ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2011 року Справа № 2а/0370/1264/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання Чміль І.В.,
з участю представника позивача Войтовича В.А.,
представника відповідача Гордійчук О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбанкмеблі" до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000072301, №0000082301 від 07 квітня 2011 року та податкової вимоги №57 від 20 квітня 2011 року,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбанкмеблі"звернулось з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000072301, №0000082301 від 07 квітня 2011 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 28.02.2011 року по 12.03.2011 року Ківерцівською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Спецбанкмеблі». За результатами даної перевірки 28.03.2011 року відповідачем складено акт № 194/2301/35055341 «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Спецбанкмеблі» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. На підставі вказаного акту відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0000072301 від 07 квітня 2011 року, в звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання ТзОВ «Спецбанкмеблі» за платежем податок на додану вартість в розмірі 158192,50 грн., в тому числі за основним платежем 126554 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31638,50 грн., податкове повідомлення-рішення №0000082301 від 07 квітня 2011 року, в звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 197741,25 грн., в тому числі за основним платежем 158193 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39548,25 грн.
Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочину, укладеного з ПП «Версант», оскільки сторони договору поставки в повному обсязі виконали свої зобовязання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.
Вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства і мають бути визнані нечинними та підлягають до скасування.
24.05.2011 року ТзОВ «Спецбанкмеблі» подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить також визнати нечинною та скасувати податкову вимогу №57 від 20 квітня 2011 року.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю з врахуванням збільшених позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні та в поданих запереченнях позов не визнала та пояснила, що податковим органом на підставі акту перевірки правомірно встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказує на те, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Версант» є нікчемним, що підтверджується актом перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова № 4336/23-4/36828580 від 21.09.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість ПП «Версант», в результаті чого встановлено відсутність у вказаного контрагента необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином, перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.
Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога винесені у відповідності до норм діючого на момент спірних правовідносин законодавства і підстав для визнання їх нечинними та скасування немає. Просить в позові відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Судом встановлено, що в період з 28.02.2011 року по 12.03.2011 року Ківерцівською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Спецбанкмеблі», за результатами якої 28.03.2011 року складено акт №194/2301/35055341 «Про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Спецбанкмеблі» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 126554 грн. та пункту 1.31 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 158193 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0000072301 від 07 квітня 2011 року, в звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання ТзОВ «Спецбанкмеблі» за платежем податок на додану вартість в розмірі 158192,50 грн., в тому числі за основним платежем 126554 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31638,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000082301 від 07 квітня 2011 року, в звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 197741,25 грн., в тому числі за основним платежем 158193 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 39548,25 грн.
Штрафні (фінансові) санкції застосовані відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Суд вважає податкові повідомлення-рішення податкового органу протиправними з наступних підстав.
На виконання умов договору поставки №100/10 від 01 липня 2010 року, укладеного між ТзОВ «Спецбанкмеблі» та ПП «Версант» (а.с.37-38), позивачем було придбано у ПП «Версант» товарно матеріальних цінностей на загальну суму 759324,28 грн. За придбаний товар позивач розрахувався з підприємством повністю.
Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного правочину, з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 2 статті 215 частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
З матеріалів справи вбачається, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Версант» виконаний обома сторонами.
Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ПП «Версант» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.
Факт придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: копіями накладних, податкових накладних (а.с.99-116), платіжних доручень (а.с.117-122) та актами про приймання матеріалів (а.с. 123-140).
Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з ПП «Версант» (договір, накладні, податкові накладні, акти про приймання матеріалів) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.
Ківерцівською МДПІ не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.
Згідно із пунктом 1.31 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Оскільки витрати ТзОВ «Спецбанкмеблі» підтверджені відповідними первинними документами, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат 632770 грн., сплачених при придбанні товару у ПП «Версант».
Визначаючи позивачу податкові зобовязання з ПДВ, відповідач вказував на порушення з боку останнього пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Згідно із пунктом 1.4 статті 1 зазначеного Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Актом ДПІ у Франківському районі м. Львова № 4336/23-4/36828580 від 21.09.2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податку на додану вартість ПП «Версант за період з 01.11.2009 року по 31.07.20100 року підтверджується, що протягом періоду, що перевірявся, ПП «Версант» було платником ПДВ на підставі свідоцтва від 09 листопада 2009 року №100253623, яке було в подальшому анульоване 02.04.2010 року, натомість 02.04.2010 року видано інше свідоцтво №100277038 (а.с.97), тому мало право виписувати податкові накладні в підтвердження господарських операцій з позивачем.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У позивача право на податковий кредит виникало з дати отримання податкових накладних, що засвідчують факт придбання платником податку товарів.
Стаття 10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає індивідуальну відповідальність платників податків за визначення сум податку на додану вартість, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Вказане означає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно його формування та має необхідні документальні підтвердження його розміру і не може свідчити про наявність умислу уникнути від сплати податків.
З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту 126554,05 грн. ПДВ, сплаченого в ціні товару, придбаного у ПП «Версант».
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач при формуванні валових витрат та податкового кредиту діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а висновки відповідача безпідставні.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При вирішенні спору судом податкові повідомлення-рішення №0000072301, №0000082301 від 07 квітня 2011 року та податкова вимога №57 від 20 квітня 2011 року, прийняті відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялися на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України.
Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідач не довів правомірності винесених податкових повідомлень-рішень №0000072301, №0000082301 від 07 квітня 2011 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття відповідачем податкової вимоги №57 від 20 квітня 2011 року.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених суду частиною 2 статті 162 КАС України, а саме: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення субєкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Ківерцівської МДПІ №0000072301, №0000082301 від 07 квітня 2011 року та податкової вимоги №57 від 20 квітня 2011 року.
Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції №0000072301 та №0000082301 від 07 квітня 2011 року.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції №57 від 20 квітня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 15 червня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий О.А.Лозовський
Судове рішення № 16286370, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 10.06.2011. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а/0370/1264/11. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: