Постанова № 16461808, 09.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р. Справа № 6/262/10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Ходаківська І.П.

судді: Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргидочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.03.2011р.

у справі

господарського суду№6/262/10

Запорізької області

за позовомвідкритого акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім.А.М. Кузьміна"

додочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"

про

за участю

представників сторін:

позивача

відповідача стягнення 212 452,56грн.

пр. ОСОБА_1. дов. №71 від 28.04.11р.

не з'явився Розпорядженням №03.08-05/308 від 03.06.2011р. змінено склад колегії суддів у справі №6/262/10, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2010 року відкрите акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" про стягнення з відповідача на користь позивача 212 452,56грн. вартості не відвантаженого ферохрому.

25.11.2010р. відкрите акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" звернулось до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму збитків, які складаються із вартості не відвантаженого ферохрому у розмірі 212452,56грн.

29.11.2010р. дочірнє підприємство "Запорізький річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" звернулось до господарського суду із зустрічною позовною заявою про зобов'язання позивача підписати акт приймання-здачі виконаних робіт (послуг) №2571 від 08.08.2010р., та стягнення основного боргу оплати за виконані перевалочні роботи по договору №07-12.1/10-14/21100616 від 21.04.2010р. в сумі 177234,02грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.12.2010р зустрічна позовна заява була повернута відповідачеві, на підставі п.4 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, як така, що подана після початку розгляду справи.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.12.2010р. (суддя Місюра Л.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. (судді Шевкова Т.А., Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.) позовні вимоги (з врахуванням уточнень позовних вимог) задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у сумі 212 452,56грн. та судові витрати, посилаючись на доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, дочірнє підприємство "Запорізький річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що між ДП "Запорізький річковий порт "АСК "Укррічфлот" та ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" 21.04.2010р. укладено договір №07-12.1/10-14/21100616, за умовами якого відповідач зобов'язувався надавати послуги з перевалки феросплавів навалом в обсязі до 2000 тон щомісячно, за варіантом "судно-склад-вагон" протягом строку дії даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору позивач зобов'язувався прийняти та сплатити послуги, надані портом, згідно вартості вказаної в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною даного договору. До комплексу послуг з перевалки вантажу включаються як основні послуги (охоплені акордною ставкою), так і додаткові, перелік яких передбачений додатком №1 до договору.

В додатку №1 до договору сторони узгодили загальні умови договору та вартість послуг, а також зазначили, що факт виконання відповідачем робіт (послуг) підтверджується актом здачі та прийняття виконаних робіт (послуг), які підписуються сторонами даного договору.

Згідно із пп.2.2.3 п.2.2 договору, приймання вантажу із судна проводиться за вагою, вказаною в генеральному акті, підписаному капітаном судна та представником відповідача. Вага вантажу визначається за осадкою судна, за участю незалежного сюрвейера, замовленого позивачем за власний кошт, та за участю сюрвейера відповідача.

При розгляді справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що теплоходом "Солигорск" на адресу позивача надійшов ферохром за лотом №26 1220,037 тон, за лотом №27 560,793 тон, в загальній кількості 1780,830 тон, що відображено у двох генеральних актах від 29.07.2010р., які підписані представником відповідача та капітаном теплоходу "Солигорск" і скріплені відповідними печатками, та зазначено, що у сторін, які підписали дані акти, відсутні розбіжності щодо недостачі або надлишку вантажу, та будь-які повідомлення про вказані факти представниками судна та відповідача не складались.

У розділі 2 договору сторони узгодили, що забезпечення участі сюрвейера зі сторони відповідача (порту) є обов'язком відповідача.

Відповідно до генеральних актів від 29.07.2010р., вивантаження ферохрому з т/х "Солигорск" відбувалось не протягом кількох годин, а протягом доби: з 28.07.2010р. по 29.07.2010р., вантаж був розташований на 3 причалі порту.

Позивач забезпечив участь незалежного сюрвейера. Інспекційними звітами DN№1020-1432/1 та DN№1020-1432/2, також підтверджено, що на адресу позивача надійшло ферохрому за лотом №26 1220,037 тон, за лотом №27 560,793 тон.

За умовами пп.2.2.9 п.2.2 договору, відповідач зобов'язаний отриманий вантаж відвантажити на залізничний транспорт та здати його за вагою, визначеною відповідно до Статуту "Укрзалізниці", Правил приймання вантажів до перевезення та ваги, вказаної в залізничних накладних.

При цьому, відповідно до пп.2.2.8 п.2.2 договору обов'язок щодо оформлення залізничних накладних на вантаж покладено на відповідача порт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до залізничних накладних №№45503636, 45503637, 45503640, 45503641, 45503644, 45503646, 45503652 портом було передано до перевезення 1727,900 тон ферохрому.

Відповідно до генеральних актів від 29.07.2010 року, портом повинно було бути відвантажено ферохрому в загальній сумі 1780,830 тон, тобто відповідачем відвантажено позивачеві ферохрому в меншій кількості, ніж було отримано з т/х "Солигорск".

При кожному отриманні вагонів з вантажем на станції призначення, сторонами складались комісійні акти приймання вантажу.

Так, згідно комісійного акту від 01.08.2010р., вага вантажу ферохрому при отриманні для перевезення залізницею становила 443,050 тон, при видачі позивачу 448,800 тон, згідно комісійного акту від 02.08.2010р. вага вантажу ферохрому при отриманні становила 280,300 тон, при видачі 279,250 тон, згідно комісійного акту від 04.08.2010р. вага вантажу ферохрому при отриманні становила 335,900 тон, при видачі 340,400 тон, згідно комісійного акту від 05.08.2010р. вага вантажу при отриманні склала 317,150 тон, при видачі 320,100 тон, згідно комісійного акту від 08.08.2010р. вага вантажу ферохрому при отриманні склала 351,500 тон, а при видачі 3 53,250 тон.

Всього для перевезення залізницею у вагонах було отримано ферохрому у кількості, що відповідає масі, вказаній у залізничних накладних: 1727,900 тон, а позивачем після перевезення було отримано вантажу у кількості 1741,800 тон, тобто більше, ніж було завантажено у вагони, але менше, ніж було отримано за генеральними актами від 29.07.2010р. (1780, 830 тон).

На залізничній станції "Сортувальна" позивачем при прийнятті залізничних вагонів, кожен вагон був зважений та до кожного вагону був виданий Ваговий талон із зазначенням маси вантажу.

Згідно Вагових талонів, позивач отримав вантаж ферохрому у загальній кількості 1742, 550 тон, тобто вантажу виявилось більше, ніж було зазначено у залізничних накладних, проте менше, ніж було вказано в генеральних актах від 29.07.2010р.

Таким чином, отримавши з теплоходу ферохром у кількості 1780,830 тон відповідачем було фактично передано позивачу ферохрому у кількості 1742,550 тон, тобто на 38,280тон менше, ніж було отримано відповідачем з т/х "Солигорск" для доставки позивачу.

Відповідно до пп.2.1.8 договору, на позивача покладено обов'язок забезпечити доступ представника відповідача для контролю переваження вантажу на залізних вагах позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посилаючись на порушення позивачем даного положення договору, відповідач не надав суду жодного доказу звернення до позивача стосовно допуску представників відповідача для здійснення переваження вантажу на залізних вагах позивача та доказів відмови позивача в допуску представників відповідача в переваженні вантажу.

Таким чином, суди дійшли висновку, що позивачем не були порушені умови пп.2.1.8 п.2.1 договору, оскільки позивач не відмовляв і не забороняв представникам відповідача приймати участь у переваженні вантажу ферохрому.

Окрім того, з комісійних актів приймання вантажів №1 від 01.08.2010р., №2 від 02.08.2010р., №3 від 04.08.2010р., №4 від 05.08.2010р. та №5 від 08.08.2010р. вбачається, що перевірка маси вантажу проводилась як за участю представника позивача, так і за участю представників відповідача. Вказані акти підписані представниками відповідача і на них міститься відбиток штампу Порту.

Умовами укладеного між сторонами договору №07-12.1/10-14/21100616 від 21.04.2010р. сторони передбачили не тільки обов'язок відповідача (порту) прийняти вантаж, що надійшов позивачу, а і обов'язок порту забезпечити збереження вантажу на причалі та охорону вантажу при його доставці залізничним транспортом на адресу позивача (пп.2.2.5), вантаж відвантажити на залізничний транспорт та здати його за вагою, визначеною відповідно до Статуту "Укрзалізниці", Правил приймання вантажів до перевезення та ваги, вказаної в залізничних накладних (пп.2.2.9).

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не стверджував, що вага вантажу була невірно визначена при його отримання з т/х "Солигорск" та при завантаженні вантажу в залізничні вагони, а вказував, що збитки йому були завдані не на момент прийняття та розвантаження вантажу, а при здійснення доставки відповідачем даного вантажу, тобто, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, оскільки п.4.4 договору прямо передбачено, що відповідач несе матеріальну відповідальність за збереження прийнятого вантажу протягом всього шляху слідування та до моменту передачі його позивачу.

Загальна вага ферохрому, отриманого позивачем по лоту №26, складає 1199,550 тон.

Відповідно до генерального акту від 29.07.2010р. було вивантажено відповідачу вантажу 1 220,037 тон, отримано позивачем 1 199,550 тон, отже недоотримана вага по лоту №26 складає 20,487 тон.

Загальна вага ферохрому, отриманого позивачем по лоту №27 складає 543,000 тон.

Відповідно до генерального акту від 29.07.2010р. було вивантажено відповідачу ферохрому 560,793 тон, отримано позивачем 543,000 тон, отже недоотримана вага по лоту №27 складає 17,793 тон.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що порт не несе відповідальності за нестачу вантажу у розмірі не менш ніж 1,15 % (граничні розбіжності між вагою вантажу прийнятим до ТЕО та фактичною вагою вантажу, переданого замовнику).

З врахуванням вказаного пункту договору, судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість недовантаженого вантажу складає 26 852,62 доларів США, а на дату подання позовної заяви 25.10.2010р. курс гривни до долара США дорівнює 7,9118 грн. за 1 долар США., тому вартість нестачі вантажу становить 212452,56грн.

З метою врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію вих. №1-10пр від 03.09.2010р., в якій просив відшкодувати завдані збитки, сплативши вартість недопоставленої продукції, яка залишена відповідачем без відповіді.

Відповідно до с.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог ВАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М.Кузьміна" про стягнення з ДП "Запорізький річковий порт"АСК "Укррічфлот" збитків в розмірі вартості не відвантаженого портом ферохрому у сумі 212 452,56грн.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Запорізький річковий порт" акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. у справі №6/262/10 залишити без змін.

Головуючий І. Ходаківська

Судді Т. Данилова

О. Муравйов