Рішення № 16324236, 02.06.2011, Дружківський міський суд Донецької області

Справа 2-492/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гонтар А.Л.

при секретарі Костенко В.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Чубенко С.А.

Чубенко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального лікувального закладу "Центральна міська лікарня" про визнання незаконними та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 06 травня 2011 р. звернулася до Дружківського міського суду з позовною заявою до комунального лікувального закладу "Центральна міська лікарня" про визнання незаконними та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що з 1985 року вона працює в лікарні на посаді лікаря-терапевта. Наказом № 70 від 21.04.2011 року на неї було накладено дисциплінарне стягнення - догана за порушення трудової дисципліни, недотримання затвердженого графіку роботи та відсутність на робочому місці у встановлений час.

Вона не згодна з накладеним стягненням з наступних підстав.

30.03.2011 року вона дійсно покинула робоче місце о 14 год. 30 хв.. з дозволу завідуючої терапевтичним відділенням поліклініки ОСОБА_5 після прийнятих всіх амбулаторних хворих з метою відвідування тяжко хворого ОСОБА_6

31.03.2011 року головний лікар Чубенко С.Г. зателефонував хворому ОСОБА_6 та отримав підтвердження, що вона його відвідувала 30.03.2011 року.

Вона вважає, що в її діях відсутня вина, оскільки вона покинула робоче місце з дозволу безпосереднього керівництва з метою відвідування хворого, а вина як одна з ознак порушення трудової дисципліни є цілком необхідна для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Позивач вважає, що трудову дисципліну вона не порушувала і наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності є повністю необґрунтованим та незаконним, просить його скасувати.

Відповідно до ст. 237-1 Кзпп України позивач просить стягнути на її користь моральну шкоду у сумі 5000 гривень так як дійми відповідача були порушені її законі права, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач просить визнати недійсним та скасувати наказ головного лікаря Центральної міської лікарні № 70 від 21 квітня 2011 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани та стягнути на її користь моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з'явилася позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 з'явилася у судове засідання, підтримала позовні вимоги позивача, просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача Чубенко С.А., Чубенко С.Г. з'явилися у судове засідання, позовні вимоги не визнала та пояснили, що позивач дійсно працює в лікарні на посаді лікаря-терапевта. 21.04.2011 року наказом № 70 на неї було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, недотримання затвердженого графіку роботи та відсутність на робочому місті.

Даний наказ вони вважають обґрунтованим та законним з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 працює лікарем терапевтом. Час її роботи встановлено графіком, згідно якого в неї з 08 год. до 15 год. прийом хворих у лікарні, з 15 год. до 19 год. обхід хворих на дільниці. 30 березня 2011 року позивач самовільно залишила прийом хворих у лікарні і пішла до хворого ОСОБА_6 Стан здоров'я даного хворого був задовільний та він не потребував невідкладної допомоги. У лікарні не зафіксовано виклик до даного хворого належним чином, зафіксовано запис про виклик до даного хворого самим лікарем ОСОБА_1Покунивши прийом, позивач позбавили інших хворих можливості отримати медичну допомогу.

Представники відповідача, вважають, що позивач порушила трудову дисципліну, недотрималася затвердженого графіку роботи, була відсутня на робочому місці, тому з неї була витребувана пояснювальна записка. Згідно якою, позивач підтвердила, що її не було на робочому місці у кабінеті в поліклініці. Крім того, робітниками поліклініки було складено акт про відсутність ОСОБА_1 30.03.2011 року на робочому місці. Дисциплінарне стягнення було накладено в межах строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, представники відповідача вважають, що дисциплінарне стягнення накладено на позивачку правомірно, наказ є законним, та просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши позивачку, представника позивачки ОСОБА_2, представників відповідача Чубенко С.А., Чубенко С.Г., свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимогипідлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка з 22 серпня 1977 року працює у Центральної міської лікарні на посаді санітарки поліклініки, а з 01 серпня 1985 року на посаді лікаря-терапевта, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.46-52).

Згідно ст. 139 КЗпП України працівник зобовязаний працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової та технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

21 квітня 2011року на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни, невиконання затвердженого графіку роботи та відсутність на робочому місці в установлений час, у вигляді оголошення догани, що підтверджується наказом № 70 (а.с.5-6).

Відповідно до ст. 147-1 Кзпп України дисциплінарне стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника.

Згідно наказу про прийом на роботу ОСОБА_1 була прийнята головним лікарем і це входить до його компетенції і він же наклав стягнення на позивачку, що підтверджується наказом № 70 від 21.04.2011 року .

Згідно зі ст. 149 Кзпп України встановлено певний порядок застосування дисциплінарних стягнень, а саме: до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Письмове пояснення позивачкою було надано 01.04.2011 року (а.с.70)

Відповідно до ст. 148 Кзпп України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у звязку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Як, встановлено у судовому засіданні, порушення трудової дисципліни, виявлено 30.03.2001 року, а дисциплінарне стягнення застосовано до позивачки 21.04.2011 року, тобто в межах строку, встановленому законодавством.

Але, суд вважає, що при обрані виду стягнення позивачці та притягнення її до дисциплінарної відповідальності, адміністрацією, не було враховано ступінь тяжкості вчиненого нею, обставини за яких вчинено проступок.

Відповідно до ст. 57 Кзпп України година початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачаються правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку, затвердженого на зборах трудового колективу Комунального лікувального закладу "Центральна міська лікарня" протокол № 4 від 17.07.2007 року, п.5.1. початок і кінець роботи, тривалість робочого дня, тижня, місяця, перерви для відпочинку і прийому їжі з урахуванням виробничої необхідності і визначеної чинним законодавством установлюється відповідно до графіків і табелів роботи конкретно по кожному структурному підрозділу ЦМЛ, що складаються і підписуються старшими медсестрами чи відповідальною особою, завідувачем структурним підрозділом, затверджуються керівником чи уповноваженою особою адміністрації ЦМЛ і узгоджуються головою профкому ЦМЛ.

Відповідно до графіка роботи, позивач повинна була 30 березня 2011 року працювати наступним чином: з 08 год. до 15 год. знаходитися на прийомі хворих у робочому кабінеті у поліклініці, а з 15 год. по 19 год. здійснювати обхід хворих на дільниці (а.с.73).

Дані обставини не спростовуються сторонами.

Суд встановив, що позивач дійсно залишила своє робоче місце - кабінет лікаря, закінчила прийом хворих раніше, чим встановлено графіком.

Ці факти були підтверджені в судовому засіданні показаннями представників відповідача, свідками. Сама позивачка давала пояснення і також не заперечувала проти того факту, що на годину перевірки вона не знаходилася у робочому кабінеті.

Згідно наказу про притягнення до дисциплінарної дисципліни, позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що вона порушила трудову дисципліну, не виконала затвердженого графіку роботи.

Відповідно до п. 7.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, спричиняє застосування мір дисциплінарного і суспільного впливу порушення трудової дисципліни, тобто невиконання чи неналежне виконання без поважних причин працівником покладених на нього посадових обовязків, а також провина, що ганьбить його як співробітника ЦМЛ чи дискредитує ЦМЛ.

За порушення трудової дисципліни до працівника застосовуються покарання:

-догана;

- звільнення

які можуть застосовуватися за невиконання працівником без поважних причин посадових обовязків, покладених на нього трудовим договором, Посадовою інструкцією і дійсними Правилами, у тому числі за прогул.

Як було встановлено, у судовому засіданні позивачка, дійсно порушила п.5.1 своїх функціональних обовязків, відповідно до яких повинна згідно з графіком роботи, затвердженим адміністрацією закладу, проводити амбулаторний прийом жителів закріпленої території, регулюючі потік відвідувачів шляхом першочергового прийому пацієнтів, які мають на те право та обслуговувати хворих дома.

Так, вона раніше закінчення часу прийому покинула свій робочий кабінет, для відвідування хворого, який знаходиться на її дільниці.

Дані обставини, були підтверджені у судовому засіданні свідком ОСОБА_6, який підтвердив, що знаходиться на лікуванні у лікаря-терапевта ОСОБА_1, 29.03.2011 року йому стало зле, та його дружина викликала лікаря до дому.

ОСОБА_1 відвідала його та призначила лікування. 30.03.2011 року, він також неважно себе почував і його дружина по телефону, викликала ОСОБА_1, приблизно о 15 год. Позивачка прийшла до них, оглянула його та призначила лікування.

Обставини відсутності позивачки у судовому засіданні підтвердили також інші свідки.

Так, свідок ОСОБА_8 пояснила у судовому засіданні, що 30 березня 2011 року, приблизно о 14 год. 15 хвл.- 14 год. 20 хв.. бачила у поліклініці ОСОБА_1, яка повідомила, що їде на виклик до хворого на дільницю та, що її відпустили.

Свідок ОСОБА_7 пояснила у судовому засіданні, що вона працює в реєстратурі. 30 березня 2011 року вона працювала з 07 год. до 14 год. 30 хв.. Приблизно о 14 год. 20 хв.. ОСОБА_1 була у реєстратурі, та повідомила, що вона відпросилася у ОСОБА_5 з прийому та пішла на виклик до хворого на дільницю.

Свідок ОСОБА_10 пояснила у судовому засіданні, що лікар не має право самовільно покинути прийом хворих, раніше встановленого часу. Крім того, лікар ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувалася до дисциплінарної відповідальності, мала скарги.

Свідок ОСОБА_11 пояснила у судовому засіданні, що при перевірці 30.03.2011 року робочого часу ОСОБА_1 не було у кабінеті, на робочому місці. Лікар може покинути робоче місце лише з дозволу головного лікаря. ОСОБА_1 такого дозволу не отримала.

Так, свідок ОСОБА_12, пояснила у судовому засіданні, що 30.03.2011 року о 14 год. було здійснено перевірку обліку робочого часу, було встановлено, що лікаря терапевта ОСОБА_1 на робочому місці у кабінеті не було, прийом вона не здійснювала, про що було складено акт. Часи прийому позивачки з 08 до 15 год., у реєстратурі було повідомлено, що ОСОБА_1 пішла на дільницю.

Свідок ОСОБА_14. пояснила у судовому засіданні, що ОСОБА_1 30 березня 2011 ороку, раніше встановленого часу, а саме, приблизно о 14 год. 10 хв.. закінчила приймати хворих та пішла на дільницю, на виклик. ОСОБА_1 пояснила, що її відпустила ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_13, пояснила у судовому засіданні, що вона працює в реєстратурі. 30.03.2011 року, приблизно о 14 год. 10 хв.. ОСОБА_1 повідомила їм, що вона пішла на дільницю до хворого. Талонів хворих на її прийом не було, чи були хворі на прийом до ОСОБА_1 до 15 год. вона не пам'ятає.

Суд вважає, що адміністрація підприємства передчасно наклала на позивачку адміністративне стягнення, і її дії не можливо визнати такими, що порушили трудову дисципліну, за яку треба притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до пояснень позивачки, вона отримала по телефону виклик від дружини хворого ОСОБА_6, яка повідомила її про те, що чоловік не важно себе відчуває та просила його відвідати, оскільки талони на її прийом були усі виконані, хворих на прийом більше не було, то вона повідомила завідуючій відділенням ОСОБА_5 про ці обставини, попросила прийняти її хворих у разі наявності таких. ОСОБА_5 погодилась на це. Вона повідомила в реєстратурі, що пішла на виклик, та замість неї на прийомі буде ОСОБА_5

Допитана у судовому засіданні, в якості свідка ОСОБА_5, пояснила, що дійсно 30.03.2011 року, приблизно о 14 год. 30 хв.., позивачка повідомила її про те, що її по телефону дружина хворого ОСОБА_6 просила приїхати до нього. На той час прийом у ОСОБА_1 ще не закінчився, але хворих вже не було, усі талони були використані. Позивачка просила, щоб вона її підстрахувала на випадок приходу на прийом, якогось хворого. Вона не заперечувала проти того, щоб позивачка раніше встановленого часу закінчила прийом та пішла на дільницю до хворого. Графік роботи, вона позивачці не змінювала, оскільки на має таких повноважень. Крім того, такі випадки по лікарні непоодинокі, коли лікарі раніше закінчення часу прийому, уходять на дільницю.

Відповідно до п.9.1 посадової інструкції лікаря-терапевта дільничний лікар-терапевт безпосередньо підпорядковується завідувачу терапевтичним відділенням поліклініки, заступнику головного лікаря по поліклініці ЦМЛ, головному лікарю.

Таким чином, позивачка виконала усі талони, хворих на прийом до неї не було й покинула прийом вона не самовільно, а повідомив про це завідуючу відділенням, якої підпорядкована безпосередньо.

Згідно до наказу позивачку було також притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутність на роботі в установлений час, але, як вибачається із Правил внутрішнього розпорядку, посадової інструкції лікаря-терапевта, робочим місцем лікаря є кабінет та дільниця.

Оскільки позивачка знаходилась на дільниці, у хворого, що не ким не спростовується, то не можливо визнати, що вона була відсутня на робочому місці.

Згідно п. 7.7 Правил внутрішнього розпорядку, при обранні виду стягнення повинна враховуватися ступінь ваги зробленої провини чи її наслідки, обстановка, у якій виникла провина, попередні відносини порушника до роботи, а також інші обставини, що можуть істотно вплинути на обрання стягнення (а.а.23-27).

Таким чином, суд встановив, що при притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладенні на неї стягнення у вигляді оголошення догани адміністрація передчасно дійшла до такого висновку.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”(з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем прав позивачки, вона має право на відшкодування моральної шкоди.

Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивачки, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивачки,незаконність притягнення до дисциплінарної відповідальності, вплив даних обставин на її душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, та стягує на відшкодування моральної шкоди 300 гривень.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати стягуються той стороні на користь якої ухвалено рішення оскільки позовні вимоги частково задоволені, а позивача звільнено від сплати державного мита, то судові витрати у вигляді державного мита у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь держави..

На підставі ст. 10,11,14,58,59,60,84,88,212-215,218 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 147,148,149, 237-1 КЗпП України, суд, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального лікувального закладу "Центральна міська лікарня" про визнання незаконними та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення задовольнити частково.

Визнати наказ № 70 від 21.04.2011 року в частині оголошення догани ОСОБА_1 недійсним та скасувати.

Стягнути з Комунального лікувального закладу "Центральна міська лікарня" (р/р 35423003002963 ГУДКУ у Донецькій області МФО 834016 ОКПО 01990462) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 300 (триста) гривень.

Стягнути з Комунального лікувального закладу "Центральна міська лікарня" в бюджет місцевого самоврядування р/р 31419537700040 банк ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016 ОКПО 34686563, КБК 22090100 держмито у сумі 51 (п'ятдесят одна) гривня та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривень на р/р 31214259700040 банк ГУДКУ в Донецькій обл., МФО 834016 ОКПО 34686563 КБК 22050001 код 615

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя: А. Л. Гонтар