Ухвала суду № 16458849, 01.06.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/664/11

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю., Боровицького О. А.

при секретарі: Семеновій Г.В.

за участю представників сторін:

апелянтів - Сидорова О.В., Спесивцева В.В.

позивача - Давискиби В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги державної податкової інспекції у м.Вінниці та державної податкової адміністрації у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Вінницький інструментальний завод" до державної податкової інспекції у м.Вінниці, Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука О.В. про скасування рішення та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року відкрите акціонерне товариство "Вінницький інструментальний завод" (далі - ВАТ "Вінницький інструментальний завод") звернулося в суд з позовом до голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (ДПА у Вінницькій області) Вітрука Олександра Васильовича, Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у м. Вінниці про визнання неправомірними дій голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. та скасування його рішень від 11.01.2011 року №173 та №99; визнання неправомірними дій ДПІ у м. Вінниці та скасування її першої податкової вимоги від 02.02.2011 року №279.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачами подано апеляційні скарги з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянти просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні представники апелянта вимоги апеляційних скарг підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити посилаючись на недоведеність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Зокрема представники апелянтів стверджували, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов невірного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень та як наслідок вимоги ДПІ у м.Вінниці №279 від 02.02.2011 року, оскільки судом не досліджено всіх обставин та встановлення факту порушення норм чинного законодавства податкового органу щодо прийняття зазначеної податкової вимоги.

Крім того, представник ДПА у Вінницькій області посилається на правомірність дій голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. при винесенні рішень від 11.01.2011 року №173 та №99, якими скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 13 березня 2008 року №0000192350/0 та №0000702330/0 від 24.08.2008р., оскільки зазначені дії вчинені у відповідності до положень ст.55 Податкового кодексу України та приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апелянтів заперечив стверджуючи про їх необґрунтованість та безпідставність та посилався на обєктивність та правомірність висновків суду першої інстанції, у звязку з чим просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та думку представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки дії ДПА у Вінницькій області щодо винесення рішень №173 та 99 від 11.01.2011 року та самі рішення є протиправними, тому відповідно і вимога ДПІ у м. Вінниці №279 від 02 лютого 2011 року, що прийнята на виконання вказаного рішення в частині стягнення недоїмки зі сплати ПДВ в сумі 179 690 гривень 13 копійок та дії щодо її винесення також є протиправними.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ВАТ “Вінницький інструментальний завод” зареєстровано Виконавчим комітетом Вінницької міської ради19.09.1997 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію №827551 (т.1 а.с.41).

Товариство взято на податковий облік у ДПІ м. Вінниці з 11.08.1998 року та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ №01755837 від 22.07.1997 року (т.1 а.с. 42).

В період з 14.01.2008 року по 05.03.2008 року працівниками ДПІ у м. Вінниці та ДПА у Вінницькій області проведено виїзну планову комплексну перевірку ВАТ "Вінницький інструментальний завод" з питань дотримання ВАТ вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2006 року по 01.10.2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2008 року №546/2350/00222083 (т.1 а.с. 43-80), яким встановлено заниження ВАТ "Вінницький інструментальний завод" бюджетного відшкодування за період з 01.01.2006 року по 01.10.2007 року в сумі 603734 гривень.

Разом з тим, висновки акту перевірки знайшли своє відображення у винесеному ДПІ у м. Вінниці податковому повідомленні-рішенні від 13 березня 2008 року №0000192350/0 (т.1 а.с.205), згідно із яким ВАТ збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 603734 гривень та встановлено, що зазначена суму підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

В подальшому, у період з 03.06.2008р. по 17.06.2008р. Державною податковою інспекцією у м. Вінниці проведено чергову позапланову виїзну перевірку ВАТ “Вінницький інструментальний завод”з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за період з 01.02.2008р. по 01.04.2008р., за результатами якої складено акт №1274/2330/00222083 від 18.06.2008р. (т.1 а.с. 8-34).

Вказаною перевіркою встановлено порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”внаслідок чого платником занижено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2008 року на суму 1065,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на суму 1065,00 грн.

За результатами перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000702330/0 від 24.08.2008р. (форма В2) (т.1 а.с. 207), яким збільшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1065,00 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення ВАТ "Вінницький інструментальний завод" не оскаржувались, а визначена податковим органом сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ зараховувалась у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Таким чином, загальна сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів становить 604799 грн. (603734 грн. + 1065 грн.).

Станом на 14.02.2011р. податковим органом зменшено позивачу податкові зобов'язання з ПДВ на суму 179690,13 гри., шляхом їх зарахування із вищевказаної суми заниження бюджетного відшкодування (604799 - 425108,87 = 179690,13 грн.).

Рішеннями голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. від 11.01.2011 року №173 та №99 податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 13 березня 2008 року №0000192350/0 та №0000702330/0 від 24.08.2008р. було скасовано. Приймаючи своє рішення голова ДПА у Вінницькій області виходив із того, що в порушення п.п. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168), матеріалами перевірки не доведено факт заниження платником бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Крім того, відповідач керувався тим, що перевірки, висновки яких було відображено в актах від 11.03.2008 року №546/2350/00222083 та №1274/2330/00222083 від 18.06.2008р., були проведені працівниками податкових органів в порушення наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість”та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість”: без проведення доперевірочного аналізу; дослідження формування податкового кредиту проводилося лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів; зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надмірну сплату ПДВ до бюджету постачальниками; підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 з ПДВ.

За наслідками зазначених вище рішень ДПІ у м. Вінниці було прийнято податкова вимога від 02.02.2011 року №279, якою встановлено ВАТ "Вінницький інструментальний завод" податковий борг з ПДВ в сумі 179 690 грн. 13 коп. (т. 1 а.с.213).

Таким чином дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів ставиться критично до доводів апелянта щодо правомірності оскаржуваних рішень ДПА у Вінницькій області з огляду на наступне.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” вiд 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином колегія суддів вважає, що викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що Закон України "Про податок на додану вартість"(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Слід також зауважити, що сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що зазначені норми Закону не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Положення пункту 1.8. статті 1 Закону №168 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З актів перевірок перевіряючими жодних порушень позивачем чинного законодавства в процесі формування податкового кредиту не виявлено, що свідчить про доведеність та правомірність заявленого бюджетного відшкодування.

Крім того, як зясовано судом першої інстанції, факт здійснення позивачем товарних операцій, сплачене по яким ПДВ віднесено останнім до податкового кредиту, та їх товарність скаржником під сумнів не ставиться.

Слід відмітити, що в матеріалах справи міститься зведений реєстр сплати податкового кредиту з ПДВ за період з грудня 2005 року по серпень 2007 року (т.1 а.с. 123-201), який надавався і перевіряючим під час проведення перевірок.

Колегія суддів не бере також до уваги посилання апелянта стосовно правомірності дій голови ДПА у Вінницькій області Вітрука О.В. при винесенні рішень від 11.01.2011 року №173 та №99, з огляду на нижчевикладене.

Зокрема, як вбачається з оскаржуваних рішень та пояснень представників апелянта, останні прийнято на підставі статті 55 Податкового кодексу України, відповідно до п. 55.1 якої податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Під час судового розгляду зясовано, що одним з мотивів прийняття вказаного рішення слугувало порушення працівниками органів ДПС наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість” при проведенні перевірки щодо правомірності формування товариством податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що самі по собі зазначені акти не можуть слугувати підставами для скасування рішень форми В2 та самі по собі не є достатніми підставами для скасування результатів перевірки, оскільки вони є актами індивідуальної дії та носять рекомендаційний характер.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування як рішень ДПА у Вінницькій області №173 та 99 від 11.01.2011 року, так відповідно і вимоги ДПІ у м. Вінниці №279 від 02 лютого 2011 року, як такої, що прийнята на підставі рішень в частині стягнення недоїмки зі сплати ПДВ в сумі 179 690 гривень 13 копійок.

Отже, наведені в апеляційних скаргах доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

В силу частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

В той же час згідно з частини 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Вінницький окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційі скарги належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м.Вінниці та державної податкової адміністрації у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 червня 2011 року .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Сторчак В. Ю.

Боровицький О. А.