Рішення № 16285331, 18.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р. Справа № 5023/670/11

вх. № 670/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не прибув; відповідача - ОСОБА_1 (дов. від 09.03.2011 р.);

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ

до Приватного сільськогосподарського підприємства АФ "Шевченкове", смт. Дворічна Дворічанського району Харківської області

про стягнення 34825,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Тридента Агро", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача, ПСП "Агрофірма "Шевченкове", заборгованість у сумі 19768,84 грн., пеню у сумі 1635,17 грн., 30% річних у сумі 5355,64 грн., інфляційні витрати у сумі 3111,88 грн., штраф у сумі 4953,76 грн., адвокатські витрати 1000,00 грн., з покладенням судових витрат на відповідача.

03.02.11 р. ухвалою господарського суду Харківської області порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.02.11 р. на 10:10 год.

22.02.11 р. ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 22.03.11 р. на 10:00 год.

22.03.11 р. ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 12.04.11 р. на 10:00 год.

24.03.11 р. відповідач надав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника.

24.03.2011 р. позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи для укладення мирової угоди.

12 квітня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на 18.04.11 р. на 15:00 год.

18 квітня 2011 року позивач у судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач по справі правом на участь в судовому засіданні не скористався, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

18 березня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №58.03.2009/БФ (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов"язався поставити товар, у відповідності до додатку до договору, а відповідач в свою чергу оплатити його на умовах передбачених п.5. зазначеного договору.

Згідно п. 5.3. договору оплата товару проводиться наступним чином: 30% від вартості товару оплачується відповідачем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору, 70% від вартості товару оплачується відповідачем в строк до 05.11.2009 р.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов"язання та поставив товар на загальну суму 51646,80 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Проте, в супереч 5 розділу договору відповідач з позивачем в строк повністю не розрахувався, у зв"язку з чим виникла заборгованість у сумі 19768,84 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у сумі 19768,84 грн., документів, що спростовували б викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню

Згідно п.8.4. договору відповідач, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь позивача штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару. Також пунктом 8.6. договору передбачено, що відповідач у разі прострочення оплати товару за користування коштами позивача сплачує на його користь 30 % річних.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надані розрахунки суми штрафу, індексу інфляції, пені та 30% річних, перевіривши які суд встановив, що розрахунки суми штрафу та 30% річних відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню вимоги про стягненню з відповідача штрафу в сумі 4953,76 грн. та 30% річних у сумі 5355,64 грн.

Разом з тим, розрахунки індексу інфляції та пені позивачем розраховані невірно.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком суду заборгованість по пені складає: 2020,75 грн., інфляційних - 1364,01 грн.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення пені та індексу інфляції підлягають задоволенню у відповідності до розрахунку суду.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 1000,00 грн. адвокатських послуг суд зазначає наступне.

За приписами частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до статті 2 Законом України "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно із ст. 12 Законом України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна юридична компанія" 23.09.2010 р. укладено договір про надання правової допомоги за №251/09/10. Відповідно до п.3.1. сторони погодились, що вартість послуг щодо надання юридичної допомоги становить 2000,00 грн. Позивачем була сплачена зазначена сума, що підтверджується платіжним дорученням № 228 від 28.09.2010р. на суму 2000,00 грн.

Позивач у позовній заяві просив стягнути на свою користь з відповідача адвокатські витрати у сумі 1000,00 грн.

Частина п'ята статті 49 ГПК України відносить до числа судових витрат суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката.

У пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. за № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежувати цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено) вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послу адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таки: витрат.

З урахуванням обставин справи, зокрема, ціни позову, складності справи, обсягу часу і роботи, що виконані виконавцем, наданих позивачем доказів суд дійшов висновку про те, що розмір відшкодування витрат за надання юридичної допомоги є завищеним та не відповідає принципу співрозмірності і підлягає зменшенню до 500,00 грн.

В розумінні статті 44 ГПК України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат, які підлягають сплаті та при задоволені позову покладаються на відповідача згідно зі ст. 49 ГПК України, тому вимоги позивача про стягнення витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 500,00 грн. підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита у сумі 339,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 230,15 грн. покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статей 11,15, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 610, 629 Цивільного кодексу України, статей 20, 173, 174, 179, 193, 198, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства АФ "Шевченкове" (62702, Харківська обл., Дворічанський район, селище міського типу Дворічна, вул. Колгоспна,8, п/р 260023015480 банк АКБ "Золоті ворота", МФО 351931, Код ЄДРПОУ 31369026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 25591321) 19768,48 грн. заборгованості, 20% штраф у сумі 4953,76 грн., 2020,75 грн. пені, 1364,01 грн. індекс інфляції, 5355,00 грн. - 30% річних, 500,00 грн. на оплату послуг адвоката, 339,62 грн. витрат по сплаті державного мита та 230,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в позові відмовити.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 26 квітня 2011 року

/справа № 5023/670/11/