Ухвала суду № 16291719, 14.06.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 р. Справа № 25584/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.

з участю судових засідань Наконечної М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.01.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" звернулося з адміністративний позовом до Сарненської МДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2009 року за № 0000392340/0 про донарахування податку на прибуток підприємств на загальну суму 401196 грн., в тому числі 307593 грн. основного платежу та 93603 грн. застосованих штрафних санкцій, за № 0000442340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 625533 грн., за № 0001811740/0 про донарахування податку з власників транспортних засобів в розмірі 83953,50 грн. , за № 0001821740/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 12429,81 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000452340 на суму 1120 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення з тих підстав, що котрагенти ТОВ "Ремшляхбуд" та ТОВ "Компанія Фенікс" не могли виконати робіт обумовлених оспорюваними договорами в силу відсутності адміністративно-господарських ресурсів в той же час Сарненська МДПІ не надала доказів, що підтверджують здійснення фіктивності підприємницької діяльності даними контрагентами. Зокрема, в акті перевірки ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" відсутні посилання на вироки в кримінальних справах за якими встановлено, що ТОВ "Ремшляхбуд" та ТОВ "Компанія Фенікс" займалися фіктивною підприємницькою діяльністю. Стосовно доводів податкового органу про відсутність у контрагентів ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" ліцензії на здійснення будівельник робіт то позивач зазначає, що не всі роботи виконані його контрагентами є такими, що потребують наявності у підрядника ліцензії, здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню тягне за собою застосування до такого суб'єкта господарювання зі сторони контролюючих органів штрафних санкцій, ТОВ "Кремінвестбуд" та ВП "Колійна машинна станція № 123" Держаного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", що залучалися ТОВ "Ремшляхбуд" та ТОВ "Компанія Фенікс" субпідрядниками мають ліцензії на виконання будівельних робіт. В акті перевірки та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, щодо TОB "Ремшляхбуд" та ТОВ "Компанія Фенікс" було застосовано штрафні санкції за здійснення господарської діяльності без отримання відповідної ліцензії.

Тому позивач вважає, що податковим органом безпідставно визнано нікчемними договори підряду укладені ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" з TОB "Ремшляхбуд" та ТОВ "Компанія Фенікс" і як наслідок висновки Сарненської МДПІ про порушення зі сторони позивача п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР є надуманими та необгрунтованими.

Також на спростування заниження транспортного податку позивач зазначає, що Сарненською МДПІ не взято до уваги той факт, що БеЛАЗи, які знаходяться на обліку підприємства не є об'єктом оподаткування згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11 грудня 1991 року № 1963-ХІІ останні не перебувають на обліку у ДАІ і використовуються виключно для здійснення господарської діяльності в замкнутому циклі.

Щодо заниження податку з доходів фізичних осіб то податковим органом не було надано належної оцінки наявним первинним документам, що призвело до надуманого висновку про порушення вимог Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.01.2010 року позов задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.04.2009 року за №0000392340/0 про донарахування податку на прибуток підприємств на загальну суму 401196 грн., за №0000442340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 625533 грн., за № 0001811740/0 про донарахування податку з власників транспортних засобів в сумі 83953,50 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за №0000452340 на суму 1120 грн., а в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, Сарненська МДПІ оскаржила її в апеляційному порядку та вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

При цьому апелянт мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням наданих заперечень на позовні вимоги, а саме товариство мало взаємовідносини з ТОВ "Ремшляхбуд та ТОВ "Компанія Фенікс", які виконували підрядні роботи. Проте, контрагенти не мають адміністративно-господарських можливостей та ліцензій для виконання таких робіт. Тому податковий орган визначив, що договори з вищенаведеними контрагентами є нікчемними в силу ст. ст.204, 228 ЦК України, як наслідок валові витрати та податковий кредит сформований по вищенаведених господарських операцій не підтверджується перинними документами. Також під час проведення перевірки встановлено завищення товариством валових витрат по операціях, що не пов'язані з господарською діяльністю.

Заниження податку з власників транспортних засобів виникло внаслідок не оподаткування відповідачем автомобілів марки БеЛАЗ, що на думку податкового органу є об'єктом оподаткування у відповідності до приписів ст. 2 "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11 грудня 1991 року № 1963-ХІ1.

Тому апелянт просить скасувати постанову суду та прийняти нову за якою відмовити в задовольнні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" 06.07.1992 року зареєстроване Сарненською райдержадміністрацією як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та 12.10.1992 року взяте на облік як платник податків за № 61 та станом на 02.04.2009 року перебуває на обліку в Сарненській МДПІ.

В період з 12.02.2009 року по 26.03.2009 року працівниками Сарненської МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період його діяльності з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року та результати перевірки оформлені актом №154/23/14338719 від 02.04.2009 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 16.04.2009 року за № 0000392340/0 про донарахування податку на прибуток підприємств на загальну суму 401196 грн., в тому числі 307593 грн. основного платежу та 93603 грн. застосованих штрафних санкцій, за № 0000442340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 625533 грн., за № 0001811740/0 про донарахування податку з власників транспортних засобів в розмірі 83953,50 грн. за № 0001821740/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб розмірі 12429,81 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000452340 на суму 1120 грн.

В основу зазначених рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень позивачем вимог п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, ст.2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11 грудня 1991 року № 1963-ХІІ, Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV та Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності " від 23 березня 1996 року N 98/96-ВР.

Приймаючи податкове повідомлення рішення за № 0000392340/0 від 16.04.2009 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств Сарненська МДПІ зазначає про порушення товариством приписів п. 4.1 ст. 4. п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. п.п.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, що призвело до заниження за період з 01.01.08 по 31.12.08 податку на прибуток у загальній сумі 307593 грн.. у тому числі за податковими періодами: за І квартал 2008 року в сумі 6800 грн., за II квартал 2008 року в сумі 75226 грн.. за III квартал 2008 року у сумі 150000 грн. та за IV квартал 2008 року в сумі 75567 грн.

Суд першої інстанції не погодився з висновками податкового органу про нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" з ТОВ «Ремшляхбуд», ТОВ "Компанія Фенікс" та обґрунтовано вказав, що на території ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр» існує під'їзна залізнична колія, що примикає до станції Клесів Львівської залізниці. Комісією Головного управління безпеки руху та екології встановлено, що під'їзна колія має ряд недоліків, що загрожують безпеці руху. З метою усунення несправностей залізничної колії та підтримки її в належному стані на протязі 2007-2009 pоків ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" укладалися з ТОВ "Ремшляхбуд" та ТОВ "Компанія Фенікс" договори генпідряду на капітальне будівництво та ремонт даної під'їзної колії, згідно яких ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" виступає "замовником", а ТОВ "Ремшляхбуд" з ТОВ "Компанія Фенікс" "генеральними підрядниками".

На виконання обумовлених договорами генпідряду робіт ТОВ "Ремшляхбуд" надавалося право залучати субпідрядні організації, зокрема, як субпідрядники до виконання цих робіт ТОВ "Ремшляхбуд" було залучено ТОВ "Кремінвестбуд" та ВП "Колійна машинна станцій № 123" Держаного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця". Дані обставини не заперечує сторона відповідача та вони зазначені в акті перевірки за № 154/23/14338719 від 02.04.2009 року та наявними в матеріалах справи копіями первинних документів.

За наслідками виконаних робіт оформлено акти приймання виконаних робіт за типовою формою КБ-2В та виписано податкові накладні. Ці обставини відображені податковим органом в акті перевірки від 02.04.2009 року№ 154/23/14338719.

Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України Державного комітету з будівництва та архітектури України від 21 червня 2002 року № 237 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві"- акт приймання виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-2в) складається для визначенню вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником - генпідряднику, генпідрядником замовнику.

Виконання договорів укладених між ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" з ТОВ "Ремшляхбуд" та ТОВ "Компанія Фенікс", визнаних Сарненською МДПІ нікчемними, підтверджується належним чином оформленими актами типової форми № КБ-2в., під'їзна залізнична колія, на якій здійснювалися роботи використовується позивачем для транспортування каміння, що безпосередньо видобувається та реалізується товариством і цього не заперечує сторона відповідача.

Також суд першої інстанції обґрунтовано покликається на приписи ст.12 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року № 687-XIV за якими передбачено обов'язок забудовників отримувати ліцензії для здійснення будівельних робіт та за порушення законодавства про архітектурну діяльність особи винні в такому порушенні притягаються до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової або кримінальної відповідальність згідно з законами України.

Зазначаючи про відсутність у ТОВ "Ремшляхбуд" та ТОВ "Компанія Фенікс" ліцензій на здійснення будівельних робіт в той же час Сарненська МДПІ не надає жодних доказів на підтвердження фактів притягнення посадових осіб даних товариств до відповідальності за здійснення безліцензійної діяльності.

Одночасно суд першої інстанції вірно вказав, що ТОВ "Крембудінвест" отримано ліцензію на будівельну діяльність в Мінрегіонбуді України АВ № 357139 терміном дії з 03.03.2008 по 03.03.2012 роки і тому субпідрядник ТОВ "'Ремшляхбуд", що залучався до виконання робіт на залізничній колії ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" мав ліцензію на здійснення будівельних робіт.

Також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що наявність кримінальної справи стосовно групи осіб за ознаками злочину передбаченого ст. 205 КК України по факту створення низки фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ "Крембудінвест", не дає підстави податковому органу стверджувати про безтоварність операцій вчинених між ТОВ "'Селищанський гранітний кар'єр" та ТОВ "Ремшляхбуд", оскільки в силу ст. 838 ЦК України ТОВ ""Селищанський гранітний кар'єр" не мало взаємовідносин з ТОВ "Крембудінвест".

Окрім цього з огляду на приписи ч. 4 ст. 72 КАС України, згідно з якою вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, висновок Сарненської МДПІ відносно фіктивності діяльності ТОВ "Крембудінвест" з покликанням на вказану кримінальну справу спростовується вироком Октябирського районного суду м. Полтави від 05.10.2009 року у справі № 1-503/09, яким виправдано ОСОБА_2, директора ТОВ "Крембудінвест" у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР визначено, що у зв'язку з висновками про порушення якого, позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток спірним рішенням, не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В свою чергу, ст.11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР року не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІУ та підтверджують факт здійснення операцій і відповідно, право ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" на включення до складу своїх валових витрат вартості прийнятих субпідрядних робіт.

Окрім цього колегія суддів вважає за необхідне вказати, що в при розгляді справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції позивача з його контрагентом, є нікчемними, оскільки самі по собі правочини позивача не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, на час їх укладення та виконання сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, а якщо контрагент за договором не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для визнання фіктивними укладених з ним угод.

Щодо завищення валових витрат ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" у І кварталі 2008 року на суму 10000 грн. по юридичних послугах наданих ПП ОСОБА_3 та у ІУ кварталі 2008 року на суму 13500 грн. інформаційно-консультаційних послуг наданих ПП ОСОБА_4, то суд першої інстанції обгрунтовано визначив, що позивач керуючись пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР вірно відносив до складу валових витрат дані послуги, оскільки вказана норма дозволяє платнику податку включати до валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3-5.8 цієї статті, тому наведене свідчить, що податковим органом помилково не застосовано зазначений п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, який підлягав до застосування.

Включення до складу валових витрат певних сум коштів можна вважати неправомірними лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо цього. Встановлюючи неправомірність формування позивачем складу своїх валових витрат, податковий орган не вказав, які конкретні обмеження чи заборони, визначені у пунктах 5.3-5.8 Закону, порушив позивач тобто Сарненською МДПІ фактично не надано нормативного обгрунтування своїм висновкам.

Окрім цього Сарненською МДПІ не взято до уваги, що витрати позивача, понесені у зв'язку з оплатою вартості послуг виконаних контрагентами на підставі договорів, підтверджується первинними документами, які відповідач досліджував при проведенні документальної перевірки.

Відносно заниження ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" валового доходу на протязі 2008 року на суму 38400 грн., то суд першої інстанції вірно вказав, що позивач заперечує щодо наявності на товаристві неоподаткованих авансових платежів і Сарненською МДПІ в акті перевірки зазначається про заниження ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" на протязі 2008 року валових доходів на суму авансових платежів отриманих від вітчизняних покупців. Проте в акті перевірки за №154/23/14338719 від 02.04.2009 року не вказано, від якого саме контрагента було отримано авансовий платіж, що в наступному було не включено до складу валового доходу та якими первинними документами підтверджується вищезазначений факт.

Тому суд першої інстанції обгрунтовано не погодився з висновком Сарненської МДПІ щодо заниження валового доходу ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр", оскільки це не підтверджується відповідачем документально в порядку визначеному пп. 2.3.2 наказу ДПА України від 10.08.2005 року за № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства".

Щодо завищення в 1 кв. 2008 року валових витрат по господарській операції з ТОВ "Юрсат", то суд першої інстанції вірно зазначив, що на момент перерахування ТОВ "'Селищанський гранітний кар'єр" , коштів для ТОВ ""Юрсат", а саме 15.03.2008 року останнє перебувало на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська і відомості про контрагента знаходилися в ЄДР.

Згідно приписів пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР слідує, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якою відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV передбачено, що якщо відомості підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін.

Тому обґрунтовано суд першої інстанції вказав, що встановивши факт надання ТОВ "Юрсат" накладної 25.03.2008 року в той же час податковий орган не спростував твердження позивача щодо формування валових витрат останнім по першій з подій, а саме по даті перерахування коштів для ТОВ "Юрсат", яка передувала 25.03.2008 року.

Окрім цього необхідно вказати, що усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення його юридичної особи, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу факту подальшого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. Водночас доказів обізнаності позивача про факт припинення або недобросовісний характер діяльності ТОВ "Юрсат" апелянтом не подано.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення за № 0000392340/0 від 16.04.2009 року про донарахування податку на прибуток підприємства на загальну суму 401196 грн. підлягає скасуванню в повному об»ємі.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи, включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Враховуючи наведені норми Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 року та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про протиправність Сарненської МДПІ при винесенні податкового повідомлення-рішення за № 0000392340/0 від 16.04.2009 року щодо донарахування податку на прибуток підприємства на загальну суму 401196 грн, колегія суддів вважає вірним висновок суду про протиправность податкового повідомлення-рішення за № 0000442340/0 від 16.04.2009 року щодо зменшення товариству суми бюджетного відшкодування на суму 625533 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято, серед інших і оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0001811740/0 від 16.04.2009 року про донарахування податку з власників транспортних засобів в розмірі 83953,50 грн.

Відповідно до акту перевірки, позивачем не включено в розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2008 рік автомобілі марки «БєлАЗ» модифікація 7522, 7523, 75485, 75405.

У своїй апеляційній скарзі Сарненська МДПІ звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково визначив належність автомобілів марки «БєлАЗ» до коду 8709 та зазначає, що до коду 8709 відносяться транспортні засоби вантажні, самохідні без підйомників або навантажувальних пристроїв, які використовуються на складах, у портах або аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані; тягачі, використовувані на залізничних платформах, їх частини.

Разом з тим, позивач вказує на те, що автомобілі «БєлАЗ» за своїми технічними характеристиками є транспортними засобами, які відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року не можуть вільно пересуватись дорогами загального користування, про що свідчить п. 22.5 Правил, де зазначено гранично допустимі норми. Автомобілі «БєлАЗ»виконують роботи технологічного циклу виробництва тільки у внутрішніх межах підприємства.

Згідно ст.1 Закону України від 11 грудня 1991 року № 1963-ХІІ платниками цього податку є підприємства, установи, організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, що відповідно до статті 2 цього Закону є обєктами оподаткування.

У ст.2 Закону України від 11 грудня 1991 року № 1963-ХІІ визначено, що обєктом оподаткування, зокрема, є: автомобілі вантажні код 8704; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, код 8705 (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних).

Як вбачається з листа Державної митної служби України №11/2-29/8908-ЕП від 11.08.2008 року, до товарної позиції 8704 «автомобілі вантажні» включаються, зокрема, моторні та транспортні засоби з кузовом типу «пікап», які мають дві окремі частини та відкриту або закриту платформу для перевезення вантажів.

Окрім того листом від 06.04.2007 року за № 01/56-16-1726 Рівненська митниця повідомила Сарненську МДПІ, що автомобілі марки "БелАЗ", модифікацій: 7523,7548,7547 згідно УКТЗЕД класифікуються в товарній позиції 8704. Додатково Рівненська митниця проінформувала Сарненську МДПІ, що класифікація товарів за УКТЗЕД застосовується для здійснення заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів.

Також листом за № 29/2-41 606 від 31.01.2006 року Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, адресованого Сарненській МДПІ згідно ТУ 37.001.1290-85, ТУ 37.001.1026-90 автомобілі самоскиди БелАЗ-7523, БелАЗ-7522. БелАЗ-75485, БедАЗ-75405 призначені для перевезення "вскришних" порід та корисних копалин на відкритих гірничих розробках, а також грунту на будівництво.

Належні ТОВ ''Селищанський гранітний кар'єр" транспортні засоби марки БелАЗ зареєстровані територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Рівненській області, що засвідчується долученими позивачем копіями свідоцтв про реєстрацію технологічних транспортних засобів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані автомобілі є елементами технологічного пронесу виробництва та забезпечують доставку гірської породи від забою до дробильно-сортувального заводу і не можуть бути об'єктом оподаткування згідно із вимогами Закону України від11 грудня 1991року № 1963-ХІІ, а тому податкове повідомлення-рішення за № 0001811740/0 від 16.04.2009 року про донарахування податку з власників транспортних засобів в розмірі 83953,50 грн., обґрунтовано визнано протиправним та скасовано.

Щодо прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000452340 від 16.04.2009 року на суму 1120 грн. з приводу порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких виді підприємницької діяльності " від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР, то необхідно вказати, що відповідачем при включенні до акту перевірки загальної фрази щодо даного порушення, останнім в порушення приписів наказу ДПА України від 10.08.2005 року за № 327 не вказано якими саме конкретно первинними документами підтверджується вчинене порушення та не долучено копії вищезазначених документів до матеріалів перевірки.

Згіднодо пп.2.3.2 зазначеного Наказу, передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду, що рішення № 0000452340 від 16.04.2009 року Сарненської МДПІ про застосування до ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" штрафних (фінансових) санкцій на суму 1120 грн. є необгрунтованим та таким, що не підтверджується належними та допустими доказами у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Також необхідно погодитись з обґрунтованим висновком суду, що при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб підприємством порушено вимоги пп. 1.20.1 п.1.20 ст.1, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, частина "е" пп.6.3.3 п.6.3. ст.6, п.7.1, п.7.3 ст.7; пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8. пп.9.7.3 п.9.7 ст.9, пп."а" п.19.2 ст.19 Закону України ''Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV, а тому правомірно Сарненською МДПІ винесено податкове повідомлення рішення № 0001821740/0 від 16.04.2009 р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 12429,81 грн.

При проведенні перевірки посадові особи Сарненської МДПІ діяли у відповідності до приписів п.1 ст.11, абз.4 ст.11-1, ст.11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ та Наказу ДПА України від 10.08.2005 року за № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїздних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» з чого суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що нема підстав для визнання незаконними дій Сарненської МДПІ в частині проведення планової виїзної перевірки та оформлення її результатів, а тому обґрунтовано відмовив в цій частині позову.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно задоволив позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень- рішень Сарненської МДПІ від 16.04.2009 року за № 0000392340/0 про донарахування податку на прибуток підприємств на загальну суму 401196 грн., в тому числі 307593 грн. основного платежу та 93603 грн. застосованих штрафних санкцій, за № 0000442340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 625533 грн., за № 0001811740/0 про донарахування податку з власників транспортних засобів в розмірі 83953,50 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000452340 на суму 1120 грн. та відмовив в решті позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Рівненський окружний адміністративний суду правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від22.01.2010 року у справі№2а-4600/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Т.В. Онишкевич

Я.С.Попко

Повний текст ухвали

виготовлено -17.06.2011р.