Ухвала суду № 16342344, 15.06.2011, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№1512/2-1102/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2011 року.

Київський районний суд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Мішанчук О.Ф.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

Публічного Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»про визнання недійсними договору кредиту

Встановив,

ВАТ (нині ПАТ) „Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” звернувся до суду з вимогами постановити рішення, яким стягнути з відповідачів солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором №014\0077\85\74200 від 8 травня 2007 року у сумі 106014,65 дол.США, що еквівалентно 809782,31 грн . Після уточнення позову в порядку ст.31 ЦПК України представник позивача в судовому засіданні підтримав такі вимоги: стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість за договором кредиту від 8.05.2007 року 139709,73 дол.США, що еквівалентно 1 106682,68 грн, де борг за кредитом 93828,26 дол.США (або 743241,8 грн), заборгованість за відсотками 759,75 дол.США (або 6018,21 грн), заборгованість за простроченими відсотками 17860,43 дол.США (або 141477,82 грн) пеня 27261,29 дол.США (або 215944,86 грн), стверджуючи, що відповідачі не виконали свої зобов”язання за договором кредиту і договором поруки.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, надав зустрічні вимоги і просив визнати недійсними договір кредиту, стверджуючи, що оспорюваний договір не відповідає вимогам Цивільного Кодексу України та іншим актам цивільного законодавства: Банк неправомірно видав кредитні кошти фізичній особі в іноземній валюті без відповідної індивідуальної ліцензії; Банк неправомірно в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку з 14,1% до 19,1%, Банк при укладанні договору кредиту не надав Позичальнику усю інформацію про умови кредитування. Крім того, ОСОБА_2 посилався на істотну зміну становища щодо виконання боргових зобов»язань за кредитним договором: на момент укладання договору кредиту 1 дол.США дорівнював 5,5 грн, а станом на день звернення Банку з позовом до суду 1 дол.США дорівнював 7,94 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 до суду після перерви не з»явилась, про час слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд вислухав учасників процесу , вивчив матеріали по справі і встановив наступне:

8 травня 2007 року ВАТ «Райффайзен БанкАваль»(нині ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») і ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 014\0077\85\74200, за умовами якого Банк надає ОСОБА_2 (Позичальнику) у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 101000 дол.США, а Позичальник отримує його відповідно до умов договору, що передбачали строк дії договору 144 місяців, сплату 14,1% річних за користування кредитними коштами (після отримання державного акту на земельну ділянку відсоткова ставка зменшується до12,85%).

Відповідно до умов кредитного договору „Позичальник” зобов»язався повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки у встановлені строки - у термін до 15 числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, шляхом ануїтет них платежів згідно з графіком, який додано до кредитного договору. Банк виконав свої зобов»язання за договором кредиту, коли видав через касу банку грошові кошти „Позичальнику” у сумі 100000 дол.США.

У якості забезпечення виконання зобов”язань за Кредитними договорами між Банком і ОСОБА_3 було укладено 8 травня 2007 року договір поруки , за умовами якого ОСОБА_3 бере на себе зобов”язання відповідати по зобов”язанням ОСОБА_2 за кредитним договором. Договір поруки передбачає солідарну відповідальність ОСОБА_3 перед Банком у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 зобов”язань за кредитними договорами на всю суму заборгованості, що включає сплату основного боргу за кредитним договором, відсотки за користування кредитом, пеню та відшкодування збитків.

З травня місяця 2009 року ОСОБА_2 умови кредитного договору не виконує належним чином не повертає кредитні кошти і не сплачує проценти за користування кредитом за встановленим графіком, тому, відповідно до умов договору, Банк неодноразово направляв ОСОБА_2 і ОСОБА_3 письмові вимоги про поверенення кредитних коштів і сплату відсотків за користування кредитом. Вимоги банку „Позичальник” і «Поручитель» не виконали, тому банк звернуся до суду з цим позовом.

Представник позивача на підтвердження позовних вимог посилався на такі докази: кредитний договір з графіком погашення кредиту від 8 травня 2007 року, додаткова угода до кредитного договору від 9 серпня 2007 року, договір іпотеки від 8 травня 2007 року, розрахунок за тілом кредиту, по відсотках за користування кредитом, пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів і пені за несвоєчасне повернення відсотків, заяву позивача про видачу кредитних коштів готівкою в доларах США, листи-претензії банку на адресу відповідачки, заяви відповідача на адресу Банку про внесення змін до договору кредиту щодо терміну повернення кредитних коштів і відсотків за користування кредитом, статут Банку, ліцензії і дозвіл на право здійснення Банком операцій з валютними цінностями .

Відповідачева сторона, не визнаючи позов, у зустрічних вимогах просила визнати недійсними договір кредиту , посилаючись на несправедливі умови договору кредиту, на відсутність у Банку індивідуальної ліцензії НБУ на видачу кредитних коштів в іноземній валюті, неправомірне збільшення Банком в односторонньому порядку відсоткової ставки з 14,1% до 19,1% за користування кредитом, ненадання Банком при укладанні договору кредиту усієї інформації про умови кредитування, істотну зміну становища щодо виконання боргових зобов»язань за кредитним договором.

При вищевикладених обставинах суд вважає позов банку підлягаючим задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягаючими задоволенню з таких підстав:

8 травня 2007 року сторони уклали кредитний договір на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошових коштів на суму 100000 доларів США. Договір підлягає виконанню обома сторонами. Ст.611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Надані суду докази свідчать про невиконання Позичальником своїх зобов”язань за кредитним договором з травня місяця 2009 року. У даному випадку умовами договору передбачено право Банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів, плату відсотків за користування кредиту, стягування з позичальника пені (0,5% від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення) за порушення позичальником терміну повернення кредитних коштів (розділи 5,6,10 договору). Відповідно до вимог ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов”язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, пені, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Станом на 7.06.2010 року (день уточнення Банком позову) за договором кредиту від 8.05.2007 р. заборгованість за основаним та простроченим кредитом складає 93828,26 дол.США , що еквівалентно 743241,8 грн (розрахунок зроблено за ставками НБУ- вартість 1 дол.США= 7,9213 грн), заборгованість за строковими та просроченими відсотками за користування кредитом 18620,18 дол.США, що еквівалентно 147496,03 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та за відсотками 27261,29 дол.США, що еквівалентно 215944,86 грн. Загальна сума заборгованості складає 139709,73 дол.США , що еквівалентно 1106682,68 грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 суд вважає безпідставними і не підлягаючими задоволенню. При укладанні договору сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов: мети, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення; способів забезпечення зобов»язань позичальника; відсоткової ставки;порядку плати за кредит;порядку зміни та припинення дії договору; відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Договір сторони уклали в письмовій формі. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. Щодо посилання відповідачевої сторони на порушення Банком діючого законодавства шляхом ненадання інформації Позичальнику про суттєві умови договору, то суд вважає це посилання невідповідаючим матеріалам справи. Так. У розділі 8 кредитного договору зазначено, що умови кредитування Позичальнику зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними і справедливими.

Доводи відповідача щодо неправомірності видачі Банком кредиту в іноземній валюті суд вважає безпідставними. Ст. 1054 ЦКУ передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як визначено у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

У даному випадку Банк мав генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій на момент укладання договору кредиту.

Ст.18 Закону «Про захист прав споживачів» визначає, що «умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний баланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживачу». Разом з тим, п.4 ч.4 ст.18 зазначеного Закону встановлюють, що положення п.п. 8,11,13 ч.3 ст.18 Закону не застосовуються до операцій з цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем. Таким чином, правові підстави щодо твердження ОСОБА_2. про несправедливість умов кредитного договору відсутні. Право Банку видавати кредит в іноземній валюті передбачено наступними правовими актами: ст..47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.5,6 Декрету КабМіну України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст..44 ЗУ «Про Національний Банк України», Правилами використання готівкою іноземної валюти на території України, затвердженими Постановою Правління НацБанку України від 30.05.2007 р. за №200,Положенням про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженим Постановою Правління НБУ від 14.10.2004 р. за №483.

Щодо підвищення Банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування кредитом, то це твердження ОСОБА_2 не відповідає фактичним обставинам по справі: з серпня 2007 року ОСОБА_2 сплачував 12,85% річних за користування кредитом, з цієї відсоткової ставки йому розрахована заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У даному випадку це державне мито у сумі 1700 грн і витрати на технічне забезпечення судового процесу у сумі 252 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами з приводу виконання умов договору кредиту та відповідальності за невиконання договору, регулюються нормами ст.ст.525,526, 530,549,554,624,651,1046-1050, 1054 ЦК України.

Керуючись ст.213,214,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (прож. АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) і ОСОБА_3 (мешкає АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_2 ) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства „Райфайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” (м.Одеса 65000 вул.Садова,10 МФО328351, код ЄДРПОУ 23876031 п\р2909949) 1106682грн 68 коп (один мільйон сто шість тисяч шістсот вісімдесят дві грн.), де борг за тілом кредиту - 93828,26 грн, заборгованість за відсотками 6018,21 грн, заборгованість за простроченими відсотками 141477,82 грн, пеня 215944,86 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райфайзен Банк «Аваль» в осбі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати 1952 грн.

ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору кредиту.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд через Київський райсуд м.Одеси протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя : Калашнікова О. І.