Постанова № 16455132, 11.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2011 р. Справа №2а-900/11/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Александрова О.Ю.,

при секретарі Налбандян Р.В.,

за участю:

представника прокуратури - Свіренко Р.О., посвідчення № 370 від 17.02.11 року;

позивача - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1;

представника відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 67 від 13.01.11, посвідчення № 100438 від 12.04.06р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах особи ОСОБА_2

до військової частини 3009 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України

про стягнення,

Суть спору: Військовий прокурор Сімферопольського гарнізону звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_2 до військової частини 3009 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України про стягнення заборгованості з виплати грошової компенсації за речове майно, неотримане ним під час проходження військової служби у розмірі 4654,93 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив службу в управлінні Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України на посаді оперативного чергового чергової служби штабу управління. На речовому забезпеченні ОСОБА_2 знаходився у військової частини 3009. Наказом командувача внутрішніх військ МВС України № 31 о/с від 19.04.2010 року ОСОБА_2 було звільнено у запас Збройних Сил України з військової служби на підставі пункту "Б" частини 6 ст. 26 (за станом здоров'я) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу. Наказом начальника управління Кримського територіального командування Внутрішніх військ МВС України від 27.04.2010р. № 83 ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу управління. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, він має право на одержання грошової компенсації замість речового майна на загальну суму 4654,93 грн. вважає, що порушено гарантоване державою право на отримання грошової компенсації за речове майно, що з'явилося приводом для звернення до прокуратури і суду.

У судовому засіданні прокурор та позивач наполягали на позовних вимогах з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначив, що позивачем пропущений строк на звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України. Звернув увагу суду, що позивач не отримав речове майно в натурі під час проходження служби та звільнення з неї у зв'язку з небажанням його отримувати. Після звільнення з військової служби ОСОБА_2 до командування частини з заявою про виплату компенсації не звертався. Командування військової частини не відмовляло позивачу в отримані ним речового майна та готово на даний час видати недоотримане ним речове майно. В той же час грошові кошти на компенсацію майна кошторисом доходів та видатків відповідача не передбачено.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані прокурором та позивачем, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, ї права, та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу в управлінні Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України на посаді оперативного чергового чергової служби штабу управління. Наказом командувача внутрішніх військ МВС України № 31 о/с від 19.04.2010 року ОСОБА_2 було звільнено у запас Збройних Сил України з військової служби на підставі пункту "Б" частини 6 ст. 26 (за станом здоров'я) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу.

Наказом начальника управління Кримського територіального командування Внутрішніх військ МВС України від 27.04.2010р. № 83 ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу управління, всіх видів забезпечення і направлено для постанови на військовий облік до Сімферопольського ОМВК АР Крим (а.с. 8).

Під час звільнення, позивачу не було сплачено грошову компенсацію за речове майно, не отримане під час служби, за цінами на день підписання наказу про звільнення. 25.05.2010р. позивач звернувся до начальника управління Кримського територіального командування Внутрішніх військ МВС України з заявою про надання вказівки командиру військової частини 3009 про надання довідки-розрахунку за речове майно та отримання грошової компенсації, на яку керівником була накладена резолюція до заступника командира в/ч 3009 по тилу про проведення розрахунку в кількісном вираженні. Про зміст відповіді, як пояснив ОСОБА_2, він дізнався 27.05.2010р. 03.06.2010р. військовою частиною 3009 позивачу було надано довідку № 153 про кількість невиданих предметів форменого обмундирування без розрахунку вартості компенсації. 02.12.2010р. на запит Військового прокурора Сімферопольського гарнізону, до якого позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів, відповідачем надано довідку б/н без дати з переліком невиданих ОСОБА_2 предметів, у якій зазначено, що підставою для проведення розрахунку став наказ про звільнення № 83 від 27.04.10 року та грошова компенсація замість належних предметів форменого обмундирування ОСОБА_2 становить 4654,93 грн. (а.с. 9). Правильність цього розрахунку підтверджена відповідачем в судовому засіданні 11.03.2011р.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають наслужбі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.

Згідно з ст.ст. 2, 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, які стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах, визначених законодавством України.

Пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою КМ України от 28 жовтня 2004 року № 1444, встановлено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Щодо посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів на виплату заборгованості за речове майно, то суд зазначає, що за умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату даних грошових коштів це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначені кошти. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання компенсації за речове майно, яку передбачено законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Доводи відповідача про те, що звільнення у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу обумовлює необхідність отримання саме речового майна в натурі, суперечать вимогам законодавства, які наділяють позивача альтернативним правом отримати майно або грошову компенсацію виходячи з власного бажання.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд находить, дії командування військової частини 3009 Внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ України щодо невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за речове забезпечення при звільненні його з військової служби такими що суперечать чинному законодавству і вказані вимоги позивача на суму 4654,93 грн. підлягають задоволенню.

Оцінюючи доводи відповідача про пропуск позивачем строків звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що відповідно до статті 99 КАС України, в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов мог бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, про порушення своїх прав позивач дізнався 27.05.2010р. Згідно відбитку штампу Окружного адміністративного суду АРК, позовна заява подана 14.01.2011р. Тому, враховуючи положення ст. 58 Конституції України, суд не вбачає підстав для застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, визначеніх у ст. 100 КАС України.

За таких обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.03.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 16.03.2011 р.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163, ст. 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з військової частини 3009 внутрішніх військ МВС України (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Субхі, 1, п/р 335221001000125, код ЗКПО 23313842, УДК в АР Крим, МФО 824026, ІНН 233138401270) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна у сумі 4654,93 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.