Ухвала суду № 1644869, 01.04.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  №  22-а-1145/08

Категорія:  36Головуючий 1 інстанції – Тимошенко К.В.

Суддя  доповідач  -  Мельнікова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2008  року колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -  Мельнікової Л.В.

суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

при секретарі – Касян В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу  Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської області від 02 жовтня 2007 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Бумеранг» до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001222301/2/2643 від 16 листопада 2006 року та №0001222301/3/82 від 18 січня 2007 року, -

В с т а н о в и л а:

            У лютому 2007 року  позивач приватне підприємство «Бумеранг» звернулося до господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, яким просить визнати повністю нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0001222301/2/2643 від 16 листопада 2006 року та № 0001222301/3/82 від 18 січня 2007 року про визначення приватній фірмі «Бумеранг» суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 16236, 00 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8118,00 грн.

            В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення винесені відповідачем з перевищенням своєї компетенції, у зв’язку з чим є незаконними. Податковий орган неправильно застосував норми податкового законодавства, ігнорування фактичної наявності податкових накладних, які є чинними, привели відповідача до помилкових висновків, що викладені ним в Акті перевірки та які призвели до помилкового донарахування податкового зобов’язання. 

02 жовтня 2007 року позивач подав до суду заяву про часткову відмову від позову в частині визнання недійсними оспорюваних податкових повідомлень-рішень, що складає 4006,00 грн. основного платежу та 2003,00 грн. штрафних санкцій.

            Постановою господарського суду Полтавської області від 02 жовтня 2007 року позовні вимоги задоволені частково.   

Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0001222301/2/2643 від 16 листопада 2006 року та № 0001222301/3/82 від 18 січня 2007 року в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 12230,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6115,00 грн.

В іншій частині провадження у справі закрито, у зв’язку з прийняттям відмови від позовних вимог.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Бумеранг» відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1,70 грн.

Будучі незгодним з постановою суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, Кременчуцька об’єднана державна податкова інспекція у Полтавській області просить скасувати постанову суду першої інстанції  та  прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог приватному підприємству «Бумеранг» відмовити.

В засіданні колегії суддів представник відповідача підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги.

В засіданні колегії суддів представник позивача вважає вимоги апеляційної скарги необґрунтованими, просить в їх задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а  постанова господарського суду Полтавської області від 02 жовтня 2007 року – скасуванню відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України,  з наступних підстав.

            Судом встановлено, що Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області була проведена планова перевірка приватного підприємства «Бумеранг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23 лютого 2004 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складений акт № 311/23-120/32860683 від 25 травня 2007 року.

            На підставі даного акту Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001222301/0/1583 від 07 червня 2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 51456,00 грн. та 25728,00 грн. штрафних санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. На підставі рішення про результати розгляду скарги було винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0001222301/1/2058 від 19 серпня 2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 18584,00 грн. та 9292,00 грн. штрафних санкцій.

            Позивачем було надано повторну скаргу до Державної податкової адміністрації у Полтавській області. На підставі рішення про результати розгляду скарги було винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0001222301/2/2643 від 16 листопада 2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 16236,00 грн. та 8118,00 грн. штрафних санкцій.

Дане податкове повідомлення-рішення оскаржувало ся позивачем до Державної податкової адміністрації України. Скаргу позивача залишено без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення №0001222301/3/82 від 18 січня 2007 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 16236,00 грн. та 8118,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до пп..6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове повідомлення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов’язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, податкові повідомлення-рішення №0001222301/0/1583 від 07 червня 2006 року та № 0001222301/1/2058 від 19 серпня 2006 року вважаються відкликаними і позивачем не оспорюються. Предметом спору за даним позовом є податкові повідомлення-рішення № 0001222301/2/2643 від 16 листопада 2006 року та №0001222301/3/82 від 18 січня 2007 року.

Як було встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між приватним підприємством «Бумеранг» та приватним підприємством «Південно-українська торгівельна група» укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування № 30/09/5 від 30 вересня 2005 року. На виконання даного договору приватним підприємством «Південно-українська торгівельна група»  були виписані приватному підприємству «Бумеранг» податкові накладні як на замовника транспортно-   експлуатаційних послуг. Сума податку на додану вартість в складі вартості послуг була сплачена позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп..7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 вищезазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з цим Законом).

Право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з дати здійснення першої з подій:   

- або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість законодавчо не встановлено. 

Колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що посилання Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на те, що з бюджету може бути відшкодовано тільки суми, які фактично до нього надійшли, не може бути враховано, оскільки відповідно до пп..7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку, коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов’язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Посилання податкового органу на те, що приватне підприємство «Південно-українська торгівельна група» фактично є надавачем посередницьких послуг, що не відповідає умовам договорів та виданим податковим накладним є необґрунтованими, оскільки доводи позивача з приводу змісту господарських відносин з вказаним підприємством відповідач не спростував, правомірність донарахування позивачу податку на додану вартість із зазначених вище підстав не обґрунтував. Крім того, вказані доводи відповідача Державна податкова адміністрація у Полтавській області та Державна податкова адміністрація України при розгляді скарг приватного підприємства «Бумеранг» визнала необґрунтованими, скасувавши повідомлення-рішення відповідача в частині аналогічних сум за попередні податкові періоди (квітень-листопад 2005 року.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, покладається обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Такий обов’язок доказування Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області виконаний не був.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги приватного підприємства «Бумеранг» про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0001222301/2/2643 від 16 листопада 2006 року та №0001222301/3/82 від 18 січня 2007 року в частині нарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 12230,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6115,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки відповідач, як суб’єкт владних повноважень, рішення якого оскаржується, не доказав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. 

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1, п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Полтавської області від 02 жовтня 2007 року  – без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

Головуючий суддя  -                            (підпис)                                 Л.В. Мельнікова

            Судді                                                      (підпис)                               З.Г. Подобайло

                                                                           (підпис)                              А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлений 07 квітня 2008 року.

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                                            Л.В. Мельнікова