Рішення № 16462372, 14.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.11 р. Справа № 2/118

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру технічної експлуатації № 6 Філії спеціалізованого електрозвязку, смт. Кринички

до відповідача: Військова частина А-2730, м. Артемівськ

про: стягнення основного боргу в розмірі 1341,25грн., індексу інфляції в розмірі 154,92грн., 3% річних в розмірі 37,13грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довір.

від відповідача: ОСОБА_2. за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Центру технічної експлуатації № 6 Філії спеціалізованого електрозвязку, смт. Кринички звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Військової частини А-2730, м. Артемівськ про стягнення основного боргу в розмірі 1341,25грн., індексу інфляції в розмірі 154,92грн., 3% річних в розмірі 37,13грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 2/61/221 від 10.01.2008р., додаткову угоду від 30.12.2008р., договір № 13/61 від 01.02.2011р., рахунки. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 193 Господарського кодексу України, ст.. 525, 526, 625, 530 Цивільного кодексу України, ст.. 33, 68 Закону України „Про телекомунікацію”.

06.06.2011р. позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, де останній зменшує позовні вимог та просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 588,25грн., індекс інфляції в розмірі 29,02грн., 3% річних в розмірі 7,69грн. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де позовні вимоги визнав частково, а саме основний борг в розмірі 445,27грн., проти решти вимог заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

10.01.2008р. між Військовою частиною А-2730 (Замовник) та ЦТЕ № 6 Філії спеціалізованого електрозвязку ВАТ „Укртелеком” (Виконавець) був укладений договір № 2/61/221.

За цим договором Виконавець надає послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування станційних споруд звязку, які зазначені в додатку 1 до договору, а Замовник проводить оплату наданих послуг.

Пунктом 2.1.2. договору визначено зобовязання Замовника своєчасно сплачувати виставлені рахунки згідно з розрахунком вартості наданих послуг.

Відповідно до п. 2.1.6. договору замовник зобовязаний підписувати акти виконаних робіт протягом пяти календарних днів з моменту їх отримання.

Розділом 3 „Порядок розрахунків” визначено, що розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться рівними частками не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, на підставі актів виконаних робіт та рахунків.

Згідно до п. 8.1. даний договір укладений терміном на 1 рік і діє з 01.01.2008р. по 31.12.2008р.

Додатковою угодою від 30.12.2008р. сторони домовилися, що договір укладений терміном на 1 рік і діє з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

Також, 01.02.2011р. між сторонами було укладено договір № 13/61, предметом якого є здіснення експлуатаційно-технічного обслуговування станційних споруд звязку Споживача, що розміщені в спеціалізованому технологічному приміщенні Виконавця, облікується на балансі Споживача і зазначені в додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 1.2. договору експлуатаційно-технічне обслуговування до договору включає в себе виконання комплексу заходів з підтримання станційних споруд звязку Споживача у справному стані.

Розділом 4 „Умови розрахунків” встановлено, що Споживач зобовязаний щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату за надані послуги на рахунок Виконавця на підставі рахунку виставленого до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 12.1. договору встановлено, що останній набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2011р.

Згідно до п. 12.2. договору роботи, виконані Виконавцем в межах його зобовязань за договором в період з 01.01.2011р. до дати підписання договору вважаються виконаними та приймаються до оплати Споживачем.

Як видно з матеріалів справи у період з грудня 2008р. по травень 2011р. позивачем надавалися послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування станційних споруд звязку Споживача, за надані послуги з експлуатації позивачем виставлялися рахунку на оплату послуг, які додані до матеріалів справи.

Всього у період з грудня 2008р. по травень 2011р. позивачем було надано послуги на загальну суму 1731,23грн.

Однак, як видно з матеріалів справи відповідач після порушення провадження у справі здійснив часткове погашення заборгованості в розмірі 1142,98грн., у звязку з чим позивачем зменшені позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість за період з грудня 2008р. по травень 2011р. в розмірі 588,25грн.

Проте, як видно з матеріалів справи позивачем при зменшені позовних вимог не враховано здійснену позивачем оплату в розмірі 94,46грн., що підтверджується платіжним дорученням № 751 від 20.05.2011р.

У звязку з чим провадження у справі в частині вимог про стягнення 94,46грн. підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 493,79грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач суму боргу визнач частково в розмірі 445,27грн., проте доказів оплати заборгованості в розмірі 48,52грн. до матеріалів справи не надав.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 493,79грн.

Оцінивши договори, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договорів відповідач не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 493,79грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 493,79грн. до матеріалів справи не надав, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 588,25грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 493,79грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 29,02грн. за період з липня 2010р. по квітень 2011р. та 3% річних в розмірі 7,69грн. за період з липня 2010р. по травень 2011р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Відповідач вимоги в цій частині заперечив, посилаючись на той факт, що штрафні санкції (інфляційні та 3% річних) не передбачені умовами договорів.

З огляду на вищевикладене, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми інфляційних нарахувань та 3% річних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у звязку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобовязань стосовно оплати суми заборгованості. Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на той факт, що індекс інфляції та 3% річних являються штрафними санкціями, оскільки індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобовязаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з липня 2010р. по травень 2011р. та індексу інфляції за період з липня 2010. по квітень 2011р. суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 7,69грн. та індексу інфляції в розмірі 29,02грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідач своєчасно виконані позивачем послуги не оплачував, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру технічної експлуатації № 6 Філії спеціалізованого електрозвязку, смт. Кринички до Війської частини А-2730, м. Артемівськ про стягнення заборгованості в розмірі 588,25грн., індексу інфляції в розмірі 29,02грн., 3% річних в розмірі 7,69грн. задовольнити частково.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 94,46грн. припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Військової частини А-2730 (84506, м. Артемівськ, вул. Чайковського, 8, р/р 35219002002394 в УДК в Донецькій області, МФО 8340160, ЄДРПОУ 08379186) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Центру технічної експлуатації № 6 Філії спеціалізованого електрозвязку (52300, смт. Кринички, вул.. Звязківців, 19, р/р 26006160711100 у ДОД АТ „Райффайзен Банк „Аваль”, МФРО 305653, ЄДРПОУ 21560766) заборгованість в розмірі 493,79грн., 3% річних в розмірі 7,69грн., індекс інфляції в розмірі 29,02грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 86,58грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 200,32грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мартюхіна Н.О.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2011р.