Постанова № 16455808, 26.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2011 року Справа № 2а-2616/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі: Жиленку Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості по ПДВ, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості по ПДВ. В обґрунтування позовних вимог послався на наступне.

21 березня 2011 року Позивач отримав від відповідача Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції м. Луганська (надалі за текстом - МДПІ або Відповідач) податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 21.03.2011 №0000062360 та Акт про результати невиїзної перевірки Позивача №104/23-616/19077318 від 21.03.2011.

Податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 21.03.2011 №0000062360 на підставі Акта перевірки від 21.03.2011 №104/23-616/19077318 встановлено порушення п.1.8, п.п.7.3.1, п.7.3 ст.7, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 921 276 грн.

Ознайомившись з вказаним Актом перевірки від 21.03.2011 та повідомленням-рішенням форми «В1» №0000062360 від цієї ж дати, позивач вважає дане рішення МДПІ протиправним і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дана норма Конституції України проголошує, що діяльність органів державної влади та їх посадових осіб має бути максимально повно і точно визначена, врегульована, регламентована з тим, щоб упередити можливість з будь-яких причин завдати шкоди особі (фізичній чи юридичній), суспільству чи державі.

Будь-які прогалини, колізії та інші недоліки в законах мають тлумачитися і використовуватися лише на користь особи.

Порушення порядку проведення перевірки та оформлення Акта перевірки:

Відповідно до положень п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону про ПДВ протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідачем було проведено як документальні невиїзні (камеральні) перевірки, так і позапланові виїзні документальні перевірки Позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за період з липня 2009 по лютий 2010 року, квітень 2010 р., та з серпня 2010 року по грудень 2010 року. Таким чином, невиїзна перевірка позивача, яка відбувалась 18.03.2011-21.03.2011 року була проведена в порушення п.п.7.7.5 п.7.7. ст.5 Закону про ПДВ, що свідчить про порушення відповідачем п.п.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону про ПДВ та її незаконність.

Згідно до п. 1.1. «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772 (надалі - Порядок), який розроблений відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податкового Кодексу України (далі ПК України) для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами (далі - платники податків).

Відповідачем грубо та неодноразово порушено вимоги цього Порядку, а саме: порушення щодо змісту Вступної частини Акту.

- відповідно до частини 2 п. 2 п.п. 2.1. Порядку, вступна частина акта документальної перевірки повинна містити дані про «Місцезнаходження платника податків.»

- відповідно до частини 2 п. 2 п.п. 2.8. Порядку, вступна частина акта документальної перевірки повинна містити «Інформацію про надсилання (вручення) платнику податків повідомлення про проведення документальної перевірки, якщо таке передбачено законом.»

- відповідно до частини 2 п. 2 п.п. 2.9. Порядку, вступна частина акта документальної перевірки повинна містити «Інформація про наявність журналу реєстрації перевірок платника податків та вчинення в ньому запису про проведення перевірки.»

Вступна частина Акта перевірки від 21.03.2011р., який складено відповідачем, не містить таких даних, а тому не відповідає вимогам «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Порушення щодо змісту Загальних положень Акту.

Відповідно до частини 2 п. З п.п. 3.10 - 3.15 Порядку, Загальні положення акта документальної перевірки повинні містити такі дані:

3.10. Інформація про попередню документальну планову перевірку (документальну позапланову перевірку з усіх питань) із зазначенням найменування органу державної податкової служби, що проводив перевірку, дати та номера акта перевірки, періоду перевірки (установлені порушення та вжиті заходи щодо усунення виявлених недоліків).

3.11. Інформація про документи, які використані при перевірці, згруповані за шатами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

3.12. Перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, інформація яких використана під час перевірки (за необхідності).

3.13. Інформація про зустрічні звірки.

3.14. Інформація про проведений аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків (уразі його здійснення).

3.15. Інформація про проведені платником податків інвентаризації його основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, а також; інформація щодо інвентаризації документів, розрахунків (у разі її проведення).

Загальна частина Акта перевірки від 21.03.2011, який складено відповідачем, не містить таких даних, а тому не відповідає вимогам «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Таким чином, Позивач вважає, що Відповідач під час складення Акту перевірки від 21.03.2011 року порушив ст.19 Конституції України, ст. З Закону «Про державну податкову службу в Україні», ст.7 п.7.7. п.п.7.7.5 Закону про ПДВ та вимоги «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984. А це в свою чергу унеможливлює прийняття законного рішення за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки, а саме прийняття податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 21.03.2011 №0000062360, як такого, що ґрунтується на документах, складених з грубим та неодноразовим порушенням вимог діючого Законодавства.

Підстави для скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 21.03.2011р. №0000062360:

На сторінках 43-44 Акту невиїзної документальної перевірки Відповідачем зроблений висновок, щодо порушення Позивачем п.1.8, п.п. 7.3.1, п.7.3 ст. 7, п.п 7.7.2, п. 7.7, ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), внаслідок чого Позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за: липень 2009 року на суму 7662 грн., серпень 2009 року на суму 6655 грн., вересень 2009 року на суму 3873 грн., жовтень 2009 року на суму 17199 грн., листопад 2009 року на суму 15348 грн., грудень 2009 року на суму 7506 грн., січень 2010 року на суму 23713 грн., лютий 2010 року на суму 36575 грн., квітень 2010 року на суму 1532 грн., липень 2010 року на суму 87199 грн., серпень 2010 року на суму 25193 грн., вересень 2010 року на суму 202695 грн., жовтень 2010 року на суму 154516 грн., листопад 2010 року на суму 133084 грн., грудень 2010 року на суму 1198526 грн., а всього на суму 1 921 276 грн.

Підставою для даного висновку став лише аналіз особи, яка проводила перевірку, бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання». Цей висновок безпідставний, не обґрунтований, не відповідає фактичним обставинам, суперечить чинному законодавству України, внаслідок чого має бути скасований з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.7.3 та пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР платник податків, який має право на бюджетне відшкодування може прийняти самостійне рішення: або про зарахування даної суми бюджетного відшкодування в рахунок погашення майбутніх податкових або про повернення повної суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок, про що повідомляє податковий орган шляхом подання податкової декларації та заяви про повернення такої суми бюджетного відшкодування.

Позивачем самостійно прийнято рішення про повернення належної йому суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок. Дане рішення було відображено позивачем у деклараціях з податку на додану вартість за період з липня 2009 по лютий 2010 року, квітень 2010 р., та з серпня 2010 року по грудень 2010 року.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Для підтвердження правомірності формування сум бюджетного відшкодування платник податків у відповідності до вимог Закону України "Про ПДВ" повинен надати податковому органу документи, що підтверджуються правомірність формування податкового кредиту та докази оплати.

Таким чином, податковий кредит, на підставі якого виникло бюджетне відшкодування, підтверджується податковими накладними, виданими контрагентами Позивача, а сплата податку на додану вартість підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів для кожного з контрагентів за вказаний період.

Положеннями п. 7.1 ст. 7 Закону про ПДВ встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.1.2. п. 7.1 ст. 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні відомості.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як передбачено п.п. 7.2.4. п. 7. 2 ст. 7 Закону про ПДВ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, є підставою для включення покупцем в податковому обліку до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності.

При цьому згідно п.п. 7.7.7 ст. 7 Закону про ПДВ встановлено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому у відповідності до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, законодавець у підпункті 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначив, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), вказавши тим самим на відсутність обмеження права платника податку на бюджетне відшкодування якимось одним попереднім податковим періодом.

До всіх декларацій з податку на додану вартість, які були подані Позивачем за період, що перевірявся, позивач подав додаток 4 «Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування».

Ні Закон про ПДВ, ні Закон про ДПС не передбачають і не закріплюють право податкового органу зменшувати суму бюджетного відшкодування з ПДВ через те, що не можливо підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань на всьому ланцюгу постачання до виробника продукції або імпортера.

Тобто, посилання відповідача в Акті перевірки від 21.03.2011р. та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні форми «В1» від 21.03.2011р. № 0000062360 на порушення Позивачем п.1.8, п.п. 7.3.1, п.7.3 ст. 7, п.п. 7.7.2, п. 7.7, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставними та хибними, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 21.03.2011р. №0000062360 має бути визнане протиправним та скасоване.

Відповідачем за період часу з липня 2009 по лютий 2010 року, квітень 2010 р., та з серпня 2010 року по грудень 2010 року (тобто за періоди, за результатами перевірки яких складено Акт та податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 21.03.2011р) проводилися документальні невиїзні перевірки (камеральні) та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності Позивача. При проведенні даних перевірок фахівцями Відповідача саме і перевірялося питання, які стосуються податку на додану вартість з наданням для перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку та звітності. Порушень щодо питань, пов'язаних з ПДВ, зазначеними перевірками Відповідача не встановлено.

Так, за вказані періоди, крім документальних невиїзних перевірок (камеральних) за кожним з випадків заявлення позивачем сум ПДВ до відшкодування, було проведено:

- період з липня по вересень 2009 року: позапланова виїзна документальна перевірка, результати якої оформлено довідкою від 16.11.2009 року №1002/23-616/19077318.

- період з жовтня по грудень 2009 року: позапланова виїзна документальна перевірка, результати якої оформлено довідкою від 13.03.2010 року №177/23-616/19077318.

- період з грудня 2009 по січень 2010 року: позапланова виїзна документальна перевірка, результати якої оформлено довідкою від 02.06.2010 року №415/23-616/19077318.

- період з лютого 2010 по березень 2010 року: позапланова виїзна документальна перевірка, результати якої оформлено довідкою від 11.08.2010 року №594/23-616/19077318.

- період з червня 2010 по липень 2010 року: позапланова виїзна документальна перевірка, результати якої оформлено довідкою від 03.11.2010 року №778/23-616/19077318.

- період з серпня 2010 по вересень 2010 року: позапланова виїзна документальна перевірка, результати якої оформлено довідкою від 16.02.2011 року №46/23-616/19077318.

Таким чином у відповідача відсутні повноваження і не має права перевіряти платника податків двічі чи більше разів за той самий період і по тих же питаннях фінансово-господарської діяльності без законних на те підстав та повноважень.

Крім того, згідно до висновків вказаних перевірок за кожний з періодів підтверджується правомірність визначення бюджетного відшкодування та їх суми. Порушень вказаними перевірками не виявлено.

Акт перевірки від 21.03.2011р. містить пункти 3.1 - 3.15, в яких описано результати перевірки стосовно кожного з періодів, контрагенти, поставщики Позивача у кожний з періодів, суми поставок та суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню заявлені Позивачем у цих періодах на підставі податкових декларацій та розрахунків.

Кожний з цих 15 пунктів в мотивувальній своїй частині (сторінки Акту 5, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 26,28, 30, 33, 35, 38,40,43) містить наступний абзац:

«Отже, керуючись п.п. 7.3.1, п.7.3 ст. 7Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) не можливо підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань постачальників товарів на адресу ЗАТ "Луганський патронний завод" по всьому ланцюгу постачання.»

Таким чином, висновки по кожному з пунктів 3.1 - 3.15 Акту, а в цілому й висновки Акта загалом, про результати невиїзної перевірки №104/23-616/19077318 від 21.03.201 року не можуть бути визнані як обґрунтування та підстава для складення податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 21.03.2011р. відносно Позивача - ТОВ «Природа».

Вищенаведене наглядно свідчить про чисельні порушення норм чинного законодавства при здійсненні перевірки Позивача та оформленні результатів перевірки, про необ'єктивне та упереджене ставлення до Позивача, навмисне перекручування фактичних обставин та фактів здійснення господарських операцій Позивача зі своїми контрагентами, перевищення наданих Законом Відповідачу повноважень, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення «В1» від 21.03.2011р. №0000062360 має бути скасоване як незаконне.

Як встановлено підпунктами 7.7.5., 7.7.6., 7.7.7. п.7.7 ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган - тобто Відповідач, зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Але Відповідач такий свій обов'язок не виконав, а навпаки, в протиріччя висновкам раніш проведених перевірок, які підтвердили обґрунтованість заявлених Позивачем до відшкодування ПДВ сум, приймає податкове повідомлення-рішення «В1» від 21.03.2011р. №0000062360 про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Податкові органи, як органи владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою ПДВ, відповідно до Конституції України, мають діяти у спосіб, передбачений Законом. В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Закону, Відповідач повинен був видати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Тобто, утримавшись від надання висновку у встановлений Законом строк, відповідач порушив вимоги Закону щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум ПДВ.

З огляду на це, та на податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 21.03.2011р. №0000062360 про зменшення суми бюджетного відшкодування, Позивач не може розраховувати на те, що Відповідач надасть самостійно необхідний висновок до Державного казначейства України для відшкодування сум ПДВ на рахунок Позивача.

Органом, який здійснює відшкодування ПДВ Позивачу, є Головне управління Державного казначейства у м. Луганську. Органи казначейства відшкодування ПДВ здійснюється за висновками податкових органів або за рішеннями суду. Просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» Ленінської МДПІ м. Луганська від 21.03.2011р. №0000062360, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 921 276,00 грн.; стягнути з Головного управління Державного казначейства у м. Луганську на користь Товариства з обмеженою Відповідальністю «ПРИРОДА» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за наступні періоди: липень 2009 року на суму 7662 грн., серпень 2009 року на суму 6655 грн., вересень 2009 року на суму 3873 грн., жовтень 2009 року на суму 17199 грн., листопад 2009 року на суму 15348 грн., грудень 2009 року на суму 7506 грн., січень 2010 року на суму 23713 грн., лютий 2010 року на суму 36575 грн., квітень 2010 року на суму 1532 грн., липень 2010 року на суму 87199 грн., серпень 2010 року на суму 2 5193 грн., вересень 2010 року на суму 202695 грн., жовтень 2010 року на суму 154516 грн., листопад 2010 року на суму 133084 грн., грудень 2010 року на суму 1198526 грн. а всього на суму 1 921 276 грн.

Під час судового засідання представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача - Ленінської МДПІ у м. Луганську під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на наступне.

Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Природа" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період з липня 2009 року по лютий 2010 року, квітень 2010 року та з серпня 2010 року по грудень 2010 року.

Вказану перевірку проведено на виконання п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 79, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, п. З Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1238, на підставі наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.03.11 № 440.

Так, п. 20.1.4 ст. 20 ПК України податковому органу надано право на проведення перевірок платників податків.

Пункт 79.1 ст. 79 ПК України визначає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі:

прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення;

за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу;

Таким чином, спростовуючи доводи позивача, зазначають, що керівником Ленінської МДПІ у м. Луганську видано наказ на проведення перевірки від 17.03.11 № 440, а обставинами, що стали підставою для проведення вказаної перевірки, є обставини, які визначені у п. 78.1.1 ст. 78 ПК України, а саме, за результатами отриманої податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства (п. 14.1.171 ст. 14 ПК України визначено поняття «податкова інформація» як «інформацію» в розумінні Закону України від 02.10.92 № 2657 «Про інформацію» стаття 1, якого передбачає, що інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі). Так, за результатами попереднього аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання виявлено можливі порушення податкового законодавства ТОВ "Природа", що. зрозуміло, потребує більш детального відпрацювання та аналізу з боку податкового органу, власне інформація і стала підставою, що спонукала до проведення перевірки не було.

Згідно п. 79.3 ст. 79 ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не є обов'язковою. А відтак, враховуючи, що, як вірно зазначено позивачем в позовній заяві, вказаний період вже підлягав перевірці податковим органом в рамках проведення виїзних перевірок (відповідно ревізорами досліджено первинну бухгалтерську та податкову звітність), то необхідності надання додаткових документів до перевірки чи присутності представників позивача під час проведення перевірки не було.

Статтею 56 Податкового кодексу України передбачено право платника податків на оскарження рішення контролюючого органу, як в адміністративному так і в судовому порядку. Таким чином, посадові особи податкового органу, при реалізації своїх прав, наданих нормами діючого законодавства, та при виконанні обов'язків, покладених на податкову службу, мають керуватися, окрім іншого, існуючою судовою практикою, оскільки непоодинокими є випадки оскарження платниками рішень ОДПС, саме у судовому порядку.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду від 05.03.11 № К-14126/07 визначено, що посилання платника податків на порушення податковим органом порядку проведення перевірки та складання акту перевірки (а відповідно, і винесення податкового повідомлення-рішення), як на підставу неправомірності рішення податкового органу є неспроможними, оскільки ці порушення самі по собі не спростовують факт наявності порушення норм діючого законодавства платником податку.

Стосовно суті проведеної перевірки та виявлених порушень пояснює наступне.

Як вже зазначалось вище, податковим органом проведено виїзні перевірки всіх періодів, що стали предметом оскаржуваної перевірки, та складено довідки перевірок (додано до матеріалів справи позивачем).

Але позивач, посилаючись на вказані довідки, які, начебто, підтверджують правомірність формування податкового кредиту ТОВ "Природа" за вказаний період, вводить суд в оману, адже, по-перше, під час проведення перевірок, за результатами яких складено довідки, податковим органом досліджено лише правильність формування податкового кредиту з «арифметичної» точки зору (іншими словами правильність заповнення декларацій та відповідність даних, внесених до декларацій даним, що містяться у первинній бухгалтерській документації), а, по-друге, всі вказані довідки особисто підписано та отримано повноважними представниками ТОВ "Природа", окрім того, їх попереджено про можливість проведення додаткових позапланових невиїзних перевірок, в разі отримання податковим органом матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання (про що свідчить особистий підпис представників позивача на кожній з довідок). Саме цим правом скористався податковий орган при проведенні перевірки, за результатами якої винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За результатами перевірки складено акт від 21.03.2011 № 117/23-616/31673389, яким встановлено порушення п.1.8, п.п. 7.3.1, п.7.3 ст. 7, п.п 7.7.2, п. 7.7, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (що діяв у перевіряємому періоді), в результаті чого ТОВ "Природа" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за перевіряємий період на суму 1 921 276,0 грн. Таких висновків фахівці інспекції дійшли з огляду на наступне.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "Природа" безпідставно віднесло до податкового кредиту зазначеного періоду суми ПДВ, у зв'язку з непідтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання (відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність первинних документів на підтвердження укладання та виконання господарських операцій).

Право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплати платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. Вказаний висновок можна зробити з дефініції таких термінів:

- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або о; особа, яка імпортує товари на митну територію України (п. 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ);

- поняття бюджетного відшкодування, наведеного в п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, що тим самим в аспекті пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону формує джерело бюджетного відшкодування - загальні доходи Державного бюджету України;

- з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України).

З урахуванням вищенаведеного, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. У разі коли платник податків неправомірно одержував податковий кредит, суми із бюджету будуть йому відшкодовані за рахунок добросовісних платників податків. Основним завданням ОДПС у даному випадку є не допустити безпідставного відшкодування сум із бюджету.

За таких обставин, до бюджетного відшкодування підлягають суми ПДВ, сплачені в ціні товару та зараховані до Державного бюджету.

У зв'язку з цим посилання позивача на те, що він не може нести відповідальність за дії інших осіб по несплаті цього податку до бюджету, не може прийматися до уваги, оскільки як вже зазначалось вище, відшкодування ПДВ є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету, а в ланцюгових поставках (де постачальники є як правило посередниками), сплачений наступним постачальником попередньому в ціні придбаної продукції ПДВ переходить в податкове зобов'язання кожного з попередніх постачальників, який однак до бюджету його не вносить, „перекриваючи" його податковим кредитом, що виник в зв'язку з придбанням цієї ж продукції у попереднього постачальника (посередника), а отже ПДВ має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку податок до бюджету не надійшов, що свідчить про порушення вимог Закону про ПДВ в частині порядку відшкодування ПДВ.

Окрім того, пунктом 1.3 ст. 1 Закону про ПДВ платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 цього ж Закону платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, у разі доведення, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Фахівцями Ленінської МДПІ у м. Луганську встановлені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів, що свідчить про відсутність законної господарської діяльності та намагання спричинити безпідставні втрати з Бюджету України, шляхом незаконного отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За таких обставин, враховуючи той факт, що здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків і зборів є пріоритетним завданням органів державної податкової служби, Ленінською МДПІ у м. Луганську винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення з метою захисту інтересів Держави.

Таким чином, Ленінська МДПІ у м. Луганську вважає, що податкове-повідомлення рішення від 21.03.11 № 0000062360, яким ТОВ "Природа" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за липень 2009 року - квітень 2010 року, липень 2010 року - грудень 2010 року на загальну суму 1 921 276 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню в судовому порядку. Тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Луганській області під час судового засідання проти позовних вимог заперечував, посилаючись на наступне. Ленінською МДПІ у м. Луганську висновок по ТОВ „ПРИРОДА" про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на суму 1 921 276,00 грн. (один мільйон дев'ятсот двадцять одна тисяча двісті сімдесят шість грн. 00 коп.) не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.

Відповідно до „Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість" затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України №82/245 від 27.04.2004р. відшкодування податку на додану вартість проводиться за рішенням суду.

На теперішній час до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надходило ніяких документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість позивачу.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Природа», ід. код 19077318, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 12.03.1992 за № 13821200000002298, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100011051 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 10.01.2007.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Судом встановлено, що позивачем на виконання п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість» та Наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», до відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування були подані податкові декларації з ПДВ за липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, квітень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача з Державного бюджету України.

Згідно довідки відповідача про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень, серпень, вересень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні, липні, серпні 2009 року від 16.11.2009 № 1002/23-616/19077318, за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вказані періоди, що повязано з направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отриманням відповідей. При цьому відповідачем підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Згідно довідки відповідача про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за жовтень, листопад, грудень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в вересні, жовтні, листопаді 2009 року від 13.03.2010 № 177/23-616/19077318, за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вказані періоди, що повязано з направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отриманням відповідей. При цьому відповідачем підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Згідно довідки відповідача про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за січень, лютий 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2009 року, січні 2010 від 02.06.2010 № 415/23-616/19077318, за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вказані періоди, що повязано з направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отриманням відповідей. При цьому відповідачем підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Згідно довідки відповідача про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому-березні 2010 від 11.08.2010 № 594/23-616/19077318, за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вказані періоди, що повязано з направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отриманням відповідей. При цьому відповідачем підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Згідно довідки відповідача про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за липень, серпень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні, липні 2010 від 03.11.2010 № 778/23-616/19077318, за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вказані періоди, що повязано з направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отриманням відповідей. При цьому відповідачем підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Згідно довідки відповідача про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за вересень, жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у серпні, вересні 2010 від 16.02.2011 № 46/23-616/19077318, за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вказані періоди, що повязано з направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отриманням відповідей. При цьому відповідачем підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.

Загальна сума податку на додану вартість, що згідно перевірених періодів часу підлягає відшкодуванню з Державного Бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку складає 1 921 276 грн.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Згідно статті 79 ПК України (особливості проведення документальної невиїзної перевірки) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно п. 200.11 статті 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні встановлено, що 21.03.2011 головним державним податковим ревізором-інспектором відповідача була проведена невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з липня 2009 року по лютий 2010 року, квітень 2010 року та з серпня 2010 року по грудень 2010 року. Перевірка проводилася відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 17.03.2011 №433 та на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 79, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України. За результатами перевірки складений акт від 21.03.2011 за № 104/23-616/19077318.

Згідно акту перевірки від 21.03.2011 № 104/23-616/19077318 в ході її проведення встановлено порушення п.1.8., п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст 7, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненням), а саме: завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у загальній сумі 1 921276 грн. Згідно акту перевірки заявлену до відшкодування суму ПДВ в повному обсязі неможливо підтвердити у зв'язку з не підтвердженням даних по ланцюгам постачання.

На підставі акту невиїзної документальної перевірки від 21.03.2011 № 104/23-616/19077318 Ленінською МДПІ у м. Луганську за порушення п.1.8., п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст 7, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийнято податкове повідомлення рішення № 0000062360 від 21.03.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування за декларацією за липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, квітень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року всього на загальну суму 1921276,00 грн. (а.с. 19).

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за вищевказані періоди 2009-2010 років.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. При цьому в судовому засіданні було перевірено можливість позивача щодо здійснення операцій, відносно яких сплачувався ПДВ в розмірі ціни товару або послуги.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів «поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою», без врахування далі слів «у випадках, визначених цим Законом». За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарських операцій та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Посилання позивача на порушення відповідачем порядку складання акту перевірки як на підставу скасування податкового повідомлення-рішення є незмістовними, оскільки порушення такого порядку не є беззаперечною підставою для його скасування.

Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року «Положення про Державне казначейство», а в частині відшкодування податку на додану вартість спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680 «Порядок відшкодування податку на додану вартість», згідно п.4.1 якого відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки у даному випадку відповідач Ленінська МДПІ у м. Луганську не виконав покладений на нього законом обовязок та не надав у встановленому порядку відповідачеві ГУ ДКУ у Луганській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, квітень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року, позивач не зміг отримати від відповідача ГУ ДКУ передбаченого законом бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1921276,00 грн.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно платіжних доручень № 81 від 30.03.2011 та № від 13.05.2011 №126 позивач при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн. та 1700 грн., тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості по ПДВ задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000062360 від 21.03.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 1921276,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України з рахунку «Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами» - р/р 31110030700003, в ГУДКУ у Луганській обл. МФО 804013 (код платежу 110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа» бюджетну заборгованість по ПДВ за наступні періоди: липень 2009 року на суму 7662 грн., серпень 2009 року на суму 6655 грн., вересень 2009 року на суму 3873 грн., жовтень 2009 року на суму 17199 грн., листопад 2009 року на суму 15348 грн., грудень 2009 року на суму 7506 грн., січень 2010 року на суму 23713 грн., лютий 2010 року на суму 36575 грн., квітень 2010 року на суму 1532 грн., липень 2010 року на суму 87199 грн., серпень 2010 року на суму 2 5193 грн., вересень 2010 року на суму 202695 грн., жовтень 2010 року на суму 154516 грн., листопад 2010 року на суму 133084 грн., грудень 2010 року на суму 1198526 грн. а всього суму 1 921 276 грн. (один мільйон девятсот двадцять одна тисяча двісті сімдесят шість гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Природа» судові витрати у розмірі 1703,40 грн. (одна тисяча сімсот три гривні сорок копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 31 травня 2011 року.

СуддяС.В. Борзаниця