Ухвала суду № 16296113, 03.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2011 р. Справа № 56286/09 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Заверухи О.Б.

Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жидачівський хлібзавод» до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2008 року позивач - ТзОВ «Жидачівський хлібзавод» звернулося з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення видані відповідачем від 06.05.2008 року № 0000232320/2/5556, від 09.07.2008 року № 0000232320/3/8737 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 4395 гри. та фінансових санкцій в сумі 1566 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 року позов задоволено та скасовано оскаржувані податкового повідомлення рішення. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем не наведено жодних доказів звернення ним до суду з позовом про визнання суми податкового зобов'язання та не доведено законного нарахування податкового зобов'язання з урахуванням звичайних цін, визначених відповідно до вимог пункту 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що Товариством на підставі договору № 3 від 01.03.2007 року передано основні засоби (будівля та устаткування для випікання хлібобулочних виробів) в оренду, а сторонами договору виступили ТзОВ «Жидачівський хлібзавод» (в особі директора ОСОБА_2.) та приватний підприємець ОСОБА_2 Орендну плату згідно п. 5.1 Договору - сторони визначають згідно додатку до договору щомісячно. Додатками до договору розмір орендної плати сторонами визначено в такому розмірі: за березень 2007 року - 4800,00 грн., за квітень 2007 року - 3800,00 грн., за травень 2007 року - 3800,00 грн., за червень 2007 року - 3300.00 грн.

В січні та лютому 2007 року, ті ж самі основні засоби товариства надавались в оренду приватному підприємцю ОСОБА_3 Розмір орендної плати в січні 2007 року становив -9980,00 грн., в лютому 2007 року - 6660,00 грн. Середньомісячний розмір орендної плати становив - 8320,00 грн.

Отже, беручи до уваги заниження товариством скоригованого валового доходу за 2007 рік, березень 2007 року - 3520,00 грн. (8320,00 - 4800,00), квітень 2007 року - 4520,00 грн. (8320,00 - 3800,00), травень 2007 року - 4520,00 грн. (8320,00 - 3800,00), червень 2007 року -5020,00 грн. (8320,00 - 3300,00) за порушення ТзОВ «Жидачівський хлібзавод» п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначене на думку скаржника і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з наступних підстав:

Розглядаючи справу суд встановив, що у відповідності до направлень виданих ДПІ у Жидачівському районі від 12.11.2007 року № 183 та від 26.11.2007 року № 191 працівниками інспекції була проведена планова документальна перевірка ТзОВ «Жидачівський хлібзавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.06.2007 року, по податку на додану вартість з 01.03.2005 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складено акт від 05.12.2007 року № 1409/23-1/32028399, згідно якого винесено податкове повідомлення-рішення від № 0000642320/0/17898 від 19.12.2007 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 32194,00 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі - 23255,00 грн. та штрафні фінансові санкції у сумі - 8939,00 грн.

За результатами розгляду повторної скарги директора ТзОВ «Жидачівський хлібзавод» від 29.02.2008 року № 6, ДПА у Львівській області було прийнято рішення від 24.04.2008 року № 9008/10/25-005/430 «Про результати розгляду повторної скарги», яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.12.2007 року № 0000642320/0/17898 в частині 16905,00 грн. основного платежу з податку на прибуток та 6408,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині податкове повідомлення рішення від 19.12.2007 року № 0000642320/0/17898 залишено без змін, а скаргу ТзОВ «Жидачівський хлібзавод» без задоволення. У зв'язку з вищевикладеним, ДПІ Жидачівському районі було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000232320/2/5556 від 06.05.2008 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі - 8881,00 грн., у тому числі: за основним платежем у сумі - 6350,00 грн. та штрафні фінансові санкції у сумі - 2531,00 грн.

Надаючи оцінку вказаним податковим повідомленням рішенням, які стали предметом оскарження, судова колегія бере до уваги, що в силу п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

При цьому відповідно до п.п. 1.20.1. п. 1.20 ст. 1 Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

При цьому, обовязок із доведення того, що рівень цін за оподатковуваними операціями не відповідає звичайним цінам покладено на податкові органи, які повинні для доведення зазначеного вжити передбачених п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону заходів. Попри це, Державна податкова інспекція в Жидачівському районі Львівської області вказаних заходів у повній мірі не вжила, а посилання виключно на договір укладений із Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 щодо того ж товару свідчить про однобічний та поверхневий підхід до виконання обовязків передбачених п.п. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону та не дає підстави для висновку про незаконність чи необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вказане, судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 року по справі № 2а-653/09/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя В.П. Любашевський

Судді О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін