Постанова № 16461627, 07.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р. Справа № 7/387-10-3910

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Коробенка Г.П.

розглянувши

касаційну скаргу ДПІ у Київському районі міста Одеси

на постанову

та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року

господарського суду Одеської області від 04.11.2010 року

у справі

господарського суду№ 7/387-10-3910

Одеської області

за заявою боржникаприватного підприємства "Кельміс"

провизнання банкрутом

ліквідаторОганесян С.А.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від боржника:ОСОБА_1. (довіреність від 29.05.2011 року, № 29-05/11),

від скаржника:не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

господарський суд Одеської області ухвалою від 07.09.2010 року порушив провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Кельміс" (далі боржника) за заявою голови ліквідаційної комісії боржника, в звязку з прийняттям його засновником рішення про ліквідацію підприємства та призначення голови ліквідаційної комісії, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закону).

Постановою суду від 21.09.2010 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Оганесяна С.А., зобовязано ліквідатора опублікувати оголошення в офіційному друкованому органі в пятиденний строк (том 1, а.с. 36).

04.11.2010 року на затвердження до господарського суду Одеської області надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника станом на 02.11.2010 року (том 1, а.с 41-47).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2010 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника станом на 02.11.2010 року, ліквідовано приватне підприємство "Кельміс", провадження у справі № 7/387-10-3910 припинено, зобов'язано державного реєстратора внести запис до ЄДРПОУ про припинення вищезазначеної юридичної особи (том 1, а.с. 50).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, ДПІ у Київському районі міста Одеси звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції, мотивуючи порушенням її прав як потенційного кредитора та органу, уповноваженого державою на здійснення контролю належної сплати податків суб'єктами підприємництва, яке полягало в неповному проведенні ліквідаційної процедури з боку ліквідатора протягом неповних двох місяців та припиненні судом достроково, в той час як законодавством передбачено можливість здійснення ліквідаційної процедури протягом 1 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року ухвалу господарського суду Одеської області від 04.11.2010 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі міста Одеси без задоволення (том 1, а.с. 71-81).

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ДПІ у Київському районі міста Одеси звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року та ухвалу господарського суду Одеської області від 04.11.2010 року, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, статті 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника боржника, дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Згідно з частиною 4 статті 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

З матеріалів даної справи вбачається, що засновником боржника 13.08.2010 року прийнято рішення про припинення діяльності боржника та створення комісії з припинення юридичної особи, ліквідатором боржника призначено голову ліквідаційної комісії Оганесяна С.А. (том 1, а.с.6).

А головою ліквідаційної комісії боржника 02.09.2010 року прийнято рішення про звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство (том 1, а.с.4). Також 06.09.2010 року голова ліквідаційної комісії боржника звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство боржника згідно статті 51 Закону (том 1, а.с. 2-3).

Матеріалами справи підтверджується, що в заяві про порушення справи про банкрутство відсутні відомості та до матеріалів заяви не додано доказів щодо публікації оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів, встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості та повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства.

Проаналізувавши рішення засновника боржника від 13.08.2010року та рішення ліквідатора 02.09.2010року про звернення до суду про порушення справи про банкрутство, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що в зазначений період з 13.08.2010року по 02.09.2010року ліквідатор боржника об"єктивно не міг дотриматись передбаченого статтею 105 ЦК України двохмісячного строку для подання грошових вимог кредиторами боржника та сформувати за наслідком подання грошових вимог кредиторами проміжного ліквідаційного балансу відповідно до статті 111 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що справа про банкрутство зазначеного боржника порушена судом за відсутності в матеріалах справи документів, які підтверджують дотримання процедури самоліквідації відповідно до статей 105, 111 Цивільного кодексу України, зокрема, відсутні докази здійснення публікації про ліквідацію боржника його засновниками в спеціальному бюлетені державного реєстратора, виявлення кредиторів боржника, складення та затвердження проміжного ліквідаційного балансу боржника за наслідком подання грошових вимог кредиторами.

Отже, головою ліквідаційної комісії боржника не дотримано позасудової процедури самоліквідації боржника, яка є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону. З такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові № 08/172 від 10.06.2008 року у справі №15/682-б.

Відтак, суду належало повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до положень частин 1 статей 8, 9 Закону, та статті 51 Закону, як таку, що подана боржником без дотримання вимог чинного законодавства .

Однак, ігноруючи зазначені приписи процесуального та матеріального права, суд першої інстанції безпідставно порушив провадження у справі та безпідставно визнав боржника банкрутом, ввів ліквідаційну процедуру та затвердив ліквідаційний баланс боржника.

Також в ході ліквідаційної процедури ліквідатором не здійснено запитів до державних реєстраторів обтяжень рухомого та нерухомого майна з метою виявлення активів боржника, які перебувають під забороною відчуження, не перевірено наявності виконавчих проваджень в органах державної виконавчої служби та не витребувано їх для виконання в ході ліквідаційної процедури, не подано до ліквідаційного балансу реєстру вимог кредиторів боржника, що є обов'язковим відповідно до частини 1 статті 32 Закону. Суд апеляційної інстанції зазначених порушень законодавства про банкрутство не виявив та не усунув.

Отже, висновки судів про належне проведення ліквідаційної процедури не відповідають нормам законодавства про банкрутство. Також зважаючи на грубі порушення цивільного законодавства при проведенні процедури самоліквідації боржника, внаслідок чого провадження у справі за статтею 51 Закону було порушено бехпідставно та необґрунтовано введено ліквідаційну процедуру, колегія суддів касаційного суду вважає можливим прийняти рішення про припинення провадження у справі № 7/387-10-3910.

Про позитивний обов'язок законодавця на предмет заповнення прогалин у статті 40 Закону для належного застосування судами норм законодавства про банкрутство та про можливість припинення незаконно порушеного провадження у справі про банкрутство з інших підстав, окрім тих, які передбачено статтею 40 Закону наголошується в частині 5 Рішення Конституційного суду України №5-рп/2007 від 20.06.2007 року у справі №1-14/2007 за конституційним зверненням ВАТ "Кіровоградобленерго" про офіційне тлумачення положень частини восьмої статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

З врахуванням викладеного оскаржувану постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року та ухвалу господарського суду Одеської області від 04.11.2010 року не можна вважати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню. Провадження у справі необхідно припинити, керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, як таке, що порушено безпідставно.

Згідно з частиною 1 статті 122 Господарського процесуального кодексу України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Отже, до компетенції судів касаційної (апеляційної або першої інстанції) належить вжиття заходів до повороту виконання скасованого судового рішення.

Відповідно до статті 122 ГПК України, суд вважає необхідним зобов'язати державного реєстратора за адресою місцезнаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року та ухвали господарського суду Одеської області від 04.11.2010 року та припинення провадження у справі № 7/387-10-3910.

Окрім того, колегія суддів касаційного суду зазначає про те, що постанова суду від 21.09.2010 року про визнання боржника банкрутом може бути переглянута за нововиявленими обставинами судом першої інстанції у зв'язку із прийняттям зазначеної Постанови ВГСУ у справі та встановленням обставин безпідставності порушення провадження у справі про банкрутство у справі № 7/387-10-3910.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України, ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу ДПІ у Київському районі міста Одеси задовольнити частково.

2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року та ухвалу господарського суду Одеської області від 04.11.2010 року скасувати, провадження у справі № 7/387-10-3910 припинити.

3.Державному реєстратору за місцезнаходженням боржника приватного підприємства "Кельміс" внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року та ухвали господарського суду Одеської області від 04.11.2010 року та припинення провадження у справі № 7/387-10-3910 про банкрутство приватного підприємства "Кельміс" (код ЄДРПОУ 36613083).

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчук

Г. Коробенко