Постанова № 16286509, 17.05.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 р. Справа № 2а-7674/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потолової Г.В.

при секретарі Тимцунік Ю.В.

за участю: представників позивача Маслова Д.В., Пайос Ю.Д.

представник відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія - Дніпропетровськ» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія - Дніпропетровськ» звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000692302/0 від 16.06.2010 року.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просять суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання двічі не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

28.09.2010 р. представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку зі зайнятістю в іншому судовому процесі, яке задоволено судом.

У судове засідання 14.10.2010 р. відповідач не забезпечив явку повноважного представника, доказів наявності поважних причин не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, заперечення проти позову також не надав.

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявності у ній доказів.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія - Дніпропетровськ» зареєстроване виконкомом Дніпропетровської міської ради 26.05.2003 року (а.с.124).

Крім того, позивач зареєстрований як платник податків в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська.

ДПІ у Красногвардійському районі проведена планова виїзна перевірка з пи тань дотримання вимог законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт перевірки від 03.06.2010 р. за № 4773/23-2-17/32470867. (а.с. 12-78).

Перевіркою встановлено порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 300017грн., а також, порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено рядок 26 по податковій декларації з ПДВ за грудень 2009 року у розмірі 100678грн. та занижено податок на додану вартість у розмірі 565269грн. 33коп.

У звязку з чим, податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Красногвардійському районі від 16.06.2010 р. № 0000692302/0 позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в загальній сумі 243806грн. 50коп., в тому числі за основним платежем -93798грн. та за штрафними санкціями - в сумі 150008грн. 50коп.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що всупереч викладеним в акті перевірки порушенням, відповідачем не досліджувалось та, відповідно, в акті перевірки не зазначено та не описано із посиланням на відповідні документи (договори, накладні, акти прийому-передачі) питання та періоди, коли позивачем покупався товар, який в подальшому було реалізовано за ціною нижчою за собівартість.

Позивач посилається на те, що зазначене є порушенням п.1.7 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних , виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.05 № 327.

При цьому, позивач вказує, що товар, а саме: металопродукція, придбавався ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія - Дніпропетровськ» в попередніх періодах по відношенню до перевіряє мого, за цінами, що існували в той час на ринку.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем без будь-якого обґрунтування не визнаються поточні валові витрати підприємства кожного конкретного періоду, що перевірявся, які складались, в тому числі, від придбання іншого товару і не стосувались товару, що реалізовувався.

Висновки щодо різниці між доходом від реалізації товару та собівартістю реалізованого товару (сторінка 12 акту перевірки а.с.23) зроблені лише на підставі бухгалтерського обліку підприємства, без урахування різниці відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку, не враховуючи вибраний підприємством метод обліку запасів «собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО)».

Таким чином, позивач вважає, що помилка фахівців відповідача має наслідком безпідставне невизнання валових витрат тих періодів, які перевірялись.

Одночасно, позивач посилається на те, що саме в 2008 році, як на міжнародному ринку, так і на ринку України почав значно знижуватись попит на металопродукцію, що, в свою чергу, було наслідком фінансової кризи. Позивач зазначає, що це загальновідомий факт і не потребує доказування. При зменшенні попиту поступово зменшувались ціни на металопродукцію, особливо по деяких позиціях. Тому, позивач був змушений вести діяльність в таких умовах і, відповідно, реалізовувати товар за цінами не нижче тих, що склались на даному ринку.

Також, позивач зазначає, що в ході перевірки відповідачем не досліджувалось питання діючих в перевіряємому періоді цін на ринку металопродукції, в акті перевірки не відображено.

Крім того, позивач звертає увагу, що у журналі реєстрації перевірок, який було надано ним перевіряючим відповідача 19.04.2010 р. та 13.05.2010 р. для вчинення відповідних записів, при складі осіб, вказаних у направленні на перевірку від 19.04.10 № 000173 у кількості 6 осіб, вчинено запис тільки 4 представниками відповідача; при складі осіб, вказаних в направленні на продовження терміну перевірки від 13.05.10 р. № 000227 у кількості 8 осіб, не зареєструвався жоден з перевіряючих. При цьому, в наказі на продовження терміну планової виїзної документальної перевірки від 12.05.2010 р. № 239 визначені підстави для продовження терміну перевірки: «У звязку із значними обсягами операцій преведеними платником податків…».

Викладені обставини позивач вважає суттєвим порушенням відповідачем правил проведення перевірки та норм діючого законодавства України, а тому вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000692302/0 від 16.06.2010 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач не забезпечив участь повноважного представника у судове засідання, заперечення проти позову не задав.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини знайшли підтвердження у судовому засіданні, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарської діяльності.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідач в зазначених випадках, зробив висновок, що різниця між собівартістю металопродукції і ціною її реалізації, яка виявилась відємною, не відноситься до валових витрат виробництва і обігу, оскільки, начебто такі витрати не використовуються у господарській діяльності позивача.

Проте, як вибачається із змісту Акту перевірки, відповідач робив даний висновок на підставі дослідження журналів «Головна книга» за період з 01.04.2008р. по31.12.2009р. по рахункам:702 «Дохід від реалізації товару», 902 «Собівартість реалізованого товару» (сторінка 12 акту перевірки - а.с.23). Первинні бухгалтерські документи, такі як отримані накладні, акти виконаних робіт, банківські документи,первинні касові документи і договори були дослідженні фахівцями відповідача «вибірковим порядком», про свідчить відповідний Додаток №4 до Акту перевірки (а.с.90-92)

Відповідно до п.1.7 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідачем не досліджувалось, та відповідно в Акті перевірки не зазначено та не описано із посиланням на відповідні документи (договори, накладні, акти прийому-передач) питання та періоди, коли позивачем покупався товар,який в подальшому, на його думку, було реалізовано за ціною нижчою за собівартість.

Суд вважає підтвердженими доводи позивача щодо придбання товару, а саме: металопродукції, в попередніх періодах по відношенню до перевіряємого та за цінами, що існували в той час на ринку.

Відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2.ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених, (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3- 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 1.2.1. п.11.2. ст..11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 11.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Таким чином, в разі здійснення передоплати за продукцію, в податковому обліку валові витрати відображаються в періоді (місяці) в якому фактично здійснена така передоплата (компенсація вартості товару).

В той же час, в бухгалтерському обліку мета, принципи та регулювання якого наведено у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV, статтею 4 якого передбачено основні принципи, на яких грунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємств: нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Тобто в бухгалтерському та податковому обліку принципи визначення доходів та витрат суттєво відрізняються.

При розгляді питання «реалізації за цінами, що є нижчими, ніж собівартість придбаного товару, і як наслідок отримання збиткових операцій» відповідачем не взято до уваги те, що товари, які були реалізовані у перевіряємому періоді не придбавались підприємством у цих же періодах. Витрати на їх придбання не були віднесені до складу валових витрат в 4 кварталі 2008 року у сумі 375192грн. 40коп. , в 1 кварталі 2009 року у сумі 824875грн. 84коп., в 2 кварталі 2009 року у сумі 1250451грн. 30коп., в 3 кварталі 2009 року у сумі 364738грн. 80коп., в 4 кварталі 2009 року у сумі 11088грн. 32коп. Викладене підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Відповідачем безпідставно не визнані поточні валові витрати позивача кожного конкретного періоду, що перевірявся, які складались, в тому числі, від придбання іншого товару і не стосувались товару, що реалізовувався.

Висновки щодо різниці між доходом від реалізації товару та собівартістю реалізованого товару (сторінка 12 акту перевірки а.с.23) зроблені лише на підставі бухгалтерського обліку підприємства, без урахування різниці відображення операцій в бухгалтерському та податковому обліку, не враховуючи вибраний підприємством метод обліку запасів «собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО)».

При розгляді даної адміністративної справи судом враховано позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі по справі № 29/401 від 24.09.2009 р., а саме: щодо необхідності дослідження рівня цін на металопродукцію на час укладання договорів, зясування співвідношення попиту та пропозиції на ринку відповідного товару, встановлення наявності фактів, які б свідчили про необхідність та неминучість застосування підприємством саме таких цін під час продажу металопродукції.

Відповідачем в ході перевірки не досліджувалось питання діючих в перевіряємому періоді цін на ринку металопродукції, в акті перевірки такі висновки відсутні.

У судовому засіданні знайшли підтвердження обставини щодо дослідження позивачем під час укладання договорів на реалізацію металопродукції рівня ринкових цін на металопродукцію, зясовані співвідношення попиту та пропозиції на ринку відповідного товару на момент укладання договорів, що підтверджується наявними у справі матеріалами, в тому числі, й довідками Дніпропетровської торгівельно-промислової палати.

Таким чином, позивачем доведено безпідставність висновків акту перевірки відповідача щодо завищення відємного значення обєкту оподаткування за 2 квартал 2009 року у сумі 2075327грн. 00коп., в 3 кварталі 2009 року у сумі 2440066грн. 00коп., рік 2009 2451154грн. 00коп.

Окрім того, були допущені порушення при проведенні перевірки, а саме при виході на перевірку обов'язковою є реєстрація перевіряючих у журналі реєстрації перевірок, з обов'язковим зазначенням у цьому журналі строків та мети відвідання ( в т.ч. при продовженні терміну перевірки), посади і прізвища представника, який обов'язково ставить свій підпис. У журналі реєстрації перевірок, який було надано позивачем співробітникам відповідача 19.04.2010 р. та 13.05.2010р. для вчинення вищенаведених записів, при складі осіб, вказаних у направленні на перевірку від 19.04.10 №000173 у кількості 6 осіб, вчинено записів тільки 4 представниками відповідача , при складі осіб, в казаних направленні на продовження терміну перевірки від 13.05.10 р. № 000227 у кількості 8 осіб, не зареєструвався жоден із перевіряючих. При цьому , в наказі на продовження терміну планової виїзної документальної перевірки від 12.05.2010р. № 239 визначені підстави для продовження терміну перевірки: «У зв'язку із значними обсягами операцій проведеними платником податків…».

Отже, в даному випадку застосування відповідачем суми податкового зобовязання за основним платежем та штрафних санкцій на підставі пп.4.2.2 ст.4 та пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок по гашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними ці льовими фондами» до позивача є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Оскільки вимога про визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме: визнання акта протиправним, в даному випадку суд ототожнює вимогу позивача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення з вимогою про визнання зазначеного податкового повідомлення-рішення протиправним.

При цьому, суд враховує те, що визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.

Крім того, відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Отже, стаття 19 Конституції України зобовязує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що субєкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу ТОВ «Українська гірничо-металургійна компанія - Дніпропетровськ», судові витрати у розмірі 3грн. 40коп., сплачені платіжним дорученням №333 від 23.06.2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія - Дніпропетровськ» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська №0000692302/0 від 16.06.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 243806грн 50коп., у тому числі за основним платежем 93798грн. 00коп., за штрафними санкціями 150008грн. 50коп.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія - Дніпропетровськ» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Громова, буд.7, код ЄДРПОУ 32479867) 3грн. 40коп. (три грн. 40коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 19.10.2010 р.

Суддя Г.В. Потолова