Рішення № 16285581, 05.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2011 р. Справа № 5023/2779/11

вх. № 2779/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судовогозасідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 26.04.2011 р,

відповідача не з`явився

третіх осіб - ОСОБА_1, дов. б/н від 04.05.2011 р,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ «ДАНКО ДЕКОР», Харківська обл., смт.Нова Водолага,

до Приватного підприємства «Деко.Сервіс», Харківська обл., м.Люботин,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНКО ДЕКОР», Харківська обл., смт.Нова Водолага,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОВ ПКФ «ДАНКО ДЕКОР», м.Харків,

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення коштів за договором поставки № 30/09-01 від 30.09.2010 р. на поставку товару лакокрасочної продукції, укладеного між сторонами.

Ухвалою суду від 18.04.11 було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду на 26.04.11.

В судовому засіданні, яке розпочалося 26.04.11 було оголошено перерву до 29.04.11.

28.04.2011 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмета позову, а саме визнання договору поставки № 30/09-01 від 30.09.2010 р. недійсним. Позивачем була також подана заява про залучення до участі у справі третіх осіб ТОВ «Данко Декор» та ТОВ ПКФ «Данко Декор» на підставі того, що вказані юридичні особи є поручителями позивача за спірним договором на підставі договору поруки № 30/09-10-1 від 30.09.2010 р. та договору поруки № 30/09-10-2 від 30.09.2010 р., які були прийняті судом до розгляду.

У зв"язку з чим, суд продовжив розгляд справи з урахуванням цих змін.

Позивач, в обґрунтування свого позову, вказує, що, оскільки відповідач не має необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, здійснення господарських операцій, а саме не має оборотних коштів, виробничих активів, виробничих фондів, у т.ч. складських приміщень, транспортних засобів, необхідної кількості працюючих при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), не знаходиться за місцем податкової адреси, тому зазначений договір, є таким, що порушує публічний порядок, що має наслідком визнання договору недійсним в порядку статей 203, 215, 228 ЦК України та статті 207 ГК України. Окрім того, позивач посилаєтья на зміст висновків щодо недійсності оспорюваного правочину, наведених у акті перевірки Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з відповідачем № 481/23-0-33/36922617 від 11.04.2011 р.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи, що відомості про відсутність складських приміщень та про відсутність його за місцем податкової адреси не відповідають дійсності, вантажні перевезення товару здійснюються транспортними засобами контрагентів відповідно до умов укладених ним договорів.

Розгляд справи було відкладено до 05.05.2011 року та залучено до участі у справі третіх осіб ТОВ «Данко Декор» та ТОВ ПКФ «Данко Декор».

Представник відповідача 05.05.11 в судове засідання не з"явився.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заслухавши пояснення представника позивача та третіх осіб, який підтримав позовну заяву та просив її задовольнити, пояснення представника відповідача, надані в попередніх судових засіданнях, який проти позову заперечує, дослідивши докази по справі та давши їм правову оцінку, суд встановив наступне.

30.09.2010 р.. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 30/09-01. За умовами вказаного договору постачальник (відповідач) зобовязався передати у власність покупцю (позивач) товар, а покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Загальна сума договору поставки складає 7000000,0 грн. Зобовязання покупця за договором сплатити вартість товару були забезпечені порукою третіх осіб ТОВ «Данко Декор» та ТОВ ПКФ «Данко Декор» на підставі договору поруки № 30/09-10-1 від 30.09.2010 р. та договору поруки № 30/09-10-2 від 30.09.2010 р.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 180 ГК України також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Поняття договору поставки закріплено в частині 1 статті 712 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім, або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач та відповідач при підписанні договору домовилися щодо предмету договору, своїх прав та обов'язків, відповідальності, ціни, строку дії та порядку його розірвання та інших умов. Згідно п.1.3 договору постачальник (ПП «Деко.Сервіс») поставляє товар покупцю на підставі рахунків-фактур, специфікацій та накладних, які містять дані щодо асортименту, кількості, ціни товару. Відповідно до розділу 2 договору покупець (ТОВ «ТМ «Данко Декор») зобовязаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 днів після виставлення рахунку.

Таким чином, укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що при укладенні договору поставки товару № 30/09-01 від 30.09.2010 р., сторони узгодили найменування продукції, кількість одиниць товару, вагу, упаковку, ціну та загальну вартість кожної партії, яка сформована на підставі заявки позивача. Зазначені документи підписані сторонами, засвідчені їх печатками, а тому є невід'ємними додатками до договору поставки товару № 30/09-01 від 30.09.2010 р.. Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін спірного правочину: позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності набуте за спірним договором, а відповідачем отримано кошти за продані товарно-матеріальні цінності.

На виконання умов договору ПП «Деко.Сервіс» було в декілька етапів здійснено поставку товару позивачеві на загальну суму 5341236,0 грн. За поставлений ПП «Деко.Сервіс» на виконання вимог договору товар позивач на цей час здійснив оплату на загальну суму 4412864,0 грн. Факт передачі та оплати товару не заперечується сторонами та підтверджується даними бухгалтерського обліку, актами звіряння розрахунків, наданими для огляду первинними документами (витратними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями), копії яких залучені до матеріалів справи.

Факт передачі товару підтверджено наступними видатковими накладними: № 18903 від 13.10.2010 р. на суму 39720,00 грн., № 19002 від 14.10.2010 р. на суму 37200,00 грн., № 19403 від 18.10.2010 р. на суму 30600,00 грн., № 19502 від 19.10.2010 р. на суму 25560,00 грн., № 20801 від 01.11.2010 р. на суму 171600,00 грн., № 20901 від 02.11.2010 р. на суму 159600,00 грн., № 21101 від 04.11.2010 р. на суму 159600,00 грн., № 21201 від 05.11.2010 р. на суму 72000,00 грн., № 21601 від 09.11.2010 р. на суму 55200,00 грн., № 21801 від 11.11.2010 р. на суму 66960,00 грн., № 21901 від 12.11.2010 р. на суму 55200,00 грн., № 22201 від 15.11.2010 р. на суму 61 800,00 грн., № 22501 від 18.11.2010 р. на суму 67800,00 грн., № 23803 від 01.12.2010 р. на суму 166800,00 грн., № 23903 від 02.12.2010 р. на суму 174000,00 грн., № 24002 від 03.12.2010 р., № 24303 від 06.12.2010 р. на суму 162000,00 грн., № 24402 від 07.12.2010 р. на суму 86520,00 грн., № 24502 від 08.12.2010 р. на суму 72000,00 грн., № 24601 від 09.12.2010 р. на суму 74400,00 грн., № 24701 від 10.12.2010 р. на суму 60000,00 грн., № 25001 від 13.12.2010 р. на суму 62880,00 грн., № 25102 від 14.12.2010 р. на суму 55200,00 грн., № 25201 від 15.12.2010 р. на суму 63000,00 грн., № 25301 від 16.12.2010 р. на суму 55200,00 грн., № 25401 від 17.12.2010 р. на суму 62880,00 грн., № 25702 від 20.12.2010 р. на суму 62400,00 грн., № 25801 від 21.12.2010 р. на суму 64560,00 грн., № 25902 від 22.12.2010 р. на суму 55200,00 грн., № 26101 від 24.12.2010 р. на суму 6480,00 грн., № 26001 від 23.12.2010 р. на суму 75600,00 грн., № 5 від 05.12.2011 р. на суму 70650,00 грн., № 8 від 06.01.2011 р. на суму 39120,00 грн., № 11 від 10.01.2011 р. на суму 70800,00 грн., № 12 від 11.01.2011 р. на суму 37200,00 грн., № 15 від 12.01.2011 р. на суму 43860,00 грн., № 16 від 14.01.2011 р. на суму 26460,00 грн., № 17 від 17.01.2011 р. на суму 15480,00 грн., № 18 від 18.01.2011 р. на суму 108000,00 грн., № 19 від 19.01.2011 р. на суму 162000,00 грн. № 20 від 20.01.2011 р. на суму 162000,00 грн., № 21 від 21.01.2011 р. на суму 162000,00 грн., № 2 від 01.02.2011 р. на суму 178800,00 грн., № 4 від 02.02.2011 р. на суму 83352,00 грн., № 6 від 03.02.2011 р. на суму 124200,00 грн., № 8 від 04.02.2011 р. на суму 42918,00 грн., № 9 від 07.02.2011 р. на суму 48000,00 грн., № 11 від 08.02.2011 р. на суму 36000,00 грн., № 12 від 09.02.2011 р. на суму 37680,00 грн., № 14 від 10.02.2011 р. на суму 31200,00 грн., № 16 від 11.02.2011 р. на суму 27600,00 грн., № 2 від 01.03.2011 р. на суму 154800,00 грн., № 4 від 02.03.2011 р. на суму 138072, 00 грн., № 5 від 03.03.2011 р. на суму 132600,00 грн., № 7 від 04.03.2011 р. на суму 37200,00 грн., № 8 від 09.03.2011 р. на суму 48600,00 грн., № 10 від 10.03.2011 р. на суму 90000,00 грн., № 11 від 11.03.2011 р. на суму 36600,00 грн., № 12 від 14.03.2011 р. на суму 36600,00 грн., № 13 від 15.03.2011 р. на суму 36600,00 грн., № 14 від 16.03.2011 р. на суму 46200,00 грн., № 15 від 17.03.2011 р. на суму 46200,00 грн., № 16 від 18.03.2011 р. на суму 24900,00 грн.

Факт оплати позивачем отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями: № 4 від 08.12.2010 р. на суму 118500,00 грн., № 10 від 22.12.2010 р. на суму 149800,00 грн., № 148 від 22.12.2010 р. на суму 85000,00 грн., № 11 від 12.01.2011 р. на суму 144444,00 грн., № 12 від 10.01.2011 р. на суму 149000,00 грн., № 20 від 13.01.2011 р. на суму 85000,00 грн., № 21 від 14.01.2011 р. на суму 149500,00 грн., № 17 від 17.01.2011 р. на суму 145000,00 грн., № 18 від 18.01.2011 р. на суму 50000,00 грн., № 22 від 18.01.2011 р. на суму 52000,00 грн., № 26 від 20.01.2011 р. на суму 149700,00 грн., № 30 від 24.01.2011 р. на суму 149700,00 грн., № 33 від 25.01.2011 р. на суму 149100,00 грн., № 35 від 25.01.2011 р. на суму 145000,00 грн., № 37 від 26.01.2011 р. на суму 125000,00 грн., № 38 від 27.01.2011 р. на суму 113000,00 грн., № 39 від 28.01.2011 р. на суму 140000,00 грн., № 41 від 28.01.2011 р. на суму 110000,00 грн., № 44 від 02.02.2011 р. на суму 75000,00 грн., № 45 від 04.02.2011 р. на суму 106000,00 грн., № 48 від 08.02.2011 р. на суму 71000,00 грн., № 50 від 14.02.2011 р. на суму 124000,00 грн., № 51 від 15.02.2011 р. на суму 40370,00 грн., № 53 від 16.02.2011 р. на суму 22600,00 грн., № 59 від 08.02.2011 р. на суму 40000,00 грн., № 95 від 16.02.2011 р. на суму 115000,00 грн., № 62 від 01.03.2011 р. на суму 65200,00 грн., № 145 від 11.03.2011 р. на суму 148500,00 грн., № 149 від 12.03.2011 р. на суму 119500,00 грн., № 151 від 14.03.2011 р. на суму 143950,00 грн., № 158 від 17.03.2011 р. на суму 140000,00 грн., № 173 від 21.03.2011 р. на сум 60000,00 грн., № 178 від 22.03.2011 р. на суму 145000,00 грн., № 181 від 23.03.2011 р. на суму 85000,00 грн, № 189 від 25.03.2011 р. на суму 122000,00 грн., № 190 від 28.03.2011 р., на суму 148000,00 грн.

Відповідачем були надані позивачу податкові накладні: № 18903 від 13.10.2010 р. на суму 39720,00 грн., № 19002 від 14.10.2010 р. на суму 37200,00 грн., № 19403 від 18.10.2010 р. на суму 30600,00 грн., № 19502 від 19.10.2010 р. на суму 25 560,00 грн., № 20801 від 01.11.2010 р. на суму 171600,00 грн., № 20901 від 02.11.2010 р. на суму 159600,00 грн., № 21101 від 04.11.2010 р. на суму 159600,00 грн, № 21201 від 05.11.2010 р. на суму 72000,0 грн., № 21601 від 09.11.2010 р. на суму 55200,00 грн., № 21801 від 11.11.2010 р., № 21901 від 12.11.2010 р на суму 55200,00 грн., № 22201 від 15.11.2010 р. на суму 61800,00 грн., № 22501 від 18.11.2010 р. на суму 67800,00 грн., № 23803 від 01.12.2010 р. на суму 166800,00 грн., № 23903 від 02.12.2010 р. на суму 174000,00 грн., № 24002 від 03.12.2010 р. на суму 162600,00 грн., № 24303 від 06.12.2010 р. на суму 162000,00 грн., № 24402 від 07.12.2010 р. на суму 86520,00 грн., № 24502 від 08.12.2010 р. на суму 72000,00 грн., № 24601 від 09.12.2010 р. на суму 74400,00 грн., № 24701 від 10.12.2010 р. на суму 60000,00 грн., № 25001 від 13.12.2010 р. на суму 62880,00 грн., № 25102 від 14.12.2010 р. на суму 55200,00 грн., № 25201 від 15.12.2010 р. на суму 63000,00 грн., № 25301 від 16.12.2010 р. на суму 55200,00 грн., № 25401 від 17.12.2010 р. на суму 62880,00 грн., № 25702 від 20.12.2010 р. на суму 62400,00 грн., № 25801 від 21.12.2010 р. на суму 64560,00 грн., № 25902 від 22.12.2010 р. на суму 55200,00 грн., № 26101 від 24.12.2010 р. на суму 6480,00 грн., № 2 від 04.01.2011 р. на суму 166800,00 грн., № 5 від 05.01.2011 р. на суму 70650,00 грн., № 8 від 06.01.2011 на суму 39120,00 грн., № 11 від 10.01.2011 р. на суму 70800,00 грн., № 12 від 11.01.2011 р. на суму 37200,00 грн., № 15 від 12.01.2011 р. на суму 43860,00 грн., № 16 від 14.01.2011 р. на суму 26460,00 грн., № 17 від 17.01.2011 р. на суму 15480,00 грн., № 18 від 18.01.2011 р. на суму 108000,00 грн., № 19 від 19.01.2011 р. на суму 162000,00 грн., № 20 від 20.01.2011 р. на суму 162000,00 грн., № 21 від 21.01.2011 р. на суму 162000,00 грн., № 2 від 01.02.2011 р. на суму 178800,00 грн., № 4 від 02.02.2011 р. на суму 83352,00 грн., № 6 від 03.02.2011 р. на суму 124200,00 грн., № 8 від 04.02.2011 р. на суму 42918,00 грн., № 9 від 07.02.2011 р. на суму 48000,00 грн., № 11 від 08.02.2011 р. на суму 36000,00 грн., № 12 від 09.02.2011 р. на суму 37680,00 грн., № 14 від 10.02.2011 р. на суму 31200,00 грн., № 16 від 11.02.2011 р. на суму 27600,00 грн., № 2 від 01.03.2011 р. на суму 154800,00 грн., № 4 від 02.03.2011 р. на суму 138072,00 грн., № 5 від 03.03.2011 р. на суму 132600,00 грн., № 7 від 04.03.2011 р. на суму 37200,00 грн., № 8 від 09.03.2011 р. на суму 48600,00 грн., № 10 від 10.03.2011 р. на суму 90000,00 грн., № 11 від 11.03.2011 р. на суму 36600,00 грн., № 12 від 14.03.2011 р. на суму 36600,00 грн., № 13 від 15.03.2011 р. на суму 36600,00 грн., № 14 від 16.03.2011 р. на суму 46200,00 грн., № 15 від 17.03.2011 р., № 16 від 18.03.2011 р. на суму 24900,00 грн., на підставі яких позивач включив суми ПДВ, визначені в них, до податкового кредиту декларацій з ПДВ відповідного звітного періоду.

Аналізуючи вищевказані фінансові та товарно-розпорядчі документи, суд дійшов до висновку, що вони складені у відповідності з ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ЗУ «Про податок на додану вартість» та «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», ними обумовлено кількість, найменування, асортимент та ціну товару, документи посвідчені підписами відповідальних осіб позивача та відповідача та скріплені відповідними печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що жодних претензій та зауважень контрагентів один до іншого по зазначеній вище угоді відсутні, ними не подавалися позовні заяви про визнання цієї угоди недійсною.

Посилання позивача на те, що договір є таким, що порушує публічний порядок, що могло би мати юридичним наслідком визнання договору недійсним в порядку статті 228 ЦК України та статті 207 ГК України жодним чином не підтверджені з доказової точки зору, оскільки відсутні належні та допустимі докази (матеріали досудового слідства, вирок суду), які би вказували на те, що внаслідок вчинення оспорюваного правочину порушено конституційні права і свободи людини і громадянина, знищено, пошкоджено майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або вчинено незаконне заволодіння означеним майном.

Обґрунтування позовних вимог відсутністю необхідних умов для здійснення господарських операцій, виробничих активів, оборотних коштів, складських приміщень, тим, що ПП «Деко.Сервіс» не знаходиться за місцем податкової адреси та здійснює свою діяльність без достатньої кількості технічного персоналу при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), спростовується наявними в справі матеріалами та не може слугувати підставою для визнання договору недійсним, оскільки зазначені підстави не внесені до вичерпного переліку підстав визнання правочину недійсним, що окреслені імперативними нормами статті 215 ЦК України та статті 207 ЦК України.

ПП «Деко.Сервіс» зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області 24.03.2010 р., номер запису 14771020000000785, включений до ЄДРПОУ за номером 36256622, знаходиться на податковому обліку в Харківській обєднаній ДПІ Люботинського відділення (довідка 4-ОПП за № 11 від 01.04.2010 р., зареєстрований як платник ПДВ (свідоцтво платника ПДВ № 100278412, видане 08.04.2010 р.) та платник податку на прибуток.

Відповідно до довідки АА № 315210 з Єдиного державного реєстру ПП «Деко.Сервіс» здійснює оптову торгівлю, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, таким чином поставка товара позивачу по договору відповідає як статутній діяльності ПП «Деко.Сервіс», так і видам діяльності КВЕД, внесеним до реєстру. Зважаючи на характер виробничої діяльності позивача, а саме декорування скляних виробів, здійснення операцій з товаром, що поставлявся за договором, є характерним як для позивача, так і відповідача, схема отримання товару позивачем через ПП «Деко.Сервіс» є постійною та регулярною протягом більше ніж півроку.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.03 р. № 755-IV встановлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Деко.Сервіс», довідки статистики ПП «Деко.Сервіс» зареєстровано за адресою 62433, Харківська обл., м. Люботин, вул.Радянська, 57. Позивачем не було надано суду доказів того, на даний час до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис про відсутність ПП «Деко.Сервіс» за його місцезнаходженням.

За вказаною вище адресою ПП «Деко.Сервіс» орендує адміністративне приміщення літ.А-1 пл.85,5 кв.м та складське приміщення літ.Л-1 пл.171,8 кв.м., на підтвердження чого наданий для огляду оригінал договору оренди нежилих приміщень б/н від 08.04.2010 р. та залучена до матеріалів справи копія вказаного договору. Таким чином, твердження позивача про відсутність ПП «Деко.Сервіс» за місцем знаходження та про відсутність складських приміщень для здійснення господарської діяльності не відповідають дійсності. Суд відзначає, що сам лише факт зазначення відсутності субєкта господарювання за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як його місцезнаходження, в довідці про встановлення місцезнаходження платника податків № 265/26-020 від 29.03.2011 р., наданої підрозділом податкової міліції, про що йдеться в акті перевірки Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області № 481/23-0-33/36922617 від 11.04.2011 р., не має своїм наслідком нікчемності укладених цим субєктом господарювання правочинів і не може слугувати розумно достатнім доказом наявності у такого субєкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

В силу наведених законодавчих положень відомості щодо реєстрації ПП «Деко.Сервіс» як юридичної особи, зазначені в свідоцтві про державну реєстрацію, довідки з ЄДРПОУ та у спірному договорі на момент укладання та виконання останнього слід визнати достовірними та правдивими.

Засновником і директором ПП «Деко.Сервіс» є ОСОБА_2, який зареєстрований платником податків у ДПА у Харківській області на підставі документу, що посвідчує особу і доданий до матеріалів справи. Спірний договір з боку ПП «Деко.Сервіс» підписаний вказаною посадовою особою в межах її повноважень відповідно до статуту ПП «Деко.Сервіс». Повноваження ОСОБА_2 діяти від імені ПП «Деко.Сервіс» підтверджені долученими до матеріалів справи копією рішення власника підприємства № 1-10 від 03.03.2010 р., статуту ПП «Деко.Сервіс», виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.04.2010 р. Достовірність відомостей даних документів позивачем не спростована.

Структурні, організаційно-правові зв'язки між юридичними особами позивача та відповідача відсутні, немає взаємозалежних, повязаних або афілійованих осіб (спільні засновники, наявність посадових осіб, які одночасно виконують функції на обох підприємствах, тощо).

З аналізу договору поставки № 30/09-01 від 30.09.2010 р. та додаткової угоди до нього № 1 від 01.10.2010 р., судом встановлено, що між сторонами будо досягнуто угоди про покладення на покупця - ТОВ «ТМ «Данко Декор» обовязку отримання товару за адресою постачальника та самовивозу придбаних товарно-матеріальних цінностей на умовах EXW, склад постачальника за адресою Харківська обл., м.Люботин, вул.Радянська, 57, власними силами та за власний рахунок покупця, тобто транспортом покупця (позивача). На підтвердження фактичного відвантаження товару та здійснення перевезень до матеріалів справи залучені копії подорожніх листів № 944458 від 01.11.2010 р., № 944459 від 02.11.2010 р., № 944460 від 04.11.2010 р., № 944461 від 05.11.2010 р., та інші, виписаних позивачем на власні транспортні засоби. Як вбачається з вказаних подорожніх листів маршрут перевезення товару зазначений м.Люботин, вул.Радянська, 57 (адреса ПП «Деко.Сервіс») смт.Нова Водолага, вул.Заводська, 1 (адреса ТОВ «ТМ «Данко Декор»), а підставою отримання вантажу вказані видаткові накладні ПП «Деко.Сервіс» №№ 20801, 20901, 21101, 21201.

Що стосується закупівлі ПП «Деко.Сервіс» товару у постачальників, відповідно до укладених відповідачем договорів № 101 від 01.02.2011 р., № 0104/01 от 01.04.2010 р., товар поставляється на адресу відповідача транспортом постачальників. Таким чином, для здійснення операцій з закупівлі товару та поставки його позивачеві відповідно до умов договору відсутня необхідність набуття відповідачем власного транспорту. Відсутність у ПП «Деко.Сервіс» власного транспорту не може свідчити про безтоварність чи фіктивність господарських операцій з позивачем.

Суд приходить до висновку, що посилання позивача на відсутність у відповідача складських приміщень не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки як зазначено в додатковій угоді № 1 до договору та подорожніх листах позивач отримував товари за договором поставки № 30/09-01 від 30.09.2010 р. за адресою, яка вказана у договорі оренди нежитлового приміщення б/н від 08.04.2010 р. Отже, матеріалами справи підтверджується наявність складських приміщень у відповідача, які знаходяться за адресою 62433, Харківська обл., м.Люботин, вул.Радянська, 57.

Контрагенти відповідача за договорами № 101 від 01.02.2011 р., № 0104/01 від 01.04.2010 р. ТОВ «Ерітаж» та ПП «Сканто», які поставляли товар ПП «Деко.Сервіс», який в по-дальшому відвантажувався позивачу, як на момент укладення з ними угод, так і на момент їх виконання, в свою чергу включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, знаходиться на податковому обліку, зареєстрові як платники ПДВ. Висновки відповідача про безтоварність господарських операцій з вказаними контрагентами приймаються, як неаргументовані та суперечливі, позаяк ґрунтуються вони не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, що додаються до матеріалів справи, а на власній оцінці позивача про неспроможність здійснення як відповідачем, так і його контрагентами тих чи інших операцій з огляду на відсутність у них певного набору матеріальних, трудових та інших ресурсів, які, знову ж таки, лише на субєктивну думку позивача є єдиним та виключним свідченням можливості здійснення господарських операцій.

Аналізуючи умови договору поставки № 30/09-01 від 30.09.2010 р. та вищевказаних договорів № 101 від 01.02.2011 р., № 0104/01 от 01.04.2010 р., укладених ПП «Деко.Сервіс» з ТОВ «Ерітаж» та ПП «Сканто», а також дані податкових накладних, виписаних вказаними постачальниками по цим договорам, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що ПП «Деко.Сервіс» необгрунтовано завищує ціни на товар, який поставляє ТОВ «ТМ «Данко Декор» на підставі договору № 30/09-01 від 30.09.2010 р. Вказані ціни є звичайними, ринковими і взаємовигідними для обох сторін.

При цьому, з урахуванням дійсного часу, віддаленості, розташування контрагентів один від одного, місця знаходження майна, суд бесспірним вважає факт можливості реального здійснення операцій в часі.

Не може досліджуваний правочин кваліфікуватися і як такий, що укладався та виконувався без мети реального настання правових наслідків, що ними обумовлені. На користь направленості спірного правочину на реальне настання правових наслідків та реальності його виконання свідчать такі обставини, як детальне зазначення в тексті договору всіх істотних умов, а також даних, які детально ідентифікують сторони; розумні строки виконання умов договору; можливість виконання договору з урахування віддаленості контрагентів один від одного; підтвердження цивільних (господарських) операцій первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які мають всі необхідні обовязкові реквізити; відсутність відмінностей між визначенням взаємних прав та обовязків сторін та їх виконанням (задекларовані у договорі права та обовязки співпадають зі змістом їх виконання, що має реальний характер). Договір було скріплено печатками підприємств, що посвідчує дійсність та реальність наміру сторін на їх виконання, оскільки за змістом ч.2 ст.207 ЦК України підпис на правочині, який вчиняє юридична особа, скріплюється печаткою, а тому печатка підтверджує підпис, що проставляється на документі. Цивільно-правові або фінансово-податкові облікові документи недійсними не визнані. Факт підписання таких документів особою, яка не є директором підприємства, іншою неуповноваженою підприємством особою в судовому порядку не встановлений, що свідчить про їх дійсність та юридичну значимість.

Враховуючи вищенаведене, а також положення статей 203, 215, 228 ЦК України суд доходить висновку про відсутність в договорі поставки № 30/09-01 від 30.09.2010 р. ознак нікчемності: порушення публічного порядку, моральних засад суспільства, відсутність спрямованості на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочинами, противність інтересам держави та суспільства, а також ознак порушення ст.203 ЦК України. Відтак зазначений вище договір є дійсним.

Факт реєстрації відповідача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство (ПП «Деко.Сервіс») на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і шляхом надання акта перевірки № 481/23-0-33/36922617 від 11.04.2011 р.,, та матеріалами справи не спростовується. Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Отже, виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані ПП «Деко.Сервіс» позивачу на виконання договору є чинними, оскільки ПП «Деко.Сервіс» є платником ПДВ, а отже має права видавати вище зазначені податкові накладні.

Суд приходить до висновку, що придбана у ПП «Деко.Сервіс» лакокрасочна продукція використовувалася позивачем для власної господарської діяльності декорування скляних виробів. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з придбання лакокрасочної продукції були обєктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності декорування скляних виробів, та підтверджені належним чином складеними первинними документами. З наданих для огляду карток складського обліку судом встановлено,що позивачем вказана вище лакокрасочна продукція, придбана у ПП «Деко.Сервіс», була оприбуткована позивачем в повному обсязі та в подальшому використана для власної господарської діяльності.

Посилання позивача на встановлення недійсності договору актом перевірки Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області № 481/23-0-33/36922617 від 11.04.2011 р., суд вважає безпідставними, оскільки виходячи з принципу свободи договору, передбаченого статтями 3 та 627 ЦК України, лише сторони вправі визначати умови договору та порядок їх виконання. Суд в силу частини 2 статті 4 ГПК України не повинен брати до уваги положення зазначеного акту в частині визнання договору таким, що суперечить закону та є недійсним, оскільки зазначений документ не може встановлювати обовязкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Окрім того, норми Цивільного та Господарського кодексів України відносять питання стосовно визнання правочинів недійсними до виключної компетенції суду, а органи державної податкової інспекції згідно статті 20 Податкового кодексу України не наділені таким правом.

Таким чином, суд поза всяким розумним сумнівом вважає, що не зважаючи на висновки та судження, висловлені у акті перевірки Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області № 481/23-0-33/36922617 від 11.04.2011 р., договір поставки товару № 30/09-01 від 30.09.2010 р., укладений між ПП «Деко.Сервіс» та ТОВ «ТМ «Данко Декор» є правомірним в силу презумпції, передбаченої статтею 204 ЦК України, до моменту визнання його недійсним у встановленому судовому порядку.

Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст.203 ЦК України.

Під недійсним правочином відповідно до вимог чинного законодавства слід розуміти дії фізичних і юридичних осіб, які, хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, але не створюють цих наслідків через невідповідність вчинених дій вимогам закону.

Судом встановлено, що сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в договорах зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору поставки, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобовязання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та строк поставки, відповідальність сторін, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договорів, а саме: передали товар та сплатили за нього грошові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Закон не передбачає залежність дійсності правочину, від таких обставин, як кількість працюючих на підприємстві стороні правочину, наявності власних офісних, складських, виробничих та інших приміщень у сторони правочину, наявність або відсутність у неї транспортних засобів.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Надані відповідачем письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача та відповідача при укладенні та виконанні договору поставки товару № 30/09-01 від 30.09.2010 р., були направлені на набуття тих прав та обовязків, які випливають саме з договору поставки товару № 30/09-01 від 30.09.2010 р., і таким чином правочин, у вигляді договору поставки товару № 30/09-01 від 30.09.2010 р., спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що договір поставки товару № 30/09-01 від 30.09.2010 р., є дійсним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України.

За таких обставин, суд вважає позов ТОВ «ТМ «Данко Декор» необгрунтованим, таким, що не підтверджується наданими суду доказами та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя Тихий П.В.