Постанова № 16460343, 31.05.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2011 р. Справа № 12/213/10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. головуючого

Волковицької Н.О.

Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачане зявився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

відповідачаОСОБА_1 дов. від 16.12.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОдеської залізниці

на постановувід 17.03.2011 року Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 12/213/10 господарського суду Миколаївської області за позовомОдеської залізниці доТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" простягнення 9139,20 грн. ВСТАНОВИВ: Одеська залізниця звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" про стягнення 9139,20 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.02.2011 року (суддя Семенов А.К.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Одеська залізниця звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог посилаючись на порушення судами Правил користування вагонами і контейнерами, Правил зберігання вантажів, Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом.

Заявник, не погоджуючись із висновками судів про те, що позивачем не надано доказів відмови відповідача від приймання вагонів зазначає, що станом на 17 год. 00 хв. 24.04.2010 року на коліях Миколаїв Вантажний знаходилось 157 вагонів.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Висновки судів про те, що довіреністю №347 від 31.12.2009 року, яка видана представнику відповідача для підписання ним відомостей плати за користування вагонами, памяток про користування вагонами, актів загальної форми накопичувальних карток, облікових карток, не передбачено повноважень на перевірку та надання належної оцінки фактам, зазначеним у перелічених вище документах, на думку заявника, не відповідає положенням пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами, яким передбачено, що у разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобовязаний підписати відомість із зауваженнями, чого представником ТОВ СП "Нібулон" зроблено не було.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій між позивачем та відповідачем був укладений договір № ДН-4/98 від 12.10.2009 року, за умовами пункту 1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується підїзна колія, яка належить підприємству і примикає стрілкою №35 до підїзної колії ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці та обслуговується локомотивом Ольшанської філії ВАТ "КДМППЗТ".

Відповідно до пунктів 5, 6 договору повідомлення про готовність вагонів для передачі передаються: прийомоздавальником станції прийомоздавальнику ТОВ СП "Нібулон" цілодобово по телефону за 2 години до готовності передачі з записом в книзі повідомлень, вагони для підїзної колії подаються локомотивом залізниці на колію №11 ст. Миколаїв-Вантажний.

Згідно пункту 11 договору максимальна переробна спроможність вантажних пунктів без урахування часу на технологічні операції складає: вивантаження зернових на коліях 2,3,4 фронт одночасної подачі 15 вагонів (по 5 вагонів на кожну колію), фронт одночасного вивантаження 15 вагонів (по 5 вагонів на кожній колії) за 2 год. 30 хв. Добова переробна спроможність вантажних фронтів з урахуванням часу на технологічні операції складає 75 вагонів на добу.

Пунктом 16 договору встановлено, що підприємство сплачує залізниці плату: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифного керівництва №1).

За умовами пункту 18.4 договору залізниця має право затримати поїзди на підходах до ст. Миколаїв-Вантажний, у разі не прийому вагонів Підприємством, при наявності на 17 год. 00 хв., на коліях станції призначення вагонів у кількості не менше добової переробної спроможності вантажних фронтів. Вагони, що з вини Підприємства, простоюють на підходах до станції призначення, в затриманих поїздах в очікуванні подачі під вивантаження, незалежно від виконання переробної спроможності, оформлюються актами про затримку вагонів ф.ГУ23а, з покладанням на підприємство відповідальності за користування вагонами та зберігання вантажів у вагонах до моменту закінчення затримки, згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом (Тарифного керівництва №1), Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, та Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за вх.№866/5087. Загальний час, за який підприємством вноситься плата за користування вагонами, включає час затримки з його вини та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Підприємства, згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458.

Господарськими судами встановлено, що 24.04.2010 року на станції Кульбакіно Одеської залізниці на підставі наказу №86 про затримку потягу від 24.04.2010 року було затримано потяг, про що складено акт про затримку №9 від 24.04.2010 року. Відповідно до наказу та акта підстава для затримання неприйняття вагонів вантажовласником ТОВ "НІбулон".

Згідно з накопичувальною карткою № 30040016 від 30.04.2010 року залізницею нараховано плату за користування вагонами у сумі 7616 грн., + ПДВ (20%) 1523,20 грн., всього на суму 9139,20 грн., що підтверджується наданими залізницею розрахунками.

Одеською залізницею на адресу ТОВ СП "Нібулон" було надіслано претензію № 103 від 21.06.2010 року, яка залишена підприємством без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення Одеської залізниці до господарського суду Миколаївської області з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з наступного.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Водночас відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками підїзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами субєктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної підїзної колії, порту, підприємства.

Згідно з п.1 Правил користування вагонами і контейнерами (ст. 119 - 126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за №165/3458, Правила користування вагонами і контейнерами визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).

Пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники підїзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.

Відповідно до п.3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Памяток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Памяток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к , Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

За п.п. 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передає йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Згідно з п/п “б”п.16 Правил користування вагонами і контейнерами вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником.

Аналогічні положення передбачені і ст. 121 Статуту залізниць України, відповідно до якої вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача.

Як встановлено судами з моменту виникнення спірних правовідносин між сторонами, відповідач безперервно приймав вагони, що підтверджується довідкою про переробну здатність ТОВ СП "Нібулон" у квітні 2010 року (а.с.29), а саме: у графі "Вивантажено вагонів на 17 год. 00 хв." зазначено, що в період з 04.04.2010 року по 30.04.2010 року (в тому числі і за період з 23.04.2010 року по 24.04.2010 року) ТОВ СП "Нібулон" постійно вивантажував вагони у кількості не менше 75 вагонів на добу.

Таким чином, суди дійшли висновку, що з 04.04.2010 року по 30.04.2010 року (в тому числі і за період з 23.04.2010 року по 24.04.2010 року) залізницею було подано вагонів у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів одержувача, в звязку з чим відсутні підстави для нарахування відповідачу плати за користування вагонами у розмірі 9139,20 грн.

Крім того, виходячи зі змісту пункту 18.4 договору, єдиною підставою для затримання позивачем вагонів може бути неприйняття вагонів відповідачем, тобто повинна мати місце вина ТОВ СП "Нібулон".

При цьому, судами встановлено, що незважаючи на те, що при видачі наказу №86 від 24.04.2010 року Одеська залізниця вказала в якості причини затримки вагонів - неприйняття вагонів вантажовласником - ТОВ СП "Нібулон", залізницею не надано доказів того, що ТОВ СП Нібулон" не приймало або відмовлялося від прийому вагонів.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і обєктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.02.2011 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року у справі № 12/213/10 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Одеської залізниці залишити без задоволення.

Головуючий суддяТ. Дроботова

С у д д іН. Волковицька

Л. Рогач