Постанова № 16286242, 06.06.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/1905/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні

за участю представників :

позивача : Войченка С.А.

відповідача : Спесивцева В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Каролінні"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ :

20 квітня 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство “Каролінні” з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкового-повідомлення рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.03.2011р. Державна податкова інспекція у м. Вінниці прийняла податкове повідомлення-рішення №0001582330, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 22385,00 грн.

Зазначене рішення винесене на підставі Акту № 927/2330/36685357 від 21.03.2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Каролінні" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 28.09.2009 р. по 01.11.2010 р., яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2009 р. по 01.01.2010 р. та з 01.02.2010 р. по 01.03.2010р. та з 01.04.2010р. по 01.05.2010р.

Дане податкове повідомлення-рішення позивач вважає необґрунтованими та таким, що суперечить законодавству України та просить визнати його протиправним та скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення № 12559 від 17.05.2011р. (а.с. 53-55), в яких вказав, що Державна податкова інспекції у м. Вінниці, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов ПП "Каролінні" не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволені, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.

Також в судовому засіданні в якості свідка допитано головного державного податкового ревізора-інспектора, інспектора податкової служби І рангу відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_3, який повідомив про наступне.

Під час перевірки встановлено відсутність за місцем знаходження одного із контрагентів, а саме TOB "Артпласт Плюс" та відсутність поставок товарів в жовтні-грудні 2009р. від даного товариства, у зв'язку з чим такі правочини вчинені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними та не можуть створювати правових наслідків відповідно до ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України. Натомість документи, які б підтверджували або спростовували товарність операцій не досліджувались.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Приватне підприємство "Каролінні" згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.26) зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 14.09.2009 року та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 36685357. Взято на податковий облік у Державній податковій інспекції у м. Вінниці як платника податків 15.09.2009 р. та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.09.2009 р. №100247093 є платником ПДВ з 28.09.2009 р.

Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 14.03.2011р. №748/23, виданого Державною податковою інспекцією у м. Вінниці, головному державному податковому ревізору-інспектору, інспектору податкової служби І рангу відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_3, керуючись ст. 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (із змінами та доповненнями) та на виконання вимог ст.20, пп.78.1.8 1.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 “Податкового кодексу України” №2755-УІ від 02.12.2010р. та відповідно до наказу ДПІ у м. Вінниці від 12.03.2011р. №1028/23 проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства “Каролінні” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 129001 грн. за жовтень 2010р., на рахунок платника у банку, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періоді з 01.10.2009р. по 01.05.2010р. відповідно до затвердженого плану перевірки, результати якої оформлено актом перевірки №927/2330/36685357 від 21.03.2011 р.

Перевіркою встановлено, що ПП "Каролінні" порушено п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.7 п.7.7 ст 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 22385,00 грн.

Дане порушення відображене в акті перевірки № 927/2330/36685357 від 21.03.2011р.(а.с. 9-23), згідно висновків якого 21.03.2011р. Державною податковою інспекцією у м. Вінниці прийнято рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПП "Каролінні", а саме податкове повідомлення-рішення № 0001582330 на суму 22385,00 грн. (а.с.24).

Дане податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1.7. ст..1 Закону України «Про податок на додану вартість»(тут і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з положеннями п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168) 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено судом під час судового розгляду даної справи, 19 жовтня 2009 року між Позивачем та ТОВ «Артпласт Плюс» укладено договір №116-09 (а.с. 28-30) про поставку пакувальних матеріалів. Позивач за даним договором придбавав пакувальні матеріали для макаронних виробів, які згодом були реалізовані за межі території України.

Відповідно до умов зазначеного договору, ТОВ «Артплас Плюс» здійснило поставку позивачу пакувального матеріалу у жовтні, грудні 2009 року на загальну суму 134307 грн. 41 коп., у тому числі ПДВ 32384 грн. 57 коп.

За результатами поставки ТОВ «Артпласт Плюс» виписало позивачку чотири податкових накладних (а.с. 31-34). Також, в матеріалах справи містяться видаткові накладні на поставлений пакувальний матеріал (а.с. 35-38). Крім того, на підтвердження реальності операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ «Артпласт Плюс», в матеріалах справи містяться банківські виписки з рахунків позивача (а.с. 39-42), з яких вбачається рух коштів з розрахункового рахунку позивача на рахунок ТОВ «Артпласт Плюс». Також позивачем до матеріалів справи було надано товарно транспортні накладні, відповідно до яких здійснювалось транспортування пакувального матеріалу від ТОВ «Артпласт Плюс» до позивача.

З огляду на наведені вище правові норми, досліджені під час судового розгляду докази та встановлені судом обставини, суд не може погодитись з висновком податкового органу про нікчемність правочинну між Позивачем та ТОВ «Артпласт Плюс» з підстав наявності у останнього на момент проведення перевірки статусу 10 запит на встановлення місцезнаходження №54/15-3 від 24.06.2010 р. Крім того , зазначений статус у ТОВ «Артпласт Плюс» в електронній системі податкового органу було внесено в середині 2010 року. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження відсутності даної юридичної особи за місцем реєстрації на момент здійснення господарської операції у жовтні та грудні 2009 року. Крім того, перевіряючим взагалі не досліджувалось питання товарності здійсненої операції з поставки пакувального матеріалу, фактичність здійснення якої підтверджується, на думку суду, первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Окремо необхідно зазначити, що навіть визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001582330 від 21.03.2011 року.

Щодо вимоги позивача визнати дії ДПІ у м. Вінниці щодо визнання договору між ПП «Каролінні»та ТОВ «Артплас Плюс» нікчемним незаконними слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок про нікчемність договору між ПП "Каролінні" та ТОВ "Артплас Плюс" міститься в Акті перевірки від 21.03.2011 року (а.с. 17-18), на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Взаємодії між підрозділами Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій у АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, а також спеціалізованих державних податкових інспекцій (далі - органи державної податкової служби, органи ДПС) при організації та проведенні перевірок суб'єктів господарювання, а також реалізації матеріалів перевірок регулюються Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затвердженими наказом ДПА України від 27.05.2008р. № 355.

Відповідно до п. 1.27 Методичних рекомендацій, у разі встановлення за результатами перевірки порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за розглядом матеріалів перевірки керівником (заступником керівника) податкового органу, на обліку в якому перебуває платник податків, приймаються та надсилаються платнику податків податкові повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій).

Частиною 2 даного пункту Методичних рекомендацій передбачено, що якщо порушення було встановлено в ході перевірки, яку здійснювали (очолювали) працівники органу ДПС іншого, ніж орган ДПС, де на обліку перебуває платник податків, орган ДПС працівники якого здійснювали (очолювали) таку перевірку, забезпечує складання та надання такому органу ДПС матеріалів перевірки, а також висновку довільної форми щодо сум податків, які підлягають донарахуванню за результатами перевірки (зменшення (збільшення) сум заявленого бюджетного відшкодування або від'ємної різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток), та сум штрафних (фінансових) санкцій, що піддягають застосуванню за результатами перевірки. Зазначений висновок є обов'язковим для врахування при прийнятті відповідних податкових повідомлень-рішень (рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій).

З аналізу наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є лише засобом документування дій податкового органу та не є актом індивідуальної дії, не несе юридичних наслідків для позивача, не порушує його прав, свобод та інтересів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні зазначеної вимоги позивача.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак частково позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Вінниці №0001582330 від 21.03.2011р., суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржуване рішення ДПІ у м. Вінниці не відповідає вище переліченим вимогам.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд прийшов до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001582330 від 21.03.2011 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Каролінні" (м. Вінниця, пров.Станіславського, 6) 1,70 грн. (одну гривню сімдесят копійок) судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяПоліщук Ірина Миколаївна