Ухвала суду № 16458531, 08.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2011 р.Справа № 2-а-1906/09/1470 Категорія:8Головуючий в 1 інстанції: Мавродієва М.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Джабурія О.В.

суддів Крусяна А.В.

Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до товариства з обмеженою відповідальністю «Самшит», приватного підприємства «Авеста-2003»про визнання недійсними договорів купівлі-продажу,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Самшит»та приватного підприємства «Авеста-2003»про визнання недійсними укладених відповідачами усних договорів купівлі-продажу сої від 18.07.2005 року на загальну суму 17967,60 грн. та від 13.12.2005 року на суму 16909,20 грн. та застосування наслідків недійсності вказаних правочинів в порядку, передбаченому ст. 208 Господарського кодексу України.

Позивач посилався на те, що під час планової виїзної перевірки ТОВ «Самшит»було встановлено, що ТОВ «Самшит»виступало як учасник господарських відносин з ТОВ «Авеста-2003»та уклало з останнім усні договори купівлі-продажу сої. При цьому постановою господарського суду Луганської області від 04.07.2006 року було визнано недійсними з моменту реєстрації 03.09.2003 року установчі документи ТОВ «Авеста-2003»та припинено зазначену юридичну особу. Постанова була мотивована тим, що ТОВ «Авеста-2003»за юридичною адресою не знаходиться, зареєстровано на підставну особу, засновник підприємства згідно вироку Жовтневого районного суду м. Луганська притягнутий до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Авеста-2003»анульовано актом від 15.08.2006 року.

Позивач вказує, що зазначені обставини свідчать про наявність умислу ТОВ «Авеста-2003»на укладення з ТОВ «Самшит»правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме спрямований на ухилення від оподаткування, оскільки посадова особа ТОВ «Авеста-2003»усвідомлювала протиправний характер своїх дій.

Відповідач заперечував проти позову вказуючи, що поставка від ТОВ «Авеста-2003»сої дійсно мала місце. Отримана соя була перероблена ТОВ «Самшит»та реалізована підприємством ЗАТ «Росток», Бахчисарайський КБЗ, ПП 2Агрофірма Єлена», ДП «Племрепродуктор Степове», що підтверджується відповідними документами. Податки за вказаних операціях були нараховані та сплачені ТОВ «Самшит», що було перевірено та підтверджено податковою інспекцією під час планової перевірки. На момент укладення спірних угод ТОВ «Авеста-2003»перебувало у ЄДРПОУ та мало належним чином оформлене свідоцтво платника ПДВ, а постанова господарського суду Луганської області від 04.07.2006 року не має зворотної сили.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на зазначену постанову була подана апеляційна скарга. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в позовному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією суддів встановлено, що в період з 25.02.2008 року по 21.03.2008 року ДПІ у Центральному районі М.Миколаєва було проведено виїзну планову перевірку TOB «Самшит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт №463/23-600/22437507 від 28.03.2008 року. За результатами перевірки встановлено, що між TOB «Авеста 2003»та TOB «Самшит»були укладені усні договори купівлі-продажу сої від 18.07.2005 на загальну суму 17967,60 грн. та від 13.12.2005 на суму 16909,20 грн. 18.07.2005 відповідач-2 відпустив відповідачу-1 по накладній №53 товар на загальну суму 17967,60 грн., а 13.12.2005 по накладній №85 товар на загальну суму 16909,20 грн. Письмового договору сторони не укладали. Між сторонами виникли правовідносини з усних угод купівлі-продажу, підтвердженням яких є видані продавцем документи (накладні), які містять відомості про кількість Товару, ціну та загальну суму поставки. На виконання умов зазначених договорів TOB «Самшит»сплатило TOB «Авеста 2003»18.05.2005 - 17967,60 грн. та 13.12.2005 - 16909,20 грн., що підтверджується квитанціями до прибутково-касових ордерів.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями зазначених вище законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч.1 ст.638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст.181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Норми Цивільного та Господарського кодексів України не містять заборони щодо укладання договору поставки в усній формі.

На виконання ч.2 ст.206 ЦК України товариству «Самшит»було видано товариством «Авеста 2003»документ, що підтверджує підставу сплати (накладні №53 від 18.07.2005 року та №85 від 13.12.2005 року) та суму одержаних грошових коштів (квитанції до прибутково-касових ордерів від 18.05.2005 року та 13.12.2005 року). Представник позивача під час розгляду справи не заперечив той факт, що первинні бухгалтерські документи засвідчують факт поставки сої від TOB «Авеста 2003»до TOB «Самшит». Відповідно до вимог ч.1 ст.629 Цивільного Кодексу України договір с обов'язковим для виконання сторонами. В обґрунтування позову позивач посилається на приписи ст.ст. 207, 208 Господарського Кодексу України. Відповідно до вимог ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з вимогами ч.1 ст.208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до вимог статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок. Відповідно до вимог ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, порушуватимуть Кримінальний кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Однією з необхідних умов для визнання господарського зобов'язання недійсним відповідно до ст.207 ГК України, є його укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а для застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України, крім встановлення обставин, що господарське зобов'язання завідомо суперечне інтересам держави і суспільства, необхідно встановити також наявність наміру у сторін.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 №3 (із змінами та доповненнями) до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема належать угоди спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач у порушення вимог ст.71 КАС України не надав суду належних доказів притягнення засновника та директора TOB «Авеста 2003»ОСОБА_1. до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.2 т.205 КК України, тобто за створення фіктивного підприємства у вигляді вироку суду. Рішення господарського суду Луганської області від 04.07.2006 містить посилання на повідомлення відносно цього факту засновником підприємства ОСОБА_1., а не встановлює цей факт.

Судова колегія погоджується з тим, що станом до 15.08.2006 року відповідач мав право укладами угоди та складати податкові накладні, так як не був вилученим з реєстру платників ПДВ.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Позивач, який є субєктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2009 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький