Постанова № 16286779, 14.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 р. Справа № 2а-5236/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коблової О. Д. при секретаріТуранській С.О. за участю: представника позивача представника відповідача прокурора Земляного О.Ю. Місюренко Є.Ю. Овчар Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідачів 1. Марганецької обєднаної державної податкової інспекції, 2. Головного управління Державного Казначейства України в Дніпропетровській області, за участі Прокуратури Дніпропетровської області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення відсотків за бюджетною заборгованістю, - ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 27 квітня 2010 року надійшла адміністративна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідачів 1. Марганецької обєднаної державної податкової інспекції, 2. Головного управління Державного Казначейства України в Дніпропетровській області про стягнення відсотків за бюджетною заборгованістю.

Справу направлено відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 квітня 2010 року для продовження розгляду після скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2004 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду 26 липня 2007 року.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 04 травня 2011 року отримано заяву Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про зміну позову, у якій викладено позовні вимоги про:

- визнання протиправною бездіяльності Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції (53407, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. П.Тичини, 11, код ЄДРПОУ 20288635), яка виразилась у неподанні до Відділення Державного казначейства України в м. Марганець (53407, м. Марганець, вул. Радянська, 29а, код ЄДРПОУ 24230979) висновку про суми відшкодування податку на додану вартість ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» із зазначенням суми процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ за грудень 2001 року;

- стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (53400, м. Марганець, Дніпропетровська область, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 00190911, п/р 26008132701001 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ, МФО 305299) суму процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з ПДВ за грудень 2001 року, в розмірі 425 665,50 грн.;

- стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (53400, м. Марганець, Дніпропетровська область, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 00190911, п/р 26008132701001 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ, МФО 305299) суму державного мита в розмірі 1 700 грн. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на норми пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також на факт несвоєчасного відшкодування надмірно сплаченого податку з державного бюджету.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачем не враховані зміни розміру облікової ставки НБУ за період існування бюджетної заборгованості, тому сума процентів нарахована невірно. Крім того, представник відповідача посилається на те, що пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено лише нарахування процентів, але не їх відшкодування. Також посилається на ст.87 Бюджетного кодексу України та ст.42, 51 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік», згідно яких видатки бюджету на виплату процентів з бюджетної заборгованості з ПДВ не передбачені, тому ці проценти не є бюджетним зобовязанням і вони не підлягають сплаті. Взяття таких зобовязань є бюджетним правопорушенням.

Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення якого повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника та заперечення проти позову, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» 21 січня 2002 року надав податковій службі податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2001 року, відповідно до якої 10 170 076 грн. визначено як сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21-27.01.2003 року №27/3 з держбюджету на користь ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» стягнуто бюджетної заборгованості з ПДВ за грудень 2001 року в сумі 9 854 524 грн. та проценти станом на 01.01.2003 року в розмірі 760 169,45 грн. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2003 року зазначене рішення суду залишено без змін. Постанова Вищого господарського суду України від 02.10.2003 року підтвердила законність висновків апеляційної інстанції.

Платіжні документи, які маються в матеріалах справи, свідчать, що протягом з березня місяця по червень 2003 року відділенням ДКУ у м. Марганець Дніпропетровської області відшкодовано позивачу суму ПДВ згідно з декларацією за грудень 2001 року на суму 9 854524 грн.

Як вбачається з розрахунків суми процентів, які надані сторонами, станом на 02.01.2003 року бюджетна заборгованість з ПДВ за грудень 2001 року складала 9 854 524,0 грн. День повного погашення заборгованості - 24.06.2003 року. За період з 02.01.2003 року по 24.06.2003 року включно позивачем на вищевказану суму бюджетної заборгованості з урахуванням її часткового погашення розраховано суму 425 665,50 грн., що складає 120 процентів від облікової ставки НБУ в розмірі 10% на день виникнення заборгованості.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача відсотків за несвоєчасну виплату бюджетного відшкодування за грудень 2001 року.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися норм Конституції та законів України, інших нормативних актів, прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на її: органи функцій, повною мірою використовувати надані їм права. За невиконання або неналежне виконання зазначеними особами своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними діями цих осіб, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Таким чином, попередні судові інстанції з урахуванням наведених законодавчих приписів з огляду на установлені ними обставини справи, а саме - факт несвоєчасної виплати позивачеві бюджетної заборгованості, обґрунтованість якої підтверджено висновками судів у справі № 27/3, дійшли висновку про наявність у позивача права на отримання процентів, нарахованих на суму такої заборгованості за період з 02.01.2003р. по 24.06.2003р.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що проценти повинні нараховуватися виходячи із облікової ставки Національного банку України, встановленої станом на дату виникнення бюджетної заборгованості на рівні 15% річних, в той час, як до розрахунку повинна братися облікова ставка, яка діяла в період з 02.01.2003р. по 24.06.2003р., а саме 7% річних.

Правильність такого висновку підтверджується тим, що метою правового регулювання відносин по отриманню платником податку на додану вартість надмірно сплачених сум податку з бюджету з визнанням за платником права на отримання процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, є забезпечення права платника податку на розпорядження своїми коштами та виключення його втрат внаслідок несвоєчасного повернення з бюджету таких коштів.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про процентну політику, затвердженого постановою Національного банку України від 18.08.2004 № 389, облікова ставка - це один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період. Облікова ставка використовується Національним банком одночасно як засіб реалізації грошово-кредитної політики та орієнтир ціни на гроші.

За користування грошовими коштами платника податку понад строку, протягом якого відповідно до закону підлягала виплата бюджетного відшкодування, держава повинна сплатити ціну цих грошей, яка визначається виходячи з діючої облікової ставки.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору слід обчислити суму процентів, на яку позивач має право, виходячи з облікової ставки Національного банку України на рівні 7%.

Також в судовому засіданні встановлено, що позивач отримав відшкодування, однак звернувся до суду з приводу розміру відшкодування по ПДВ за грудень 2001 року, а в прохальній частині позовних вимог просить визнати протиправною бездіяльність податкової щодо неправильного визначення розміру відшкодування. З огляду на викладене, суд не находить підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки податковою були вчинені дії по відшкодуванню ПДВ за грудень 2001 року, а бездіяльність передбачає саме не вчинення певних дій.

Слід зазначити, що згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У звязку з цим суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» суму державного мита в розмірі 1113,33 грн. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 78,66 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до відповідачів 1. Марганецької обєднаної державної податкової інспекції, 2. Головного управління Державного Казначейства України в Дніпропетровській області, за участі Прокуратури Дніпропетровської області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення відсотків за бюджетною заборгованістю задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (53400, м. Марганець, Дніпропетровська область, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 00190911, п/р 26008132701001 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ, МФО 305299) суму процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість з ПДВ за грудень 2001 року, в розмірі 283777,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (53400, м. Марганець, Дніпропетровська область, вул. Радянська, 62, код ЄДРПОУ 00190911, п/р 26008132701001 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Дніпропетровськ, МФО 305299) суму державного мита в розмірі 1113,33 грн. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 78,66 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складений 03 червня 2011 року.

Суддя О. Д. Коблова