Рішення № 163657, 09.08.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-6850/2006 Категорія-21

Головуючий по 1-й інстанції: суддя - Бахтіна В.І., Доповідач: суддя - Стратіло В.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2006 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого: судді Шабанової В.О., суддів: Стратіло В.І., Рєзникової Л.В., при секретарі Кошмак Т.С., з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача -ОСОБА_3 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 05 червня 2006 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Дзержинського міського суду від 05 червня 2006 року, яким відмовлено у задоволенні його позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої умовами виробництва у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., посилаючись на те, що він тривалий час працював на шахті „Торецька" ДП „Дзержинськвугілля" і підчас виконання трудових обов'язків отримав хронічне професійне захворювання -хронічну вертеброгенну поперекову радикулопатію. Згідно з висновками МСЕК йому встановлено 30% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи.

У апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення.

Від відповідача надійшли письмові заперечення на скаргу, де висловлене прохання про залишення рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що спірні правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві між сторонами виникли після 2006 року. Суд прийняв до уваги доводи відповідача в тій частині, що Законом України „ Про державний бюджет України на 2006 р." від 30.12.2005 року, який набрав чинності з 01.01.2006 p., зупинена дія відповідних норм Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань" які передбачають проведення відповідачем виплат грошових сум по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам. При цьому суд зазначив, що оскільки Закон України „ Про державний бюджет України на 2006 рік" є тимчасовим нормативним актом, який затверджує повноваження органів державної влади щодо виконання Державного бюджету України, а спірні правовідносини виникли після 01.01.2006 року, відсутні правові підстави для проведення зазначених відшкодувань відповідачем.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали цивільної справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з вугільним підприємством, а саме працював на шахті „Торецька ДП „Дзержинськвугілля" на підземних роботах у якості гірничого робітника очисного вибою, прохідника, що підтверджується даними його трудової книжки ( а.с.4-9).

Під час виконання трудових обов'язків на вказаному підприємстві він отримав хронічне професійне захворювання-хронічну вертеброгенну попереко-хресцеву радикулопатію, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 04.01.2006 року за формою П..4 ( а.с. 16), висновками лікувально-експертної комісії від 12.12.2005 р. НОМЕР_1 (а.с. 17), копіями медичних документів (а.с. 19-21), санітарно-гігієнічною характеристикою умов його праці (а.с.22-24).

Згідно з висновками МСЕК від 14.02.2006 року позивачу вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв'язку з цим професійним захворюванням, а також визнано інвалідом третьої групи (а.с. 18).

Проти цих обставин не заперечував і відповідач.

Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 та ч.2 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Основи), є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Основами передбачено відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків (п.4 ч. 1 ст.25).

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України „Про охорону праці" в редакції від 21 листопада 2002 року державна політика а галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з ч.1 ст. 9 цього Закону відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон).

Преамбулою Закону передбачено, що він визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Зазначені закони України, по-перше спрямовані на соціальний захист працівників, які внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання отримали ушкодження, що призвели до втрати професійної працездатності, і по-друге, передбачають відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат, у тому числі відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З урахуванням конституційної значущості здоров'я як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, законодавець урегулював обсяг та характер відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я нещасним випадком чи професійним захворюванням, і передбачив комплекс заходів, спрямованих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Враховуючи особливості захисту здоров'я потерпілого, поряд із відшкодуванням матеріальної шкоди компенсується і моральна шкода за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової шкоди передбачено статтею 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника.

Укладаючи з роботодавцем угоду про обов'язкове страхування від нещасного випадку, страховик ( Фонд соціального страхування від нещасних випадків) тим самим бере на себе зобов'язання надати застрахованим особам передбачені Законом (стаття 21) соціальні послуги та виплати. Надаючи соціальні послуги застрахованим та здійснюючи страхові виплати грошових сум, Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової, стійкої або повної втрати працездатності.

До страхових виплат належать, зокрема, грошова сума, яка виплачується застрахованому за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт „е" пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28 Закону).

Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання грошової компенсації за моральну шкоду від Фонду соціального страхування від нещасних випадків залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.

Встановлення Законом обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку та професійного захворювання (стаття 3 ).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди умовами виробництва.

Правовий висновок суду,першої інстанції в тій частині, що положення Закону, які передбачають відшкодування моральної шкоди, зупинено п.27 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" і тому відсутні правові підстави для проведення відшкодування моральної шкоди відповідачем, є помилковим.

Відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, передбачене Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", до якого не внесено будь-яких змін щодо спірних правовідносин. Тобто цей Закон був і є чинним, тому суду слід було керуватись нормами вказаного Закону при вирішення спору.

Крім того, необхідно виходити з засад, передбачених ст. 22 Конституції України, де вказано, що при прийняті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

З огляду на зазначене позивач не втратив право на відшкодування моральної, завданої умовами виробництва, і обов'язок по її відшкодуванню покладено на відповідача.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд враховує межі заявлених вимог, характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, їх тривалість, стан здоров'я позивача, тяжкість отриманого хронічного професійного захворювання та його наслідки, істотність вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках і вважає можливим встановити його у розмірі 10000 грн., що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню витрати на технічно-інформаційне забезпечення розгляду справи у розмірі 1 грн. 50 коп.

Керуючись ст. 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 5 червня 2006 року скасувати.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 ( десять тисяч) грн.., а також в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 1 грн. 50 коп. (Отримувач: Державне підприємство „ Судовий інформаційний цент", Код ЄДРПОУ:30045370, розрахунковий рахунок: 26001014180002, Банк ВАТ „Банк Універсальний" м. Львів, МФО банку:325707).

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене протягом двох місяців з моменту набрання ним чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.