Рішення № 16348, 23.06.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2006 р.

Справа № 25/121-06-2953

За позовом: ВАТ „Одесагаз”, м. Одеса

до відповідача: КП “Одестеплокомуненерго”, м. Одеса

про стягнення 52462,32 грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Ельчібекян І.М., довіреність № 21/17-1 від 03.01.06 р.

Від відповідача: Василенко О.О., довіреність №1/7-1111 від 19.09.05 р.

В судовому засіданні 23.06.06 р. приймали участь представники:

Від позивача: Ельчібекян І.М., довіреність № 21/17-1 від 03.01.06 р.

Від відповідача: не з’явився.

Суть спору: про стягнення КП “Одестеплокомуненерго” на користь ВАТ „Одесагаз” 38 376,72 грн. індекс інфляції, 14 085,6 грн. три відсотки річних, всього 52462,32 грн.

Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду пояснення та обґрунтування позову від 10.05.06 р. вх.№9697, уточнення та пояснення щодо вимог по позову від 12.05.06 р. вх.№9861, від 29.05.06 р. вх.№11427, 22.05.06 р. вх.№10847 та від 14.06.06 р. вх.№12679, згідно яких змінив позовні вимоги та виклав їх у вищенаведеній остаточній редакції, навів їх обґрунтування нормами матеріального права.

Первинні позовні вимоги позивача складали: зобов’язати КП “Одестеплокомуненерго” не перешкоджати затвердженню мирової угоди, підписаної між ВАТ „Одесагаз” та КП “Одестеплокомуненерго”.

Відповідач подав до суду відзив від 16.05.06 р. на первісний позов, де виклав свої заперечення. Стосовно уточнених позовних вимог в судовому засіданні 14.06.06 р. в усній формі, відповідач зазначив про неправомірність заявлених вимог, яка полягає у неможливості нарахування штрафних санкцій, обрахованих у вигляді індексу інфляції та трьох відсотків річних на суму стягненої судовим рішенням але неоплаченої суми пені в розмірі 467702,28 грн.

Ухвалою Заступника голови господарського суду Одеської області від 29.05.06 р. Могила С. К. розгляд справи продовжено в порядку ч.3 ст.69 ГПК України до 29.06.06 р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.01.04 р. по справі № 25-23/215-03-7156 за позовною заявою ВАТ „Одесагаз” до КП „Одестеплокомуненерго” про стягнення 738638,80 грн., де 242814,63 грн. –заборгованість за поставку природного газу, 28121,89 грн. –заборгованість по оплаті послуг за транспортування газу, 467702,28 грн. пеня за прострочку виконання грошових зобов’язань, позовні вимоги позивача задоволені в повній мірі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.04 р. апеляційну скаргу КП “Одестеплокомуненерго” залишено без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 31.01.04 р. по справі № 25-23/215-03-7156 залишено без змін.

12.08.04р. господарський суд Одеської області на виконання рішення господарського суду Одеської області від 31.01.04 р. видав наказ по справі №25-23/215-03-7156.

З метою виконання рішення господарського суду Одеської області від 31.01.04 р. по справі №25-23/215-03-7156, ВАТ “Одесагаз” та КП “Одестеплокомуненерго” укладено мирову угоду, якою визначено порядок сплати КП “Одестеплокомуненерго” 467 702,28 грн. пені, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на оплату інформаційних послуг.

Однак, укладена ВАТ “Одесагаз” та КП “Одестеплокомуненерго” мирова угода, за відсутності з боку КП “Одестеплокомуненерго” заяви про затвердження мирової угоди не була затверджена господарським судом у визначеному ст. 121 ГПК України порядку, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовною заявою до КП “Одестеплокомуненерго” про зобов’язання не перешкоджати затвердженню мирової угоди.

Подалі, позивачем було змінено предмет та підстави позову, у зв’язку з чим заявлено до стягнення з відповідача 38 376,72 грн. індекс інфляції, 14 085,6 грн. три відсотки річних, всього 52462,32 грн., нарахованих за період з 01.05.05 р. по 01.05.06 р.

В обґрунтування своїх остаточних позовних вимог ВАТ “Одесагаз” зазначає, що КП “Одестеплокомуненерго” порушені грошові зобов’язання, щодо сплати 469 520,28 грн., де 467 702,28 грн. пеня за прострочку виконання грошових зобов’язань, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, визначені рішенням господарського суду Одеської області по справі №25-23/215-03-7156, які полягають в існуванні даних зобов’язань в період з 12.08.04 р. (з моменту набрання законної сили рішення господарського суду Одеської області по справі № 25-23/215-03-7156) до теперішнього часу, у зв’язку з чим просить суд стягнути з КП “Одестеплокомуненерго” три проценти річних та індекс інфляції, остаточний розрахунок яких наведений ВАТ “Одесагаз” в уточненні позовних вимог від 14.06.06 р. вх. № 12679 за визначений ним період з 01.05.05 р. до 01.05.06 р.

Проаналізувавши вищенаведені матеріали справи, доводи сторін та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне.

Взаємовідносини сторін, що є предметом розгляду даного господарського спору, які виникли в процесі здійснення господарської діяльності ВАТ “Одесагаз” та КП “Одестеплокомуненерго” є майново-господарськими зобов’язаннями в розумінні ч.1 п.1 ст. 175 ГК України, які в свою чергу, визнаються цивільно-правовими зобов’язаннями.

Засадами Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ( ч.1 п.2 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є 1) договори та інші правочини; 2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду(ч.5 ст. 11 ЦК України в редакції від 16.01.03 р.).

Так, зобов’язання КП “Одестеплокомуненерго” сплатити на користь ВАТ “Одесагаз” 467 702,28 грн. пені за прострочку виконання грошових зобов’язань, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 31.01.04 р. по справі №25-23/215-03-7156, у зв’язку з чим цивільні обов’язки відповідача щодо виконання грошових зобов’язань в сумі 469 520,28 грн. виникли з моменту набрання ним законної сили.

Стаття 115 ГПК України визначає, що рішення, ухвали постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили (ч.1 ст. 116 ГПК України).

Пунктами 1, 3 ст. 14 Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

В судовому рішенні встановлено факт існування у КП “Одестеплокомуненерго” грошових зобов’язань по оплаті ВАТ “Одесагаз” 467 702,28 грн. пені за прострочку виконання грошових зобов’язань, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, у зв’язку з чим останній вбачає наявність своїх порушених прав відповідачем, які полягають в несвоєчасному виконанні грошових зобов’язань, що є підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення з боржника індексу інфляції, обрахованого на суму наявних грошових зобов’язань, а саме 469520,28 грн. за період з 1 травня 2005 р. по 01.05.06 р., а також три проценти річних від зазначеної суми за період з 1 травня 2005 р. до 01.05.06 р.

Так, засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України від 16.01.03 р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочинну недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб(ст. 16 ЦК України від 16.01.03 р.).

З огляду на зазначене, судом встановлено наявність порушених прав позивача, які полягають у невиконанні КП “Одестеплокомуненерго” грошових зобов’язань по оплаті пені за прострочку виконання грошових зобов’язань, державного мита та витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, встановлених рішенням господарського суду Одеської області від 31.01.04 р., захист якого провадиться в судовому порядку.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України в редакції від 16.01.03 р.).

Згідно ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч.2 ст. 530 ЦК України)

Звідси, відповідно до встановлених господарським судом в процесі розгляду справи №25-23/215-03-7156 обставин, у відповідача виникли грошові зобов’язання по оплаті пені державного мита та витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, всього 469 520,28 грн., які випливають із судового рішення, строк виконання яких визначений набранням законної сили судового рішення.

Частина 2 ст. 625 ЦК України в редакції від 16.01.03 р. визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних за своєю правовою природою не є неустойкою і, отже до них не застосовуються правила про скорочені строки позовної давності, а саме в один рік, оскільки вони не є мірою відповідальності , а платою за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст. 536 ЦК України і стягуються незалежно від вини боржника.

Між тим, період існування грошових зобов’язань КП “Одестеплокомуненерго” перед ВАТ “Одесагаз” починається з моменту набрання чинності рішення господарського суду Одеської області по справі №25-23/215-03-7156, зокрема з 12.08.04 р. до теперішнього часу, а так як сторонами не надано суду доказів виконання КП “Одестеплокомуненерго” вказаних грошових зобов’язань в добровільному порядку, або в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, у суду є підстави вважати їх невиконаними.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з КП “Одестеплокомуненерго” індексу інфляції обрахованого з 1 травня 2005 р. по 1 червня 2006 р. в сумі 38 376,72 грн., три проценти річних розрахованих за період з 1 травня 2005 р. по 1 червня 2006 р. в сумі 14 085,6 грн. відповідають вимогам чинного законодавства, тому судом підлягають задоволенню в повній мірі.

Твердження відповідача, щодо неправомірності нарахування позивачем індексу інфляції та трьох процентів річних на несплачену ним суму пені, господарським судом до уваги не приймаються, оскільки після набрання рішенням господарського суду Одеської області по справі №25-23/215-03-7156 законної сили, визнані ним до сплати КП “Одестеплокомуненерго” на користь ВАТ “Одесагаз” грошові суми пені, державного мита та витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, є грошовим зобов’язанням КП “Одестеплокомуненерго” перед ВАТ “Одесагаз”.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає заявлені позовні вимоги ВАТ „Одесагаз” доведеними, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим стягненню з КП “Одестеплокомуненерго” на користь ВАТ „Одесагаз” підлягає 38 376,72 грн. індекс інфляції, 14 085,6 грн. три проценти річних, всього 52462,32 грн.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 524,62 грн. державного мита, 118 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з КП “Одестеплокомуненерго” (65101, м. Одеса, вул. Варненська, 27, код ЄДРПОУ 31506394) на користь ВАТ „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) 38 376 ( тридцять вісім тисяч триста сімдесят шість) грн. 72 коп. індекс інфляції, 14085 ( чотирнадцять тисяч вісімдесят п’ять ) грн. 60 коп. три проценти річних, 524 ( п’ятсот двадцять чотири ) грн. 62 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати ВАТ „Одесагаз” довідку про повернення надлишково сплаченого державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 38 коп.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Малярчук І.А.