Постанова № 16457255, 04.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 травня 2011 року № 2а-4630/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ІНАП і К»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення рішення №0003972301/0 від 30.12.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «ІНАП і К»з позовом про скасування податкового повідомлення рішення №0003972301/0 від 30.12.2010р.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

При цьому, позивач посилається на те, що податковий кредит позивача підтверджений податковою накладною, виписаною платником ПДВ. Також, позивач стверджує про те, що податкова накладна відповідає нормативно встановленим вимогам.

В судовому засіданні 29.04.2011р. відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2010р. на суму 38112грн.

Зважаючи на викладене, враховуючи неявку представника відповідача у судове засідання, на підставі ч. 6 ст. 128 КАСУ, адміністративна справа розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства «ІНАП і К»(код ЄДРПОУ 30312094, далі позивач) з питань правових відносин з ТОВ «С.ДЖ..Р.Груп»(код ЄДРПОУ 34981754) за період з 01.05.2010р. по 31.05.2010р., за результатами якої складено Акт про результати перевірки №8514/23-2/30312094 від 23.12.2010 року (далі акт перевірки).

На підставі даного Акту, ДПІ у Деснянському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003972301/0 від 30.12.2010р року, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 57168,00 грн., з яких 38112,00 грн. основного платежу та 19056,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття даного повідомлення - рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення правовідносин, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2010р. на суму 38112грн.

Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що ПП «ІНАП і К» до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «С.ДЖ..Р.Груп».

Актом перевірки встановлено, що між ПП «ІНАП і К»(Замовник) та ТОВ «С.ДЖ..Р.Груп»(Підрядник) був укладений договір №10 від 23.04.2009р. За умовами даного договору підрядник в межах договірної ціни виконує власними та залученими силами і засобами роботи по прокладання трубопроводу, каналізації К1 та дощової каналізації К2 на будівництві з реконструкції комплексу споруд, розташованих на території колишньої садиби пам.арх. XVIII ст. Кловського палацу в м.Києві.

Згідно акту перевірки, відповідачем зроблений висновок, що вищезазначений договір є недійсним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину. Зокрема, відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідальність внутрішній волі.

Даний висновок зроблений податковим органом посилаючись на те, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.205 КК України, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_1. Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_1 є формально засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ніяких документів фінансово господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що податкова накладна, виписана ТОВ «С.Дж.Р.Груп», не може бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між позивачем та вказаним товариством було укладено угоду, на виконання якої було підписано акт приймання виконаних робіт за червень 2009р. на суму 228674,4 грн., в т.ч. ПДВ 38112,4, видана податкова накладна від 30.06.2009р. №15, згідно якої суму ПДВ в розмірі 38112,4 грн. віднесено до складу податкового кредиту травня 2010р.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Зокрема, відповідачем в ході судового розгляду справи не надано інформацію про наявність вироку у кримінальній справі відносно посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп», яка зазначена в акті перевірки.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду справи не було встановлено наявність умислу у директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на укладення угоди, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Також, Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за вищезазначеним договором позивачу були ремонтні роботи в приміщені, яке належить позивачу .

Дані послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладання позивачем з контрагентом договору на виконання робіт і на момент виконання вказаних робіт, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»як юридична особа було внесена в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України та мала свідоцтво платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. за №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р., право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку,

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки матеріали справи містять податкову накладну, надану позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Матеріали справи містять податкову накладну, зазначену в акті перевірки.

Виходячи із приписів підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Приватного підприємства «ІНАП і К» задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва від 30.12.2010р. №0003972301/0.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян