`язку із необхідністю витребування доказів у справі, розгляд справи відкладався ухвалою суду від 10.05.2011р.

Представник позивача в судові засідання зявився, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, надав оригінали документів для огляду.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвал суду не виконав, у судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром відправлення поштової кореспонденції та поштовим повідомленням про вручення кореспонденції №7903800846868, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не поступало. За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обовязок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався. Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Дослідивши документи і матеріали, подані суду з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

29.05.2008року ПП „Аванті” (позивач) та ПП „Мірт” (відповідач) укладено договір №29/05-08 відповідно до умов якого позивач зобов”язується поставити відповідачу нафтопродукти (товар), а останній зобов”язується їх прийняти та оплатити.

Позивач зазначає, що на виконання умов вказаного договору №29/05-08 від 29 травня 2008року на підставі довіреності серія ЯПЕ №430109 від 29.05.2008року виданою відповідачем на ім”я ОСОБА_1, позивачем здійснено поставку відповідачу товару, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000134 від 25.05.08р. на суму 80712,00грн. Вказані видаткова накладна та довіреність на отримання товару додані до матеріалів справи. Також на підтвердження факту поставки товару суду надана податкова накладна за 29.05.2008р. №134.

Отриманий товар відповідач оплатив частково в сумі 50 000,00грн., що підтверджується поданими суду виписками банку з рахунка клієнта, а саме:20.08.2008року 20000,00грн.; 17.09.2008року 20000,00грн.; 12.01.2009року 10000,00грн. Відтак, неоплаченим залишився товар на суму 30 712,00грн. (80 712,00 50000,00). Також, на підтвердження вказаної суми заборгованості суду подано акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2010року, згідно з яким заборгованість відповідача становить 30712,00грн. Акт звірки підписаний двома сторонами та скріплений їх печатками.

Як вбачається із матеріалів справи 09.03.2011року позивач надіслав відповідачу вимогу за №01/1 від 01.02.2011року про сплату заборгованості в сумі 30 712,00грн., яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення. Копії доказів надсилання вимоги, а саме: опис вкладення в поштовий конверт та фіскальний чек, додані до матеріалів справи. Відтак, заборгованість відповідача за товар поставлений по видатковій накладній №РН-0000134 від 29.05.2008року становить 30 712,00грн. та станом на день вирішення спору, доказів сплати вказаної суми боргу суду не подано.

Відповідно до ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Такою вимогою був надісланий позивачем лист від 01.02.2011року (вимога №01/1).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( ст.610 ЦК України).Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

Окрім того, позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 30.05.2008року по 30.11.2008року в сумі 3665,38грн., яка нарахована в розмірі однієї облікової ставки НБУ. Як на підставу нарахування пені, як і на підставу поставки товару позивач посилається на договір №29/05-08 від 29.05.2008року. Вказаний договір та розрахунок пені додані до позовних матеріалів.

Відповідно до ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дослідивши представлені суду матеріали справи, зокрема вищеназвану накладну №РН-0000134 від 25.05.08р. на суму 80712,00грн, банківські виписки та довіреність на отримання товару серія ЯПЕ №430109 від 29.05.2008року, судом встановлено, що останні не містять посилання на договір №29/05-08 від 29.05.2008року, на який посилається позивач, як на підставу поставки товару, інших доказів в підтвердження поставки товару, згідно вказаної накладної на підставі даного договору суду не надано. Враховуючи вищевикладені обставини, відсутність посилань у накладній на договір №29/05-08 від 29.05.2008року та відсутність інших доказів в матеріалах справи, які б підтвердили, що поставка товару згідно вказаної накладної відбулася на виконання умов даного договору №29/05-08 від 29.05.2008року, відсутні правові підстави для нарахування пені на підставі умов даного договору №29/05-08 від 29.05.2008року.

Ухвалами суду від 27.04.2011року та від 10.05.2011року, судом витребувались від позивача докази поставки товару згідно видаткової накладної №РН-0000134 від 29.05.2008року на виконання умов договору №29/05-08, однак із врахуванням того, що позивачем не виконано вимоги ухвал суду в цій частині та не подано доказів в підтвердження поставки товару на виконання умов договору №29/05-08 від 29.08.2008 року, суд прийшов до висновку про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення пені.

Враховуючи той факт, що товар був фактично поставлений відповідачу, що відповідачеві було надано вимогу №01/1 від 01.02.2011року на його оплату, суд вважає, що відповідач зобовязаний був оплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 30 712,00грн. у семиденний строк з дня предявлення вимоги, що передбачено ст.530 ЦК України.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач позовні вимоги не заперечив, наведених обставин не спростував, доказів оплати заборгованості не представив.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що в частині позовних вимог, щодо стягнення суми 30 712,00 грн. основного боргу, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення. В іншій частині позову, позовні вимоги належить залишити без розгляду.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 4-3, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, п.5 ч.1 с.81, ст.ст. 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Мірт” (ідентифікаційний код 22396799, адреса: 79038, м. Львів, вул. Пасічна, б.81, кв.12) на користь Приватного підприємства „Аванті” (ідентифікаційний код 30259015, адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 89-а, к.212), - 30 712,00 грн. основного боргу, 307,12 грн. державного мита та 210,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати.

3. В частині стягнення пені в сумі 3 665,38 грн. позов залишити без розгляду.

Суддя