Рішення № 16285576, 11.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2011 р. Справа № 5023/1652/11

вх. № 1652/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 64 від 01.02.2011р.;

відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 01.11.2010р.;

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Гонг" , м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джамп", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу "Гонг" звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Джамп": орендної плати, компенсації витрат на комунальні послуги та опалення, послуги, зв"язку та послуги користування мережею Інтернет за договором оренди №17/А/1-01/10 від 01 січня 2010 року в розмірі 130 218,66 грн., пені у розмірі 39 990,42 грн., штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсацію витрат на комунальні послуги в розмірі 14 412,99 грн. та штрафу за невиконання вимог договору в розмірі 28 813,48 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 2 134,35 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 11 квітня 2011 року підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 11 квітня 2011 року проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що 01.10.10 р. відповідачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №17/А/1-01/10 від 01.01.2010 р., але ж представники позивача відмовилися від отримання такого повідомлення та розірвання договору. Також відповідач посилається на те, що 30 жовтня 2010 р. орендовані приміщення були здані під охорону представникам позивача, але ж на прохання відповідача щодо підписання акту приймання - передачі орендованого приміщення 06.11.2011 р. позивач відмовився. Також відповідач посилається на те, що господарським судом у справі №59/360-10 від 12 січня 2011 року вже розглянуто цей позов, але оскільки строк дії спірного договору закінчився 31.12.2010 року провадження у справі було припинено та у ухвалі господарського суду від 12.01.11 р. зазначено "Керівництво АТЗТ "Гонг" вважає договір оренди розірваним 02.12.2010 р. на підставі повідомлення ТОВ "Джамп" №202 від 02.11.2011 р. За таких обставин відповідач вважає, що у нього перед позивачем залишилось одне зобов"язання - здати орендовані приміщення по Акту приймання - передачі, але ж позивач відмовляється підписувати дані акти, тому відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 11 квітня 2011 року оголошувалась перерва до 10 травня 2011 року до 10:00 годині.

Представник позивача у судовому засіданні 10 травня 2011 року підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 10 травня 2011 року проти позову заперечував, посилаючись на обставини викладені ним у відзиві на позов та просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 10 травня 2011 року оголошувалась перерва до 11 травня 2011 року о 15-00 годині.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 січня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір оренди нежитлового приміщення №17/А/1-01/10 (далі по тексту - договір) зі строком дії до 31.12.2010 року.

Відповідно до п.1.1 договору позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, вказані у п.1.2. договору, за плату вказану у договорі. Нежитлові приміщення надаються орендарю для здійснення статутної діяльності.

Згідно п.1.2. договору, нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, Комсомольське шосе,88, загальною площею 330,27 кв.м., в т.ч.:

1.2.1 Холодильна камера (№23) площею 150 кв.м.;

1.2.2 Склад Е -1 площею 22 кв.м.;

1.2.3. Офісне приміщення А/1 (№8, 11, 17), площею 37,74 кв.м.;

1.2.4. Охолоджувальний коридор площею 24,79 кв.м.;

1.2.5. Рампа (загальна А/1) площею 68,44 кв.м.;

1.2.6. Місце для зберігання піддонів площею 12 кв.м.;

1.2.7. Офіс для комірника площею 5,3 кв.м.;

1.2.8. Побутове приміщення (роздягальня) шафки 10 шт.

П.3.1 Договору встановлена щомісячна плата за користування приміщеннями в розмірі 19 044,04 грн., в тому числі ПДВ 3 174,01 грн.

Згідно п.2.2.7. Договору, Орендар зобов'язаний сплачувати не пізніше 5 числа поточного місяця за орендовані приміщення та компенсувати комунальні витрати.

Згідно п.3.2. Договору, Орендар робить 100% передплату в строк передбачений п.2.2.7.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 774 Цивільного кодексу України, встановлено, що орендар має право передавати в суборенду нерухоме майно лише за згодою орендодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

15 лютого 2010 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до Договору, згідно якої було внесено зміни в п.1.2 та 3.1 договору, в наслідок чого позивач передав відповідачу 502,07 кв.м. приміщень будівлі літ.А/1. Орендна плата склала 26 799,34 грн., в тому числі ПДВ 4 466,56 грн.

10 квітня 2010 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №2 до Договору, згідно якої було внесено зміни в п.1.2 та 3.1 договору, в наслідок чого Орендодавець передав Орендарю 1012,87 кв.м. приміщень розташованих в будівлі літ.А/1, а також склад 3-1. Орендна плата склала 57 409,69 грн., в тому числі ПДВ 9 568,28 грн.

Відповідно до вимог ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно п.4.1. договору сторони погодили порядок приймання - передачі нежитлового приміщення відповідно ст. 795 ЦК України, також згідно оформлення акту приймання передачі.

Таким чином, об"єкт оренди відповідно актів приймання - передачі від 01.01.2010 року, 15.02.2010 року та 10.04.2010 р. було передано від позивача відповідачу.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що сторонами 02.12.2010р. добровільно розірвано договір у відповідності до пункту 5.5. договору, згідно положень якого орендатор має право відмовитися від договору, попередивши орендодавця за один місяць до розірвання договору письмовим повідомленням.

01.11.10 р. відповідачем було направлено повідомлення №202 від 01.11.10 р. позивачу з проханням прийняти приміщення орендовані згідно договору оренди № 17/А/1-01-10 від 01.01.10 р. у зв`язку з відмовою від договору згідно з повідомленням №176 від 06.10.10 р. Вказане повідомлення було отримано позивачем 02.11.10 р. за вх. №423, про, що свідчить відмітка про отримання на повідомленні і цей факт визнається представником позивача в судовому засіданні.

З урахуванням цього, згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України (у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено, договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим) та відповідно п.5.5. договору оренди нежитлових приміщень № 17/А/1-01-10 від 01.01.10р. названий договір вважається розірваним після закінчення встановленого договором місячного строку, тобто з 02.12.2010р.

Посилання відповідача про те, що ним були направлені на адресу позивача повідомлення від 06.10.10р. №176 про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 17/А/1-01-10 від 01.01.10 р. не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи та є безпідставними.

Також той факт, що спірний договір оренди був розірваний 02.12.2010 року, вже встановлений ухвалою господарського суду Харківської області від 12 січня 2011 року у справі 59/360-10 за позовом ТОВ "Джамп" до АТЗТ "Гонг" про розірвання договору. Дана ухвала набрала законної сили та сторонами не оскаржувалася.

Згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Також відповідно до ч. 2 -4 статті 13 Закону України № 2453 VI ”Про судоустрій та статус суддів” Судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Обовязковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином договір укладений між сторонами є розірваним з 02.12.2010 року, а відтак вимоги позивача щодо наявності у відповідача зобов"язань згідно розірваного договору та нарахування орендної плати, компенсацію витрат на комунальні послуги та опалення, послуги зв*язку та послуги користування мережею Інтернет за весь період з січня 2010 р. по грудень 2010 р. включно є необгрунтованими та судом не приймаються, оскільки у заборгованість відповідача перед позивачем за грудень 2010 року мала нараховуватися лише за два дні, що складає 3 703,85 грн.

За таких обставин, приміщення було у користуванні відповідача з січня 2010 р. по 02.12.2010 р. Відповідач оплатив орендну плату за цей період лише частково, у наслідок чого виникла заборгованість, яка перевірена судом та складає 76 512,82 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, в іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Також позивачем заявлені до стягнення штрафні санкції: пеня у розмірі 39 990,42 грн., штраф за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсацію витрат на комунальні послуги в розмірі 14 412,99 грн. та штраф за невиконання вимог договору в розмірі 28 813,48 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.8. договору оренди сторони обумовили, що у разі прострочення сплати платежів орендар сплачує орендодавцю (позивачу) пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, розмір пені нарахований за період з 06.09.2010 року по 23.02.2011 року і становить 39 990,42 грн.

Однак розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3 456,22 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 36 534,20 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв"язку з чим задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених позовних вимог у вигляді штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсацію витрат на комунальні послуги в розмірі 14 412,99 грн. та штрафу за невиконання вимог договору в розмірі 28 813,48 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3.9. договору оренди, сторони погодили, що у разі прострочення сплати платежів більш ніж на 1 місяць, орендар (відповідач) сплачує штраф у розмірі 20% не сплаченої суми.

Згідно п.5.1. договору оренди, сторони погодили, що у випадку невиконання орендарем (відповідачем) чи орендодавцем (позивачем) своїх зобов"язань сторонами може бути пред"явлений штраф у розмірі до 5% річної орендної плати.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене, в частині штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсацію витрат на комунальні послуги та штрафу за невиконання вимог договору, господарський суд, вважає за необхідне скористатися правом, передбаченим ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсацію витрат на комунальні послуги до 3 000,00 грн. та штрафу за невиконання вимог договору до 5 000,00 грн.

При цьому суд враховує те, що розмір штрафів нарахованих позивачем є неспіврозмірною наслідкам порушення зобов'язання, сума цих нарахувань значно перевищує суму можливих збитків, викликаних порушенням зобов'язання. Такої позиції притримується Вищий господарський суд України при розгляді касаційних скарг, про що зазначено у постановах: від 21.01.2009 р., від 19.02.2009 р. по справі №20/384, від 03.12.2009 р. по справі №35/87-09.

В іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч. 1 ст. 216, 217, ч.1 ст. 230, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 551, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Джамп" (61071, м.Харків, пров. Новожанівський, 11, код ЄДРПОУ 31152349, ІПН 311523420330, р/р 26006103795001 в ПАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Гонг" (61064, м. Харків, Комсомольське шосе, 88, р/р 26003300001810 "Харківська регіональна дирекція" АТ "Златобанк", МФО 380612, код ЄДРПОУ 01549165, ІПН 015491620350) 87969,04 грн., яка складається з: заборгованості з орендної плати, компенсації витрат на комунальні послуги та опалення, послуги зв*язку та послуги користування мережею Інтернет за договором оренди №17/А/1-01/10 від 01 січня 2010 року в розмірі 76 512,82 грн., пені за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі в розмірі 3 456,22 грн., штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 3 000,00 грн., штрафу за невиконання вимог договору в розмірі 5 000,00 грн., державне мито у розмірі 879,69 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 97,27 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/1652/11

Повне рішення складене 12 травня 2011 року.