Рішення № 16285553, 04.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2011 р. Справа № 5023/1639/11

вх. № 1639/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання Тімарєва Т.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 дов. № 950 від 19.03.2010 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", м. Харків

до Державного підприємства Міністерства Оборони України "Харківське управління начальника робіт", м. Харків

про стягнення 2270,98 грн., згідно договору на приймання стічних вод № II-654/06-А-2 від 25.06.2003 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Державного підприємства Міністерства Оборони України "Харківське управління начальника робіт", на користь позивача 2270,98 грн., у тому числі 2208,19 грн. боргу за послуги водовідведення та 62,79 грн. пені за договором № II-654/06-А-2 на приймання стічних вод, укладеним між сторонами 25.06.2003 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобовязання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Ухвала суду про порушення провадження у справі від 12.03.2011 р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи від 29.03.2011 р. та 12.04.2011 р. були направлені відповідачеві за його юридичною адресою рекомендованим листом.

У відповідності до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч.1 ст.19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобовязаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно ч. 6 ст.19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Таким чином, оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25.06.2003 року між Комунальним підприємством каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" та Державним підприємством Міністерства Оборони України "Харківське управління начальника робіт" був укладений договір № II-654/06-А-2 на приймання стічних вод.

Відповідно до умов договору позивач зобовязався надавати відповідачеві послуги з прийому стічних вод в обсязі встановлених відповідачеві лімітів на водокористування та водовідведення, а відповідач зобов'язався здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами.

З матеріалів справи вбачається, що КП КГ "Харківкомуночиствод" свої зобов'язання виконало і прийняло від Відповідача стічні води, що складаються з обсягу водоспоживання та додаткової кількості стічних вод, що проникають до каналізаційної мережі м. Харкова відповідно до 4.10 "б" "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованих в МінЮсті України 07.10.2008 № 936/15627.

Відповідно до фактичного обсягу скинутих вод та з урахуванням діючих тарифів, Відповідачу за період з 01.09.2010 по 31.12.2010 р.р. включно була нарахована сума в розмірі 2208,19 грн. та виставлені платіжні вимоги на цю суму, відповідно до ч. 1 ст. 198 ГК України та ст. ст. 13,14 Закону України "Про поштовий зв'язок".

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року в розмірі 2208,19грн., яка до цього часу не погашена.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2208,19 грн. боргу обґрунтованими, законними та підлягаючими задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 4.4. договору зобовязання відповідача забезпечуються нарахуванням пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пені, від суми боргу за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”. За таких підстав позовні вимоги в частині стягнення 62,79 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства Оборони України "Харківське управління начальника робіт" (61064, м. Харків, вул. Цементна, 2, р/р № 26006301780091 в філії Червонобаварське відділення ПІБ м. Харків, МФО 351287, ідент. код 24669713) на користь Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (61013 м. Харків, вул. Шевченко, 2, р/р № 26005010041510 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, ідент. код 03361715) 2208,19 грн. основного боргу, 62,79 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повний текст судового рішення підписано 06.05.2011 року.