Рішення № 16285379, 26.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р. Справа № 5023/2360/11

вх. № 2360/11

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Волощук К.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 29.03.11р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Фарма Тет", м. Харків

до ПП "Медфарм", м. Харків

про про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ «Фарма Тет», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП «Медфарм» про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 1919,62 грн., 844,10 грн. пені, 162,15 грн. 3 % річних та 473,82 грн. інфляційних. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2011р. надав суду клопотання, в якому зазначив, що відповідачем після подачі позову до суду було сплачено заборгованість по орендній платі в сумі 1919,62 грн. в повному обсязі, пр. що надав відповідні докази. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 844,10 грн. пені, 162,15 грн. 3 % річних та 473,82 грн. інфляційних підтримав в повному обсязі.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 26.04.2011р., не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання поштового відправлення.

Присутній в судовому засіданні 26.04.2011р. представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 06.04.2011 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

30 червня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (далі договір), відповідно до умов якого, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення (аптеку) загальною площею 124,0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, 1А.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 30 червня 2010 року та скріплений печатками сторін (арк..спр.13).

Згідно з пунктом 3.1.1 договору оренди відповідач зобовязався вчасно вносити оренду плату та інші платежі у відповідності до ст.4 даного договору на підставі рахунків, що виставляються орендодавцем.

Відповідно до п. 4.1. Договору, орендна плата складає 1000,00 грн. без ПДВ..

Відповідно до п. 4.2 Договору, орендна плата сплачується в національній валюті України за кожний поточний календарний місяць на поточний рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця.

Пунктом 4.3 договору сторони визначили, що орендар окремо від орендної плати щомісячно сплачує орендодавцю на підставі виставлених рахунків в 3-денний термін з дня виставлення рахунку , усі витрати , повязані з відшкодуванням вартості спожитих орендарем і погоджених з орендодавцем послуг по користуванню водою, каналізацією, електропостачанням, та інше.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що орендна плата , перераховано несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з урахуванням пені в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати за кожен день порушення строку.

Згідно з пунктом 11.1 договору він діє протягом 3-х років з 01.07.2010р., тобто до 01.07.2013р.

Орендодавцем належним чином виконано свої зобовязання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент подачі позову , відповідач заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 1919,62 грн.

Проте, під час розгляду справи, позивач надав суду докази того, що відповідач після подачі позову - 11.04.2011р. сплатив заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 1919,62 грн., що свідчить про відсутність предмету спору за даним позовом в частині стягнення боргу зі сплати орендної плати.

Відповідно до п.1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності предмету спору господарський суд припиняє провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи, що предмет спору за даним позовом за даним позовом в частині стягнення боргу зі сплати орендної плати відсутній, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 1919,62 грн.

Крім того , відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Як вже зазначалося вище, пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що орендна плата , перераховано несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з урахуванням пені в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати за кожен день порушення строку.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 844,10 грн. пені , належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу 3% річних на всю суму заборгованості у розмірі 162,15 грн. та інфляційні на суму 473,82 грн., розрахунок перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

З огляду на вказане, суд вважає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 844,10 грн. пені , 162,15 грн. 3% річних та інфляційні на суму 473,82 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, витрати зі сплати державного мита у сумі 102,00 гривень та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 гривень покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598, 610, 611, 612, 629, 764 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, п. 1-1 частини 1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Медфарм» (61064, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 153, код ЄДРПОУ 22687664, поточний рахунок № 26007036086700 в АКІБ «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарма Тет» (61052, м. Харків, вулиця Карла Маркса, будинок 38, код ЄДРПОУ 30656415, поточний рахунок № 26000000009496 в ПАТ «Індекс-банк», МФО 300614) 844,10 грн. пені , 162,15 грн. 3% річних , інфляційні на суму 473,82 грн., 102,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1919,62 грн. припинити.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 27.04.2011р.

Справа №5023/2360/11.