Постанова № 16287577, 14.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 р. № 2а-4431/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткач Б.В.,

представника позивача Галуги Я.І., представника відповідача Гроцького Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позов про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0000963311 від 05.04.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №000545 від 29.03.2011 року, зокрема, що позивачем не забезпечено ведення у порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем реалізації, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, оскільки первинні бухгалтерські документи на товар знаходились на складі підприємства і були представлені перевіряючим. У звязку з цим, позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0000963311 від 05.04.2011 року, яке винесене на підставі вказаного Акту перевірки, та просить суд його скасувати.

В судовому засіданні 14.06.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів аналогічним викладеним у письмових запереченнях позовних вимог. Зазначив, що в ході проведення Державною податковою адміністрацією у Львівській області перевірки виявлено незабезпечення ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 9 828,00 грн., чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». У звязку з цим, складено акт №000545 від 29.03.2011року та винесено податкове повідомлення-рішення №0000963311 від 05.04.2011 року, яким застосовано до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 19 656,00 гривень.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Державною податковою адміністрацією у Львівській області проведено перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест»- «Мазох-кафе», за результатами якої складено Акт перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №000545 від 29.03.2011року.

Встановлено, що підприємством не забезпечено ведення у порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів за місцем реалізації, а саме: станом на 23.03.2011 року відсутні прихідні накладні на товар на суму 9828 грн. З Акту перевірки №000545 від 29.03.2011року вбачається, що накладні на переміщення товарів представлені 24.03.2011 року.

На підставі вказаного Акту перевірки №000545 від 29.03.2011 року винесене податкове повідомлення-рішення №0000963311 від 05.04.2011 року, яким застосовано до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 19 656,00 гривень.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Як вбачається з п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.3.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі-Положення), перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру їх надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Пунктом 5.1 Положення передбачено, що з метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообороту, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву.

Згідно п. 5.2 Положення графік документообороту на підприємстві, в установі повинен забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожен первинний документ, визначати мінімальний термін його знаходження в підрозділі, а також сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації.

Пунктом 5.5 Положення визначено, що контроль за дотриманням виконавцями графіка документообороту на підприємстві, в установі здійснюється головним бухгалтером. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку подання до бухгалтерії або на обчислювальну установку необхідних документів та відомостей є обов'язковими для усіх підрозділів і служб підприємства.

Відповідно до п. 6.2, 6.7 Положення первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи.

Враховуючи викладене, суд не погоджується із висновком відповідача про те, що позивачем порушено порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Так, відповідачем не зясовано яким чином організовано податковий облік на підприємстві та його структурних підрозділах, де зберігаються первинні документи, хто з посадових осіб підприємства відповідальний за їх ведення та зберігання, а отже фактично не зясовано важливої інформації необхідної для прийняття рішення про те, що облік товарів здійснюється підприємством чи його структурним підрозділом із порушенням вимог чинного законодавства.

Суд дослідив у судовому засіданні первинні бухгалтерські документи, представлені позивачем, та встановив, що останній облікував товарні запаси, на які вказав відповідач в Акті перевірки №000545 від 29.03.2011 року, про що свідчать такі документи: накладні на переміщення товару №Ф000018709 від 28.01.2011 року, №Ф000018931 від 03.02.2011 року, №Ф000019047 від 07.02.2011 року, №Ф000019237 від 12.02.2011 року, №Ф000019210 від 11.02.2011 року, №Ф000020245 від 12.03.2011 року, №Ф000020286 від 14.03.2011 року, №Ф000020322 від 15.03.2011 року, №Ф000020398 від 17.03.2011 року, №Ф000020480 від 19.03.2011 року, №Ф000020518 від 21.03.2011 року, №Ф000020598 від 23.03.2011 року (які долучені до матеріалів справи). При цьому, відповідач не спростував такий факт обліку товарних запасів. Крім того, в Акті перевірки ДПА у Львівській області №000545 від 29.03.2011 року вказано, що накладні на переміщення товарів представлені 24.03.2011 року, тобто під час проведення такої перевірки.

Як це передбачено обліковою політикою підприємства та не заборонено чинним законодавством, позивач зберігав вказані первинні бухгалтерські документи на складі підприємства, яке знаходить за адресою: 79019, м. Львів, вул. Лемківська, 15-А, що також підтверджується довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП №143067.

Крім того, всупереч п. 6 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» №984 від 22.12.2010 року, факти виявлених порушень, викладені в акті перевірки №000545 від 29.03.2011 року не об'єктивно та не в повній мірі, без посилання на документи, які зафіксовані в бухгалтерському обліку. Органом державної податкової служби не взято до уваги пояснень працівників підприємства, які були присутні під час проведення перевірки та зазначили, що облік товарних запасів здійснюється на складі підприємства.

Також, судом встановлено, що перевірку податковим органом розпочато 23.03.2011 року о 21 год. 10 хв. та закінчено 29.03.2011 року о 17год. 32 хв. При цьому, перевіряючими не взято до уваги надання 24.03.2011 року накладних на переміщення товару.

Також, з актом перевірки №000545 від 29.03.2011 року не ознайомлено під розпис керівника та головного бухгалтера підприємства, як осіб в межах компетенції яких є надання належної інформації органам контролю.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються, доказів зворотного суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного у суду є підстави вважати висновки податкової інспекції, відображені в акті перевірки від №000545 від 29.03.2011 року, необєктивними, а отже недостовірними, такими, що не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000963311 від 05.04.2011 року, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати належить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0000963311 від 05.04.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест»(ЄДРПОУ 35101387) 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 19 червня 2011 року.

Суддя Сакалош В.М.