Постанова № 16455549, 24.05.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 року                               Справа № 2а-0870/1214/11

(15 год. 00 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

при секретарі судового засідання Бобер І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Прокуратури Літинського району в інтересах Державної податкової адміністрації в особі Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжцукорпостач»

про: стягнення податкової заборгованості по податку з власників транспортних засобів.

          01.03.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Прокуратури Літинського району в інтересах Державної податкової адміністрації в особі Літинського відділення Хмільницької ОДПІ Вінницької області (далі – позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжцукорпостач» (далі – відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача 14807,12 грн. заборгованості по сплаті податку з власників транспортних засобів на користь держави, на рахунок Уладівської сільської ради Літинського району Вінницької області (р/р – 33216807700323, одержувач – місцевий бюджет Уладівська сільська рада, код одержувача 34701125, банк отримувача – ГУДКУ у Вінницькій області, МФО – 802015, код платежу – 12020100).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що сума податкового боргу відповідача, що виникла станом на 08.12.2010 склала 14807,12 грн., в тому числі податок з власників транспортних засобів – 14676,50 грн. та пеня – 130,62 грн.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон № 2181-ІІІ) податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації відповідно до вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Податкове зобов’язання, нараховане контролюючим органом – Літинським відділенням Хмільницької ОДПІ, відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржено, тому згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ також вважається узгодженим у день отримання відповідачем повідомлення.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2011, після усунення прокурором недоліків позовної заяви, було відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначено на 27.04.2011.

Ухвалою суду від 27.04.2011 судом було задоволено клопотання представника Хмельницької ОДПІ про заміну неналежного позивача, Літинського відділення Хмільницької ОДПІ належним позивачем, Хмільницькою ОДПІ. У зв’язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, розгляд справи було відкладено, судове засідання призначено на 24.05.2011.

23.05.2011 судом було отримано клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності та підтримку позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 24.05.2011, повторно не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття, а також не надіслав суду будь-яких заяв та заперечень проти позову.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

          Враховуючи неприбуття в судові засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд на підставі ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

          Державна реєстрація відповідача була проведена 10.02.2006, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.12.2010 № 7914428.

          Відповідно до зазначеної довідки 26.06.2010 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис щодо судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.

          Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.12.2010 № 7914196 господарський суд Запорізької області 08.06.2010 виніс ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.

          Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – Реєстр).

          Судом встановлено, що до Реєстру було внесено постанову господарського суду Запорізької області про визнання боржника банкрутом від 14.02.2011 по справі № 21/173/10 (реєстраційний номер у Реєстрі 14350972), якою відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

          З тексту цього судового рішення вбачається, що оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача було опубліковано в газеті «Голос України» від 28.07.2010 № 138.

          Копія аркушу газети «Голос України», що містить зазначене оголошення, долучена судом до матеріалів справи (а.с. 53).

          За визначенням, наведеним у абзаці 6 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (далі – Закон № 2343-ХІІ), кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів). Конкурсні кредитори – це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори– це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

          Як вбачається з облікової картки відповідача, частина заборгованості відповідача в розмірі 8 677,12 грн., про стягнення якої пред’явлено позов існувала до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, а відтак позивач за цими вимогами є конкурсним кредитором. Решта суми заборгованості в розмірі 6130,00 грн. виникла у відповідача 14.07.2010, а тому в цій частині вимог позивач є поточним кредитором.

          Згідно з частинами 1, 2 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі,– не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до преамбули Закону 2181-ІІІ, який був чинним на час порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

          Пунктом 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

          Виходячи з наведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення податкового боргу у розмірі 8 677,12 грн., що виник до порушення провадження у справі про банкрутство, мали бути заявлені ним у порядку, передбаченому Законом № 2343-ХІІ. При цьому незаявлення позивачем таких вимог у справі про банкрутство за приписами ч. 2 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ, який у даному випадку є спеціальним у питанні погашення податкового боргу, позбавляє позивача права на стягнення такого податкового боргу в порядку адміністративного судочинства.

          З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

          Вирішуючи питання про можливість задоволення позову в іншій частині, суд виходить з наступного.

          Наведені вище положення п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України слід розглядати у контексті з нормами п. 87.10 ст. 87 цього Кодексу.

          Згідно з п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов’язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» без застосування норм цього Кодексу.

          Проте, Податковий кодекс України та Закон № 2343-ХІІ не містять застережень щодо порядку погашення податкових зобов’язань платника податків, які є поточними зобов’язаннями боржника у розумінні Закону № 2343-ХІІ.

Відтак суд вважає, що вимоги про стягнення податкового боргу, який виник під час провадження у справі про банкрутство підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а питання щодо узгодження та стягнення такого податкового боргу регулюються нормами Закону 2181-ІІІ та Податкового кодексу України. Втім слід враховувати, що за правилами ч. 1 ст. 23 Закону № 2343-ХІІ з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

          Постановою господарського суду Запорізької області від 14.02.2011 по справі № 21/173/10 встановлено строк ліквідаційної процедури у шість місяців. Отже, вимоги щодо стягнення поточного податкового боргу відповідача були пред’явлені у межах ліквідаційної процедури.

          Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, чинного на час виникнення спірних правовідносин, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

          Податковий борг відповідача у розмірі 6130,00 грн. виник на підставі самостійно поданого відповідачем розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зареєстрованого у позивача 26.01.2010 за вх. № 279, а отже є узгодженим.

          Згідно з цим розрахунком відповідач мав сплатити 6130,00 грн. за ІІ та ІІІ квартали 2010 року у строк відповідно до 15.07.2010 та до 15.10.2010.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

          Відповідач не надав на пропозицію суду жодних заперечень проти позову та доказів які б спростовували заявлені позивачем позовні вимоги, а відтак суд вважає, що адміністративний позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

          Вимоги позивача щодо накладення арешту на майно в частині позовних вимог для забезпечення виконання рішення суду не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до абзацу 7 ч. 1 ст. 23 Закону № 2343-ХІІ з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

          Таким чином суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме у зазначеній вище частині.

          Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 158 – 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов прокуратури Літинського району в інтересах Державної податкової адміністрації в особі Хмільницької об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області до товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжцукорпостач» – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжцукорпостач» (ідентифікаційний код 34067712) податковий борг з податку з власників транспортних засобів у розмірі 6130,00 грн. (шість тисяч сто тридцять гривень) на користь місцевого бюджету Уладівської сільської ради Літинського району Вінницької області (р/р – 33216807700323, одержувач – місцевий бюджет Уладівська сільська рада, код одержувача 34701125, банк отримувача – ГУДКУ у Вінницькій області, МФО – 802015, код платежу – 12020100).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                    

Суддя                               О.В. Прудивус