Постанова № 16455807, 25.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2011 року Справа № 2а-1745/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі: Жиленку Д.В.,

за участю:

представника позивача: Мінкіна С.В.,

представника відповідача №1: Шуст Ю.В.,

представник відповідача №2: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України в Луганській області висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 12742 гривень, що підлягають відшкодуванню ТОВ «ПК СТАЛЬ ТРАНС» з Державного бюджету України за січень 2010 року;

- відшкодувати з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Луганській області на користь ТОВ «ПК СТАЛЬТРАНС» (КОД ЄДРПОУ 33922441, 91050, м. Луганськ, кв. Левченко 16б, кв.17; рахунок № 26009029800404 в ЛФ ПАО «Кредитпромбанк» м. Луганськ, МФО 364382) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 12742 гривень за січень 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог послався на наступне.

18.02.2010 року позивачем було подано до ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська податкову декларацію з ПДВ за січень 2010р. Згідно декларації сума бюджетного відшкодування на рахунок позивача складає 12742 грн. Перевіркою з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача, проведеною ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську та оформленою актом від 26.04.2010 № 654/23-217/33922441 не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року у розмірі 12742 грн., що пов'язано з неотриманням відповідей на запити стосовно основних постачальників.

Однак, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність право платника податку на відшкодування від'ємного значення сум ПДВ від отримання відповідей на запити щодо сплати податку на додану вартість контрагентами по ланцюгу до виробника, а передбачає обов'язок податкового органу надати до органів державного казначейства висновок на відшкодування податку на додану вартість, якщо під час перевірки не виявлено невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Також, неотримання відповідей на запити стосовно основних постачальників не може бути підставою для відмови в бюджетному відшкодуванню ПДВ згідно законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Також позивач зазначає, що якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Неможливість проведення податковим органом зустрічних перевірок не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Під час судового засідання представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на наступне.

Як під час складання акту перевірки, так і на теперішній час не підтверджено заявлену ТОВ Промислова компанія «Стальтранс» суму бюджетного відшкодування по декларації за січень 2010 у сумі 12742 грн., що пов'язано з неотриманням відповідей на запити стосовно основних постачальників ТОВ «Промислова компанія «Стальтранс».

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями)(діючого на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Крім визначених в п. 7.4.1 ст. 7 вищезазначеного Закону обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, законом передбачена обов'язкова наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи під час судового засідання проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що на теперішній час до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити відшкодування податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. ст. 10, 11 зазначеного Закону до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закон України «Про податок на додану вартість» втратили чинність.

Проте, у звязку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс», ід. код 33922441, зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Луганської міської ради 22.11.2005 за № 13821020000006586 (а.с. 3), є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100219360 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданим 22.12.2005 (а.с.34).

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Судом встановлено, що позивачем на виконання п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість» та Наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», до відповідача Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську для вирішення питання про бюджетне відшкодування була подана податкова декларація з ПДВ за січень 2010 року із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача з Державного бюджету України.

Згідно податкової декларації з ПДВ за січень 2010 року від 18.02.2010 та розрахунку суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок товариства у банку складає 12742 грн. (а.с.35-37).

Згідно ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленими законами, зокрема мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п. 1.2. Наказу № 327 від 10.08.2005, яким затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України “Про державну податкову службу в Україні” (509-12) та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого субєкта господарювання чи за місцем розташування обєкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

Відповідно до п. 1.3. Наказу № 327 за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства довідка.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 08.04.2010 по 21.04.2010 на підставі направлення на перевірку від 08.04.2010 №241 уповноваженими особами Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2009 року, яка виникла за розрахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.10.09 по 30.11.09; за грудень 2009, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.09 по 31.12.09; за січень 2010, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.09 по 31.01.10 за результатами якої складено акт №654/23-217/33922441 від 26.04.2010. ( а.с.11-17).

Згідно розділу 3.2.4 акта перевірки №654/23-217/33922441 від 26.04.2010 перевіркою достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2010 року підтверджено факт сплати на загальну суму 12742 грн. у попередньому податковому періоді, які були включені до складу податкового кредиту у попередніх податкових періодах та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування і не погашали податкових зобовязань.

Згідно висновку акта перевірки №654/23-217/33922441 від 26.04.2010 за результатами перевірки неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року у сумі 12742 грн., що повязано з неотриманням відповідей на запити стосовно основних постачальників.

П.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обовязок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Згідно п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем в ході судового розгляду справи було надано суду всю первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит за січень 2010 року. Представник відповідача не заперечує факт, що податкові накладні, що підтверджують суми ПДВ, які включені до складу податкового кредиту у січні 2010 року, відповідають вимогам закону, а суму бюджетного відшкодування по декларації за січень 2010 року у сумі 12742 грн. неможливо підтвердити у звязку з неотриманням результатів зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету. При цьому в судовому засіданні було перевірено можливість позивача щодо здійснення операцій, відносно яких сплачувався ПДВ в розмірі ціни товару або послуги.

Суд зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено факт здійснення позивачем господарської операції та дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року «Положення про Державне казначейство», а в частині відшкодування податку на додану вартість спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 року №489/5680 «Порядок відшкодування податку на додану вартість», згідно п.4.1 якого відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Оскільки у даному випадку відповідач не виконав покладений на нього законом обовязок та не надав у встановленому порядку відповідачеві ГУ ДКУ у Луганській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за січень 2010 року, позивач не зміг отримати від відповідача ГУ ДКУ передбаченого законом бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 12742 грн.

Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно квитанції №388/597 від 25.02.2011 позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., тому, дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську, яка виразилася у ненаданні до Головного управління Державного казначейства України у Луганській області висновку про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс» податку на додану вартість за січень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс» (код ЄДРПОУ 33922441, 91050, м. Луганськ, кв. Левченко, 16/17, рахунок №26009029800404 в ЛФ ПАО «Кредитпромбанк» м. Луганськ, МФО 364382) суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за січень 2010 року в сумі 12742 грн. ( дванадцять тисяч сімсот сорок дві гривні).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Стальтранс» судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 30 травня 2011 року.

СуддяС.В. Борзаниця