Постанова № 1644403, 20.03.2008, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ    ОКРУЖНИЙ   АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

 Категорія статобліку45

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2008 року                             12 год. 20 хв.                    Справа № 2-а-12/08 

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Верба І.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу  

при секретарі Ромасько Є.В., 

за участю представників:

позивача – Волошина О.П., довіреність від 14.02.08 р. №13/370,

відповідача – Коваленко В.Ю., довіреність від26.12.07 р. №26220/9/10-017,

                       Шарлай Л.В., довіреність від19.03.08 р. №4556/9/10-017,

за адміністративним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ЮТіСі ПриватХозТорг», м. Підгороднє

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, смт. Ювілейний, Дніпропетровської області

про скасування рішення №0000462344 від 26.12.07 р., -

в с т а н о в и в:

01 лютого 2007 року  товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТіСі ПриватХозТорг» звернулось із адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області в якому заявило позовні вимоги про:

- скасування Акту Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції  від 17.12.07 р. №262/220/31585570, в частині виключення з акту період процесу розмитнення вантажу , тобто період з 13.11.07 р. по 04.12.07 р., в кількості 22 календарних днів і рішення цей же інспекції від 26.12. №0000462344, в частині застосування фінансових штрафних санкцій, виключивши їх розмір пропорційно строку митних процедур, тобто 22 календарних дні.

Ухвалою від 04 лютого адміністративний позов  було залишено без руху, з тих підстав, що відповідно до ст. 106  КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог. В позовній заяві позовні вимоги сформульовані не чітко, зокрема, відсутнє чітке найменування оскаржуваних рішень, невірно вказане найменування особи яка їх прийняла, не визначено у грошовій формі у якій саме частині оскаржуються рішення. Крім того, адміністративний позов поданий законним  представником позивача, але в супереч ч. 4, 5 ст.106 КАС України до нього не був доданий оформлений належним чином документ про повноваження представника.

 На виконання ухвали суду позивачем уточнено позовні вимоги, а саме у позові заявлено вимоги про:

- зобов’язання відповідача по справі ДМРНИ, виключити із Акту № №262/220/31585570 від 17.12.07 р. «Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг» з питань додержання вимог валютного законодавства України по імпортному контракту №11 від 17.07.07 р. за період з 27.07.07 р. по 04.12.07 р.», кількість днів, за якими нарахована пеня в порушення Закону України №959/ХІІ від 16.04.91 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст1, абзац 14 в редакції Закону України від 22.12.98 р. №335), тобто за період розмитнення вантажу , тобто період з 13.11.07 р. по 04.12.07 р. в кількості 22 (двадцять два) календарних дні;

- зобов’язання відповідача по справі ДМРНИ, виключити із Рішення №26431/10/22-030 від 26.12.07 р. «Про застосування штрафних санкцій» суму нарахованих штрафних фінансових санкцій за період з 13.11.07 р. по 04.12.07 р. в кількості 22 (двадцять два) календарних дні, як нарахованих в порушення Закону України №959/ХІІ від 16.04.91 р. (в редакції Закону України від 22.12.98 р. №335), що складає суму 6750, 85 грн.

У попередньому судовому засіданні представнику позивача судом роз’яснено право на уточнення позовних вимог та способи захисту порушених прав.

Позивач скористався правом на уточнення позовних вимог та у судовому засіданні подав заяву про їх уточнення, відповідно від якої позивач вимагав:

- виключення із Акту № №262/220/31585570 від 17.12.07 р. «Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг» з питань додержання вимог валютного законодавства України по імпортному контракту №11 від 17.07.07 р. за період з 27.07.07 р. по 04.12.07 р.», кількість днів, за якими нарахована пеня в порушення Закону України №959/ХІІ від 16.04.91 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст1, абзац 14 в редакції Закону України від 22.12.98 р. №335), тобто за період розмитнення вантажу , тобто період з 13.11.07 р. по 04.12.07 р. в кількості 22 (двадцять два) календарних дні;

- виключення із Рішення №26431/10/22-030 від 26.12.07 р. «Про застосування штрафних санкцій» суму нарахованих штрафних фінансових санкцій за період з 13.11.07 р. по 04.12.07 р. в кількості 22 (двадцять два) календарних дні, як нарахованих в порушення Закону України №959/ХІІ від 16.04.91 р. (в редакції Закону України від 22.12.98 р. №335), що складає суму 6750, 85 грн.

Позов обґрунтований наступним:

- 27.07.07 р. позивач сплатив передплату за вантаж нерезиденту в розмірі 30% від суми, що передбачена контрактом в розмірі 20254,57 дол. США;

- позивач отримав на митній території України вантаж 12.11.07 р., тобто через 108 календарних днів, що підтверджується відбитком печатки митниці на коносаменті, перевищує встановлені законом 90-денні строки на 18 днів;

-  відповідач нарахував пеню за порушення встановлених строків доставки вантажу за період з дати закінчення 90-денного строку до дати закінчення митного оформлення вантажу, - за 40 днів;

- відповідач не мав права нараховувати пеню за період з дати надходження вантажу на митну територію України до дати закінчення митного оформлення, оскільки  датою імпорту належить вважати саме дату надходження товару на митну територію України.

Відповідач проти позову заперечив:

- перевищення встановлених законом строків поставки товарів потребує індивідуальної ліцензії НБУ;

- моментом здіснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону  України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця;

- ввезення на митну територію України товару, що не пройшов усіх передбачених Митним кодексом процедур  митного оформлення, не може бути пере5даний його набувачу, і при таких умовах немає підстав вважати закінченою імпорту операцію резидента з поставки товарів.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку що позовна заява не задоволенню, з наступних підстав.  

З матеріалів справи виходить, що відповідачем проведено перевірку, за результатами якої складений Акту № №262/220/31585570 від 17.12.07 р. «Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг» з питань додержання вимог валютного законодавства України по імпортному контракту №11 від 17.07.07 р. за період з 27.07.07 р. по 04.12.07 р.».

Згідно висновків Акту перевірки поставка товару здійснена із перевищенням законодавчо встановлених термінів, чим порушені вимоги ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", що тягне згідно ст..4 вказаного Закону стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % від суми несвоєчасно отриманого товару від нерезидента.

До акту перевірки наданий розрахунок пені відповідно до якого сума заборгованості складає 20254,57 дол. США; період нарахування 26.10.07. – 04.12.07 р.; кількість днів прострочення- 40; курс дол. на день виникнення заборгованості 5,05; розмір пені 0,3 %; сума нарахованої пені 12274, 27 грн.

ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг» проти акту письмово заперечував відповідачу, надавши такі заперечення 20.12.07 р. №350.

25.12.07 р. листом від 25.12.07 р. № 25128/10/22-030 Дніпропетровська міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області залишила заперечення на акт перевірки без задоволення.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.12.07 р. №26431/10/22-030, яким ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг» повідомлено про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12274,27 грн.

Позивачем добровільно частково сплачено штрафні санкції в розмірі 5523,42 грн.,  за період 18 календарних днів, що підтверджується платіжним дорученням №13 від 08.01.08 р.

З матеріалів справи виходить, що ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг» (покупець) укладено договір №11 від 17.07.07 р. з підприємством Корпорація «SHENZHENZHANPENGXIANGSNDUSTRIALCO., LTD», Китай (Продавець) на імпорт господарських товарів.

Поставка товару здійснюється на умовах FOB, Шеньжень, згідно Інкотермс 2000. Умови оплати 30% кожної погодженої партії товару згідно рахунку-фактурі, 70% вартості за товар здійснюється при отриманні копії транспортної накладної на протязі 3-х днів.

На виконання умов контракту ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг» передплатило Корпорації «SHENZHENZHANPENGXIANGSNDUSTRIALCO., LTD», 20254,57 дол. США, згідно банківської виписки №39 від 27.07.07 р.

Нерезидентом здійснено поставку партії товару згідно вантажної митної декларації №333552 від 04.12.07 р. на суму 28461, 85 дол. США.

Вантаж за контрактом №11 на територію України поступив 12.11.07 р., про що відповідну відмітку про взяття вантажу під митний контроль здійснено Південною регіональною митницею на примірнику коносаменту, що супроводжував вантаж під час морського перевезення.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. №185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України. Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця, відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Термін «момент перетину товаром митного кордону України» визначено Митним кодексом України. Зокрема, п.2 ст.1 цього Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку. Пунктом 23 ст.1 МК України "переміщення товарів через митний кордон України" визначається як ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.

Товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує поняття «Пропуск товарів через митний кордон України», яке означає дозвіл митного органу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п.35 ст.1 МК України).

Статтею 70 МК України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Відповідно до ст. 6 МК України, межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Суд дійшов висновку, що датою імпорту товару згідно вимог чинного законодавства України, є саме дата фактичного перетину товаром митного кордону України, а не дата оформлення ВМД, а тому позивачем не порушено вимоги Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" у частині строків на протязі яких особа, як суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності має поставити на територію України імпортований товар.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, імпортний товар вважається  таким, що надійшов на територію України з моменту  перетину митного (державного) кордону України.

Необхідно зазначити, що  ст.2 Закону України  "Про зовнішньоекономічну діяльність" не пов'язує момент надходження в Україну імпортного товару з датою оформлення ВМД. 

Поряд з цим, відповідно до п. 2 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Отже, адміністративний суд зобов’язаний розглядати справу яка йому підсудна, не порушуючи права позивача щодо обрання ним способу захисту порушених прав.

Відповідно до ст.105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Позовна заява може містити, крім визначених й інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Отже, у разі неможливості застосування у позові перелічених вимог, позивач може заявити й інші вимоги на захист його права.

Згідно із ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Позивачу тричі було роз’яснено право на уточнення позовних вимог.

Згідно принципу законності адміністративного судочинства, закріпленого ст.ст.7, 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Додержуючись принципу диспозитивності, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, заявлені у позові вимоги про:

- виключення із Акту № №262/220/31585570 від 17.12.07 р. «Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «ЮТіСі ПриватХозТорг» з питань додержання вимог валютного законодавства України по імпортному контракту №11 від 17.07.07 р. за період з 27.07.07 р. по 04.12.07 р.», кількість днів, за якими нарахована пеня в порушення Закону України №959/ХІІ від 16.04.91 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст1, абзац 14 в редакції Закону України від 22.12.98 р. №335), тобто за період розмитнення вантажу , тобто період з 13.11.07 р. по 04.12.07 р. в кількості 22 (двадцять два) календарних дні;

- виключення із Рішення №26431/10/22-030 від 26.12.07 р. «Про застосування штрафних санкцій» суму нарахованих штрафних фінансових санкцій за період з 13.11.07 р. по 04.12.07 р. в кількості 22 (двадцять два) календарних дні, як нарахованих в порушення Закону України №959/ХІІ від 16.04.91 р. (в редакції Закону України від 22.12.98 р. №335), що складає суму 6750, 85 грн.,

не відповідають способам захисту порушених прав позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

Поряд з цим, не виключається право позивача звернутись до адміністративного суду із позовом про скасування певного рішення суб’єкта владних повноважень повністю або частково, у разі якщо позивач вважає що таким рішенням порушено його права та інтереси.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТіСі ПриватХозТорг» - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя                                                                                                            І.О. Верба

З оригіналом згідно

суддя І.О. Верба