Постанова № 16461726, 08.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"08" червня 2011 р. Справа № 40/354-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.

суддів Вовка І.В.

Харченка В.М,

з участю представників:

позивача:

відповідачів: не з’явився

Вставська І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД"

на рішення

та постановугосподарського суду Харківської області від 16 лютого 2011 р.

Харківського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2011 р.

у справі№ 40/354-10

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Агро ТПК",

закритого акціонерного товариства "Креатив"

про стягнення 110 654,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

21.12.2010 р. позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідачів солідарно за період з 12.02.2010 р. по 17.03.2010 р. 99 783, 8 грн. інфляційних втрат та 10 870, 59 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2011 р. (суддя Задорожна І.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 р. (головуючий –Погребняк В.Я., судді –Гончар Т.В., Слободін М. М.), прийнято відмову від позову в частині стягнення солідарно заборгованості з ТОВ "Капітал Агро ТПК" і в цій частині провадження у справі припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України. В задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника відповідача ПАТ "Креатив", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2008 р. між ТОВ "АПК "Надія ЛТД" (постачальник) та ЗАТ "КРЕАТИВ" (покупець), укладено договір на поставку товару № 402, згідно з яким постачальник зобов’язався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити, відповідно до умов даного договору - нерафіновану соняшникову олію першого ґатунку.

Відповідно до п.4 додаткової угоди № 2 від 12.09.2008 р. до договору сторони дійшли згоди, що сума заборгованості станом на дату підписання угоди, яка складає 8 770 849,77 грн., повинна бути сплачена покупцем в строк до 01.11.2008 р.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 3% річних та інфляційні втрати є невід'ємною частиною основного боргу, а тому підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу.

Проте, рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2008 р. у справі № 60/145-08, що набрало законної сили, стягнуто з другого відповідача борг в розмірі 13 620 853,77 грн.

Крім того, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2010 р. у справі № 29/464-09 рішення господарського суду Харківської області від 15.03.2010 р. частково скасовано та стягнуто з ЗАТ "КРЕАТИВ" на користь ТОВ "АПК "Надія ЛТД" –243 960,30 грн. пені, 1 401 127,89 грн. інфляційних, 310 889,33 грн. 3% річних, 19 559,78 грн. державного мита та 123,95 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В позові ТОВ "АПК "Надія ЛТД"до Закритого акціонерного товариства "КРЕАТИВ" в частині стягнення 500 000,00 грн. пені, 1 243 557,32 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 24 561,39 грн. інфляційних відмовлено. В позові ТОВ "АПК "Надія ЛТД" до ТОВ "Капітал Агро ТПК" відмовлено.

Станом на 18.03.2010 р. заборгованість другого відповідача, яка виникла на підставі договору, сплачена ним у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками доданими до матеріалів справи а саме:

11.09.2009 р. - 500 000,00 грн.,

30.09.2009 р. - 500 000,00 грн.,

13.11.2009 р. –1 000 000,00 грн.,

10.12.2009 р. –1 000 000,00 грн.,

15.01.2010 р. - 500 000,00 грн.,

17.02.2010 р. - 700 000,00 грн.,

24.02.2010 р. - 500 000,00 грн.,

25.02.2010 р. - 250 000,00 грн.,

05.03.2010 р. - 800 000,00 грн.,

18.03.2010 р.- 3 046 467,77 грн.

Проте, погодитися повністю з такими висновками суду неможливо, оскільки частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. І ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин висновок господарських судів про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.625 ЦК України не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Разом з тим, не можна погодися з розрахунком інфляційних втрат, зроблених позивачем, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) –це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

У позовній заяві ставиться питання про стягнення інфляційних втрат з 12.02.2010 р., проте застосовується індекс інфляції за весь лютий місяць до суми боргу, що існувала станом на 28.02.2010 р., але ж індекс інфляції з 12.02.2010 р. по 28.02.2010 р. Держкомстатом не визначений і даних про те, що він дорівнює індексу інфляції за період з 01.02.2010 р. по 28.02.2010 р. відсутні.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат за весь лютий 2010 р. позивачем не ставились.

Також не можуть бути стягнуті і інфляційні втрати за березень 2010 р., оскільки прострочка платежу в цьому місяці мала місце протягом 17 днів, а тому підстави для стягнення цих втрат, виходячи з індексу інфляції, що визначена на підставі росту рівня цін за весь місяць відсутні.

Дані для визначення індексу інфляції за певну кількість днів у місяці відсутні.

Разом з тим розмір 3% відсотків річних у сумі 10 870, 59 грн. за період з 12.02.2010 р. по 17.03.2010 р. визначений позивачем правильно і підлягає стягненню.

У зв’язку з наведеним постановлені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягають скасуванню, а позов –частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 лютого 2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2011 р. у справі за № 40/354-10 в частині відмови у задоволенні позову скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково і стягнути з закритого акціонерного товариства "Креатив" ( 25014 м.Кіровоград, пр. Промисловий, 19, р/р 26006102934001 В ЗАТ "Альфа-Банк", МФО 300346 ОКПО 31146251, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД" (м. Харків, вул. Індустріальна, 17, п/р 26000190712100 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 34391358) 10 870, 59 грн. 3% річних за період з 12.02.2010 р. по 17.03.2010 р.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Вовк

В. Харченко