Рішення № 16285497, 28.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2011 р. Справа № 5023/1184/11

вх. № 1184/11

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судовогозасідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Фатєєв А.М., посвідчення № 15 від 15.01.2001 року, представників позивачів - не з*явились,

Третя особа -1 - ОСОБА_1, дов від 18.04.2011 р., головний юрисконсульт; відповідача - ОСОБА_2., довіренність від 03.10.2010 року,

розглянувши справу за позовом Заступника прокурора міста Києва м.Київ в інтересах держави, в особі в особі 1) Фонду державного майна України, м. Київ; 2) Міністерства аграрної політики України, м. Київ, 3) Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Trans GPS Servise", м. Харків

Треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : 1) Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” м.Харків 2) громадянина України ОСОБА_3, м. Харків

про витребування із незаконного володіння у власність держави нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (перший позивач) в особі Міністерства аграрної політики України (2-й позивач) , в особі Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик”(3-позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача ТОВ "Trans GPS Servise"в якому просить суд витребувати із незаконного володіння відповідача у власність держави в особі Міністерства аграрної політики України на баланс Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (літ. А-5), загальною площею 1358,2 кв.м, вартістю 647900,00 грн., розташовану на вул.. Ш. Руставелі, 11-Б у м. Харкові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 лютого 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09 березня 2011 року о 11:30 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 09 березня 2011 року, 21 березня 2011 року, 05 квітня 2011 року в порядку статті 77 ГПК України розгляд справи відкладався, в звязку з неявкою прокурора та позивачів у судові засідання та ненадання сторонами витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 березня 2011 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : 1) Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” м.Харків 2) громадянина України ОСОБА_3.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 14 квітня 2011 року, 21 квітня 2011 року об 11:00 год. в порядку статті 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

У судовому засідання 27 квітня 2011 року в порядку статті 77 ГПК України оголошено перерву до 28 квітня 2011 року о 15:00 год.

У призначене судове засіданні представники позивачів та третьої особи (ФОП ОСОБА_3) не зявились, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили.

У призначеному судовому засіданні 28 квітня 2011 року прокурор підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити, через канцелярію господарського суду в порядку ст. ст..22, 29 ГПК України надав клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 1836 від 27.04.2011 року), яке задоволено судом, дані документи долучені судом до матеріалів даної справи.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, з підстав з, зазначених у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк” м .Харків у судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, який долучений судом до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду від КП «Харківське міськБТІ» лист (вх. № 8898 від 28.04.2011 року), в якому БТІ повідомляє суд про неможливість представити матеріали інвентаризаційної справи, даний лист долучений судом до матеріалів справи.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами в порядку ст. ст. 32, 33, 34, 38 Господарського процесуального кодексу України , п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України доказів, які, на їх думку, мають відношення до справи, що в свою чергу забезпечує змагальність провадження, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими сторонами до суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2006 р. відбулись прилюдні торги з продажу державного майна (свідоцтво про право власності серія САА № 803570, видане Виконкомом Харківської міської ради 05.10.2004 р.), що знаходилось в господарському віданні ДКТП “Хрещатик”, за результатами яких, 31.05.2006 р. між ДКТП “Хрещатик” та ТОВ “TRANS GPS SERVICE” було укладено договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Ш. Руставелі. буд. 11-Б (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України № 67 від 22.12.2005 року, ДКТП «Хрещатик", засноване Міністерством аграрної політики України, (надалі - Орган управління майном), на державній власності.

Пунктом 4.4 Статуту встановлено, що майно державного підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 20.03.2006 р. № 13, адміністративний корпус площею 1 358,2 кв. м., розташований за адресою: м. Харків, вул. Ш. Руставелі, буд. 11 - Б, передано на баланс ДКТП “Хрещатик”.

Обєкт нерухомості відчужувався на підставі дозволу Міністерства аграрної політики України про реалізацію майна № 54-01/419 від 25.04.2006 р. (п. 1.3. Договору), яким передбачено, що продаж обєкта нерухомості потрібно здійснювати відповідно до чинного законодавства виключно на конкурентних засадах шляхом публічних торгів (аукціону), конкурсу.

Натомість, в порушення вимогам закону, продавцем за вказаним договором виступило ДКТП “Хрещатик”, яке відповідно до вимог закону не наділене повноваженнями щодо розпорядження державним майном та не вправі виступати продавцем такого майна.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.08.2008 року у справі № 2-3425/08, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 02.08.2008 року, відмовлено в задоволені позову громадянки України ОСОБА_4 до ТОВ «TRANS GPS SERVISE» про переведення прав покупця та визнання права власності на нерухоме майно та задоволено зустрічну позовну заяву ТОВ «TRANS GPS SERVISE» і визнано його правомірним володільцем (добросовісним набувачем) та належним власником нежитлової будівлі літ. А-5, загальною площею 1358,2 кв.м., вартістю 647900,00 грн., розташованої на вул. Ш. Руставелі, 11-Б у м. Харкові.

В свою чергу, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 11/44 від 02.12.2008 року, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2009 року, позов заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик", ТОВ "TRANS GPS SERVICE" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (літ. А-5), площею 1358,2 м2, розташованої по вул. Ш. Руставелі, 11-Б в м. Харкові (далі спірне майно), укладеного відповідачами 31.05.2006 р. задоволено в повному обсязі; зобовязано відповідачів повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, прокурор вважає, що порушені інтереси держави, оскільки незаконно відчужене державне майно перебуває у власності ТОВ " TRANS GPS SERVICE"(відповідача у справі), тому у прокурора є всі підстави для витребування спірного майна у відповідача із незаконного володіння у власність держави, що і стало підставою для звернення прокурора до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 Господарського кодексу України до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що ДКТП «Хрещатик", засноване Міністерством аграрної політики України, (надалі - Орган управління майном), на державній власності..

Відповідно до ч. 2 ст. 145 Господарського кодексу України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону (ч. З ст. 145 Господарського кодексу України)

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна (далі приватизація) це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України

Відповідно до ч. 1 ст. З вказаного Закону, законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» відповідно до цього Закону можуть приватизуватися підприємства, якщо вони відповідають вимогам ч. 1 ст. 2 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону об'єктом малої приватизації, зокрема, є окреме індивідуально визначене майно.

Крім того, згідно вимог ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного майна» Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації. У Державній програмі приватизації визначаються, зокрема, відповідні способи приватизації для різних груп об'єктів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державну програму приватизації» Державна програма приватизації на 2000-2002 роки, затверджена Законом від 18.05.2000 № 1723-ІІІ, додається до Закону, тобто є невід'ємною складовою його змісту, і, відповідно, її положення мають юридичну силу закону.

Згідно вимог п. 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки класифікація об'єктів приватизації здійснюється з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації відповідно до цієї Програми.

Зокрема, група «А» - це, зокрема, окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном.

Відповідно до п. 5 вказаної Програми продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми.

В свою чергу, спірне нерухоме державне майно безпосередньо являється окремим індивідуально визначеним майном ДКТП "Хрещатик", так як є окремою будівлею, якій присвоєно індивідуальну поштову адресу - м. Харків, вул. Ш.Руставелі, 11-Б (літ. А-5).

Зважаючи на викладене, приватизація спірного нерухомого державного майна мала здійснюватись у відповідності до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Державної програми приватизації на 2000-2002 роки.

Згідно вимог ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно; Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами. Також у вказаній статті Закону визначено, що органи, уповноважені виступати продавцями відповідних об'єктів приватизації, іменуються "органи приватизації".

Відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" до органів, які можуть здійснювати приватизацію, віднесено Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо майна, яке є державною власністю; органи приватизації в Автономній республіці Крим щодо майна, яке є у власності Автономної республіки Крим; органи, створені відповідними місцевими радами та підпорядкованими їм, підзвітними та підконтрольними - щодо майна, яке перебуває у комунальній власності.

Зазначені органи складають єдину систему державних органів приватизації в Україні, повноваження яких визначено ч. З ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Вказаною правовою нормою на органи приватизації покладено наступні владні управлінські функції у сфері приватизації: здійснення повноважень власника державного майна у процесі приватизації; здійснення продажу майна, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств; затвердження планів приватизації майна, що перебуває у державній власності, планів розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації; укладення угод щодо проведення підготовки об'єктів до приватизації та їх продажу; укладення договорів на проведення незалежної оцінки майна в процесі його приватизації; укладення у випадках, передбачених законодавством, угод щодо проведення екологічного аудиту об'єктів приватизації; контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна; здійснення продажу земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Згідно вимог ч. 1 ст. 317, ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Згідно вимог ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України, пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемними є правочини, спрямовані на використання всупереч закону державної власності, незаконне заволодіння ним.

Частиною третьою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, якими, зокрема, є постанови Кабінету Міністрів України (частина четверта статті 4 цього Кодексу). Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963, чинним на час прийняття зазначених актів Кабінету Міністрів України, також передбачалося, що цивільні права й обовязки виникають, зокрема, з адміністративних актів (стаття 4 цього Кодексу).

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частиною першою статті 648 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Згідно вимог ч. 1 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що обов'язковими умовами укладення договору купівлі-продажу державного манна, яке є об'єктом приватизації, та, відповідно, переходу права власності на нього, є дотримання вимог приватизаційного законодавства при укладенні такого договору, а також наявність волевиявлення органу приватизації, як продавця за договором, уповноваженого державою на здійснення повноважень власника щодо відповідного державного майна в процесі його приватизації та безпосередньо на його продаж.

Зважаючи на викладене, договір купівлі-продажу спірного нерухомого державного майна мав укладатись від імені Фонду державного майна України, як органу приватизації, за результатом проведення відповідної приватизаційної процедури в порядку встановленому Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Державної програми приватизації на 2000-2002 роки.

В свою чергу, зазначений договір купівлі-продажу спірного нерухомого державного майна укладено безпосередньо від імені ДКТП «Хрещатик» без застосування приватизаційної процедури та, відповідно, за відсутності волевиявлення Фонду державного майна України, як держаного органу, уповноваженого державою, як власником, на відчуження вказаного державного майна.

Таким чином, спірне нерухоме державне майно незаконно вибуло із володіння ДКТП «Хрещатик» не з волі органу приватизації, наділеного у відповідності до закону правомочностями власника щодо вказаного майна в процесі його приватизації та уповноваженого на його відчуження.

При цьому суд враховує, що зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 24.01.2011 року у справі за позовом прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик», Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та у Постанові Вищого господарського суду України від 08.07.2009 у справі № 11/44 за позовом прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до Державного комплексного торговельного підприємства «Хрещатик», Товариства з обмеженою Відповідальністю «TRANS GPS SERVISE», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з ч. 4 п. 9 Положення про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 412 від 15.06.1994 року РВ ФДМ України по Київській області в межах визначених повноважень здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ і організацій, що перебуває у державній власності, в процесі приватизації.

В силу приписів ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до положень ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, спірне нерухоме майно нежитлова будівля (літ. А-5), загальною площею 1358,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Ш. Руставелі, 11-Б, перейшло на підставі договору купівлі-продажу, укладеному між ДКТП «Хрещатик» (позивачем у справі) та ТОВ «TRANS GPS SERVISE» (відповідачем у справі) та зареєстровано у реєстрі за № 558.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.08.2008 року у справі № 2-3425/08, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 02.08.2008 року, відмовлено в задоволені позову громадянки України ОСОБА_4 до ТОВ «TRANS GPS SERVISE» про переведення прав покупця та визнання права власності на нерухоме майно та задоволено зустрічну позовну заяву ТОВ «TRANS GPS SERVISE» і визнано його правомірним володільцем (добросовісним набувачем) та належним власником нежитлової будівлі літ. А-5, загальною площею 1358,2 кв.м., вартістю 647900,00 грн., розташованої на вул. Ш. Руставелі, 11-Б у м. Харкові.

Натомість, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 11/44 від 02.12.2008 року, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2009 року, позов заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик", ТОВ "TRANS GPS SERVICE" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (літ. А-5), площею 1358,2 м2, розташованої по вул. Ш. Руставелі, 11-Б в м. Харкові, укладеного відповідачами 31.05.2006 р. задоволено в повному обсязі; зобовязано відповідачів повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

При цьому суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Таким чином, право власності відповідача на нежитлової будівлі (літ. А-5), площею 1358,2 м2, розташованої по вул. Ш. Руставелі, 11-Б в м. Харкові, оформлено згідно договору купівлі-продажу, укладеному між ДКТП «Хрещатик» (позивачем у справі) та ТОВ «TRANS GPS SERVISE» (відповідачем у справі) та зареєстровано у реєстрі за № 558, і перебуває у володінні відповідача на час вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 144, 174 Господарського кодексу України майнові права субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно пункту 1 Порядку повернення у державну власність обєктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких обєктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №32 (далі - Порядок) обєкт приватизації повертається до сфери управління державного органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу, для здійснення управління цим обєктом згідно із законодавством до моменту відчуження.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин та, враховуючи встановлену рішенням господарського суду міста Києва у справі № 11/44 від 02.12.2008 року, залишеним без змін Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2009 року недійсність правочину - договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (літ. А-5), площею 1358,2 м2, розташованої по вул. Ш. Руставелі, 11-Б в м. Харкові, укладеного між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" та ТОВ "TRANS GPS SERVICE", враховуючи те, що приватизація майна відбулась з порушенням законодавства, оскільки відчуження майна здійснено Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" - особою, що не мала права розпоряджатися даним обєктом державної власності - та поза волею власника - відділення Фонду державного майна України, яке вправі здійснювати функції з розпорядження державним майном, та те, що судом фактично встановлено обставини, які передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо витребування у власність держави в особі Міністерства аграрної політики України на баланс Державного комплексного торгівельного підприємства «Хрещатик» із чужого добросовісного володіння ТОВ "TRANS GPS SERVICE" (відповідача у справі) нежитлової будівлі (літ. А-5), площею 1358,2 м2, розташованої по вул. Ш. Руставелі, 11-Б в м. Харкові.

При цьому, суд зауважує, що посилання відповідача та третьої особи , що спірне майно передано в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» в якості забезпечення виконання громадянином Берелідзе Андрієм Отаровичем зобовязання за генеральним договором про надання кредитних послуг № 805/6/18/8-072 від 12.06.2008 року згідно із іпотечним договором № 805/13/18-5/8-501 № 1017 від 12.06.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Яковлєвою К.Б., що в свою чергу надає право ПАТ «Укрсоцбанк» (іпотекодержателю) вимагати від будь-яких осіб припинення зазіхань на предмет іпотеки, безпідставні, оскільки дані договори не впливає на неможливість поверненням цього майна до державної власності. Крім того, зазначені кредитний та іпотечний догвори не є передбаченим частиною 2 ст. 388 Цивільного кодексу України випадком, який виключає можливість витребування власником майна від добросовісного набувача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати по цій справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 3,203,228,236,317,319,326,330,386,387,388,392,626,648,655,658 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141,145 Господарського колдексу України, ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст. 1 Закону України «Про Державну програму приватизації», ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "TRANS GPS SERVICE" , ідентифікаційний код 32762296 (61002, м. Харків, пр.. Гагаріна, 127-а) у власність держави в особі Міністерства аграрної політики України ідентифікаційний код 00011050 (01001, м. Київ, вул. Хрещатик,24) на баланс Державного комплексного торговельного підприємства “Хрещатик” ідентифікаційний код 21583968 (01001, м. Київ, вул. Хрещатик,24) нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю (літ. А-5), загальною площею 1358,2 кв.м, вартістю 647900,00 грн., розташовану на вул.. Ш. Руставелі, 11-Б у м. Харкові.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "TRANS GPS SERVICE" , ідентифікаційний код 32762296 на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК в м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 6479,00 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "TRANS GPS SERVICE" , ідентифікаційний код 32762296 на користь держбюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

Суддя Аюпова Р.М.

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 29 квітня 2011 року

справа № 5023/1184/11