Рішення № 16285349, 26.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р. Справа № 67/147-10

вх. № 9836/6-67

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 дов. від 30.04.2010 року.

відповідача - ОСОБА_1 дов. від 21.12.2009 року.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліма-Т", м. Київ

до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про визнання дійсним договору та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліма-Т", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків про визнання дійсним договору та визнання права власності. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається порушення з боку відповідача норм діючого законодавства, що позбавляє ТОВ Аліма-Т", м. Київ зареєструвати своє право власності на придбане майно за договором купівлі - продажу майнових прав №31/03-10 від 31 березня 2010 року, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, в звязку з відмовою відповідача здійснити нотаріальне посвідчення спірного договору, позивач не має можливості оформити права на нерухомість належним чином, з урахуванням чого просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 листопада 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 30 листопада 2010 року о 11:00.

Крім того Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 листопада 2010 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено: до вирішення справи по суті накладено арешт на квартири №№1-16, 18-26, ЗО, 31, 38, 39, 41, 42-48, 51, 54, 60, 64, 67, 69, 70, 74-80, 85-87, 91, 94, 98, 103, 107, 110, 112, 113, 115-123 (загальна кількість 80 квартир) за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, буд. 31, літ. "В-5".

Відповідач не погодився з ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2010 року у справі № 67/147-10 про забезпечення позову, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати цю ухвалу та скасувати вжиті вказаною ухвалою заходи забезпечення позову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року апеляційну скаргу відповідача було повернуто на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 ГПК України.

Усунувши зазначені в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року недоліки, відповідач вдруге подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу.

Постановою Харківського Апеляційного господарського суду від 23 грудня 2010 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_5 (особа, яка не бере участі у справі) без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.11.2010 року у справі 67/147-10 про забезпечення позову залишити без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2011 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 лютого 2011 року розгляд справи було призначено на "16" березня 2011 р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2011 року за клопотанням представника відповідача строк розгляду справи продовжено за межі встановлені ст.69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від "16" березня 2011 р. було провадження у справі зупинено та зобовязано сторони надати суду інформацію щодо вирішення Харківським Апеляційним господарським судом справи № 29/132-10.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2011 року було поновлено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 26 квітня 2011 року о 10:15 годині.

Представник позивача у судовому засіданні за заявлених позовних вимогах наполягає у повному обсязі та просив суд задовольнити позов повністю з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову не заперечує. Надав пояснення по суті справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

11 вересня 2009 року між ФО-П ОСОБА_9, ФО-П ОСОБА_7 (Продавці) і ФО-П ОСОБА_3 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №11/09/09. Предметом договору були квартири № 1-16, 18-26, 30, 31, 38, 39, 41, 42-48, 51-54, 60-64, 67, 69, 70, 74-80, 85-87, 91, 94, 98-103, 107, 110, 112, 113, 115-123 (загальна кількість 80 квартир) в житловому будинку літ. «В-5» за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 31.

22 вересня була укладена додаткова угода до вищезазначеного договору, а 13 жовтня 2009 року підписані акт приймання-передавання квартир та акт приймання-передавання векселя. Однак нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу в подальшому продавці відмовились.

06 листопада 2009 року господарським судом Харківської області винесене рішення, яким вищезазначений договір визнаний дійсним і за ОСОБА_3 визнано право власності на квартири № 1-16,18-26, 30, 31, 38, 39, 41,42-48, 51-54, 60-64, 67, 69, 70, 74-80, 85-87, 91, 94, 98-103, 107, 11О, 112, 113, 115-123 (загальна кількість 80 квартир) в житловому будинку літ. «В-5» за адресою: м.Харків, вул. Тимурівців, 31.

05 березня 2010 року Харківським апеляційним господарським судом винесена ухвала про прийняття відмови ОСОБА_7 від апеляційної скарги і зупинення апеляційного провадження по справі.

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області по справі 29/132-10 Заяву ФОП ОСОБА_9 про перегляд рішення господарського суду Харківської області по справі №40/294-09 від 06 листопада 2009 року за нововиявленими обставинами було задоволено. Рішення господарського суду Харківської області по справі №40/294-09 від 06 листопада 2009 року скасовано. В позові Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 відмовлено повністю. В позові Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 відмовлено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер фізичної особиплатника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер фізичної особиплатника податків та інших обовязкових платежів 253211650, адреса: 61080, АДРЕСА_1) - 42,50 грн. державного мита. Зазначене рішення було винесено на підставі, того, що справа розглядалась за участю осіб, які діяли як представники відповідачів (ОСОБА_10 та ОСОБА_11), довіреності яких на час розгляду справи були скасовані, що підтверджується витягами про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей.

Як вбачається з матеріалів справи, "27" січня 2011 р. по справі № 29/132-10 (н.в.о. 40/294-09), було винесено рішення, яким Заяву ФОП ОСОБА_3 про перегляд рішення господарського суду Харківської області по справі №29/132-10 (н.в.о. 40/294-09) від 29 червня 2010 року за нововиявленими обставинами було задоволено; Рішення господарського суду Харківської області по справі №29/132-10 (н.в.о. 40/294-09) від 29 червня 2010 року скасовано; визнано дійсним Договір купівлі-продажу №11/09/09 від 11 вересня 2009 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер фізичної особиплатника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_4), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер фізичної особиплатника податків та інших обовязкових платежів 253211650, адреса: 61080, АДРЕСА_1) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер фізичної особиплатника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3) та визнано право власності на квартири № 1-16, 18-26, 30, 31, 38, 39, 41, 42-48, 51, 54, 60, 64, 67, 69, 70, 74-80, 85-87, 91, 94, 98, 103, 107, 110, 112, 113, 115-123 (загальна кількість - 80 квартир) за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, буд. 31 за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер фізичної особиплатника податків та інших обовязкових платежів НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року по справі 29/132-10 рішення господарського суду Харківської області від 27.01.2011 року залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 березня 2010 року між ФО-П ОСОБА_3 (Продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю «АЛІМА-Т» ,в особі директора ОСОБА_12, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 31/03-10. Зазначений договір скріплений печаткою юридичних осіб та підписами уповноважених представників сторін. (а.с.31)

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу майнових прав №31/03-10 від 31 березня 2010 року, на умовах даного Договору та відповідно до чинного в Україні законодавства Продавець зобов»язується передати у власність Покупця майнові права, що є об»єктом даного договору, а Покупець зобов»язується прийняти та оплатити їх вартість.

П.1.2. Договору, передбачено, що Об»єктом (Предметом) даного договору є майнові права на квартири № 1-16, 18-26, 30, 31, 38, 39, 41, 42-48, 51-54, 60-64, 67, 69, 70, 74-80, 85-87, 91, 94, 98-103, 107, 11О, 112, 113, 115-123 (загальна кількість 80 квартир) в житловому будинку літ. «В-5» за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 31. Об'єктом цього Договору є майнові права на квартири № 1-16, 18-26, 30, 31, 38, 39, 41, 42-48, 51-54, 60-64, 67, 69, 70, 74-80, 85-87, 91, 94, 98-103, 107, 11О, 112,113, 115-123 (загальна кількість 80 квартир) в будинку № 31 по вул. Тимурівців в м. Харкові.

Відповідно до п.1.3. Договору, право приватної власності Продавця на майнові права підтверджується наступними документами: договір купівлі-продажу № 11/09/09 від 11.09.2009р.; додаткова угода № 1 від 22.09.2009р. до договору купівлі-продажу № 11/09/09 від 11.09.2009р.; акт приймання-передавання від 13.10.2009р. до договору купівлі-продажу № 11/09/09 від 11.09.2009р.; акт приймання-передавання векселя від 13.10.2009р. до договору купівлі-продажу № 11/09/09 від 11.09.2009р.; рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2009р., ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, сторонами був підписаний акт приймання-передавання майнових прав, від 31.03.2010 року, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв в свою власність майнові права на передбачені договором квартири. (а.с. 33)

Отже, сторонами виконані всі суттєві умови договору, здійснений повний розрахунок, про що свідчать нотаріально посвідчені заяви сторін договору, які містяться в матеріалах справи. (а.с.34-35)

Нотаріальне посвідчення договору було призначене на 19 квітня 2010 року, але від нотаріального посвідчення договору ФО-П ОСОБА_3 ухиляється, що позбавляє товариство з обмеженою відповідальністю «АЛІМА-Т» зареєструвати своє право власності на придбане майно.

З урахуванням вищевикладених обставин справи та вимог чинного законодавства суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу майнових прав №31/03-10 від 31 березня 2010 року відповідають вимогам діючого законодавства України, та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

В звязку з тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу майнових прав №31/03-10 від 31 березня 2010 року укладеного між ним та позивачем, позивач не має можливості оформити права на нерухомість належним чином.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені. Сторони договору мають право на свій власний розсуд обирати форму договору, крім тих випадків, коли форма такого договору спеціально встановлена законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлюється загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так зокрема частиною 4 цієї статті правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (стаття 205 Цивільного кодексу України ).

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 220 Цивільного кодексу України встановленні правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, а саме: у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Зміст права власності становлять три складові (стаття 317 Цивільного кодексу України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з положеннями статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Всупереч викладеним вище нормам, позивач не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо зазначеного нерухомого майна, а саме позивач обмежений у своєму праві розпоряджатися своїм майном, оскільки право власності на нього не зареєстроване належним чином.

Відповідно до статті 147 Господарського кодексу України майнові права субєктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права субєкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом визнання відповідного права.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України кожна особа може звернутися до суду за захистом свого права.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановляє, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, у спосіб визнання права.

Відповідно до татті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, така позиція суду збігається з пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Узагальненням Верховного суду України від 24 листопада 2008 року Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними та Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 27 листопада 2009 року N 01-08/632 відповідно до яких при розгляді таких справ суди повинні зясувати, чи підлягає правочин обовязковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, обумовлене предметом Договору.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 203, 215, 220, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 334, 376, 392, 626, 627, 639, 655, 657 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним Договір купівлі-продажу майнових прав № 31/03-10 від 31 березня 2010 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3) та товариством з обмеженою відповідальністю «АЛІМА-Т» (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів код ЄДРПОУ 35058172, адреса: 01021, м.Київ, Кловський узвіз, 18).

Визнати право власності на квартири № 1-16, 18-26, 30, 31, 38, 39, 41, 42-48, 51, 54, 60, 64, 67, 69, 70, 74-80, 85-87, 91, 94, 98, 103, 107, 11О, 112, 113, 115-123 (загальна кількість - 80 квартир) за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, буд. 31, літ. «В-5» за товариством з обмеженою відповідальністю «АЛІМА-Т» (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів код ЄДРПОУ 35058172, адреса: 01021, м.Київ, Кловський узвіз, 18).

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 67/147-10 складено та підписано 27.04.2011 року.