Рішення № 16285468, 28.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2011 р. Справа № 5023/1231/11

вх. № 1231/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 898 від 17.03.2011р.) відповідача - не з*явився .

розглянувши справу за позовом Публічного Акціонерного товариства "СЕБ Банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплект", м. Куп'янськ, Харківської області

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Публічне Акціонерне товариство "СЕБ Банк" звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплект" заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №61-г/07 від 05.11.2007 року в сумі 34 404,90 грн., в тому числі: сума простроченої заборгованості за кредитом - 32 163,68 грн., сума простроченої заборгованості за відсотками 99,17 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків і комісій в сумі 2 142,05 грн. та судові витрати. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №61-г/07 від 05.11.2007 року, відповідно до якого відповідачу було надано в кредит грошові кошти в сумі 200 000,0 грн. строком до 04 листопада 2008 року зі сплатою 18,5% річних, з наступним графіком змін максимального ліміту заборгованості :

з 01.07.2008 року максимальний ліміт заборгованості складає 160 000,0 грн.,

з 01.08.2008 року максимальний ліміт заборгованості складає 120 000,0 грн,

з 01.09.2008 року максимальний ліміт заборгованості складає 80 000,0 грн.,

з 01.10.2008 року максимальний ліміт заборгованості складає 40 000,0 грн.

Оскільки, відповідач свої обов'язки по оплаті за отриманий кредит виконував неналежним чином, у ТОВ "Агрокомплект" виникли зобов'язання по оплаті простроченої заборгованості за кредитом та оплаті простроченої заборгованості за відсотками.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.02.2011року було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.03.2011 року.

Ухвалою господарського суду від 14.03.2011 року розгляд справи відкладено до 28.03.2011року, у зв*язку із неявкою представника відповідача в судове засідання.

Представник позивача за вх.№7047 від 28.03.2011 року надав заяву про зменшення позовних вимог в зв'язку з частковою сплатою заборгованості відповідачем та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за простроченою частиною кредиту в сумі 24 930,84грн., прострочені нараховані проценти в сумі 730,26 грн., пеню за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату процентів нараховану за період з 30.12.2010 року по 24.02.2011 року в сумі 612,12грн.

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Ухвалою господарського суду від 28.03.2011 року, судом прийнято заяву вх.№7047 про зменшення позовних вимог, задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено до 11.04.2011 року .

Ухвалою господарського суду від 11.04.2011 року було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, задоволено клопотання відповідача про продовження терміну розгляду справи на п*ятнадцять днів на підставі ч.3 ст.69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 27.04.2011 року.

Відповідач в судовому засіданні 27.04.2011 року визнавав позовні вимоги у повному обсязі, але письмового відзиву на позовну заяву не надав. В судовому засіданні 27.04.2011 року була оголошена перерва до 28.04.2011 року, з метою надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом та надання часу відповідачу для погашення заборгованості перед позивачем.

В судовому засіданні 28.04.2011 року представник позивача підтримує уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис на повідомленні господарського суду про оголошення перерви до 28.04.2011 року.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №61-г/07 від 05.11.2007 року.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В п.1.1. договору сторони визначили, що кредитодавець при наявності вільних кредитних ресурсів, зобов*язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченності, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі " Кредит".

В п.1.1.1. договору сторонами передбачено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, кожна частина окремо -"Транш", а сукупності - "Транші", зі сплатою 18,5% процентів річних та комісій, в розмірі та порядку визначеному Тарифами комісійних винагород по наданню кредитів, які містяться в Додатку №1 до цього договору, що є невід*ємною складовою частиною цього договору, надалі "Тарифи", в межах максимального ліміту заборгованості до 200 000,0 грн., з наступним графіком змін максимального ліміту заборгованості:

з 01.07.2008 року максимальний ліміт заборгованості складає 160 000,0грн.,

з 01.08.2008 року максимальний ліміт заборгованості складає 120 000,0грн,

з 01.09.2008 року максимальний ліміт заборгованості складає 80 000,0грн.,

з 01.10.2008 року максимальний ліміт заборгованості складає 40 000,0грн.

В п.1.1.2 кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом встановлюється 04 листопада 2008 року на умовах визначених цим договором .

Відповідно до умов п.п.3.3.5, 3.3.6 договору сторони передбачили, що позичальник - відповідач зобов*язаний повернути кредитодавцю - відповідачу в повному обсязі транші кредиту в строки та в порядку, визначені п.п.1.1.1, 1.1.2, 2.11 цього договору. Сплачувати кредитодавцю - відповідачу проценти та комісії, передбачені п.п.1.1.1 цього договору, в строки та в порядку, визначеними п.п. 2.5,2.6,2.7.,2.8.,2.11, 2.15, 2.16 цього договору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме на підставі заяв відповідача на перерахування коштів, надав відповідачеві транші кредиту у строки визначені умовами цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що граничний строк повернення кредиту становить 04 листопада 2008 року, однак відповідач свої зобов*язання по поверненню кредиту не виконував належним чином, з урахуванням чого, позивачем на адресу відповідача були направлені вимоги №13-17-0805 від 04.12.2008 року, №13-17-0095 від 03.02.2009 року, №13-17-0240 від 16.03.2009 року, №2-3-2-6-0074 від 16.04.2009 року, №2-3-2-6-0129 від 13.05.2009 року, відповідно до яких позивач повідомив відповідача про необхідність сплати основної суми кредиту, заборгованості за нарахованими відсотками та пені, однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту в термін передбачений п.1.1.2 договору, здійснив лише частково, тому станом на момент подачі позову у відповідача наявна заборгованість по кредиту у розмірі 24 930,84 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вимогами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів погашення суми боргу щодо повернення кредиту, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 24 930,84 грн. заборгованості по кредиту обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по простроченим процентам в сумі 730,26 грн. на підставі договору про надання відновлювальної кредитної лінії №61-г/07 від 05.11.2007 року.

В п.п. 2.4, 2.5 договору сторони визначили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щоденно, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Розрахунковий період починається з останнього робочого дня місяця, що передує поточному і закінчується передостаннім робочим днем поточного місяця або днем, що передує дню погашення кредиту в повній сумі. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та у день повернення кредиту в повній сумі на рахунок №20683022045012 в АБ "Факторіал -Банк"

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши нарахування заборгованості по вищевказаним процентам на підставі договору про надання відновлювальної кредитної лінії №61-г/07 від 05.11.2007 року, суд визнав даний розрахунок таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам справи, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю в сумі 730,26 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4.2. сторонами передбачено, що у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, прострочення строків повернення кредиту та штрафних санкцій, визначених п.п.1.1.1, 1.1.2, 2.5, 2.7, 2.12, 2.15, 2.16.,3.2.5,3.3.5, 3.3.6, 3.3.7, 3.3.8., 4.4., 5.4. цього договору та тарифами, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової стаки НБУ, що діяла у період невиконання зобов*язань за цим договором за кожен день прострочення, від суми не сплаченої заборгованості. При цьому, сплата пені не звільняє позичальника від виконання зобов*язань за цим договором.

Позивачем нараховано пеню в сумі 612,12 грн., яка складається з ( пені за простроченим кредитом в сумі 603,63грн. та пені за простроченими відсотками в сумі 8,49грн.)

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені по простроченому кредиту та простроченим відсоткам в сумі 612,12грн. за період з 30.12.2010року по 25.02.2011 року суд дійшов висновку, що даний розрахунок є вірним та таким, що відповідає чинному законодавству, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 612,12 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 262,73 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 217, 230,343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст.22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплект" (Харківська обл., м. Куп*янськ, Східна Промзона Заоскілля, ідентифікаційний код 23146887) на корисить Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" (м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 10, ідентифікаційний код 14351016, п/р 29094090913001 в ПуАТ "СЕБ Банк", МФО 300175) - 24 930,84 грн. заборгованості по простроченому кредиту, 730,26 грн. прострочених відсотків, 612,12 грн. пені, витрати по сплаті державного мита в сумі 262,73 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,0 грн.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Задорожна І.М.

Повне рішення складено 29.04.2011 року