Постанова № 16456697, 15.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/927/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника відповідача - Мовчан Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс" (надалі - позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - відповідач)про визнання недійсним з моменту його винесення податкового повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, прийнятого за наслідками розгляду повторної скарги в порядку апеляційного узгодження податкових зобов'язань, визначених згідно податкового повідомлення - рішення № 0001722301/0/1083 від 09 квітня 2010 року на підставі акту перевірки № 4902/23-209/24567183 від 31.08.2009 року; визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги від 29 грудня 2010 року № 1/1289/1106 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами проведеної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс", код 33672366, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року, що набрала форму акту від 26.03.2010 року № 1182/23-209/33672366. Вважає висновки в акті перевірки про порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" помилковим, оскільки витрати, включені позивачем до складу валових витрат, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Зазначає, що оскаржувана податкова вимога винесена відповідачем на підставі оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а тому також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс", код 33672366, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт № 4902/23-209/24567183 від 31.08.2009 року.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Метекс-Плюс" (код ЄДРПОУ 33672366) є юридичною особою, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 127469, та знаходиться на податковому обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції у Полтавській області.

У період з 02.03.2010 року по 23.03.2010 року службовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекс-Плюс", код 33672366, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 26.03.2010 року № 1182/23-209/33672366.

За висновками перевірки позивачем порушено п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся на загальну суму 214849 грн., в тому числі:

-за І квартал 2008 року в сумі 51667 грн.;

-за ІІ квартал 2008 року в сумі 84526 грн.;

-за ІІІ квартал 2008 року в сумі 38203 грн.;

-за ІУ квартал 2008 року в сумі 30453 грн.

Дане порушення перевіряючі пов'язують із включенням позивачем до складу валових витрат за відповідні періоди вартість отриманих товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіком", Товариства з обмеженою відповідальністю "Біскотер" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгопт-сервіс", які не підтверджені відповідними бухгалтерськими документами.

На підставі акту перевірки 09 квітня 2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області винесено податкове повідомлення рішення № 0001722301/0/1083, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Метекс-Плюс" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств" в розмірі 322273 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 214849 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 107424 грн.

З даним рішенням позивач не погодився та оскаржив його у порядку адміністративного узгодження.

Рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про результати розгляду первинної скарги від 18 червня 2010 року № 23412/10/25-010 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс" залишено без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги від 03.08.2010 року за № 1926/10/25-016, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс" залишено без задоволення, а рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, прийняте за результатами розгляду первинної скарги - без змін.

Відповідно до пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 21.06.2001 року № 253 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

На виконання даної норми Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області винесено та направлені позивачу податкові повідомлення - рішення № 0001722301/1/2068 від 23.06.2010 року та № 0001722301/2/2593 від 13.08.2010 року.

При цьому податкове повідомлення - рішення № 0001722301/2/2593 від 13.08.2010 року було повернуто поштовою організацією до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно акту про неможливість вручення податкових повідомлень - рішень від 17.09.2010 р., копія якого наявна у матеріалах справи, дане податкове повідомлення - рішення розміщено на дошці податкових оголошень 17 вересня 2010 року.

Судом встановлено, що 29 грудня 2010 року відповідачем винесено та направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс" першу податкову вимогу № 1/1289/1106, згідно з якою станом на 29.12.2010 р. сума податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс" за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на прибуток становить 322273 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 214849 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 107424 грн.

Позивач не погодився з зазначеними вище рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням рішенням, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, для встановлення факту порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” необхідним є встановлення віднесення до складу валових витрат, які не підтверджені документально.

Із акту перевірки вбачається, що позивачем включено до складу валових витрат у 2008 році кошти в сумі 214849 грн. за результатами господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Індіком", Товариством з обмеженою відповідальністю "Біскотер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгопт-сервіс".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704) затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, надалі Положення. Пунктом 2.4, ст. 2 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також згідно п. 2.7, ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біскотер" (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № Т-03-03-2008, згідно з яким Постачальник зобов'язується продати, а Покупець купує трубу б/у діаметром 219-1020 мм (п. 1.1 договору) (а.с. 187). Строк дії договору: до 31.12.2008 року (п.5.4 договору).

Згідно п.п. 1.2, 2.1 договору умови поставки : автотранспортом. Оплата проводиться протягом 5-ти календарних днів після отримання товару шляхом переказу суми вартості товару на розрахунковий рахунок Постачальника.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем було надано видаткові накладні та податкові накладні, видані Товариством з обмеженою відповідальністю "Біскотер".

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 із змінами та доповненнями (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Таким чином, суд дійшов висновку, що до матеріалів справи не надані первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції позивача, а саме докази на підтвердження фактичного відвантаження, перевезення труб, відтак, відсутні достатні підстави для відображення вказаних операції в бухгалтерському обліку. Оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум до складу валових витрат є обґрунтованим.

При цьому суд враховує, що позивачем не надано суду доказів наявності у позивача власних складських приміщень, їх оренди чи договорів з іншими особами про зберігання товару, надання документів складського зберігання товару, надання актів приймання - передачі товару.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно наявних у матеріалах справи видаткових та податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Біскотер", позивачем отримано труби б/у ф.530, ф820, ф426, ф325, що суперечить умовам договору № Т-03-03-2008 від 03.03.2008 року, якими передбачено поставку труби б/у діаметром 219-1020 мм. Додаткові угоди до договору відсутні.

Судом встановлено, що згідно накладної № 04-290408 від 29.05.2008 р. та податкової накладної № 04-290408 від 29.05.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Індіком" поставлено позивачу дизельне паливо в кількості 19600 л на загальну суму 99724,80 грн. (з них ПДВ - 16620,80 грн.). Договір поставки позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю "Індіком" у письмовій формі не укладався.

Також, судом встановлено, що 12.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгопт-Сервіс" (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір № 12/09/1-7, згідно з яким Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором, нафтопродукти (п. 1.1 Договору) (а.с. 164). Ціна на окрему одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються в додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 договору). Відповідно до п.п. 3.3 договору датою передачі товару є дата видаткової накладної на товар. Поставка товару здійснюється постачальником на умовах, погоджених сторонами у додаткових угодах до договору (п. 3.1 договору).

Згідно п.п. 4.1.2 договору приймання товару Покупцем за кількістю та якістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. N 81/38/101/235/122.

Відповідно до додаткових угод до договору № 12/09/1-7 від 12.09.2008 року № 1 від 12.09.2008 р., № 2 від 18.09.2008 р., № 3 від 25.09.2008 р., копії яких наявні у матеріалах справи, Постачальник передає у власність, Покупець приймає та оплачує партії бензину А-76 на умовах FCA бензовоз м. Кременчук.

На підтвердження факту здійснення даної господарської операції позивачем надано видаткові та податкові накладні.

Згідно положень правил Інкотермс-2000 термін FCA FREE CARRIER (... named place) ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця) "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Відповідно до 4.1.3.38, 4.1.3.39 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. N 81/38/101/235/122 (чинної до 13.09.2008 р., надалі - Інструкція N 81/38/101/235/122) прибуттям на ППЗН нафтопродуктів в автоцистерні перевіряється наявність і цілість пломб, технічний стан автоцистерни, визначається повнота заповнення цистерни і відповідність нафтопродукту, вказаному в товарно-транспортній накладній, яка пред'являється водієм.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом, а нафтопродуктів, розфасованих в тару, - зважуванням або за трафаретами тари (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт.

Пунктом 4.1.11.4 Інструкції N 81/38/101/235/122 встановлено, що матеріально відповідальні особи ведуть кількісний облік нафтопродуктів за видами, марками у товарній книзі, форма N 37-НП (додаток 37), в якій записуються надходження та відпуск за день, а також виводяться залишки на кінець дня.

Крім цього, для посилення контролю за станом приймання, відпуску та зберігання нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафтопродуктів, форма N 6-НП (додаток 6) і журнал вимірювання нафтопродуктів у резервуарах, форма N 7-НП (додаток 7).

Приймання нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафтопродуктів, як у цілому в резервуарі, так і в розрізі власників нафтопродукту.

Судом встановлено, що даний наказ втратив чинність з 13.09.2008 року згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державного комітету статистики України від 17 липня 2008 року N 382/291/891/235/244.

Разом з тим, вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі Інструкція № 281/171/578/155) є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Таким чином, після 13.09.2008 року позивач повинен був застосовувати вимоги Інструкції № 281/171/578/155.

П. 5.4.1 Інструкції № 281/171/578/155 встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п. 10.2.1 Інструкції № 281/171/578/155 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Із акту перевірки вбачається та підтверджується позивачем у позовній заяві, що товарно-транспортні накладні у Товариства відсутні.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надані первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Індіком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгопт-сервіс", тому відсутні достатні підстави для відображення вказаних операції в бухгалтерському обліку. Оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум до складу валових витрат є обґрунтованим.

Позивачем не надано суду доказів наявності у позивача власних складських приміщень, їх оренди чи договорів з іншими особами про зберігання нафтопродуктів, не надано документів складського зберігання нафтопродуктів, відповідних журналів обліку нафтопродуктів, відтак, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум до складу валових витрат є обґрунтованим.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги від 29 грудня 2010 року № 1/1289/1106, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про результати розгляду первинної скарги від 18 червня 2010 року № 23412/10/25-010 та рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги від 03.08.2010 року за № 1926/10/25-016, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс" залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення - без змін.

Рішення Державної податкової адміністрації у Полтавській області за результатами розгляду повторної скарги позивача від 03.08.2010 року за № 1926/10/25-016, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс" отримало 05.08. 2010 року (а.с. 250).

Позивач не оскаржував дане рішення у порядку апеляційного узгодження, а до суду звернувся з позовом лише у 2011 році.

При цьому, 29 грудня 2010 року Кременчуцькою ОДПІ винесено та направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс" першу податкову вимогу № 1/1289/1106, згідно з якою станом на 29.12.2010 р. сума податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс" за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на прибуток становить 322273 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 214849 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 107424 грн.

П.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що процедура адміністративного оскарження закінчується:

останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Згідно п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Оскільки у встановлений Законом строк, позивач не оскаржив рішення до контролюючого органу вищого рівня та до суду, податкове зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 322273 грн., у тому числі, за основним платежем - в сумі 214849 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 107424 грн. набуло статусу узгодженого 16 серпня 2010 року.

Згідно п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 цього Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до положень п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Обліковою карткою позивача підтверджено, що станом на 29.12.2010 року позивачем не сплачено податковий борг по податку на прибуток підприємств у розмірі 322273 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні та направленні Товариству з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс" першої податкової вимоги № 1/1289/1106 від 29.12.2010 р. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, тобто обґрунтовано.

Позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Метекс Плюс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2011 року.

СуддяС.С. Сич