Ухвала суду № 16294159, 14.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 р. Справа № 20434/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,

при секретарі судового засідання: Наконечної М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Авангард" на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Авангард" до Державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Головного управління державного казначейства України в Івано-Франківській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішеннь та зобов»язання до дій,-

В С Т А Н О В И Л А :

ЗАТ "Авангард" звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ДПІ у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Головного управління державного казначейства України в Івано-Франківській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішеннь №0001102320/0 і №0001112320/0 від 18.12.2006 року та зобов'язання відповідача надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету територіальному Держказначейству на відшкодування податку на додану вартість.

В обгрунтування зазначених вимог посилається на те, що відповідач безпідставно визначив суму 13320 грн. податкового зобов'язання за платежем ПДВ, та застосування штрафних санкцій в сумі 4782 грн., а також зменшив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 150756 грн.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2010 року в позові відмовлено з тих підстав, що позивач реалізуючи продукцію на підставі п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.2007 року № 168/97-ВР не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядкує акумуляції та використання коштів, то і податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ЗАТ "Авангард" оскаржило його в апеляційному порядку та вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що кошти для закупівлі основних засобів є кредитними коштами, тому згідно листа ДПА України №13956/7/07-0017 від 03.07.2009 року податок на додану вартість підлягає віднесенню до загальної податкової декларації з ПДВ.

Тому просить постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд першої інстанції встановив, що ЗАТ «Авангард» в період з травня по серпень 2006 року придбало та оплатило товари та послуги з метою реконструкції та модернізації основних фондів, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами. Позивач відобразив витрати сум ПДВ сплачених під час придбання вказаних товарів та послуг для використання у власній господарській діяльності у складі податкового кредиту в загальних деклараціях з ПДВ за серпень-вересень 2006 року.

Позивач подав за вересень 2006 року до ДПІ в Тисменицькому районі податкові декларації з ПДВ За №1, №2 та №3. Згідно з загальною податковою декларацією з ПДВ №3 (вх№ 20904 від 20.10.06) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 150765 грн.

18.12.2006 року ДПІ в Тисменицькому районі Івано-Франківської області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ЗАТ «Авангард» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану за вересень 2006 року. За наслідками проведеної перевірки податковим органом оформлено акт перевірки №486-2350-00853582 від 18.12.2006 року.

У акті перевірки ДНІ в Тисменицькому районі зафіксовано факти порушення податкового законодавства, що полягають у неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з податку на додану вартість №3 за серпень 2006 року податковий кредит у сумі 150756 грн., за вересень 2006 року податковий кредит в сумі 60603 грн.

За наслідками проведеної перевірки, не підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за серпень 2006 р.оку в сумі 143548 грн.

Також в ході проведення перевірки податковою інспекцією встановлено, що протягом попередніх 12-ти місяців ЗАТ "Авангард" не декларував до сплати податок на додану вартість, а обсяг оподатковуваних операцій склав 6427,50 грн., що більше, ніж заявлено до сплати сума бюджетного відшкодування.

Податковим органом встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку, а саме у загальній декларації (№3) до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість від придбання матеріалів та виконаних робіт, які призначені для ведення сільськогосподарського виробництва - у вересні 2006 року неправомірно заявлено в загальній декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 р. суму, що не підлягає бюджетному відшкодуванню - 150756 грн.

Відповідач при цьому вказав, що товариство в порушення п.7.7. та п. 11.29 ст.11 Закону України від 03.04.2007 року № 168/97-ВР , 4 абз. п.1.2. ст.1, пп. 5.13.1 п.5.13 ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 15.06.2005 року № 213 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/1098 товариство завищило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у вересні 2006 року на суму 150756 грн., а тому останньому за оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням №0001102320/0 і №0001112320/0 від 18.12.2006 року зменшено бюджетне відшкодування на суму 150756 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реалізуючи продукцію на підставі п. 11.29 ст. 11 Закону України від 03.04.2007 року № 168/97-ВР позивач не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядкує акумуляції та використання коштів, то і податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Так п. 11.29 ст.11 Закону України від 03.04.2007 року № 168/97-ВР, яка діяла до 01 січня 2009 року, передбачено, що до 1 січня 2009 року зупинено дію п.7.7. ст.7, п.10.1 і 10.2 ст.10 Закону України від 03.04.2007 року № 168/97-ВР в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію ( крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за вийнятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м»яса живою вагою, що здійснюються сільскогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний податковий рік, становить не меньше 50% загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських виробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Згідно зі змістом абз. 4 п. 1.2 розділу "Загальні положення" Порядку заповнення подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №250/2054, платники податку, в яких згідно з чинним законодавством суми ПДВ залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів.

Порядок застосування спеціального режиму оподаткування, передбаченого п. 11.29 ст.11 Закону України від 03.04.2007 року № 168/97-ВР визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року "Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробними підприємствам молока та м»яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Суд не може прийняти до уваги твердження апелянта, що кошти для закупівлі основних засобів є кредитними коштами, тому згідно листа ДПА України №13956/7/07-0017 від 03.07.2009 року податок на додану вартість підлягає віднесенню до загальної податкової декларації з ПДВ, оскільки позивачем не надано жодних доказів, що вказували б на це.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та довів правомірність прийнятих рішень, а тому позовні вимоги позивача безпідставні, не підтверджені матеріалами справи, не доведені у судовому засіданні та не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже суд першої інстанції вірно визначив, що відсутні правові підстави на задоволення позовних вимог ЗАТ «Авангард».

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи та прийшов до вірного висновку.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що господарський суд Івано-Франківської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Авангард" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2010 року у справі№А-8/298 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Т.В.Онишкевич

Я.С.Попко

Повний текст виготовлено 17.06.2011р.