Постанова № 16455840, 09.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2011 року Справа № 2а-2711/11/1270 головуючого судді - Петросян К.Є.,

при секретарі Ковіній І.В.,

за участю сторін:

представників позивачів ОСОБА_1 (дов. №24 від 15.04.2011),

ОСОБА_2 (дов. №23 від 15.04.2011),

представника відповідача Ленінської МДПІ у м.Луганську ОСОБА_4 (дов. №22/10 від 23.03.2011),

представника відповідача ГУ ДКУ у Луганській області ОСОБА_3 (дов. №14-12/1-7 від 31.12.2010),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 21.03.2011 № 0000222360/0, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість , -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2011 позивач ТОВ «Рінат» звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 21.03.2011 № 0000222360/0, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в обґрунтування якого послався на наступне.

На підставі службового посвідчення серії УЛГ №007804, виданого Ленінською МДПІ у м.Луганську, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Шмагельським В.Л. була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Рінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1080710 грн. за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року, за результатами якої складено акт №116/23-616/34721136 від 21.03.2011, яким зазначено, що в порушення п.1.8, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Рінат» завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року на суму 170463 грн.

На підставі вказаного акту Ленінською МДПІ у м.Луганську винесено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 за №0000222360/0, яке позивач вважає протиправним та підлягаючим скасуванню з наступних підстав.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.8, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7. п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме за результатами проведених зустрічних перевірок неможливо підтвердити надмірної сплати суми податку на додану вартість по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України, в результаті чого ТОВ «Рінат» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року на суму 170463 грн.

Доказів того, що викладені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності відповідачем не надано, як і не доведено безтоварність операцій.

Відповідно до додатку 17 до акту перевірки Ленінської МДПІ №175/23-616 від 12.03.2010 розшифровка залишку відємного значення за фактично сплаченого постачальникам товарів (робіт) у попередніх податкових періодах були:

- згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000212360/0 від 02.04.2010. яким зазначено, що в порушення п.1.8. п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Рінат» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року на суму 460000,00 грн., у звязку з тим, що за результатами проведених зустрічних перевірок неможливо підтвердити надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України ТОВ «Автоцентр Бізон», яке визнано недійсним;

- згідно з податковим повідомленням-рішенням №0000632360/0 від 20.08.2010, яким зазначено, що в порушення п.1.8, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Рінат» завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року на суму 342404,00 грн., у звязку із тим, що за результатами проведених зустрічних перевірок неможливо підтвердити надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України контрагентів постачальників, а саме: ТОВ «СПМК-239» - сума ПДВ 53003,00 грн., ТОВ «Союзтехстрой» 124847,00 грн., ЗАТ «Луганський трубний завод» 164554,00 грн., яке визнано недійсним.

Податок на додану вартість в сумі 107843,00 грн. знято з лицевого рахунку ТОВ «Рінат» деклараціями за період з листопада 2009 року до лютого 2011 року. Отже, позивач зазначає, що контрагенти, з якими неможливо підтвердити надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України вже розглядалися попередніми судами у адміністративних справах.

ТОВ «Рінат» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 18.12.2006р. №100006660 про реєстрацію платника податку на додану вартість. Позивач знаходиться на обліку в Ленінській міжрайонній Державній податковій інспекції у м.Луганську.

17.11.2009 ТОВ «Рінат» було подано до Ленінської МДПІ у м.Луганську податкову декларацію за жовтень 2009 року, в якій була задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі 1080 710,00 грн.

Відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1080710,00 грн. за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року, тобто з тих самих питань, за той самий період, та встановлені ті ж самі порушення з аналогічних підстав, за результатами якої складено акт від 19.08.2010 №625/23-616/34721136 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 за №0000632360/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 у справі №2а-7277/10/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011, задоволено позовні вимоги ТОВ «Рінат». При цьому, судом зроблено висновок, що вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку. Проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, проте законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від сплати до Державного бюджету податку на додану вартість третіми особами.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що обставини, на які посилається Ленінська МДПІ у м.Луганську щодо завищення ТОВ «Рінат» заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника за жовтень 2009 року вже встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №2а-7277/10/1270, яке набрало законної сили.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд визнати податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську від 21.03.2011 №0000222360/0 протиправним та скасувати його, а також стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Рінат» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 170463,00 грн. по декларації за жовтень 2009 року.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов, надали пояснення аналогічні предявленому позову, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача - Ленінської МДПІ у м.Луганську, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, в своїх запереченнях посилалася на наступне.

Ленінською МДПІ у м.Луганську було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Рінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року.

Вказану перевірку проведено на виконання п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.79. п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України. п.3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 №1238, на підставі наказу Ленінської МДПІ у м.Луганську від 17.03.2011 №453.

За результатами попереднього аналізу Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання виявлено можливі порушення податкового законодавства ТОВ «Рінат», що, потребує більш детального відпрацювання та аналізу з боку податкового органу, що й стало підставою для проведення перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 21.03.2011 №116/23-616/34721136, яким встановлено порушення п.1.8, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7. п.п.7.7.2 п7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Рінат» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на загальну суму 170463 грн. Таких висновків фахівці інспекції дійшли з огляду на наступне.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Рінат» безпідставно віднесло до податкового кредиту зазначеного періоду суми ПДВ, у звязку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій).

Право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає наявність такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету.

Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. У разі, коли платник податків неправомірно одержував податковий кредит, суми із бюджету будуть йому відшкодовані за рахунок добросовісних платників податків. Основним завданням ОДПС у даному випадку є не допустити безпідставного відшкодування сум із бюджету. За таких обставин, до бюджетного відшкодування підлягають суми ПДВ, сплачені в ціні товару та зараховані до Державного бюджету.

ПДВ має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку податок до бюджету не надійшов, що на думку представника відповідача, свідчить про порушення вимог Закону про ПДВ в частині порядку відшкодування податку на додану вартість.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, у разі доведення, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Фахівцями Ленінської МДПІ у м.Луганську встановлені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобовязаннями його контрагентів, що свідчить про відсутність законної господарської діяльності та намагання спричинити безпідставні втрати з Бюджету України, шляхом незаконного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За таких обставин, враховуючий факт, що здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків і зборів є пріоритетним завданням органів державної податкової служби, Ленінською МДПІ у м.Луганську винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення з метою захисту інтересів держави.

З урахуванням викладеного, вважає, що податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000222360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2009 року на загальну суму 170463 грн., винесене на підставі акту перевірки від 21.03.2011 №116/23-616/34721136, в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства, жодним чином не порушує права платника податків та не підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві ТОВ «Рінат».

На підставі викладеного, представник Ленінської МДПІ у м.Луганську просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Рінат» у повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, у судовому засіданні проти задоволення заявлених позовних вимог заперечувала, надала суду письмові заперечення, відповідно до яких пояснила суду наступне.

Згідно п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобовязаний повідомити орган Державного казначейства України.

Після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби протягом пяти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобовязаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відшкодування податку на додану вартість за висновками проводиться за механізмом, передбаченим постановою КМУ «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість».

Ленінською МДПІ в м.Луганську по ТОВ «Рінат» висновок про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року на суму 170463,00 грн. не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

Відповідно до «Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Держаного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України №82/245 від 27.04.2004, відшкодування податку на додану вартість проводиться за рішенням суду.

Відповідно до п.п.4 п.4 Постанови КМУ «Питання Державного казначейства України» №1232 від 21.12.2005, на органи Державного казначейства покладено завдання проводити безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету.

Згідно із ст.25 Бюджетного кодексу та п.9 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України, Державне казначейство здійснює безспірне списання коштів Державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень.

Отже, позивач, на думку представника відповідача, звернувшись до адміністративного суду проти субєкту владних повноважень Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, не сформулював і не представив фактів порушення його прав та інтересів у публічно-правових відносинах з боку 2-го відповідача, а тому Головне управління не повинно було залучатися по справі у якості 2-го відповідача.

З урахуванням викладеного просила суд у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Рінат» відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Рінат», ідентифікаційний код 34721136, зареєстровано як субєкт підприємницької діяльності юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 30.11.2006 року, що підтверджується свідоцтвом серії А 00 № 714975 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.23). ТОВ «Рінат» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100006660 від 18.12.2006 року (а.с. 21).

17.11.2009 року позивачем до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Луганську було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, в якій була задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі 1080710,00 грн. (а.с. 31-32).

21.03.2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м.Луганську Шмагельським В.Л., на підставі п.п.20.1.4, п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, п.3 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.2010 №1238 та згідно наказу Ленінської МДПІ у м.Луганську від 17.03.2011 №453, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Рінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року, за результатами якої складено акт №116/23-616/34721136 від 21.03.2011 року (а.с. 25-30).

Перевіркою встановлено, що на порушення п.1.8, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7, п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», ТОВ «Рінат» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року на суму 170 463,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м.Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 21.03.2011 року №0000222360/0, яким ТОВ «Рінат» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року на 170 463,00 грн. (а.с. 24).

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №168).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону №168, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону №168 бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.1. ст.7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як вбачається з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Положення п.1.8 ст.1 Закону №186 щодо надмірної сплати податку як неодмінної умови бюджетного відшкодування стосується саме платника податку - покупця постачальникам товарів (послуг) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

Виходячи з зазначених норм Закону №168, єдиною умовою для включення сум податку до складу податкового кредиту є наявність податкових накладних, виданих відповідно до вимог закону, які підтверджують сплату податку в ціні товару (послуги).

Відповідно до п.п. 7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону №186, не мають права на отримання бюджетного відшкодування такі особи:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Аналогічні положення містяться у п. 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997.

Бюджетне відшкодування відповідно до декларації ТОВ «Рінат» від 17.11.2009 року за жовтень 2009 року складає 1080710,00 грн. (а.с. 31-32).

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, листопаді та рудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року була перевірена позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Рінат» від 12.03.2010, за результатами якої складено акт №175/23-616/34721136 (а.с.79-103). Додатком №1 визначено субєктів господарювання, з якими ТОВ «Рінат» перебував у господарських відносинах (а.с.70-71).

Перевіркою було підтверджено відображене ТОВ «Рінат» у декларації за жовтень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 18383 грн. За результатами перевірки не підтверджено заявлену ТОВ «Рінат» суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року в сумі 1062327 грн., що повязано з відслідкуванням ланцюга постачання в рамках дії наказу ДПА України від 18.08.2005 №350, з урахуванням змін внесених наказом ДПА України від 20.10.2009 №568.

На підставі акту позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1080710 грн. за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року за №246/23-616 від 02.04.2010 року, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську було винесено податкове повідомлення-рішення рішення форми «В1» від 02.04.2010 року № 0000212360/0, яким ТОВ «Рінат» було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року на 460000,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 у адміністративній справі №2а-2809/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, Головного управління державного казначейства України в Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задоволено позовні вимоги ТОВ «Рінат». Судом визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000212360/0 від 02.04.10 та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за жовтень 2009 року у розмірі 460 000,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.06.2010 у справі №2а-2809/10/1270 залишено без змін.

Також, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 у адміністративній справі №2а-7277/10/1270 за позовною заявою ТОВ «Рінат» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.08.2010 №0000632360/0, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, було задоволено позовні вимоги ТОВ «Рінат». Судом визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 №0000632360/0, винесене Ленінською МДПІ у м.Луганську про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 342404,00 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Рінат» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 342404,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 у справі №2а-7277/10/1270 залишено без змін.

Постановою суду від 21.10.2010 у справі №2а-7277/10/1270 зокрема встановлено наступне.

19.08.2010 Ленінською МДПІ у м.Луганську було проведено невиїзну перевірку ТОВ «Рінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, листопаді та грудні 2007 року, січні, лютому, серпні, вересні та грудні 2008 року та січні 2009 року, за результатами якої було складено акт №625/23-616/34721136 від 19.08.2010.

Зазначеною перевіркою було встановлено порушення п.1.8, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7. п.п.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме за результатами перевірки неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобовязань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання, що передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Рінат» завищено заявлено суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року на суму 342404,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Ленінською МДПІ у м.Луганську було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 20.08.2010 №0000632360/0, яким ТОВ «Рінат» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2009 року на 342404,00 грн., яке судом скасовано.

Отже, суд приходить до висновку, що достовірність формування ТОВ «Рінат» податкового кредиту при взаємовідносинах із контрагентами вже були предметом судового розгляду у адміністративній справі №2а-7277/10/1270.

Тобто, обставини, на які посилається Ленінська МДПІ у м.Луганську щодо завищення ТОВ «Рінат» заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника за жовтень 2009 року вже встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №2а-7277/10/1270, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, суд враховує ту обставину, що судовим рішенням у справі №2а-7277/10/1270, що набрало законної сили, вже дана правова оцінка господарським операціям ТОВ «Рінат» із такими контрагентами як ЗАТ «Луганський трубний завод», ТОВ «СПМК-239», ТОВ «Союзтехстрой». Постановою суду у зазначеній справі встановлено, що у ТОВ «Рінат» є видаткові накладні, що засвідчують факт придбання платником податку товарів, відповідні договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі, які підтверджують право на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року.

Разом з тим, контролюючим органом в акті перевірки від 21.03.2011 за №116/23-616/34721136, за результатами якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 №0000222360/0, зазначені тіж самі контрагенти, а саме: ЗАТ «Луганський трубний завод», ТОВ «СПМК-239», ТОВ «Союзтехстрой», що на думку суду є необґрунтованим.

Що стосується господарських операції ТОВ «Рінат» із такими контрагентами як ТОВ «ТК Орбіта», ТОВ «ЛЕО» та АТЗТ «Компанія «Айдар-Ліга», які також зазначені в акті перевірки від 21.03.2011, слід зазначити, що позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність із зазначеними підприємствами за період, протягом якого сформовано податковий кредит.

За своєю формою податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти приймання виконаних робіт, видаткові накладні відповідають вимогам закону.

Тобто, спірне питання полягає у тому, що висновок про завищення ТОВ «Рінат» заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року на суму 170463,00 грн. контролюючим органом зроблено лише на підставі того, що за результатами проведених зустрічних перевірок неможливо підтвердити факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України.

П.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168 передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок),у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом. Згідно п.п. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону №168, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п.7.7.6 п. 7.7 ст.7 Закону №168).

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом встановлено, що в позивача є податкові накладні, що засвідчують факт придбання платником податку товарів, відповідні договори купівлі продажу, які підтверджують право на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року.

Таким чином, зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2009 року на суму 170 463,00 грн. з посиланням на те, що неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобовязань по ланцюгу постачання до виробника продукції (виконавця послуг) або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання, що передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість», яким, як зазначено вище, право господарюючого субєкта платника ПДВ, на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу угод.

Інших доводів відповідачем щодо необґрунтованого нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вказаний період, в оскаржуваному повідомленні-рішенні не наведено.

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, або за наявності у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Посилання відповідача на те, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, на увагу не заслуговують, оскільки у даному випадку має місце помилкове тлумачення відповідачем норм вказаного Закону.

Доказів того, що викладені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м.Луганську суду не надано, як і не доведено безтоварність операцій, здійснених позивачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 року №0000222360/0 є протиправним, у звязку із чим підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з квитанцій №00636 та №00514 від 31.03.2011 року, позивачем при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1700,00 грн. та 3,40 грн. (а.с.2-3), сума якого підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача, оскільки його позовні вимоги задоволено.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 09 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14 червня 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про податок на додану вартість», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 21.03.2011 № 0000222360/0, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 21.03.2011 № 0000222360/0, винесене Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Рінат» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі 170 463,00 (сто сімдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні 00 коп.) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» (91000, м. Луганськ, вул. Оборонна, 6, код ЄДРПОУ 34721136 на поточний рахунок 2600401005464 в філії АТ «Укрексімбанк», МФО 304289), суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2009 року в сумі в сумі 170 463,00 (сто сімдесят тисяч чотириста шістдесят три гривні 00 коп.) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рінат» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 (одна тисяча сімсот три гривні 40 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 14 червня 2011 року.

СуддяК.Є. Петросян