Постанова № 16286995, 17.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2011 р. Справа № 2а-13294/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В. при секретаріМанько К.А. за участю: представників позивача - Письменного Є.М., Покраси Т.В., Журавель В.П. представника відповідача Бєлінської Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Агрофірма-"Славутич" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: До суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Агрофірма «Славутич» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Нікопольської ОДПІ від 20.04.2010 року № 0000482320/0/16988 ( від 25.06.2010 року № 0000482320/1/26928, від 30.07.2010 року, № 0000482320/2/31711, від 22.10.2010 року №0000482320/3/45992) на загальну суму 30020,00 грн. (штрафні санкції з ПДВ). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення згідно із якими до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 30020,00грн. по податку на додану вартість. Позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки, та податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать нормам законодавства України та такими, що порушують та обмежують його права, оскільки Нікопольська ОДПІ не зверталася з позовом до суду про визнання недійсною угоди, укладеної між Позивачем і ТОВ «Трепел-НВХ», тому не мала законного права самостійно робити висновки стосовно визнання угод недійсними і незаконності формування податкового кредиту за наявності у позивача документів, які підтверджують законність здійснення господарської операції з ТОВ «Трепел-НВХ». Ухвалення судом рішення про припинення юридичної особи - платника податку на додану вартість, у тому числі у зв'язку з недійсністю його установчих документів, не означає автоматичної втрати такою особою статусу платника податку на додану вартість та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, письмово виклавши свої заперечення та пояснив, що прийнятті рішення є правомірними, оскільки прийняті на підставі обґрунтованих висновків перевірки позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 квітня 2010 року Нікопольською ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Агрофірма «Славутич» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Тревел-НВХ» за період з 01.03.2007 р. по 30.09.2007р. За результатами перевірки складений акт перевірки № 830/232/30831891 на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.04.2010р. № 0000482320/0/16988, (від 25.06.2010 року № 0000482320/1/26928, від 30.07.2010 р. № 0000482320/2/31711, від 22.10.2010 року №0000482320/3/45992 за результатами адміністративного оскарження) на загальну суму 30 020,00 грн. (штрафні санкції з податку на додану вартість). ПП «Агрофірма «Славутич» зверталось до контролюючого органу зі скаргами про перегляд рішення Нікопольської ОДПІ. Рішеннями про розгляд скарг податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 20.04.2010 року № 0000482320/0/16988 ( від 25.06.2010 р. № 0000482320/1/26928, від 30.07.2010 року № 0000482320/2/31711, від 22.10.2010 р. №0000482320/3/45992 ) залишені без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

Суд вбачає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими що не відповідають нормам законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки, в порушення пп.7.2.4. 7.2.6 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ПП «Агрофірма «Славутич» в березні і квітні 2007р. було завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість (скороченій) на суми 4208,0 грн. та 25812,0 грн. відповідно, що призвело до неперерахування сільськогосподарським товаровиробником на окремий рахунок податку на додану вартість в липні 2007 року в сумі 30020,0 грн.

Перевіркою встановлено, що ПП «Агрофірма «Славутич» до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість (скороченої) за березень 2007 року було віднесено ПДВ в сумі 4208,0 грн. на підставі податкової накладної від 27.03.2007 року № 2703 на суму 25250,00 грн.. у тому числі ПДВ 4208,33 грн. та декларації з податку па додану вартість (скороченої) за квітень 2007 р. віднесено ПДВ в сумі 4208.0 грн. на підставі податкової накладної від 13.04.2007 р. № 1304-1 на суму 154872,19 грн., у тому числі ПДВ 25812,03 грн. Зазначені податкові накладні виписані ТОВ «Тревел-НВХ» на поставку засобів захисту рослин.

В акті перевірки, складеному за результатами перевірки ПП «Агрофірма «Славутич» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ Тревел-НВХ». зазначено наступне.

За договором б/н 2007р., ТОВ «Тревел-НВХ» (Продавець) зобов'язалось здійснити поставку ПП Агрофірма «Славутич» (Покупець) засобів захисту рослин. З боку продавця на договорі значиться підпис з розшифровкою: «ОСОБА_8.». У податковій накладній від 27.03.2007 року №2703 не зазначено особу, яка її склала, поставлено лише підпис, а в податковій накладній від 13.04.2007 року № 1304-1 вказано, що податкову накладну склала «ОСОБА_8». У своїх поясненнях, відібраних працівниками міліції Московського району м. Бреста (протокол допиту від 10.04.2009 року по кримінальній справі № 30-2030 від 11.06.2008 р., наданий Броварською ОДПІ разом з іншими документами по ТОВ «Тревел-НВХ»). ОСОБА_8 повідомила, що ТОВ «Тревел-НВХ» зареєструвала на прохання знайомих за винагороду, ніякої діяльності на території України не здійснювала та не мала наміру займатися господарською діяльністю, про дане товариство та його діяльність їй ні чого не відомо, ніяких установчих документів вона не підписувала, оскільки на той час перебувала в місцях позбавлення волі, доручення на ведення фінансово-господарської діяльності товариства на території України не надавала, підписала документи в банку, однак без усвідомлення того, які саме. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 р. по справі №2а-9283/09/1070 на підставі пояснень ОСОБА_8 припинено юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ», визнано недійсними установчі документи (статут) даного товариства з моменту державної реєстрації, а також свідоцтво про реєстрацію платника податку па додану вартість - з моменту видачі. В статуті ТОВ «Тревел-НВХ» зазначено, що єдиним засновником товариства є громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_8. У зв'язку з тим, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 р. визнано недійсними установчі документи (статут) ТОВ «Тревел-НВХ» з моменту державної реєстрації, а також свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі, тобто з 04.10.2006 р., саме з цього моменту ТОВ «Тревел-НВХ» не може визнаватися особою, яка має статус платника ПДВ.

Враховуючи постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 року по справі №2-а-9283/09/1070, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, містять відомості, які є недостовірними щодо номеру свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (№37736973 від 04.10.2006р.), оскільки з моменту скасування цього свідоцтва ТОВ «Тревел - НВХ» втратило статус платника податку на додану вартість.

Таким чином на думку відповідача, у зв'язку з віднесенням зазначених суми ПДВ до складу податкового кредиту березня і квітня 2007 р. підприємством було завищено суму від'ємного значення рядка 24 «Сума ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання, і не відображається в особовому рахунку платника» вказаних декларації на 4208,0 грн. і 25812,0 грн. Враховуючи те що протягом січня-травня 2007 р. ПП «Агрофірма «Славутич» декларувало від'ємне значення з ПДВ по рядку 24 декларацій, то завищення податкового кредиту березня і квітня 2007 р. призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання (рядок 23 декларації), по декларації за липень 2007 року на 30020,00 грн., а отже, до неперерахування зазначеної суми па окремий рахунок у відповідному періоді.

На підставі акту перевірки перевірок, яким встановлено порушення позивачем пп.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 та відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-111, п.4 «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини» затв. Постановою КМУ від 26.02.1999р., Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень латникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України від 21.06.2001 р. № 253, до позивача були застосовані штрафні санкції в розмірі сум використаних не за цільовим призначенням акумульованих коштів податку на додану вартість, які залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників, або не перерахованих на окремий рахунок.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" закріплено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється за засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, і доведенні перед судом їх переконливості.

Як підтверджено матеріалами справи, між ТОВ «Тревел-НВХ» (Продавець) та ПП Агрофірма «Славутич» (Покупець) у 2007р. був укладений договір купівлі - засобів захисту рослин. Згідно з первинними документами, позивачем були отримані вказані засоби захисту рослин, що підтверджується: накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, розшифровками руху коштів, актом звірки взаєморозрахунків, книгою складського обліку матеріалів, формами сільськогосподарського обліку.

ТОВ «Тревел-НВХ» у повному обсязі виконувало свої зобов'язання по договору, а всі платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, оформлені належним чином, підписані повноважними особами та скріплені оригіналами печаток. Придбані товари були в подальшому використані у господарській діяльності позивачем.

В судовому засіданні було доведено, що на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які не визнала податкова інспекція, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не несе відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Також відповідачем було зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Тревел-НВХ» за №37736973 визнане недійсним з моменту видачі свідоцтва. Проте, як свідчать відомості з офіційного сайту ДПА України, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Тревел-НВХ» за № 37736973 було анульовано лише 29.07.2008 року на підставі рішення суду з ініціативи податкової інспекції.

Суд зазначає, що ухвалення рішення про ліквідацію юридичної особи не тягне за собою втрати такою юридичною особою статусу платника податку на додану вартість незалежно від того, ким прийняте таке рішення. Отже, ухвалення судом рішення про припинення юридичної особи - платника податку на додану вартість, у тому числі у зв'язку з недійсністю його установчих документів, не означає автоматичної втрати такою особою статусу платника податку на додану вартість та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Зазначене також підтверджується довідкою Вищого адміністративного суду України «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010р.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.ст.1,4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки видані податкові накладні були оформленні у відповідності до вимог закону, продавець знаходився в державному реєстрі та був зареєстрований як платник ПДВ, відповідач безпідставно зробив висновок про завищення позивачем сум податкового кредиту та незаконно виніс податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Агрофірма «Славутич» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 20.04.2010 року № 0000482320/0/16988, від 25.06.2010 року № 0000482320/1/26928, від 30.07.2010 року № 0000482320/2/31711, від 22.10.2010 року №0000482320/3/45992 на загальну суму 30020,00 грн. (штрафні санкції з ПДВ).

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Агрофірма «Славутич» судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2011 року.

Суддя О.В. Врона