Рішення № 16425694, 19.05.2011, Мар'їнський районний суд Донецької області

№ 2 -160-11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

6 квітня 2011 року

Марїнський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Ліпчанський С.М.,

при секретарі: Бахтіяровій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про визнання недійсним договору №CM-SME101/207/2007 від 1 листопада 2007 року і наступні додаткові угоди до нього; визнати недійсним договір купівлі-продажу кредитного портфелю укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»та ТОВ «ОТП Факторинг Україна»від 05.03.2010; визнання недійсним договір іпотеки №РМ-SME 101/207/2007 від 01 листопада 2007 року; визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки №РМ-SME 101/207/2007 від 01 листопада 2007 року, укладеного 06 квітня 2010 року, проведення реституції та відновлення сторін Кредитного договору у стан до укладання недійсної угоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь борг за кредитним договором №CM-SME101/207/2007 від 1 листопада 2007 року 203036,83 [Долар США], борг за відсотками 31979,81 [Долар США] , пені 233966,90 грн. витратити по сплаті державного мита у розмірі 1700, 00 грн. та витраті по сплаті ІТЗ судового процесу у розмірі 120,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає , що 1 листопада 2007 року між ним і відповідачем був укладений Кредитний договір №CM-SME101/207/2007 від 1 листопада 2007 року. Відповідно до умов Кредитного договору , позивач надав відповідачу кредит в сумі 207340 [Долар США] Відповідач ,в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі (зокрема, в п.1.5. Кредитного договору, з підпунктами), а також сплатити відповідну платню за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в Кредитному договорі (зокрема, в п. 1.4. Кредитного договору, з підпунктами). Так, згідно п. 1.5. Кредитного договору погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків здійснюється Відповідачем щомісячно на рахунок Банку згідно графіку погашення кредиту та сплати відсотків. В зв'язку з тим, що Боржником було порушено зазначені вище умови Кредитного договору, банком на підставі п. 1.9. Кредитного договору 17.09.2009 відповідачу під розпис була вручена Досудова вимога про дострокове повернення кредиту та відсотків за Кредитним договором, але відповідач так і не повернув належну суму за Кредитним договором .05 березня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, просив задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні подав зустрічну позовну заяву в якій просив визнати недійсним договір №CM-SME101/207/2007 від 1 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»і наступні додаткові угоди до нього; визнати недійсним договір купівлі-продажу кредитного портфелю укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»від 05.03.2010; визнати недійсним договір іпотеки №РМ-SME 101/207/2007 від 01 листопада 2007 року; визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором іпотеки №РМ-SME 101/207/2007 від 01 листопада 2007 року, укладеного 06 квітня 2010 року; провести реституцію та відновити сторін Кредитного договору у стан до укладання недійсної угоди, стягнути з відповідачів судові витрати.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, дослідивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна»підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З копії кредитного договору вбачається , що відповідач згідно п. 1.5. Кредитного договору погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків здійснюється Відповідачем щомісячно на рахунок Банку згідно графіку погашення кредиту та сплати відсотків.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору .

Станом же на дату подання позову, згідно розрахунку ціни позову, загальна заборгованість Відповідача за кредитом, відсотками складає суму 235016,64 [Долар США]та пенею, штраф складає 233966,90 [Долар США], а саме:

- основний борг за кредитом - 203036,83 [Долар США];

відсотки за користування кредитом 31979,81 [Долар США]

нарахована пеня - 233966,90 гривень;

Згідно до ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно Розділу 4 п. 4.1.1. Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, Відповідач зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% відсотка від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань, за кожен день прострочення. Пеня сплачується додатково до прострочених сум

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими

ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України . Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно Розділу 4 п. 4.1.1. Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, Відповідач зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% відсотка від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань, за кожен день прострочення. Пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Відповідно до ст. 37 ЦПК України у разі заміни кредитора у зобов'язанні, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»щодо права вимоги до Відповідача за кредитним договором № СМ-5МЕ 101/207/2007 від 01 листопада 2007 року.

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно частини 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47, 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Згідно ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. "в", "г" ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

-надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; -використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Проте до теперішнього часу законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Враховуючи зазначене, операція з надання банком кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідно до п. 1.5 «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого постановою Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

З матеріалів справи встановлено, що ЗАТ «ОТП Банк»має банківську ліцензію № 191 від 02 березня 1998 року, видану Національним банком України на здійснення операцій, визначених частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та дозвіл № 10-4 від 11 жовтня 2006 року, виданий Національним банком України на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частини 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(в т. ч. на залучення та розміщення іноземної валюти), а тому твердження ОСОБА_1 про відсутність у банку цих повноважень не ґрунтуються на законі.

Закон не забороняє використання іноземної валюти на території України. Банк за умови наявності письмового дозволу має право здійснювати розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. На теперішній час законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, а тому операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку та за умови отримання письмового дозволу Національного банку на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів як в національній, так і в іноземній валюті, та отримання процентів у відповідній валюті зобов'язання.

05 березня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Також між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»06 квітня 2010 року був укладений договору відступлення прав вимоги за Договором іпотеки № РМ-8МЕ 101/207/2007 від 01 листопада 2007 року. Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»у відповідності ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079. 1082. 1084 Цивільного кодексу України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна»прийняло право вимоги за кредитним договором № СМ-SМЕ 101/207/2007 від 01 листопада 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»та ОСОБА_1

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна»повністю обґрунтовані і підтверджені доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що кредитний договір № СМ-SМЕ 101/207/2007 від 01 листопада 2007 року є законним. Таким чином, у суду відсутні будь які законні підстави джля визнання недійсним Договору іпотеки № РМ-8МЕ 101/207/2007 від 01 листопада 2007 року та Договору відступлення права вимоги від 06 квітня 2010 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»(01033, м. Київ, вул. Жилянська,48-50 А, р. № 26507002333333 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ(36789421) борг за кредитом 203036,83 доларів США, борг за відсотками 31979,81 доларів США, пені 233966,90 гривень.

Стягнути з Відповідача - ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50 А, р. № 26507002333333 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421) витрати по сплаті судового збору 1700,00 грн., а також витрати по сплаті ІТЗ 120,00 гривень.

В позовних вимогах ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»- відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:С.М. Ліпчанський