Ухвала суду № 16289293, 07.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Горбенко К.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2011 року справа №2а/0570/3590/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Горбенко К.П.

суддів Лях О.П. , Попова В.В.

при секретарі Турко І.Б.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_2 за довір. від 27.04.2011 року, Сисоєв С.В. - директор

представника відповідача - ОСОБА_4 за довір. від 20.05.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства “Сінтел” на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 р. у справі № 2а/0570/3590/2011 за позовом Малого приватного підприємства “Сінтел” до Горлівської об”єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000102341 від 18.02.2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000102341 від 18.02.2011 року.Свої вимоги обґрунтовував тим, що у період з 17.01.2011 по 28.01.2011 Горлівською ОДПІ проводилася планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої було складено акт від 04.02.2011 № 171-23-3/20383919. У акті перевірки вказано про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Так, у акті перевірки вказано, що у грудні 2008р. в рахунок заробітної плати було надано путівку на суму 18722,40 керівнику підприємства ОСОБА_3 та головному бухгалтеру ОСОБА_5, які є повязаними особами. Разом із тим, відповідач не прийняв до уваги те, що за договором доручення б/н від 17.12.2008 довіритель ОСОБА_5 доручила повіреному МПП «Сінтел», отримати рахунок на оплату путівки і саму путівку на 2-х осіб у ФОП ОСОБА_6 Також відповідач не врахував інші документи по вказаній операції, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність відносин купівлі-продажу між ФОП ОСОБА_6 та МПП «Сінтел» і між МПП «Сінтел» та ОСОБА_5 Таким чином, оскільки право власності на путівку у МПП «Сінтел» не виникало, то відсутні підстави стверджувати про наявність обєкта оподаткування податком на додану вартість у даному випадку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсним і скасовано податкове повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції № 0000102341 від 18.02.2011 в частині визначення малому приватному підприємству «Сінтел» податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 3744 (три тисячі сімсот сорок чотири) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 936 (девятсот тридцять шість) грн. 00 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з винесеною постановою позивачем подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000102341 від 18.02.2011 року на суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 31 765 грн., у т.ч. за основним платежем 25 412 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6353 грн. Доводи апеляційної скарги обґрунтовують невірним застосуванням судом при винесенні рішення норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами І та апеляційної інстанції встановлено, що мале приватне підприємство «Сінтел» зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 06.01.1993, та є платником податку на додану вартість з 19.07.1997р.

З 17.01.2011 по 28.01.2011 Горлівською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка МПП «Сінтел» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за наслідками якої складено акт від 04.02.2011 № 171-23-3/20383919 (т. 1 а.с. 10-81).

Згідно з висновком акту перевірки встановлено, що позивачем допущено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент спірних правовідносин) у частині заниження підприємством податку на додану вартість на суму 25412 грн., у т.ч. у червні 2008р. 15453 грн., у липні 2008р. 6215 грн., у грудні 2008р. 3744 грн. (т. 1 а.с. 10-81).

18.02.2011 відповідачем прийнято на підставі вищевказаного акту податкове повідомлення-рішення № 0000102341, яким відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України позивачу донараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 25412 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6353 грн. (т. 1 а.с. 82).

Колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Так, суд приходить до висновку, що відповідач не довів у повній мірі правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 18.02.2011 № 0000102341 за таких підстав.

Згідно з п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», термін «пов'язана особа» розуміється у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У відповідності до п. 1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пов'язана особа - посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Дійсно, у грудні 2008р. мала місце оплата з розрахункового рахунку МПП «Сінтел» на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_6 коштів у сумі 18722,40 грн. в якості оплати за туристичні послуги (путівки у Чехію для директора підприємства ОСОБА_3 та головного бухгалтера підприємства ОСОБА_5.). У подальшому вказана сума сплачених коштів була утримана із заробітної плати вказаних осіб.

Разом із тим, відповідачем не було враховано, що 17.12.2008 між ОСОБА_5 (Довірителем) і МПП «Сінтел» (Повіреним) був укладений договір доручення, згідно умов якого Довіритель доручає, а Повірений бере на себе зобовязання вчинити від імені і за рахунок Довірителя такі юридичні дії: отримати у ФОП ОСОБА_6 рахунок на оплату туристичної путівки в Чехію з 28.12.2008 по 04.01.2009; оплатити путівку з розрахункового рахунку МПП «Сінтел»; отримати саму путівку на 2 осіб; отримати від ФОП ОСОБА_6 акт здавання-прийомки; передати ФОП ОСОБА_6 копію закордонного паспорту, довідку про доходи, склад сім`ї та інші довідки; виконувати будь-які інші дії, необхідні для виконання зобовязань по цьому договору (т. 1 а.с. 183-184).

За змістом акта перевірки, однією з підстав для здійснення донарахування позивачу податкових зобовязань з ПДВ стало не включення до обсягу поставки за грудень 2008р. вартість поставки повязаній з продавцем особі чи субєкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, що призвело до заниження податкового зобовязання у грудні 2008р. на суму 3744,48 грн. (т. 1 а.с. 44-45).

Відповідач у акті перевірки вказує, що вказані дії позивача є порушенням приписів п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якою передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Під поставкою відповідно п. 1.4 ст. 1 цього Закону розуміється будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Ч. 1 ст. 1000 ЦК України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Таким чином, між ОСОБА_5 та МПП «Сінтел» виникли відносини, що випливають з договору доручення, а не з договору купівлі-продажу, у звязку із чим у даному випадку не мала місце поставка товарів (робіт, послуг), і тому у відповідача були відсутні підстави розповсюджувати на вказану операцію приписи п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з заяви ОСОБА_5, вона просить здійснити оплату туристичної путівки з розрахункового рахунку підприємства, а її вартість вона зобовязується компенсувати після отримання заробітної плати шляхом перерахування коштів у касу підприємства або їх утримання із зарплати (т. 1 а.с. 185).

На підставі вказаної заяви, наказом директора МПП «Сінтел» від 17.12.2008 № 38 було вирішено оплатити вартість туристичної путівки на двох осіб згідно рахунку № ГЕ-0000026 від 17.12.2008, виставленого ФОП ОСОБА_6 у сумі 18722,40 грн. та утримати вартість путівок із заробітної плати співробітників ОСОБА_3 і ОСОБА_5 за грудень 2008р. у рахунок компенсації підприємству за раніш оплачені путівки у Чехію (т. 1 а.с. 186).

ФОП ОСОБА_6 був виставлений рахунок на МПП «Сінтел» від 17.12.2008 № ГЕ-0000026 на оплату путівок у Чехію для ОСОБА_3, ОСОБА_5 суму 18722,40 грн. (т. 1 а.с. 187).

Платіжним дорученням № 694 від 17.12.2008 МПП «Сінтел» здійснило перерахування коштів у сумі 18722,40 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_6 У призначенні платежу платіжного доручення позивач вказав «Передплата за турпослуги Чехія (28.12.2008-04.01.2009) згідно рахунку №ГЕ-0000026 від 17.12.2008 і договору б/н від 17.12.2008 без ПДВ» (т. 1 а.с. 188).

28.12.2008 між ФОП ОСОБА_6 та МПП «Сінтел» було підписано акт № ГЕ-0000008 здавання-прийомки робіт (надання послуг), яким підтверджено фактичне надання туристичних послуг ОСОБА_3, ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 189).

Згідно розрахункових листків за грудень 2008р. із заробітної плати директора підприємства ОСОБА_3 і головного бухгалтера ОСОБА_5 були утримані кошти як компенсація за туристичну путівку (т. 1 а.с. 190).

Отже, у даному випадку не можливо стверджувати про наявність між ФОП ОСОБА_6 та МПП «Сінтел», а також між МПП «Сінтел» та ОСОБА_5 відносин, які ґрунтуються на договорі купівлі-продажу.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача у судовому засіданні на те, що ОСОБА_5 не мала права укладати договір доручення з МПП «Сінтел», а МПП «Сінтел» не може діяти від імені та за дорученням головного бухгалтера, оскільки такий висновок не ґрунтується на вимогах закону. Жодна норма законодавства не містить обмеження в укладенні договору доручення між підприємством та його співробітником. Крім того, як вказувалось судом вище, у матеріалах справи міститься достатньо доказів того, що між МПП «Сінтел» та ОСОБА_5 мали місце відносини, що ґрунтуються на договорі доручення, а не на договорі купівлі-продажу.

Таким чином, сукупність наведених вище обставин дає підставу суду зробити висновок про те, що відповідачем неправомірно було зроблено висновок про необхідність включення до бази оподаткування суму податку на додану вартість по вказаній вище операції, вчиненій МПП «Сінтел» на виконання договору доручення із ОСОБА_5, що обумовлює необґрунтованість донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3744 грн.

Оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність донарахування контролюючим органом податкового зобовязання позивачу у сумі 3744 грн., то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 25% вказаної суми, тобто 936 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, податкове повідомлення-рішення від 18.02.2011 № 0000102341 у частині визначення позивачу податкового зобовязання у розмірі 3744 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 936 грн., і тому у цій частині позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У договорі поставки, укладеному між ТОВ «Арктика ЛТД» і позивачем, не визначено предмет договору, його ціну, загальну суму поставки. Також сторонами договору не укладалися та не підписувалися специфікації на товар. Наведене свідчить про те, що у договорі поставки відсутні обовязкові істотні умови для того, щоб вважати цей договір укладеним.

Таким чином, сукупність наведених вище обставин дає підставу зробити висновок про те, що позивачем неправомірно було включено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку, сплачену при придбанні товару, що не призначений для використання у власній господарській діяльності підприємства. Отже, є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, висновок податкового органу у акті перевірки про порушення позивачем приписів п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у вигляді завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 21668 грн.

Разом із тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про необґрунтованість посилання відповідача у акті перевірки на постанову Господарського суду Харківської області від 01.12.2008 у справі № Б-39/171-08, згідно якої ТОВ «Арктика ЛТД» визнано банкрутом. Як вказано у цій постанові, підприємницька діяльність ТОВ «Арктика ЛТД» припинилась з дня прийняття постанови, тобто з 01.12.2008, а відносини поставки між ТОВ «Арктика ЛТД» і позивачем мали місце до грудня 2008р. (т. 2 а.с. 81-83). Однак, посилання у акті перевірки на цю постанову не вплинуло на загальну обґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем приписів п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Отже, оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність донарахування контролюючим органом податкового зобовязання позивачу у сумі 21668 грн., то, відповідно, є правомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 25% вказаної суми, тобто 5417 грн. Таким чином, позовні вимоги МПП «Сінтел» у цій частині не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ № 0000102341 від 18.02.2011 в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 4680, 00 грн., у тому числі за основним платежем 3744,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 936,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вмотивованого висновку про те, відповідач не довів правомірність своїх дій щодо здійснення податковими повідомленнями розподілу сум податкових зобовязань з податку на додану вартість, сплачених позивачем згідно платіжних доручень, на погашення податкового боргу та пені.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства “Сінтел” на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 р. у справі № 2а/0570/3590/2011 за позовом Малого приватного підприємства “Сінтел” до Горлівської об”єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000102341 від 18.02.2011 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 р. у справі № 2а/0570/3590/2011 за позовом малого приватного підприємства “Сінтел” до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000102341 від 18.02.2011 року - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлено в нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 07.06.2011р. Повний текст ухвали складено 12.06.2011р.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:Горбенко К.П.

Судді: Лях О.П.

Попов В.В.