Ухвала суду № 16285362, 22.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"22" квітня 2011 р. Справа № 5023/2639/11 (н.в.о. 5023

вх. номер 2639/11

Суддя Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за дов.

відповідача - ОСОБА_2 за дов.

розглянувши заяву АТЗТ "Хладопром" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом АТЗТ "Хладопром" м. Харків

до ПП "Бізнес-Проект інвест", м. Харків

визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач, АТЗТ «Хладопром», звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.11.2007р. укладених між АТЗТ «Хладопром» та ПП «Бізнес-Проект інвест», посвідчених нотаріально та зареєстрованих у відповідному державному Реєстрі КП "Харківське містке бюро технічної інвентаризації з моменти їх укладання.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.03.2011р. в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Згідно ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

11.04.2011р. позивач - АТЗТ «Хладопром» звернувся до суду з заявою про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2011р. по справі № 5023/1276/11 за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні 22.04.2011 року представник позивача повністю підтримав свою заяву, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2011р. по справі № 5023/1276/11 за нововиявленими обставинами.

Обґрунтовуючи свої вимоги заявник зазначає, що при укладенні договорів відповідачем було свідомо занижено ринкову вартість приміщень, що порушило майновий паритет сторін спірних договорів та спричинило негативні для позивача податкові наслідки у вигляді донарахування податковим контролюючим органом позивачу загального розміру бази оподаткування за податками на додану вартість та на прибуток підприємств.

Також позивач посилається на Акт № 1869/23-106/01548734 складений за результатами планової виїзної документальної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків місті Харкові АТЗТ «Хладопром» від 08.09.2008 року.

Відповідач письмовий відзив на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не надав, у судовому засіданні проти задоволення заяви та скасування судового рішення заперечував у повному обсязі.

Суд, вислухавши уповноважених представників позивача (заявника), відповідача, дослідивши надані до матеріалів справи в обґрунтування заяви документи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2011р. по справі № 5023/1276/11 внаслідок нищенаведеного:

Між АТЗТ «ХЛАДОПРОМ» та ПП «БІЗНЕС-ПРОЕКТ ІНВЕСТ» було укладено два договори купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.11.2007р.

Предметом одного договору є те, що продавець АТЗТ «ХЛАДОПРОМ» передає, а покупець ПП «БІЗНЕС-ПРОЕКТ ІНВЕСТ» приймає у власність нежитлові приміщення 2-го поверху №1-;-63, площею 3805,0кв.м.; 3-го поверху №1-:-17, площею 3039,1 кв.м.; 4-го поверху 1-:-17, площею 3039,1 кв.м.; 5-го поверху №1-:-17, площею 3039,1 кв.м.; тех.. поверху №1-:-5, площею 197,2 кв.м. в літ. «А-5», загальною площею 13119,5 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Хабарова, будинок 1 (один).

Загальна вартість договору становить 317639,50 (триста сімнадцять тисяч шістсот тридцять девять) гривень 50 копійок, в тому числі 20 відсотків ПДВ 52939, 92 (пятдесят дві тисячі девятсот тридцять девять) гривень 92 копійки. Розрахунок здійснюється «Покупцем» шляхом безготівкового перерахування вищевказаної суми зі свого рахунку на поточний рахунок «Продавця», на протязі пяти банківських днів з моменту укладання договору.

Предметом другого договору є те, що продавець АТЗТ «ХЛАДОПРОМ» передає, а покупець ПП «БІЗНЕС-ПРОЕКТ ІНВЕСТ» приймає у власність нежитлову будівлю літ. «Г-1», загальною площею 52,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Героїв Праці, будинок №15.

Загальна вартість другого договору становить 23713,26 (двадцять три тисячі сімсот тринадцять) гривень 26 копійок, в тому числі 20 відсотків ПДВ 3952,21 (три тисячі девятсот пятдесят дві) гривні 21 копійка. Оплата Покупцем договірної вартості придбаних ним та отриманих від Продавця об'єктів нерухомості згідно істотних умов цих договорів здійснюється «Покупцем» шляхом безготівкового перерахування вищевказаної суми зі свого рахунку на поточний рахунок «Продавця», на протязі пяти банківських днів з моменту укладання договору.

Вказані договори було складено письмовою формою згідно з вимогами діючого цивільного законодавства України, підписано двома сторонами і посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, а також зареєстровано в Державному Реєстрі прав власності на нерухоме майно в КП "Харківське міськБТІ".

Суд зазначає, що сторонами згідно умов предмету договорів об'єкти нерухомості реально і дійсно були передані Продавцем Покупцю, а в документальне підтвердження цього факту обома сторонами підписані акти приймання-передачі нежитлових приміщень від 03.12.2007р.

Судом також встановлено, що сторонами повністю і належним чином виконано договірні зобов'язання та виконано всі вимоги, які зазвичай ставляться діючим цивільним та господарським законодавством для даного виду правочинів чи/і договорів з нерухомістю, як саме при укладанні договорів так і при їх виконанні, нотаріальному посвідчені та реєстрації права власності на нерухоме майно у відповідному Державному Реєстрі.

Згідно з ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є угодою купівлі-продажу.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписам ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностроння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Названі вище норми цивільного законодавства повністю кореспондуються з нормами ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України законодавчо визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Таким чином, узгоджені сторонами при укладанні 20 листопада 2007 року договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень 2-го поверху №1-;-63, площею 3805,0 кв.м.; 3-го поверху №1-:-17, площею 3039,1 кв.м.; 4-го поверху 1-:-17, площею 3039,1 кв.м.; 5-го поверху №1-:-17, площею 3039,1 кв.м.; тех.. поверху №1-:-5, площею 197,2 кв.м. в літ. «А-5», загальною площею 13119,5 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Хабарова, будинок 1 (один), а також нежитлової будівлі літ. «Г-1», загальною площею 52,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Героїв Праці, будинок №15 всі, без виключення, їх істотні умови повністю відповідали нормам матеріального права ст.ст. 203 та 655 ЦК України, а відсутність наданих сторонами господарського спору відповідно до ст. 33 ГПК доказів на підтвердження фактів та фактичних обставин недодержання вимог закону щодо письмової форми, а також нотаріального посвідчення чи/і державної реєстрації, наявності умов щодо свідомого введення кожної із сторін в оману чи/і укладання цих спірних угод проти своєї волі і в порушення публічного порядку, а також під впливом помилки, обману чи/і насильства, під впливом тяжкої обставини, завідомо фіктивної чи/і удаваної угоди, що відповідно до «загально дозвільного» принципу українського законодавства не може тягнути за собою правових наслідків у вигляді визнання спірної угоди недійсною, тому що всі ці умови регулюються саме ЦК України, який має пріоритет над іншими законами України і має бути застосований для врегулювання даних спірних правовідносин.

Суд вважає посилання позивача на висновки Акта № 1869/23-106/01548734 складеного за результатами планової виїзної документальної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 08.09.2008 р. щодо невідповідності договірної ціни продажу обох об'єктів "звичайній" є неналежними та такими, що не заслуговують на увагу так, як наявність цього факту не підтверджується доказами, в тому числі, відповідними процесуальними документами або "преюдиціальними" судовими рішеннями, а висновки Акту перевірки контролюючого податкового органу не містять правових підстав прямо, чітко і однозначно передбачених цивільним і господарським законодавством для визнання в судовому порядку спірних договорів недійсними.

Крім того, суд дослідивши Акт № 1869/23-106/01548734 планової виїзної документальної перевірки вважає не доведеними належними і допустими доказами фактів заниження сторонами ціни реалізації об'єктів нерухомості за спірними договорами.

Так, висновки Акту перевірки від 08.09.2008 р. щодо заниження стороною позивача договірної ціни реалізації об'єктів нерухомості за спірними договорами засновані виключно на Листі-відповіді б/н Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут експертної оцінки" від 22.08.2008 р. на Запит № 3287/10/35-013 начальника Управління боротьби з відмиванням доходів злочинним шляхом ДПА у Харківській області про надання інформації щодо максимальної та мінімальної ціни за 1 кв.м. площі аналогічної нерухомості у співставних умовах, що склалась на ринку нерухомості м. Харків станом на 20.11.2007 р., який за своєю формою та змістом не є Звітом про оцінку майна чи/і актом оцінки в розумінні вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" або офіційною довідкою Управління статистики Харківської області.

Відповідно приписам ст.7 Закону України від 03.12.90 р. № 507-ХІІ "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів, а за ч.5 ст. 13 цього ж закону встановлено, що саме органи статистики забезпечують нагляд за динамікою цін і тарифів в республіці, розробляють індекси їх зміни, обчислюють вплив зміни цін і тарифів на рівень життя населення. В організації статистичного нагляду беруть участь органи, які встановлюють ціни і тарифи, та фінансові органи.

Згідно ж ст. 13 Указу Президента України від 23.07.98 р. № 817/98 "Про деякі заходи з дерелегулювання підприємницької діяльності", який діяв на час, як укладання так і належного виконання сторонами спірних договорів індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

За вимогами п. 1.20.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, яка діяла на час, як укладання так і належного виконання сторонами спірних договорів передбачено якщо не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Таким чином, висновками Акту планової виїзної документальної перевірки рівень "звичайної" ціни продажу об'єктів нерухомості за спірними договорами встановлено у спосіб, який суперечить вищенаведеним нормам матеріального права Законів України, тобто не законно.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що за таких підстав вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а правових підстав для визнання в судовому порядку спірних договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості на час судового розгляду справи не існує.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до п. 1.3 роз'яснення Президії ВГСУ від 21.05.2002 р. № 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що зазначені позивачем обставини відповідно до ст.112 Господарського процесуального кодексу України виключають можливість віднесення їх до нововиявлених, які необхідні для перегляду рішення суду про відмову у позові про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нежитлових будівель від 20.11.2007р. укладених між АТЗТ «Хладопром»та ПП «Бізнес-Проект інвест», посвідчених нотаріально та зареєстрованих у відповідному державному Реєстрі КП "Харківське містке бюро технічної інвентаризації з моменти їх укладання, а тому заява задоволенню не підлягає.

Згідно ст.ст.112-114 ГПК України судові витрати залишаються на заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.112-114 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити позивачу у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2011р. по справі № 5023/1276/11 за нововиявленими обставинами.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.03.2011р. по справі № 5023/1276/11 залишити без змін.

Суддя Прохоров С.А.

ухвалу підписано судом 26.04.2011 року