Постанова № 16458433, 02.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2011 р.Справа № 2-а-9535/09/1570 Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Судді-доповідача Косцової І.П.

суддів Стас Л.В.,Турецької І.О.

за участю секретаря Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Котовської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом Одеської залізниці до Котовської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Котовської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області від 14 травня 2009 року № 0000301701/0, яким позивачу нараховано 3737,04 грн. податку з доходів найманих працівників та 7474,08 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам пп.»д»пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 закону України № 2181.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати оскаржувану постанову суду та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у березні-квітні 2009 року посадовими особами Котовської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області здійснено виїзну планову перевірку відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці будівельно-монтажного експлуатаційного управління з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 по 31.12.08.

За результатами перевірки складено акт № 839/23-01/01071663 від 27.04.2009, у відповідності до висновків якого встановлено порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст.4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 № 889-IV, в результаті чого недоутримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 3 737,04 грн.

Порушення полягало у тому, що при нарахуванні та виплаті працівникам надбавок то тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, БЕМУ № 2 не відносило та не включало суми таких надбавок до загального місячного оподаткованого доходу і, відповідно, не оподатковувала податком з доходів фізичних осіб за період з 01.04.2007 року по 31.08.2007 року.

На підставі вказаного акту 14.05.2009 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000301701/0, яким Котовському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінню № 2 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці визначено податкове зобовязання з податку з доходів найманих працівників у сумі 3737,04 грн. за основним платежем та 7474,08 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження скаргу Одеської залізниці залишено без задоволення, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000301701/1 від 05.06.2009 року, яким визначена сума податкового зобовязання, зазначена у попередньому рішенні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач при нарахуванні та виплаті працівникам надбавок то тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, діяв відповідно до умов колективного договору, Положення про порядок і умови відшкодування витрат працівникам залізничного транспорту, тому не може нести відповідальність за не нарахування та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із сум надбавок за розїзний характер робіт у періоді, що перевірявся.

Проте колегія суддів з таким висновком не погоджується та вважає його помилковим, виходячи з наступного.

Згідно з п.п.4.2.1.п.4.2.ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

П.п. 4.3.2 п.4.3 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.

Відповідно до абзаців першого та другого загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України від 13.03.1998 №59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за №218/2658 (далі - Інструкція №59) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Ст.13 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.99 N 490 "Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер" підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Таким чином, підприємство самостійно визначає доцільність встановлення надбавок працівникам, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер, тобто службові поїздки вказаних працівників не є відрядженнями, про що зазначається у колективному договорі з встановленням переліку відповідних посад та професій, розміру вказаних надбавок, який не повинен перевищувати граничних розмірів надбавок (польового забезпечення) працівникам за день, встановлених Постановою N 490 для поїздок в межах України (частина друга пункту 1 вказаної Постанови) та за межами України (пункт 2 Постанови N490).

Як вбачається з матеріалів справи, п.4.6 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Котовського будівельно-монтажного експлуатаційного управління на 20062010 роки, зазначено, що службові поїздки залізничників, постійна робота яких проходить в дорозі або має розїзний характер, вважати відрядженнями, при цьому зберігається діючий порядок обліку виплат за розїзний характер робіт. Відшкодування витрат працівникам, постійна робота яких проходить в дорозі або має розїзний характер, а також при службових поїздках в межах обслуговуючих дільниць проводити згідно з Положенням, затвердженим наказом Укрзалізниці від 10.06.2002 №285 Ц в межах України в розмірі 50%, а за межами України 100% добових, встановлених при відрядженнях в Україні, за кожну добу знаходження в роз`їзді.

Ч.3.п.1.1 ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено, що для цілей вищевказаного Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Водночас, пунктом 3.5 статті 3 Закону України N889 визначено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Таким чином, з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, включаються у склад заробітної плати і оподатковуються в її складі відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону N 889 за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 вказаного Закону, тобто 15 %.

Як на підставу обґрунтованості своєї позиції, що надбавки до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами, не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, позивач посилається на розяснення ДПА України надані листами ДПА України від 25.05.2004 № 5131/5/17-3116, від 25.05.2004 № 9407/7/17-3117, від 08.06.2004 №4528/6/17-3116, від 04.03.2005 № 1925/6/17-3116, а також відповідь ДПА України ДАЗТ України “Укрзалізниця”, надану листом від 14.07.2006 №7759/6/17-0716.

Так, всі зазначені розяснення, надані ДПА України з питань оподаткування податком з доходів фізичних осіб сум надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, містять посилання на Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003, постанову Кабінету Міністрів України “Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон” від 23.04.1999 №663, Інструкцію про службові відрядження у межах України та за кордон, затверджену Міністерством фінансів України від 13.03.1998 №59, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за № 218/2658, та висновок про підстави не включення до оподатковуваного доходу таких сум за умови визначення поїздок працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, відрядженнями. При цьому, для того, щоб такі поїздки вважались відрядженнями, як це зазначено в колективному договорі позивача, вони мають бути оформлені згідно вимог чинного законодавства України про службові відрядження.

Зазначене також підтверджується і розясненнями, наданими ДПА України у листі від 14.05.2007 N4639/6/17-0716, де зазначено, що якщо колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою) службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, визначені відрядженнями, з належним їх оформленням відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон" та Інструкції (з виконанням положень пункту 9.10 статті 9 Закону N 889), то суми коштів, отриманих платником податку на відрядження, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону, тобто не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації).

Позивач дійсно визначив у Колективному договорі службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер відрядженнями, однак не дотримувався встановленого порядку їх оформлення (з виконанням положень п.9.10 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”) .

Так, відповідно до вимог Інструкції про службові відрядження у межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України №59, підтвердженням належного оформлення відряджень є спеціальний журнал реєстрації посвідчень про відрядження за формою згідно додатку № 1 до Інструкції № 59; наказ керівника підприємства про направлення працівника у відрядження та посвідчення про відрядження з відповідними відмітками щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи, засвідчені підписом відповідної службової особи і печаткою підприємства. Зазначені докази належного оформлення відряджень працівників Котовського БМЕУ №2 у підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем не були надані до суду.

Згідно п.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення діяв на підставі закону, проте суд першої інстанції, повно та всебічно зясувавши обставини справи, дав їм неналежну правову оцінку, що є підставою для скасування ухваленого ним рішення.

Керуючись, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 ч. 2, ст. 205, ст. 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Котовської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом Одеської залізниці до Котовської обєднаної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення скасувати та ухватили нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька