Рішення № 16285373, 18.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р. Справа № 39/143-10

вх. № 9464/2-39

Суддя господарського суду Швидкін А.О.

при секретарі судовогозасідання Трофименко С.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дор. б/н від 01.12.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю рекламно-поліграфічного агенства "Бріск", м. Харків

до Vorenberg S.L., м. Ов"єдо

про стягнення 83228,18 Євро

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ рекламно - поліграфічне агенство "Бріск" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до фірми Vorenberg S.L. про стягнення заборгованості за Договором поставки товару № 1-Еsp, укладеного між сторонами 29.01.2010 року. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору він поставив відповідачу товар 90227,65 Євро, але відповідач не виконав належним чином умови договору та не сплатив у визначені договором строки вартість поставленої продукції, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 83228,18 Євро, з яких 71522,65 Євро (788487,29 грн. по курсу НБУ станом на 25.10.2010р.) - заборгованість за поставлений товар та 11705,53 Євро (124856,97 грн. по курсу НБУ станом на 25.10.2010р.) - збитки.

Розділом XV ГПК України визначено, що підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 124 ГПК України). Підвідомчість та підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначаються за правилами, встановленими статтями 12 17 ГПК України.

У п. 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) іноземні підприємства і організації мають право звернення до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

При цьому правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Згідно п.4.1. Договору поставки товару № 1-Еsр від 29.01.10р. та додаткової угоди № 2 від 01.07.2010 року сторони будуть застосовувати всі зусилля для того, щоб вирішення всіх спорів здійснювалось мирним шляхом. При неможливості вирішити спір подібним шляхом, спори вирішуються в Господарському суду Харківської області, м. Харків, Україна.

За таких обставин, суд визнав позовні матеріали такими, що відповідають вимогам статей 1, 2, 3, 5, 10, 12, 21, 32 - 38, 45, 54-58, 124 Господарського процесуального кодексу України, достатніми для прийняття до розгляду і порушення провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а згідно ч. 3 цієї ж статті, якщо в міжнародних договорах України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Ухвалою суду від 27.10.2010 року за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2010 року.

В судовому засіданні 23.11.2010 року судом було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.05.2011 року та зупинення провадження по справі у зв'язку відсутністю доказів належного повідомлення Компанії Vorenberg S.L. про порушення провадження по справі та про проведення судового засідання. Зазначеною ухвалою суд зобовязав ТОВ рекламно-поліграфічне агенство "Бріск" до 06 грудня 2010року надати до суду нотаріально засвідчений переклад даної ухвали на англійську мову в пятьох примірниках для направлення Компанії Vorenberg S.L.

06.12.2010 року до канцелярії суду позивач супроводжувальним листом за вх. № 27035 надав нотаріально засвідчений переклад даної ухвали на англійську мову в пятьох примірниках для направлення Компанії Vorenberg S.L.

09.12.2010 року суд направив до Консульства королівства Іспанія в Києві судове доручення про надання правової допомоги з повідомлення нерезидента Компанії Vorenberg S.L.

26.11.2011 року позивач надав суду уточнення позовних вимог, відповідно яких в порядку ст. 22 ГПК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 213925,84 Євро, з яких 193596,97 Євро (2073950,13 грн. по курсу НБУ станом на 24.11.2010р.) - заборгованість за поставлений товар та 20328,87 Євро (217777,50 грн. по курсу НБУ станом на 24.11.2010р.) - збитки. Враховуючи що у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог і це не суперечить законодавству та не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає можливим прийняти заяву до розгляду. Таким чином суд розглядає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 193596,97 Євро по курсу НБУ станом на 24.11.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено,

«29» січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю рекламно-поліграфічне агенство «БРІСК» (далі - ТОВ РПА «БРІСК»), Україна та фірмою Vorenberg S.L. (далі - Vorenberg S.L.), Іспанія було укладено Договір поставки товару № 1-Еsp, за яким ТОВ РПА «БРІСК» зобов'язалось передати у власність Vorenberg S.L. товар (паперово-білова продукція), а покупець, фірма Vorenberg S.L., зобов'язалось прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

Як свідчать матеріали справи, в період з 19 лютого 2010 року по 23 липня 2010 року, позивачем на підставі договору поставки товару № 1-Еsр від 29.01.10р. та додатків до договору поставки товару № 2 від 22.02.10р., № 3 від 05.03.10р., № 4 від 18.03.10р., № 5 від 26.04.10р., № 6 від 26.05.10р., № 7 від 09.06.10р., № 8 від 02.07.10р., було поставлено товар на загальну суму 222976,97 Євро, що підтверджується митними деклараціями: № 800000015/0/322011 від 23.02.10р. на суму 28 048,86 Євро, № 800000015/0/322757 від 12.03.10р. на суму 29 618,69 Євро, № 800000015/0/323561 від 26.03.2010р. на суму 32555,10 Євро, № 800000015/325330 від 29.04.2010р. на суму 31698,99 Євро, № 800000015/2010/326776 від 28.05.2010р. на суму 32554,16 Євро, № 807070005/2010/320659 від 10.06.2010р. на суму 34777,79 Євро, № 807070005/2010/322117 від 12.07.2010р. на суму 33 723,38 Євро та міжнародними товарно-транспортними накладними: СМR А № 001191 від 22.02.10р., СМR А № 001204 від 10.03.10р., CMR A № 001342 від 26.03.10р., CMR A № 001451 від 29.04.10р., СМR А № 0075500 від 28.05.10р., СМR А № 0154287 від 10.06.10р., СМR А № 0119336 від 12.07.10р.

Як вже зазначалось судом, згідно п.4.1. Договору поставки товару № 1-Еsр від 29.01.10р. та додаткової угоди № 2 від 01.07.2010 року сторони домовились, що під час розгляду спору, повязана з невиконанням, неналежного виконання умови цього договору, застосовується матеріальне і процесуальне законодавство України.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до додатків № 2,3,4,5,6,7,8 до Договору поставки товару № 1-Еsр від 29.01.10р. оплата за поставлену продукцію здійснюється на наступних умовах:

- згідно додатку № 2 від 22.02.10р. до Договору поставки товару № 1-Еsр від 29.01.10р. оплата за поставлений товар в розмірі 28 048,86 Євро здійснюється на протязі 180 календарних днів з моменту митної очистки на території покупця.;

- згідно додатку № 3 від 05.03.10р. до Договору поставки товару № 1-Еsр від 29.01.10р. оплата за поставлений товар в розмірі 29 618,69 Євро здійснюється на протязі 90 календарних днів з моменту митної очистки на території покупця.

- згідно додатку № 4 від 18.03.10р. до Договору поставки товару № 1-Еsр від 29.01.10р. оплата за поставлений товар в розмірі 32 555,10 Євро здійснюється на протязі 90 календарних днів з моменту митної очистки на території покупця.

- згідно додатку № 5 від 26.04.10р. до Договору поставки товару № 1-Еsр від 29.01.10р. оплата за поставлений товар в розмірі 31 698,99 Євро здійснюється на протязі 90 календарних днів з моменту митної очистки на території покупця.

- згідно додатку № 6 від 26.05.10р. до Договору поставки товару № 1-Еsр від 29.01.10р. оплата за поставлений товар в розмірі 32 554,16 Євро здійснюється на протязі 90 календарних днів з моменту митної очистки на території покупця.

- згідно додатку № 7 від 09.06.10р. до Договору поставки товару № 1-Еsр від 29.01.10р. оплата за поставлений товар в розмірі 34 777,79 Євро здійснюється на протязі 90 календарних днів з моменту митної очистки на території покупця.

- згідно додатку № 8 від 02.07.10р. до Договору поставки товару № 1-Еsр від 29.01.10р. оплата за поставлений товар в розмірі 33 723,38 Євро здійснюється на протязі 90 календарних днів з моменту митної очистки на території покупця.

Згідно наданої підприємствами експедиторами, що здійснювали транспортно-експедиційне обслуговування і організацію перевезень вантажу Покупцю фірмі Vorenberg S.L., інформації митна очистка (митне оформлення) поставленого товару на території Покупця (Королівство Іспанія) була здійснена у наступні строки: згідно CMR A № 0051737 19.02.2010р.; згідно CMR A № 001191 06.03.2010р.; згідно CMR A № 001204 22.03.2010р.; згідно CMR A № 001342 06.04.2010р.; згідно CMR A № 001451 10.05.2010р.; згідно CMR A № 0075500 08.06.2010р.; згідно CMR A № 0154287 21.06.2010р.; згідно CMR A № 0119336 23.07.2010р.

Отже відповідач повинен був сплатити грошові кошти за поставлений товар у наступні строки: згідно додатку № 1 від 09.02.10р. 32 219,09 Євро у строк до 18.08.10р.; згідно додатку № 2 від 22.02.10р. 28 048,86 Євро у строк до 05.06.10р.; згідно додатку № 3 від 05.03.10р. 29 618,69 Євро у строк до 21.06.10р.; згідно додатку № 4 від 18.03.10р. 32 555,10 Євро у строк до 05.07.10р.; згідно додатку № 5 від 26.04.10р. 31 698,99 Євро у строк до 09.08.10р.; згідно додатку № 6 від 26.05.10р. 32 554,16 Євро у строк до 07.09.10р.; згідно додатку № 7 від 09.06.10р. 34 777,79 Євро у строк до 20.09.10р.; згідно додатку № 8 від 02.07.10р. 33 723,38 Євро у строк до 22.10.10р.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Проте поставлений товар був лише частково оплачений фірмою Vorenberg S.L. на загальну суму 7000,00 ЕUR що підтверджується меморіальним валютним ордером № 377697а від 09.09.2010р. ТОВ РПА «БРІСК» від 13.09.2010 р. за № 1/09 направила на адресу фірми Vorenberg S.L. претензію про стягнення заборгованості за недотримання строків оплати за поставлений товар (паперово-білова продукція) у розмірі 50 667,55 Євро. З дня отримання даної претензії заборгованість за поставлений товар, перерахована на поточний рахунок ТОВ РПА «БРІСК» лише частково в розмірі 22380,00 Євро, що підтверджується банківськими виписками SWIFT від 20.10.10р. на суму 1800,00 Євро, від 21.10.10р. на суму 9900,00 Євро, від 05.11.10р. на суму 9030,00 Євро, від 19.11.10р. на суму 1650,00 Євро.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 193596,97 Євро (2 073 950,13 грн. по курсу НБУ станом на 24.11.10р) законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки валютою платежу за контрактом є іноземна валюта - ЄВРО, то згідно ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидента (продавця) у іноземній валюті підлягає зарахуванню на його валютний рахунок в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контракті, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується. Згідно ст.4 цього закону порушення резидентом (продавцем) вказаного строку, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання і одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків (п/п 8 п.2 ст. 16 ЦК України, п/п 4 п.1 ст.611, ст.623 ЦК України).

В позовній заяві позивач вказує, що у звязку з тим, що фірмою Vorenberg S.L. була прострочена оплата за поставлену продукцію відповідно до Закону України №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" заборгованість (сума пені) станом на 24 листопада 2010 року ТОВ РПА «БРІСК» перед бюджетом складає 20328,87 Євро.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність одночасно чотирьох умов, необхідних для задоволення позовних вимог про стягнення збитків. Ними є наявність обов'язку щодо своєчасної оплати товару, передбаченого чинним законодавством та договором укладеним між сторонами; наявність факту порушення такого зобов'язання відповідачем; наявність збитків у потерпілої особи у розмірі 20328,87 Євро; наявність безпосереднього причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою відповідача, та збитками позивача. Тому суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 20328,87 Євро у вигляді пені за прострочення зарахування виручки резидента у іноземній валюті, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті державного мита, сплачені позивачем при подачі позову до суду у розмірі 832 Євро та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду. Також суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита щодо суми на яку позивач збільшив позовні вимоги, що складає 1306,98 Євро.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення позовних вимог до розгляду.

Стягнути з фірми Vorenberg S.L. (Calle Eduardo Martinez Torner 8 Bajo 33006 Oviedo Espana, CIF B74274580, Acc. №20131590740200235945 IBAN: ES3520131590740200235945 SWIFT: CESCESBBXXX Caix Cataluna, Oviedo) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю рекламно - поліграфічного агенства "БРІСК" (Україна, 61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 117, р/р 26005840122240 (грн.), 26002840122243 (EUR) в ХОФ ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ) 193 596,97 Євро (2 073 950,13 грн. по курсу НБУ станом на 24.11.2010р.) як заборгованість за поставлений товар, 20328,87 Євро (217777,50 грн. по курсу НБУ станом на 24.11.2010р.) як збитки, 832 Євро витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з фірми Vorenberg S.L. (Calle Eduardo Martinez Torner 8 Bajo 33006 Oviedo Espana, CIF B74274580, Acc. №20131590740200235945 IBAN: ES3520131590740200235945 SWIFT: CESCESBBXXX Caix Cataluna, Oviedo) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління Державного Казначейства у м. Харкові, код одержувача - 24134490, банк одержувача - Головне Управління Державного Казначейства України у Харківській обл., МФО банку одержувача 851011, номер рахунку - 31110095700002, код бюджетної класифікації - 22090200, символ звітності банку - 095) 1306,98 Євро державного мита.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Швидкін А.О.

Повний текст рішення підписаний 26.04.2011 р.