Постанова № 16455697, 07.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2011 року Справа № 2а-0870/3277/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик,

за участю представників сторін :

від позивача Бабенкова В.В.

від відповідача Мастеров О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовною заявою : Приватного підприємства «Норд-Хол»

до : Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про : визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2010 №0001462310/0, №0001452310/0 та від 15.12.2010 №0001462310/1, №0001452310/1

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Норд-Хол» (далі - позивач) до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - відповідача) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.09.2010 №0001462310/0, №0001452310/0 та від 15.12.2010 №0001462310/1, №0001452310/1.

Представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити, а саме: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 №0001462310/0, №0001452310/0 та від 15.12.2010 №0001462310/1, №0001452310/1.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позов, вважає оскаржувані рішення таким, що відповідають вимогам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд вважає, позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що Бердянською ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.12.2008 по 30.06.2010 за результатними якої складений акт № 143/23-108/36307818 від 10.09.2010.

За результатами перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010 №0001462310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 63777 грн. з яких за основним платежем 42518 грн. та штрафна (фінансова) санкція 21259 грн. та №0001452310/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 67612,10 грн. з яких за основним платежем 53 147 грн. та штрафна (фінансова) санкція 14465,10 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач здійснив процедуру адміністративного оскарження спірних рішень, отже позивачем до відповідача була подана первинна скарга від 07.10.2011. Рішенням відповідача про результати розгляду первинної скарги № 5485/10/25-017 від 03.12.2010 залишено без змін податкові повідомлення рішення, а скаргу без задоволення та прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 15.12.2010 № 0001462310/1 та № 0001452310/1.

Не погодившись із вказаними рішеннями позивачем до Державної податкової адміністрації України в Запорізькій області була подана повторна скарга №215/04 від 14.12.2010. Результатом розгляду повторної скарги стало рішення ДПА України в Запорізькій області № 626/10/25/020 від 15.02.2011 про залишення без змін податкових повідомлень рішень відповідача, а повторну скаргу - без задоволення.

Не погодившись із вказаним рішеннями ДПА України в Запорізькій області позивач подав скаргу № 18/07 від 24.02.2011 до Державної податкової адміністрації України, яка за результатами розгляду скарги винесла Рішення № 7562/6/25-0115 від 21.04.2011, яким залишено без змін податкові повідомлення - рішення від 27.09.2010 № 0001452310/0 та № 0001462310/0 та рішення від 15.02.2011 № 626/10/25-020, а скарга позивача залишила без задоволення.

Не погодившись із вищевказаними податковими-повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи встановлено, що проведеною перевіркою встановлена нікчемність угод укладених позивачем з ТОВ «Альт Прайм» та ТОВ «Бізнес Строй», висновки щодо нікчемності правочинів стали підставою для нарахування ПДВ та податку прибуток.

Щодо порушень встановлених актом перевірки стосовно взаємовідносини з ТОВ «Альт Прайм» судом встановлено наступне.

Проведеною плановою виїзною перевіркою встановлено завищення відповідачем податкового кредиту у господарських взаємовідносинах з ТОВ «Альт Прайм» на суму 9775грн. в т.ч. за травень 2009 року по ланцюгу постачання в порушення п.п.7.2.3. п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги) складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших активів необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи встановлено, що згідно даних видаткової накладної та податкової накладної, а також даних бухгалтерських регістрів ТОВ «Альт Прайм» відвантажено товарно-матеріальні цінності на користь позивача на загальну суму 58 650 грн. в т.ч. ПДВ 9 775 грн., на що виписано видаткову накладну та податкову накладну № 0519 від 19.05.2009.

Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту позивача за травень 2009 року, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за травень 2009 року.

Судом встановлено, що позивачем як до перевірки так і суду не надано документів, що підтверджують фактичне транспортування отриманих товарно-матеріальних цінностей (товарно-транспортні накладні, довіреності тощо), умови такого транспортування, їх подальше розвантаження та умови зберігання. Підприємством також не надано до перевірки сертифікати якості та відповідності, а також паспорти заводів-виробників на поставлений від ТОВ «Альт Прайм» товару, розрахунки з ТОВ «Альт Прайм» у перевіряємому періоді за придбаний товар проводились у безготівковій формі, кредиторська заборгованість за отриманий товар відсутня. Крім того, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.03.2008 № 100103424 анульовано 09.10.2009. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.11.2009 №100252487, актом про анулювання реєстрації платника ПДВ від 21.05.2010 № 55 анульовано реєстрацію платника ПДВ.

Також судом встановлено, що додаток К1 до декларацій з податку на прибуток до органів ДПС не надавався, про що свідчить відсутність основних засобів на підприємстві.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2. ст. 215 ЦК України «недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Отже відповідач зазначає, що в ході позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альт Прайм» не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від контрагентів - постачальників до ТОВ «Альт Прайм» у травні 2009 р, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Альт Прайм» та контрагентів - постачальників є нікчемними та як наслідок цього, правочини між позивачем - покупцем та ТОВ «Альт - Прайм» - постачальником здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст.215, ч. 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та складання первинних документів по операціях з придбання товару позивача від ТОВ «Альт Прайм» є недійсними в силу закону.

Крім того, операції ТОВ «Альт Прайм» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Альт Прайм» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Враховуючи результати перевірки ТОВ «Альт Прайм» (акт № 76/23-2/35773489 18.06.2010) у зв'язку з тим, що ТОВ «Альт Прайм» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб та перевіркою не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Альт - Прайм» підприємству - покупцю ПП «Норд Хол», що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Альт - Прайм» (код ЄДРПОУ 35773489), в тому числі ПП «Норд Хол» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Отже враховуючи викладене та в порушення п.п.7.2.3., п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» перевіркою встановлено завищення суб'єктом господарювання ПП «Норд Хол» податкового кредиту на суму на загальну суму 9 775 грн., в т.ч. за травень 2009 року.

Щодо порушень встановлених актом перевірки стосовно взаємовідносини з ТОВ «Бізнес Строй» судом встановлено наступне.

Згідно даних видаткової накладної та податкової накладної, а також даних бухгалтерських регістрів ТОВ «Бізнес Строй» відвантажено товарно-матеріальні цінності на користь позивача на загальну суму 196 457,20 грн. в т.ч. ПДВ 32 742,88 грн. на що виписано декілька видаткових та податкових накладних.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту позивача за березень 2010 року, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2010 року.

Судом встановлено що підприємством позивача не надано до перевірки сертифікати якості та відповідності, а також паспорти заводів-виробників на поставлений від ТОВ «Бізнес Строй» товар. Розрахунки з ТОВ «Бізнес Строй» у перевіряємому періоді за придбаний товар проводились у безготівкові формі.

Актом про анулювання реєстрації платника ПДВ від 18.05.2010 анульовано реєстрацію платника ПДВ.

Судом встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Бізнес Строй» № 11641259 від 05.10.2006 анульовано від 18.05.2010.

Відповідачем зазначено, що посадові особи ТОВ «Бізнес Строй», які були відповідальними за ведення фінансово-господарської діяльності підприємства за перевіряємий період, від надання пояснень відмовились, документи до перевірки не надали. Також відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того підприємство не звітувало до органів ДПІ з 2008 року, всі декларації з податку на прибуток подані з «нульовим показниками» у р.7 «амортизаційні відрахування».

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Бізнес Строй» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Бізнес Строй», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Бізнес Строй» та контрагентами, в т.ч. ПП «Норд Хол».

Отже враховуючи викладене та в порушення п.п.7.2.3 п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», перевіркою встановлено завищення суб'єктом господарювання ПП «Норд Хол» податкового кредиту на суму на загальну суму 932 743 грн., в т.ч. за березень 2010 року на суму 32 743 грн.

Відповідно абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм гласності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вже було зазначено вище жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Альт - Прайм» та ТОВ «Бізнес Строй» посадовими особами підприємств до перевірки не надано.

Статтею 42 господарського кодексу України визначається - підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При створенні суб'єкту підприємницької діяльності, засновник своїм волевиявленням підтверджує намір на здійснення підприємницької діяльності, з додержанням вимог законодавства України, усвідомлюючи при цьому усі правові наслідки свого волевиявлення та з метою здійснення підприємницької діяльності наділяє підприємство майном.

Згідно п.3.1. ст.. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Відповідно до частини 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною, сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину, частина 1 ст.215 ЦК України.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Таким чином судом встановлено, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, правочини між позивачем та ТОВ «Альт-Прайм», ТОВ «Бізнес Строй» відповідно до п.п. 1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому в задоволені адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 22.06.2011.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева