Постанова № 16287852, 09.06.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/918/2011

09 червня 2011 року 11год. 17хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чижевський А.А.

відповідача: представник Троянчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахідтехніка"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахідтехніка" (далі ТОВ "Агрозахідтехніка") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002652342/0 та №0002662342/0 від 16.08.2010 року.

В судовому засіданніпредставник позивача позов підтримав, обґрунтував вимоги положеннями пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що були чинними на час існування відповідних правовідносин. Висновки податкового органу, які покладено в основу спірних рішень, вважає неправомірними, позаяк сума витрат, понесених на придбання у ПП "Агроімпекс-Ресурс" та у ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех" товарно-матеріальних цінностей підтверджена необхідними документами первинного обліку, як і сума сплаченого в ціні таких матеріалів ПДВ, підтверджена податковими накладними, виписаними суб'єктами господарювання, які на момент їх оформлення були зареєстрованими платниками ПДВ. Ствердив, що відповідачем безпідставно заперечується факт отримання позивачем товарів від вказаних контрагентів, позаяк такі товари були оприбутковані позивачем, а в подальшому використані у власній господарській діяльності. Вказав, що висновки податкового органу зроблені в тому числі і на підставі факту існування кримінальної справи щодо фіктивності ПП "Агроімпекс-Ресурс", однак вважає, що ТОВ "Агрозахідтехніка" не може відповідати за дії іншого субєкта господарювання, що виявився недобросовісним. На таких підставах просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що в ході перевірки податковим органом було виявлено порушення з боку ТОВ "Агрозахідтехніка" ряду вимог податкового законодавства. Так, зокрема, було встановлено, що позивач у I кварталі 2010 року отримав доходів від продажу товарів на 128952,53 грн. більше, ніж задекларував, чим занизив обєкт оподаткування і порушив норми пп.4.1.1. п.4.1 ст.4, п.11.3.1 п.11.3. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що були чинними на час існування відповідних правовідносин. Також в ході перевірки було встановлено, що позивачем сформовано валові витрати IV кварталу 2008 року та податковий кредит жовтня 2008 року за рахунок документів, оформлених таким контрагентом, як ПП "Агроімпекс-Ресурс". Оскільки ж вироком в кримінальній справі №1-386/10 від 25.05.2010 року доведено, що вказане підприємство створювалось і використовувалось як фіктивне, і жодної господарської діяльності не провадило, а оформляло на папері безтоварні операції з метою конвертації безготівкових коштів в готівку та надання податкової вигоди іншим субєктам господарювання, ДПІ у м.Рівне констатувало нікчемність правочинів позивача з таким контрагентом, а відтак і безпідставність формування валових витрат і податкового кредиту та, як наслідок, заниження позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Крім цього, в ході перевірки встановлено безтоварність операцій позивача з ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех", висновки про яку ґрунтуються, як на обставинах відсутності у такого контрагента необхідних для здійснення господарських операцій основних засобів, трудових ресурсів та ділової мети, так і на обставинах відсутності у позивача доказів отримання товарно-матеріальних цінностей від такого контрагента, а саме документів по перевезенню, зберіганню, передачі товару тощо та доказів використання у господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку. Відтак, податковим органом зроблено цілком слушний висновок про безпідставність формування валових витрат і податкового кредиту і, як наслідок, про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. За таких підстав ствердив, що податкові повідомлення-рішення прийняті у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні. Просив в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що з 16.07.2010 року по 29.07.2010 року ДПІ у м.Рівне проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Агрозахідтехніка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року. ЇЇ результати оформлені актом №1137/23-100/34112487 від 03.08.2010 року (а.с.11-28).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

-№0002652342/0 від 16.08.2010 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 93325,30 грн., в тому числі 64379,00 грн. за основним платежем та 28946,30 грн. за штрафними санкціями (а.с.7),

- №0002662342/0 від 16.08.2010 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 38568,00 грн., в тому числі 25712,00 грн. за основним платежем та 12856,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.8).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністратив-ному порядку, і остаточним рішенням в рамках процедури апеляційного узгодження в.о. першого заступника голови ДПА України №2863/6/25-0115 від 10.02.2011 року скаргу платника залишено без задоволення, а рішення без змін (а.с.9-10).

Податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до пп."б" пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 та згідно з пп.17.1.3.п.17.3. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на момент їх прийняття, на підставі висновків про порушення позивачем вимог пп.4.1.1. п.4.1 ст.4, п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинних на час існування відповідних правовідносин.

Вказані висновки, в свою чергу, зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача і оформлені первинною документацією позивача, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобовязань слугували висновки податкового органу про те, що:

1)позивач у I кварталі 2010 року отримав доходів від продажу товарів на 128952,53 грн. більше, ніж задекларував, чим занизив обєкт оподаткування і суму податку на прибуток на 32238,00 грн.

2)позивач у IV кварталі 2008 року включив до складу валових витрат, видатки по нікчемним операціям з ПП "Агроімпекс-Ресурс" на суму 4125,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1032,00 грн. та до заниження ПДВ на 825,00 грн.

3)позивач у IV кварталі 2008 року включив до складу валових витрат, видатки по безтоварним операціям з ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех" на суму 124437,17 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 31109,00 грн. та до заниження ПДВ на 24887,00 грн.

Стосовно першого порушення, то жодними первинними документами обліку позивач даний факт не спростував, як і не обґрунтував в ході розгляду справи в чому полягає протиправність податкового повідомлення-рішення у відповідній частині.

Стосовно другого, то на підтвердження факту вчинення відповідних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено видаткову накладну №114.3 від 21.10.2008 року на поставку ПП "Агроімпекс-Ресурс" для ТОВ "Агрозахідтехніка" запчастин до сільськогосподарської техніки загальною вартістю 4950,00 грн. в т.ч. ПДВ 825,00 грн., податкову накладну №114.3 від 21.10.2008 року на відповідну суму, виписку по рахунках про сплату ПП "Агроімпекс-Ресурс" 1020,0 грн. та 2754,00 грн. (а.с.44-45).

На підтвердження отримання товару уповноваженим представником надано реєстр документів за 29.09.2008 року - 22.10.2008 року, де зареєстровано довіреність за №000071 від 21.10.2008 року на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Агроімпекс-Ресурс" (а.с.43), в той час як на видатковій накладній №114.3 від 21.10.2008 року зазначена довіреність за №54 від 21.10.2008 року.

На підтвердження факту транспортування товарів від ПП "Агроімпекс-Ресурс" до ТОВ "Агрозахідтехніка" позивач додатково надав такі документи, як: копію подорожнього листа легкового автомобіля від 21.10.2008 року та копію аркушу журналу руху подорожніх листів (а.с.116-117), які в той же час до податкової перевірки позивач не подавав (а.с.16 на звороті) та зі змісту яких підтвердити транспортування товару саме від ПП "Агроімпекс-Ресурс" неможливо, тим більше, що подорожній лист виписано на водія ОСОБА_3, а по видатковій накладній №114.3 від 21.10.2008 року товарно-матеріальні цінності отримував ОСОБА_4

Інших, додатково підтверджуючих факт транспортування товарів та їх передачі від продавця до покупця доказів, позивач в своєму розпорядженні не мав і не має.

На підтвердження факту використання придбаних у ПП "Агроімпекс-Ресурс" товарів у власній господарській діяльності позивачем надано документи, що посвідчують подальший продаж вказаних товарів ТОВ СГП ім.Воловікова та ЗАТ "Агроконцерн" на загальну суму 5016,60 грн. (а.с.48-54).

На спростування доводів позивача, податковим органом до матеріалів справи долучено виписку з вироку у кримінальній справі №1-386/10 від 25 травня 2010 року, яким ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 визнано винними, у тому числі за ч.2 ст.205 КК України за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання субєктів підприємницької діяльності - ПП "ТЕК" Транс ОСОБА_12", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Юнісеф", ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_9, ПП "Паритет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Груп" з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі (а.с.66-68). В мотивувальній частині даного вироку встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб. Вироком встановлено відсутність основних та оборотних засобів, найманих працівників зокрема і у такого платника податків, як ПП "Агроімпекс-Ресурс", та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобовязань. На момент розгляду справи судом, вирок вступив в законну силу.

Крім того, податковим органом надано акт перевірки ПП "Агроімпекс-Ресурс" №31723/23-400/35899158 від 18.12.2008 року, яким зафіксовано відсутність бухгалтерського і податкового обліку за період з 06.05.2008 року по 31.10.2008 року, облік на підприємстві лише однієї найманої особи, відсутність амортизаційних відрахувань (а.с.69-84).

Стосовно третього порушення, то на підтвердження факту вчинення відповідних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучено видаткову накладну №РН-0000301 від 03.10.2008 року на поставку ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех" для ТОВ "Агрозахідтехніка" запчастин до сільськогосподарської техніки в асортименті загальною вартістю 147632,00 грн. в т.ч. ПДВ 24605,33 грн., податкову накладну №919 від 06.10.2008 на відповідну суму, виписку по рахунках про сплату ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех" вказаної суми (а.с.55-56,59). До матеріалів справи долучено також податкові накладні на плуг ПО-4 та на його передпродажну підготовку, однак вказана у цих документах сума ПДВ не включалася позивачем до податкового кредиту охопленого перевіркою періоду, відтак не мала впливу на визначення податкових зобовязань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому вказані документи відкидаються судом, як неналежні докази (57-58).З цих же підстав не приймаються до уваги документи про відступлення права вимоги по оплаті заборгованості за плуг ПО-4 ТОВ "ВП "Інтерагротех" (а.с.118-121).

На підтвердження отримання товару уповноваженим представником надано реєстр документів за 29.09.2008 року - 22.10.2008 року, де зареєстровано довіреність за №000048 від 29.09.2008 року на отримання товарно-матеріальних цінностей від ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех" (а.с.43), в той час як на видатковій накладній №РН-0000301 від 03.10.2008 року зазначена довіреність за №38 від 29.09.2008 року. Також надано копію довіреності за №38 від 20.09.2008 року, хоча згідно з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за №293/1318, довіреність на одержання цінностей від постачальника видається довіреній особі під розписку, реєструється в журналі реєстрації довіреностей і залишається у постачальника, тому у позивача, який був одержувачем, а не постачальником товару у взаємовідносинах з ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех", такого документу не повинно бути.

На підтвердження факту використання придбаних у ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех" товарів у власній господарській діяльності позивачем надано документи, що посвідчують подальший продаж вказаних товарів ДП "Агрофірма "Луга-Нова" ПП "Універсам" на загальну суму 147632,00 грн. (а.с.60-62).

На підтвердження факту транспортування товарів від ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех" до ТОВ "Агрозахідтехніка" позивач додатково надав такі документи, як: акт здачі-прийняття робіт від 03.10.2008 року про надання ПП ОСОБА_14 транспортно-експедиційних послуг автомобілем ЗИЛ за маршрутом: Київ-Рівне (Інтерагротек- Агрозахідтехніка) на 2000,00 грн., копію ліцензії, виданої ОСОБА_14 на такий вид робіт, як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, копію свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_14 субєктом підприємницької діяльності та банківську виписку на оплату 2000,00 грн. вказаному підприємцю (а.с.109-113), які, в той же час, до податкової перевірки позивач не подавав (а.с.15).

На спростування доводів позивача, податковим органом до матеріалів справи долучено реєстраційну інформацію по платнику податків ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех", згідно якої, вказану юридичну особу припинено, свідоцтво платника ПДВ анульовано 20.07.2009 року (а.с.127-128).

У відповідь на судову повістку, надіслану на адресу ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех", голова ліквідаційної комісії ОСОБА_15 направив копію ухвали Господарського суду м.КИєва у справі №44/631-б від 16.03.2010 року про ліквідацію ТОВ "ТПФГ "Інтерагротех" та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підтвердження того, що ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех" перереєстровано У ТОВ "ТПФГ "Інтерагротех" 18.11.2008 року, а в подальшому припинено (а.с.98-107).

У відповідь на ухвалу суду про витребування доказів, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, де мало зареєстроване місцезнаходження ТОВ "ТПФГ "Інтерагротех" надала реєстраційну інформацію по даному платнику податків та вказана на неможливість надання податкової звітності та іншої документації по даній особі з огляду на вилучення такої в рамках розслідування кримінальної справи №78-00143 (а.с.147-155).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми законодавства, що діяло на час існування відповідних правовідносин.

Пункт 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинними на час існування відповідних правовідносин, визначав валовим доходом загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Відповідно до пп.4.1.4. вказаного пункту, валовий дохід включав загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

А в силу положень пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 вказаного Закону, датою збільшення валового доходу вважалася дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбулася будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

В ході податкової перевірки позивача встановлено, що ТОВ "Агрозахідтехніка" у I кварталі 2010 року в рядку 01.1. Декларації "доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" задекларувало 1209016,00 грн., в той час як ДПІ у м.Рівне встановлено, що фактична сума доходів, визначена за правилами пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинними на час існування відповідних правовідносин, становить 1337968,53 грн.

Таким чином відповідачем встановлено, а позивачем не спростовано того факту, що ТОВ "Агрозахідтехніка" у I кварталі 2010 року отримано доходу від продажу товарів на 128952,53 грн. більше, ніж задекларовано, чим занижено обєкт оподаткування і суму податку на прибуток на 128952,53 грн. х 25% = 32238,00 грн. Відтак, нарахування вказаної суми, як суми податкового зобовязання з податку на прибуток та застосування штрафної санкції в розмірі 6447,60 грн. (10% за 2 податкових періоди заниження) податковим повідомленням-рішенням №0002652342/0 від 16.08.2010 року є цілком правомірним. Відповідно, жодних підстав для визнання протиправним та скасування даного рішення у відповідній частині судом не знайдено.

В силу вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включалися суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. А згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704. Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. А відповідно до п.2.15 та п.2.16, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Відповідно до п.3.2 ст.3 Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIY від 16.07.1999 року встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №143 від 29.03.2003 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за №271/7592, що був чинним на час існування відповідних правовідносин зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що, оскільки, ПП "Агроімпекс-Ресурс" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які складали первинні документи від імені, в тому числі і ПП "Агроімпекс-Ресурс", то слід вважати, що такі первинні документи, виписані в адресу ТОВ "Агрозахідтехніка"не мають юридичної сили.

Вироком надано оцінку документації, якою оформлені правовідносини за участю даного контрагента, як неправдивій, складеній з метою маскування безтоварних операцій, яка оформлялася з метою мінімізації податкових зобовязань.

Згідно ч.1,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочинів між ПП "Агроімпекс-Ресурс" та ТОВ "Агрозахідтехніка", суд приходить до висновку про їх нікчемність.

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, надані податковим органом на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 КК України осіб, які зареєстрували і використовували ПП "Агроімпекс-Ресурс" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобовязань для інших субєктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки юридичних наслідків усний договір щодо поставки ПП "Агроімпекс-Ресурс" та ТОВ "Агрозахідтехніка" товарів не створює в силу своєї нікчемності, тому виписана видаткова накладна на його виконання не може братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Посилання представника позивача в обґрунтування своїх доводів на те, що товарно-матеріальні цінності були в подальшому використані ТОВ "Агрозахідтехніка" в рамках здійснення своєї господарської діяльності суд вважає такими, що не спростовують доводів ДПІ у м.Рівне про нікчемність господарських операцій. А факт продажу позивачем товарів, номенклатура яких відповідає, тій номенклатурі, яка визначена у видаткових накладних ПП ПП "Агроімпекс-Ресурс" доводить лише ту обставину, що такі товари були попередньо оприбутковані ТОВ "Агрозахідтехніка", але зовсім не дає змоги встановити джерело їх отримання та, відповідно, не може підтвердити суму валових витрат, понесених позивачем на їх оплату.

Відтак, суд вважає, що позивач не мав права на віднесення по операціям з ПП "Агроімпекс-Ресурс" суми в розмірі 4125,00 грн. до складу валових витрат IV кварталу 2008 року. Оскільки ж фактично вказана сума брала участь у визначені обєкту оподаткування, то позивачем занижено суму податку на прибуток на 4125,00 грн. х 25% = 1032,00 грн. Відтак, нарахування вказаної суми, як суми податкового зобовязання з податку на прибуток та застосування штрафної санкції в розмірі 722,40 грн. (10% за 7 податкових періоди заниження) податковим повідомленням-рішенням №0002652342/0 від 16.08.2010 року є цілком правомірним. Відповідно, жодних підстав для визнання протиправним та скасування даного рішення у відповідній частині судом не знайдено.

З цих же підстав, враховуючи вимоги пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, згідно якої податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізнялася більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складався із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, суд вважає, що позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 825,00 грн. за рахунок нікчемного правочину з ПП "Агроімпекс-Ресурс". Оскільки ж фактично вказана сума брала участь у формуванні податкового кредиту позивача з ПДВ за жовтень 2008 року, то позивачем занижено суму ПДВ на 825,00 грн. Відтак, нарахування вказаної суми, як суми податкового зобовязання з ПДВ та застосування штрафної санкції в розмірі 412,50 грн. (50% від суми зобовязання) податковим повідомленням-рішенням №0002662342/0 від 16.08.2010 року є цілком правомірним. Відповідно, жодних підстав для визнання протиправним та скасування даного рішення у відповідній частині судом не знайдено.

Норми пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що були чинними на час існування відповідних правовідносин, дозволяли платнику податку формувати валові витрати та податковий кредит у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та покладали на нього обовязок мати на підтвердження правильності їх формування належним чином оформлені первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Валові витрати, а відповідно і податковий кредит, позивача по господарським операціям з ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех" належним чином не підтверджені, позаяк у нього відсутні належні первинні документи на підтвердження факту переміщення товару до місцезнаходження ТОВ "Агрозахідтехніка", які, з врахуванням обсягу та габаритів товарно-матеріальних цінностей, повинні у нього бути. Акт здачі-прийняття робіт від 03.10.2008 року про надання ПП ОСОБА_14 транспортно-експедиційних послуг автомобілем ЗИЛ за маршрутом: Київ-Рівне не приймається судом як допустимий доказ, оскільки він не був наданий податковому органу під час перевірки і не розглядається як належний доказ, позаяк з урахуванням вимог наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, інформацію щодо предмету доказування в даному випадку може нести лише товарно-транспортна накладна, якої у позивача немає.

Викликає ґрунтовані сумніви у достовірності долучена позивачем до матеріалів справи видаткова накладна №РН-0000301, виписана ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех" 03.10.2008 року, позаяк у ній зазначений номер свідоцтва платника ПДВ 100153900, яке дана особа отримала лише 05.12.2008 року (співставлення а.с.55 та 128).

Юридична дефектність наданих позивачем документів свідчить на користь відсутності реального вчинення господарської операції з ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех".

Крім того, за нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що були чинними на час існування відповідних правовідносин, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту, є не лише належне документальне підтвердження, а й безпосередній звязок з господарською діяльністю платника податку, тобто отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Агрозахідтехніка" придбало у ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех" запчастини до сільськогосподарської техніки в асортименті загальною вартістю 147632,00 грн. і продало їх за ціною 147632,00 грн. для ДП "Агрофірма "Луга-Нова" ПП "Універсам", тобто без застосування будь-якої торгової націнки. Разом з тим, позивачем доводилося, що транспортування товару від ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех" здійснювалося на його замовлення, за що він заплатив 2000,00 грн.

З огляду на такі обставини, суд робить висновок про відсутність економічного ефекту від такої операції, який би позитивно впливав на розмір отриманих позивачем доходів. Тобто понесені позивачем на придбання товару витрати не принесли економічної ефективності для підприємства та його господарської діяльності, тому вищезазначені видатки не можуть слугувати підставою для включення їх до складу валових витрат.

Правильність формування платником податку валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає в намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутністю ж отримання користі, відсутні й підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат і податку на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

Встановлення факту недійсності правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Відтак, суд вважає, що позивач не мав права на віднесення по операціям з ЗАТ ТПФГ "Інтерагротех" суми в розмірі 124437,17 грн. до складу валових витрат IV кварталу 2008 року. Оскільки ж фактично вказана сума брала участь у визначені обєкту оподаткування, то позивачем занижено суму податку на прибуток на 124437,17 грн. х 25% = 31109,00 грн. Відтак, нарахування вказаної суми, як суми податкового зобовязання з податку на прибуток та застосування штрафної санкції в розмірі 21776,30 грн. (10% за 7 податкових періоди заниження) податковим повідомленням-рішенням №0002652342/0 від 16.08.2010 року є цілком правомірним. Відповідно, жодних підстав для визнання протиправним та скасування даного рішення у відповідній частині судом не знайдено.

З цих же підстав нарахування суми ПДВ 24887,00 грн. як суми податкового зобовязання та застосування штрафної санкції в розмірі 12443,50 грн. (50% від суми зобовязання) податковим повідомленням-рішенням №0002662342/0 від 16.08.2010 року є цілком правомірним. Відповідно, жодних підстав для визнання протиправним та скасування даного рішення у відповідній частині судом не знайдено.

В силу положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрозахідтехніка" в позові до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002652342/0 та №0002662342/0 від 16.08.2010 року відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.