Постанова № 16285947, 16.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р. Справа № 5023/1229/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Бородіна Л.І. ,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1. (дов.№898 від 17.03.2011р.),

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплект” (вх. №1969Х/2-6)

на рішення господарського суду Харківської області від 20.04.11 року у справі

№5023/1229/11

за позовом Публічного акціонерного товариства “СЕБ Банк”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрокомплект”, м. Купянськ

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

22 лютого 2011 року позивач, ПАТ “СЕБ Банк”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (а.с.4-7), в якій просив:

-стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості по невиконаним зобовязанням у розмірі 101.265,39 грн.;

-стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого судового збору в розмірі 1.012,65 грн. та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

04 квітня 2011 року позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 54-55) та просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості по невиконаним зобовязанням у розмірі 115.217,31 грн. та судові витрати в розмірі 1.152,17 грн. державного мита, 23600 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2011 р. у справі № 5023/1229/11 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю.

Відповідач, ТОВ “Агрокомплект”, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2011 р. повністю та відправити справу на новий розгляд. При цьому, апелянт посилається на те, що при винесені оскаржуваного рішення судом були неповно зясовані обставини справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд виніс рішення в судовому засіданні без участі його представника. Також, скаржник стверджує, що ним не було отримано уточнені позовні вимоги та що суд не встановив правильність визначення ціни позову та стягуваних сум.

У судове засідання 14.06.2011р. представник відповідача не зявився, про причини не з'явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи ухвалою суду від 16.05.2011 року (а.с.96-а.с.97).

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 14.06.2011р. була направлена сторонам у справі рекомендованим листом 16.05.2011р., та отримана відповідачем 18.05.2011року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Дана обставина свідчить про те, що у відповідності до вимог статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанцій були створені сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, але відповідачем не дотримано приписів частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Зважаючи на вищевикладене, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 року сторони були попереджені, що у разі не зявлення їх представників у судову засідання та не надання сторонами документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін, тому справа згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував. Просить суд рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/1229/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплект" (боржник) та Акціонерним банком "Факторіал-Банк" (ідентифікаційний код: 14350784), правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" (ідентифікаційний код: 14351016), (кредитор) 27 грудня 2007 року укладено договір кредиту за овердрафтом №75-Г/07 (а.с.22-а.с.28).

Відповідно до положень ст. 1 договору кредиту кредитор надав боржнику у тимчасове користування на умовах, передбачених цим договором, грошові кошти шляхом сплати з поточного рахунку боржника, відкритого в АБ «Факторіал-Банк», розрахункових документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку, але в межах визначеного цим договором ліміту овердрафту, а кожна окремо надана сума - транш овердрафту.

Протягом всього періоду дії цього договору максимальна заборгованість боржника за овердрафтом не може перевищувати розмір ліміту овердрафту в сумі 49 400,00 (сорок дев'ять тисяч чотириста) гривень 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що протягом дії договору кредиту розмір ліміту овердрафту змінювався шляхом підписання між кредитором та боржником додаткових угод до договору кредиту. Так, відповідно до положень додаткової угоди №1 від 14.03.2008р., починаючи з 14.03.2008р. максимальна заборгованість боржника за овердрафтом не може перевищувати розмір ліміту овердрафту в розмірі 48 660,00 (сорок вісім тисяч шістсот шістдесят) гривень 00 коп.;

- починаючи з 20.05.2008р., ліміт овердрафту встановлений у розмірі 38 570,00 (тридцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят) гривень 00 коп. відповідно до положень додаткової угоди №2 від 20.05.2008р. до договору кредиту;

- починаючи з 01.08.2008р., ліміт овердрафту встановлений у розмірі 31 175,00 (тридцять одна тисяча сто сімдесят п'ять) гривень 00 коп. на підставі додаткової угоди №3 від 16.07.2008р. до договору кредиту;

- відповідно до положень додаткової угоди № 4 від 06.08.2008р. до договору кредиту протягом всього періоду дії договору максимальна заборгованість боржника за овердрафтом не може перевищувати розмір ліміту овердрафту в розмірі 65 100,00 (шістдесят п'ять тисяч сто) гривень 00 коп. (а.с.30-а.с.34).

Згідно з пп.1.1.2 ст.1 договору кредиту кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим договором, - 25 грудня 2008 року.

Відповідно до п. 2.2 ст.2 договору кредиту термін користування боржником кожним траншем овердрафту не може перевищувати 90 (дев'яносто) календарних днів від дня його надання.

За користування овердрафтом боржник сплачує кредитору проценти в розмірі та строки, обумовлені цим договором, та комісії в розмірі та в порядку, визначеному тарифним планом на овердрафтне обслуговування, який міститься в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору (а.с.29).

Відповідно до п.2.3 ст.2 договору кредиту за користування овердрафтом боржник сплачує кредитору винагороду в розмірі 8 (вісім) процентів річних.

З урахуванням положень додаткової угоди № 5 від 21.10.2008 до договору кредиту за користуванням овердрафтом боржник сплачує кредитору винагороду в

розмірі 35% (тридцять п'ять) процентів річних (а.с.34).

Згідно з пп. 3.4.5 ст. 3 договору кредиту боржник зобовязаний до закінчення терміну, визначеного пп. 1.1.2 ст.1 договору, погасити в повному обсязі нараховані проценти, комісії, заборгованість за овердрафтом.

Відповідно до пп. 3.4.7 договору протягом строку використання овердрафту позичальник зобовязаний сплачувати кредитору проценти та комісії в порядку, визначеному п. 2.3 цього договору, а у разі прострочення строку повернення овердрафту у відповідності з пп. 1.1.2, п. 2.2 договору - сплачувати проценти у відповідності з пп. 2.3.1 цього договору (38% річних від суми простроченої заборгованості за овердрафтом) (а.с.26).

Згідно з пп. 3.4.8 договору кредиту боржник зобов'язаний проводити погашення овердрафту у відповідності з п. 2.2 договору та до закінчення терміну, визначеного пп. 1.1.2 договору погасити в повному обсязі заборгованість за овердрафтом, нарахованими процентами, комісіями.

Відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді виконання позивачем зобовязання щодо надання у тимчасове користування на умовах, передбачених договором кредиту за овердрафтом №75-г/07 грошових коштів шляхом сплати з поточного рахунку боржника, відкритого в АБ «Факторіал-Банк», не спростував. Однак свої зобовязання по договору кредиту за овердрафтом №75-г/07 не виконав. Вищезазначені положення договору кредиту порушені боржником, не виконуються зобов'язання щодо погашення овердрафту та сплати процентів за його користування в строки та розмірі, визначені договором.

Судом першої інстанції встановлено, що залишок несплаченої суми заборгованості за овердрафтом складає 59 565,66 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 66 коп.).

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору кредиту передбачена відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань.

Так, відповідно до п. 4.1 договору у випадку прострочення боржником строків сплати процентів та/або комісій, визначених пп. 2.3.1, п. 2.6 договору, боржник сплачує кредитору пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Згідно з п. 4.3 договору кредиту у разі порушення боржником вимог п. 3.4.1-3.4.3, 3.4.5-3.4.8, 3.4.12-3.4.15 цього договору, він сплачує кредитору штраф у розмірі 2 проценти від суми ліміту, визначеного в п. 1.1 договору, за кожний випадок порушення; у разі порушення вимог п. 3.4.9-3.4.11 договору, боржник сплачує кредитору штраф у розмірі 0,5 процентів від суми ліміту, визначеного в п. 1.1 договору, за кожний випадок порушення.

Матеріалами справи підтверджується, що на адресу боржника кредитор неодноразово направляв вимоги щодо погашення існуючої заборгованості за договором кредиту. Так, кредитором були направлені вимоги №13-17-0806 від 04.12.2008р., № 13-17-0096 від 03.02.2009р., № 13.17.0239 від 16.03.2009р., № 2-3-2-6-0073 від 16.04.2009р., № 2-3-2-6-0128 від 13.05.2009р.(а.с.35-а.с.40).

У відповідях на зазначені вимоги боржник визнав існуючу заборгованість за договором кредиту та пропонував продовжити термін погашення суми процентів та пені до 31.12.2008р. (лист №156 від 09.12.2008р.) та залишку заборгованості - до 30.03.2009р. (лист №158 від 09.12.2008р.). Листом №62 від 02.06.2009р. боржник визнав існуючу заборгованість за договором кредиту та пообіцяв здійснити її погашення до 31.12.2009р. Крім того, в листі №71 від 07.07.2009р. гарантував здійснити до 31 липня 2009 року погашення простроченої суми процентів та пені за договором кредиту (а.с.41-а.с.46). Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказані зобов'язання не було виконано.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду Харківської області, що істотні умови договору кредиту боржником порушені, не сплачувалася заборгованість за овердрафтом та процентам за його користування, пеня, тому кредитор був змушений звернутися до суду для стягнення суми заборгованості з боржника у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки суми позову, зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що загальна сума заборгованості боржника за договором кредиту за овердрафтом №75-г/07 від 27.12.2007р. складає 115 217,31 грн., в тому числі: прострочені нараховані проценти: 45 703,50 грн., нараховані проценти за період з 31.01.2011р. по 24.02.2011р. включно: 1 571,87 грн., пеня за несвоєчасну оплату процентів, розрахована за період з 30.12.2010р. по 24.02.2011р. включно: 8376,28 грн., борг за несплаченою (простроченою) частиною кредиту по договору станом на 25.02.2011р.: 59 565,66 грн.

Крім того, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять контрозрахунку суми заборгованості за кредитним договором за овердрафтом №75-г/07.

Таким чином, суд першої інстанції при розгляді справи всебічно і в повному обсязі зясував всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та прийняв обґрунтоване і законне рішення, виходячи з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Овердрафт це надання позичальникові (юр.особі) коштів шляхом кредитування банком його розрахункового рахунка.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до пункту 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пункт 2.3 ст.2 договору кредиту визначає, що за користування овердрафтом боржник сплачує кредитору винагороду в розмірі 8 (вісім) процентів річних. З урахуванням положень додаткової угоди №5 від 21.10.2008р. до договору кредиту за користуванням овердрафтом боржник сплачує кредитору винагороду в розмірі 35% (тридцять п'ять) процентів річних.

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно здійснював виплату кредиту та процентів за користування овердрафту, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором кредиту за овердрафтом №75-г/07.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до п. п. 3.4.6 договору кредиту за овердрафтом №75-г/07, кредитор має право у разі прострочення боржником строків сплати процентів та/або комісій, визначених пп. 2.9, п. 2.12.2, 2.12, 2.14.1 договору, вимагати повернення наявної заборгованості позичальника за овердрафтом, включаючи проценти, комісії кредитора та можливі штрафні санкції.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, беручи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав ні суду першої ні апеляційної інстанцій жодного документу, які б спростували наявність заборгованості перед позивачем за договором кредиту за овердрафтом №75-г/07, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.1 договору у випадку прострочення боржником строків сплати процентів та/або комісій, визначених пп. 2.3.1, п. 2.6 договору, боржник сплачує кредитору пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За несвоєчасне погашення кредиту та сплату відсотків в комісії, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 8376,28 грн., розрахунок яких перевірено судом з урахуванням вимог чинного законодавства.

Як вбачається з апеляційної скарги відповідача, однією з підстав, на яку він посилається як на підставу скасування рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2011р. є те, що місцевий господарський суд виніс рішення в судовому засіданні без участі представника відповідача.

Як встановлено матеріалами справи, в судове засідання 16.03.2011року представник відповідача не зявився. Ухвала від 16.03.2011р. про відкладення розгляду справи на 20.04.2011р. була направлена сторонам 16.03.11 року, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції господарського суду Харківської області.

Таким чином, відповідач не був позбавлений права у відповідності до статті 36 Господарського процесуального господарського суду України подати письмові докази в обґрунтування своєї правової позиції. Однак, відповідач своїм правом на подання письмових доказів та участі у судовому засіданні не скористався.

Дана обставина свідчить про те, що у відповідності до вимог статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції були створені сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, але позивачем не дотримано приписів частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не зявився у судове засідання і в апеляційну інстанцію, тому така поведінка ТОВ «Агрокомплект»свідчить про його зловживання своїми правами та порушенням прав інших учасників процесу на розгляд справи упродовж розумного строку, закріпленого у пункті 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року.

Крім того, посилання апелянта щодо неотримання ним уточнених позовних вимог від 01.04.2011р. не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового акту, оскільки при поданні до суду першої інстанції клопотання про збільшення розміру позовних вимог, позивачем було надано суду копію опису вкладення у цінний лист, з якого вбачається, що зазначене клопотання про уточнення розміру позовних вимог, розрахунок заборгованості ТОВ «Агрокомплект»за кредитним договором овердрафту №75-г/07 від 21.12.2007р. та розрахунок ціни позову були направлені позивачем на адресу ТОВ «Агрокомплект» 02.04.2011р. (а.с.82).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2011 року по справі №5023/1229/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплект»залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2011 року по справі №5023/1229/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Повний текст постанови складений та підписаний 16.06.2011