Постанова № 16456695, 15.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4416/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

при секретарі Ворошилові Ю.В.,

за участю:

представників позивача - Козьори О.А., Сущенко А.І.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Споживчого товариства "СТ Січнєве"до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2011 року Споживче товариство "СТ Січнєве" (надалі - позивач)звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Карлівська МДПІ)про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000442303 від 16 березня 2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У судовому засіданні 15 червня 2011 року позивачем подано доповнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000442303 від 16 березня 2011 року лише в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а також просив зобов`язати Карлівську міжрайонну державну податкову інспекцію повернути Споживчому товариству "СТ Січнєве" сплачені штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2616 грн. 20 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2616 грн 20 коп. застосовано відповідачем за порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яким передбачено обов'язок суб'єкта господарювання вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку. Разом з тим, Споживчим товариством "СТ Січнєве" дотримано вказані вимоги Закону, оскільки облік руху товарів здійснювався шляхом ведення Книги надходження товарів, складання товарно-грошових звітів, які разом із накладними на товар передавалися до бухгалтерії підприємства на зберігання, що відповідало вимогам Положення про порядок обліку руху товарів і готівки в об`єктах роздрібної торгівлі і ресторанного господарства споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств (об`єднань), інших суб`єктів господарювання Центральної спілки споживчих товариств України, затвердженого постановою третіх зборів Ради Укоопспілки 20-го скликання 10.11.2010 року.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач посилався на те, що фактичною перевіркою магазину № 15, який належить Споживчому товариству "СТ Січнєве", за результатами якої складено акт № 00036/16/12/23/36931218 від 02.03.2011 року, встановлено порушення, зокрема, п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, не забезпечення ведення обліку товарних запасів на складах та /або за місцем реалізації. При проведенні перевірки проведено зняття фактичних залишків товару станом на 02.03.2011 року та виявлено 10 видів горілчаних виробів на загальну суму 1308 грн. 10 коп., на які були відсутні документи, що підтверджують надходження товарно-матеріальних цінностей. У зв'язку з цим відповідно до ст. 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів в сумі 2616 грн 20 коп.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.03.2011 року інспекторами Державної податкової адміністрації у Полтавській області ОСОБА_6, ОСОБА_7 проведено фактичну перевірку магазину № 15, розташованого по вул. Жовтневій, 6, с. Лип'янка, Карлівський район, Полтавська область, який належить Споживчому товариству "СТ Січнєве".

Перевірку здійснено на підставі направлень на перевірку від 01.03.2011 року № 943, № 944 та згідно із наказом від 28.02.2011 року № 79, в присутності особи, яка здійснювала розрахунки, із врученням їй під розписку направлень на перевірку, що підтверджується наявними у справі копіями направлень.

За результатами перевірки складено акт № 00036/16/12/23/36931218 від 02.03.2011 року, який підписано особою, яка здійснювала розрахунки без зауважень та заперечень.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки порушення:

- п. 11 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”- не забезпечення режиму попереднього програмування обліку кількості товарів;

- п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”- не забезпечення відповідності готівки на місці проведення розрахунків;

- п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, не забезпечення реалізації облікованих у встановленому законом порядку товарів на суму 1308,10 грн.

На підставі акту перевірки Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією 16 березня 2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000442303, яким відповідно до п.п. 1, 6 ст. 17, ст. 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2702 грн. 20 коп., з них: 1 грн. - за порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО"; 85 грн. - за порушення п. 6 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО"; 2616 грн. 20 коп. - за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

31.03.2011 року позивачем сплачено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 702 грн. 20 коп., що підтверджується копією квитанції, наявною у справі.

Позивач не згоден із податковим повідомленням-рішенням № 0000442303 від 16.03.2011 року в частині штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за не забезпечення ведення у встановленому законом порядку обліку товарних запасів, в розмірі 2616 грн. 20 коп., у зв'язку з чим звернувся до суду із вимогами про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення у частині 2616 грн. 20 коп. та зобов'язання відповідача повернути зазначену суму, яка була сплачена позивачем у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому чим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фактичну перевірку магазину № 15, розташованого по вул. Жовтневій, 6, с. Лип'янка, Карлівського району, Полтавської області, що належить позивачу, здійснено 02.03.2011 року інспекторами на підставі наказу начальника Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 28.02.2011 року № 79 та відповідних направлень на перевірку.

В ході проведення перевірки інспекторами за участю продавця магазину складено опис залишків товару на 02.03.2011 року та відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 02.03.2011 року, згідно яких зафіксовано наявність товару - 10 найменувань алкогольних напоїв на суму 1308 грн., надходження та вибуття якого не підтверджено накладними. В описі залишків товару продавцем ОСОБА_5 зроблено запис, що накладні знаходяться в Карлівці в бухгалтерії.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі Закон «Про застосування РРО») суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

З аналізу вищевказаних положень Закону вбачається, що юридичні особи мають обов'язок із ведення обліку товарних запасів відповідно до вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, крім випадків, коли їх оподаткування здійснюється за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Позивач Споживче товариство «СТ Січнєве»(ідентифікаційний код 36931218) зареєстроване як юридична особа 23.04.2010 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 113160, з 01.01.2011 року перебуває на загальній системі оподаткування, що підтверджується довідкою Карлівської МДПІ від 09.06.2011 року № 1841/10/15-057. За таких обставин позивач зобов'язаний вести облік товарних запасів згідно вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону N 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 Закону N 996 визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З огляду на те, що під час перевірки у магазині позивача підтверджуючі походження товару первинні бухгалтерські документи (податкові, видаткові накладні тощо) були відсутні, перевіркою правомірно констатовано порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО», а саме, не забезпечення ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Посилання позивача на те, що перевіряючим надавались товарно-грошові звіти та Книга надходження товарів, які знаходилися у магазині на момент перевірки, а накладні на товар не були надані у зв'язку із знаходженням їх у бухгалтерії позивача у м. Карлівці, суд оцінює критично.

Із товарно-грошових звітів, копії яких надано позивачем, Книги надходження товарів, вбачається, що у товарно-грошових звітах позивачем зафіксовано найменування суб'єктів господарювання, від яких отримано товар, та суму, на яку товар отримано, а у Книзі надходження товарів перерахований асортимент товару, що надійшов за відповідний день.

Разом з тим, беручи до уваги те, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, які підтверджують повноту та достовірність такого обліку, та повинні зберігатися протягом трьох років, ведення позивачем товарно-грошових звітів та Книги надходження товарів не звільняло від обов'язку мати в наявності первинні бухгалтерські документи (зокрема, накладні), які підтверджують дані, зафіксовані у відповідних звітах та Книзі.

Доводи позивача про те, що Положенням про порядок обліку руху товарів і готівки в об`єктах роздрібної торгівлі і ресторанного господарства споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств (об`єднань), інших суб`єктів господарювання Центральної спілки споживчих товариств України, затвердженим постановою третіх зборів Ради Укоопспілки 20-го скликання 10.11.2010 року, передбачено, що накладні на товар здаються до бухгалтерії підприємства, суд також оцінює критично.

Пунктом 12 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО" передбачено, що облік товарних запасів здійснюється виключно на складах та/або за місцем їх реалізації.

Враховуючи те, що місцем реалізації товару був магазин № 15 позивача, розташований у с. Лип'янка Карлівського району, знаходження накладних на товар у бухгалтерії позивача у м. Карлівка суперечить вимогам Закону та є порушенням порядку обліку товарних запасів.

Положення про порядок обліку руху товарів і готівки в об`єктах роздрібної торгівлі і ресторанного господарства споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств (об`єднань), інших суб`єктів господарювання Центральної спілки споживчих товариств України, затверджене постановою третіх зборів Ради Укоопспілки 20-го скликання 10.11.2010 року, не є законодавчим актом, тому може застосовуватися лише в частині, що не суперечить Закону України «Про РРО».

Посилання представників позивача на те, що копії накладних на товар після перевірки були надані Карлівській міжрайонній державній податковій інспекції, не підтверджені документально, оскільки доказів (другий примірник із вхідним штампом податкового органу, повідомлення про вручення поштового відправлення тощо), що свідчать про їх отримання Карлівською МДПІ, позивачем не надано. Представник відповідача проти факту надходження копій накладних на товар від позивача до Карлівської МДПІ заперечував.

Натомість згідно п. 44.6. статті 44 Податкового кодексу України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи) ( п. 44.7. статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно із статтею 20 Закону України «Про застосування РРО»до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи на те, що вартість не облікованих позивачем у встановленому Законом порядку товарів склала 1308 грн. 10 коп., відповідачем правомірно застосовано до нього суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2616 грн. 20 коп. ( 1308,10 х 2)

Отже, податкове повідомлення - рішення Карлівської МДПІ № 0000442303 від 16 березня 2011 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно із статтею 20 Закону України «Про застосування РРО» за порушення вимог п. 12. ст. 3 Закону України "Про застосування РРО" в розмірі 2616 грн. 20 коп. ґрунтується на вимогах чинного законодавства та достовірно встановлених обставинах.

В іншій частині правомірність податкового повідомлення-рішення позивачем не заперечується.

За таких обставин підстави для повернення позивачу сплаченої суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2616,20 грн. відсутні.

Таким чином, позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Споживчого товариства "СТ Січнєве" до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2011 року.

СуддяМ.В. Довгопол