Постанова № 16455897, 22.12.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

16:00 год.

22.12.2010 р.№ 2а-3730/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н, від 01.05.10 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3/9/10-011 від 11.01.10 р.,

прокурора: Дзюбан О.В., посвідчення № 263, видане 26.03.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Інтермет-ВС", вул. Карла Лібкнехта, 37, кв. 10, Миколаїв, 54000 доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2, Миколаїв, 54030 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.10 р. № № 0015132360/0, 0015143260/0, визнання дій протиправними В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермет-ВС»(далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.10 р. № 0015132360/0, № 0015142360/0 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 302159,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 151080,0 грн., а також з вимогою про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Промресурс-МК», ТОВ НВФ «Інтермет», НВК «Наско», ПП «Євро-ДГ»такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що ним були укладені договори з ТОВ «Наукові прогресивні технології»та ТОВ «Новомет», згідно яких останні надали позивачу послуги з демонтажу металоконструкцій. Витрати, понесені ним за договорами, укладеними з вказаними підприємствами, включені до складу валових витрат, а на підставі отриманих податкових накладних, він включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість. Підтвердженням належного виконання договорів та отримання послуг є акти виконаних робіт та податкові накладні. Також позивач зазначає, що відповідачем не наведено доказів нікчемності правочинів, а лише констатується такий факт.

Представник позивача у судовому засіданні доводи викладені в адміністративному позові підтримав та просить суд задовольнити його з наведених підстав.

Відповідач адміністративний позов не визнав, подав суду письмові заперечення (т. 3, а. с. 1-4), в яких послався на те, що договори, укладені позивачем з ТОВ «Наукові прогресивні технології» та ТОВ «Новомет»не могли бути фактично виконані останніми з огляду на відсутність у підприємств необхідних ресурсів, а тому включення коштів, сплачених за такими договорами до складу валових витрат і податкового кредиту, є безпідставним та таким, що порушує вимоги Законів Україні «Про оподаткування прибутку підприємств»і «Про податок на додану вартість». Також, відповідач зазначив про відсутність спору з приводу визнання правочинів нікчемними, оскільки у зв'язку з цим відповідач не визначав податкових зобов'язань позивача та не складав податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи викладені у запереченнях підтримав та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

На підставі повідомлення від 09.08.10 р. № 05-1642-10 (т. 3, а. с. 21), у розгляді адміністративної справи взяв участь прокурор, який підтримав заперечення відповідача і також просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 22.12.10 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши надані ними докази, суд приходить до таких висновків.

Відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.07 р. до 31.12.09 р., валютного та іншого законодавства за той же період, за наслідками якої 21.05.10 р. склав Акт № 832/23-600/34319203 (т. 1, а. с. 41-т. 2, а. с. 107).

У висновку даного Акту (т. 2, а. с. 104-107) відповідач зазначив про порушення позивачем Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток у розмірі 198454,0 грн.; порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження суми податку на додану вартість у розмірі 307377,0 грн.; правочини, укладені позивачем з ТОВ «Промресурс-МК», ТОВ НВФ «Інтермет», НВК «Наско», ПП «Євро-ДГ», відповідач вважає нікчемними.

На підставі зазначеного Акту, відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення від 03.06.10 р. № 0015132360/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 198454,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 99227,0 грн. (т. 1, а. с. 30) та податкове повідомлення-рішення від 03.06.10 р. № 0015142360/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307377,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 153689,0 грн. (т. 1, а. с. 29).

Вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.10 р. № № 0015132360/0, 0015142360/0, суд виходить з наступного.

Позивач погодився із правомірністю донарахування відповідачем податку на додану вартість за квітень 2009 р. у сумі 5218,0 грн. та застосування до нього штрафної санкції у сумі 2609,0 грн., а тому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.10 р. № 0015142360/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 302159,0 грн. (307377,0-5218,0=302159,0) та застосування штрафної санкції у сумі 151080,0 грн. (153689,0-2609,0=151080,0).

Приймаючи вищезазначені оскаржені податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що позивач відніс до складу валових витрат оплату послуг ТОВ “Наукові прогресивні технології”та ТОВ “Новомет” щодо демонтажу металоконструкцій та на підставі наданих цими підприємствами податкових накладних включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість. Відповідач зазначив, що під час перевірки, на підтвердження виконання договорів із вказаними контрагентами, позивач надав тільки акти виконаних робіт та податкові накладні. На думку відповідача, такі документи не можуть підтверджувати отримання позивачем послуг від ТОВ “Наукові прогресивні технології” та ТОВ “Новомет”, а, відповідно, і доводити правильність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених коштів.

Відповідач вказав, що позивачем не надані документи стосовно місця демонтажу металоконструкцій та способу їх доставки до ТОВ “Наукові прогресивні технології” і ТОВ “Новомет”, що, на думку відповідача, доводить той факт, що позивач не отримував послуг від вказаних підприємств. Крім того, відповідач посилається на те, що ТОВ “Наукові прогресивні технології” і ТОВ “Новомет” не мали трудових ресурсів, обладнання, транспортних засобів для виконання таких робіт, як демонтаж металоконструкцій.

Суд вважає, що такі висновки відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства, суперечать фактичним обставинам справи, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до ст. 72 ч. 3 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Спір між сторонами щодо фактичної наявності у позивача на час перевірки актів виконаних робіт та податкових накладних, виданих ТОВ “Наукові прогресивні технології” та ТОВ “Новомет” відсутній. Відповідач зазначає тільки про те, що такі документи не можуть свідчити про отримання позивачем послуг за договорами, укладеними із вказаними підприємствами. Крім того, в додатку № 4 до Акту від 21.05.10 р. № 832/23-600/34319203 (т. 2, а. с. 227-230) відповідач навів перелік документів, які використовувались ним під час перевірки, зокрема, відповідачем досліджувались договори, прибуткові накладні, акти виконання робіт, виписки банку, платіжні доручення, видаткові касові документи, товарно-транспортні накладні.

Таким чином, такі обставини, а також документи на їх підтвердження, судом не досліджувались.

Щодо доводів відповідача з приводу неможливості ТОВ “Наукові прогресивні технології” та ТОВ “Новомет” виконати договірні зобов'язання з демонтажу металоконструкцій, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відсутність у ТОВ “Наукові прогресивні технології” та ТОВ “Новомет” власних трудових ресурсів, обладнання, транспортних засобів не є перешкодою для належного виконання договірних зобов'язань, адже підприємство може залучати необхідні ресурси на договірних підставах. У той же час, відповідач такі обставини під час перевірки не досліджував, у судовому засіданні інших доказів з приводу неможливості виконання договорів з боку ТОВ “Наукові прогресивні технології” та ТОВ “Новомет” не надав.

Суд вважає, що наявність у позивача актів виконаних робіт, податкових накладних, наданих контрагентами позивача, є достатніми доказами на підтвердження фактичного отримання послуг.

Так, згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.3. абз. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Крім того, із змісту ст. 7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України “Про податок на додану вартість” вбачається, що отримання податкової накладної засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, наявність у позивача актів виконаних робіт, податкових накладних, є належним доказом отримання виконання за укладеними договорами.

Згідно ст. 5 п. 5.1. Закону Україні “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до ст. 5 п. 5.2. пп. 5.2.1. Закону Україні “Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість встановлений ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.3. Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до ст. 7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, які у позивача на час перевірки мались, що відповідачем не заперечується.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про обґрунтоване включення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених в якості оплати послуг ТОВ “Наукові прогресивні технології” та ТОВ “Новомет” та правильне формування ним податкового кредиту за податковими накладними, наданими ТОВ “Наукові прогресивні технології” і ТОВ “Новомет”, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.10 р. № 0015132360/0, № 0015142360/0 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 302159,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 151080,0 грн., підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача визнати дії відповідача щодо визнання в Акті від 21.05.10 р. № 832/23-600/34319203 правочинів, укладених позивачем з ТОВ “Промресурс-МК”, ТОВ НВФ “Інтермет”, НВК “Наско”, ПП “Євро-ДГ”нікчемними та такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3. абз. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 р., Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до Законів України “Про державну податкову службу в Україні”та “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, органи державної податкової служби не наділені компетенцією визнавати правочини нікчемними, а тому зазначення відповідачем таких висновків в Акті перевірки не породжує для позивача правових наслідків у вигляді нікчемності правочинів, укладених ним.

Крім того, суд зазначає, що позивач ані в адміністративному позові, ані представник позивача під час судового розгляду, не надали суду доказів, які б підтверджували той факт, що дії відповідача щодо викладення в Акті перевірки висновку про нікчемність правочинів, порушили б інтереси позивача або призвели до настання будь-яких негативних наслідків для позивача. Судом такі обставини також не встановлені, а тому у задоволенні вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо визнання нікчемними правочинів слід відмовити.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про порушення позивачем Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” і “Про податок на додану вартість”та які б доводили законність і обґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 03.06.10 р. № 0015132360/0, № 0015142360/0, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, у той час як вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними правочинів задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 94 ч. 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач, додавши до адміністративного позову квитанцію № 25 від 11.06.10 р. (т. 1, а. с. 4), документально підтвердив судові витрати у сумі 3,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд присуджує позивачу до відшкодування з Державного бюджету України судові витрати у сумі 2,55 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати податкове повідомлення-рішення від 03.06.10 р. № 0015132360/0 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва неправомірним.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.10 р. № 0015132360/0 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва.

4. Визнати податкове повідомлення-рішення від 03.06.10 р. № 0015142360/0 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 302159,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 151080,0 грн. неправомірним.

5. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.10 р. № 0015142360/0 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 302159,0 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 151080,0 грн.

6. В решті позову відмовити.

7. Відшкодувати ТОВ "Інтермет-ВС" судовий збір у сумі 2,55 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

24 грудня 2010 р.

СуддяА. О. Мороз