Постанова № 16455916, 01.03.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

01.03.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-766/11/1470

          Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лісовська Н.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001 доКомунального підприємства "Миколаївкомунтранс",

вул. Скороходова, 199, м. Миколаїв, 54000 простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 35294,67 грн., В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 32 486,67 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2009 рік та 2808,00 грн. пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

Свої позовні вимоги, обґрунтовує тим, що відповідач є суб'єктом господарювання, який використовує найману працю. Серед працівників підприємства не має працевлаштованих інвалідів. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлюється ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні "( надалі Закон № 2960-ІV) В супереч ч.4 ст.20 Закону України " Про зайнятість населення" підприємство, протягом 2009 року не надавало до центру затятості звіти форми 3-ПН із вакансіями для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Таким чином, відповідач порушує ст. 19, 20 Закону № 2960-ІV, а від так підприємством повинні бути сплачені адміністративно - господарські санкції, що передбачені діючим законодавством, у сумі 32 486,67 грн. та пеня у сумі 2808,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с.17). Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, надав до суду клопотання про визнання позовних вимог в повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутністю (а.с. 19).

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторони яка була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, не перешкоджає для розгляду справи по суті у її відсутність. Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у випадку не прибуття осіб у судове засідання які були повідомлені належним чином, якщо немає перешкод для розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

За наявними у справі матеріалами судом встановлено, що відповідач - комунальне підприємство "Миколаївкомунтранс" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 07.04.2003 року про що свідчить довідка з Головного Управління статистики у Миколаївській області (а.с. 9).

Згідно ч. 3 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України ”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі-Закон) та п. п. 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, що складає у даному випадку 1 місце і ввести його в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був повинен інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільне робоче місце та вакантну посади, на яких може використовуватись праця інваліда.

Статтею 20 Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. ч. 1, 2 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до звіту відповідача від 30.08.2010 року, в 2009 році на підприємстві норматив працевлаштування складав 2 особи, фактично на підприємстві працювала одна особа (а.с.7).

Таким чином, відповідач встановлений Законом норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів не виконав і не створив належну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів.

За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у 2009 році, відповідач до 16.04.2010 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 32 486,67 грн.

Стягнення штрафу за не створення робочих місць для інвалідів передбачена п. 3 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів.

У відповідності до ч.2 ст. 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, загальна сума штрафу складає 35294,67 грн., з яких:

-          адміністративно господарські санкції в сумі 32 486,67 грн.;

-          пені в сумі 2808,00 грн.

          Заборгованість підтверджується наданим позивачем розгорнутим розрахунком, а також звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, який відповідач подав до Фонду соціального захисту інвалідів. (а.с. 6, 7).

          За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Миколаївкомунтранс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 35294,67 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Миколаївкомунтранс", вул. Скороходова, 199, м. Миколаїв, 54000, (код 32459822) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, м. Миколаїв, 54001, (код 23626096) адміністративно господарські санкції та пеню на загальну суму 35294,67 грн. на р/р 31218230700006 банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                           Н. В. Лісовська